Ухвала суду № 37468919, 03.03.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2014 р.Справа № 816/7167/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Бегунца А.О. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.01.2014р. по справі № 816/7167/13-а

за позовом Кредитної спілки "Полтава і Полтавці"

до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Кредитна спілка "Полтава і Полтавці", звернувся до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.11.2013 року №0013691702, №0000032302.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.01.2014 року адміністративний позов було задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.11.2013 року №0000032302.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.11.2013 року №0013691702 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі 25111,50 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 60,58 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.01.2014 року та прийняти нове рішення, яким в повному обсязі відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, зокрема на порушення п.п 133.1.4 п. 133.1 ст. 133, п.п. 135.5.4 п.135.5 ст. 135, п.п. 164.2.17, п.п. 164.2.18 п. 164.2 ст. 164, п.п. 165.1.21, п.п. 165.1.35 п. 165.5 ст. 165, п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники позивача та відповідача у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.

Колегія суддів на підставі п.2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що КС "Полтава і Полтавці" пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації та перебуває на обліку як платник податків та зборів ДПІ у м. Полтаві.

У період з 07.10.2013 року по 25.10.2013 року співробітниками ДПІ у м. Полтаві проведено позапланову виїзну перевірку КС "Полтава і Полтавці" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року, за наслідками якої складено Акт №1390/16-01-22-02/33457978 від 01.11.2013 року.

Під час перевірки було встановлено порушення позивачем вимог діючого законодавства, а саме:

- п.п 133.1.4 п. 133.1 ст. 133, п.п. 135.5.4 п.135.5 ст. 135 ПК України, у результаті чого занижено податок на прибуток у 2012 році на загальну суму 9870,00 грн.;

- п.п. 164.2.17, п.п. 164.2.18 п. 164.2 ст. 164, п.п. 165.1.21, п.п. 165.1.35 п. 165.5 ст. 165, п. 176.2 ст.176 ПК України, у результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб при виплаті платникам податків доходів за період, що перевірявся, на суму 25289,39 грн., у тому числі по звітних періодах: І квартал 2011 року - 24113,00 грн., ІІ квартал 2011 року - 760,19 грн., ІV квартал 2011 року - 238,31,00 грн., ІV квартал 2012 року 2177,89 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки, ДПІ у м. Полтаві винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0013691702 від 18.11.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 25394,45 грн., у т.ч. за основним платежем 25289,39 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 105,60 грн.;

- №0000032302 від 18.11.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 12337,50 грн., у т.ч. за основним платежем 9870,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 2467,50 грн.

Позивач, не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду із даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні частини позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем під час судового розгляду не було доведено факту утримання податку на доходи фізичних осіб у сумі 177,89 грн., в зв'язку з чим, контролюючим органом було правомірно збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб та застосовані штрафні санкції у розмірі 44,48 грн. (25%) на підставі податкового повідомлення-рішення №0013691702 від 18.11.2013 року.

Колегія суддів зауважує, що оскільки судове рішення в цій частині жодною із сторін не оскаржуються, то згідно із положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, воно не підлягає апеляційному перегляду.

Разом з тим, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування у повному обсязі податкового повідомлення-рішення №0000032302 від 18.11.2013 року та податкового повідомлення-рішення №0013691702 від 18.11.2013 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі 25111,50 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 60,58 грн., суд першої інстанції виходив з їх незаконності та необґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Перевіряючи правомірність збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на підставі податкового повідомлення-рішення №0000032302 від 18.11.2013 року, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Як було встановлено під час проведеної перевірки, згідно наданих позивачем первинних документів (договорів, угод, контрактів, прибуткових накладних, актів прийому-передачі), виписок з банківської установи, даних бухгалтерського обліку (аналітичний та синтетичний облік), відомостей податкового обліку, податкової звітності контролюючим органом було встановлено, що КС «Полтава і полтавці» не вказано у рядку 10 Звіту «Доходи з інших джерел, що підлягають оподаткуванню» суму у загальному розмірі 47000 грн.

Так, відповідач вказує, що на підставі аналізу кредиторської заборгованості станом на кінець перевіряємого періоду по бухгалтерському рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» встановлено, що КС «Полтава і полтавці» має заборгованість перед іншими юридичними чи фізичними особами у сумі 47 000 грн., а саме:

- перед ПП ОСОБА_2 - 20 000 грн. Заборгованість виникла після перерахувань ПП Салашним суми коштів за ТМЦ в розмірі 20 000 гривень, при цьому кошти які надійшли на р/р КС «Полтава і полтавці» використовувались в витратах кредитної спілки;

- перед СПД ФО ОСОБА_3 - 15 000 грн. Заборгованість виникла після перерахувань СПД ФО ОСОБА_3 відповідно платіжного доручення від 10.08.2012р. № 2599 по рахунку б/н суми коштів за ТМЦ в розмірі 15 000 грн., при цьому кошти які надійшли на р/р КС «Полтава і полтавці» використовувались в витратах кредитної спілки;

- перед ПП «Антарекс» - 12 000 грн. Заборгованість виникла після перерахувань ПП «Антарекс» суми коштів за' ТМЦ в розмірі 15 000 грн. Разом з тим, КС «Полтава і полтавці» повернуто ПП «Антарекс» в тому ж звітному періоді відповідні кошти як помилково перераховані кошти. При цьому кошти які надійшли на р/р КС «Полтава і полтавці» використовувались в витратах кредитної спілки.

При розгляді податковим органом заперечень на акт перевірки позивачем було надано листи юридичних та фізичних осіб, в яких зазначено, що дані кошти зараховано помилково і будуть повернуті після підписання актів звірки взаєморозрахунків.

Враховуючи наведене, відповідач дійшов висновку про заниження позивачем доходів з інших джерел, що підлягають оподаткуванню, за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р. на суму 47000 грн., в т.ч. за IV кв. 2012р. в сумі 47000 грн.

Колегія суддів не погоджується з даними висновками податкового органу, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 14.1.202, 14.1.203 п. 14.1 ст. 14 ПК України продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об'єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами за договорами оперативного лізингу (оренди), продажу, передачі права відповідно до авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об'єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної, у тому числі промислової власності.

Згідно із положеннями ст. 185 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Під час судового розгляду справи встановлено, що на розрахунковий рахунок КС «Полтава і полтавці» були перераховані грошові кошти у загальному розмірі 47000,00 грн., зокрема: ПП ОСОБА_2 - 20000,00 грн., СПД-ФО ОСОБА_3 - 15000,00 грн., ПП "Антарекс" - 12000,00 грн.

В послідуючому, вказані суб'єкти господарювання звернулися до позивача із листами, в яких просили повернути помилково перераховані кошти.

Матеріалами справи підтверджено, що після складання та підписання між сторонами актів звіряння розрахунків, кошти, які були помилково перераховані на розрахунковий рахунок позивача, були повернуті СПДФО ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3 та ПП "Антарекс", що підтверджується наданими позивачем та долученими до матеріалів справи копіями квитанцій та платіжних доручень.

Відповідно до п. 1.24 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" встановлено, що помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Згідно ст. 6 Указу Президента України "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України", підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти. При виявленні фактів такого порушення з керівника підприємства і головного бухгалтера стягується до Державного бюджету України штраф у розмірі двох неоподатковуваних мінімумів заробітної плати.

Положеннями Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління НБУ від 21.01.04 р. № 22 (далі - Інструкція № 22) передбачено, що кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.

У відповідності до Листа Національного банку України від 09.01.98 р. №25-011/46-181, підприємства, незалежно від форми власності, мають повертати в 5-денний термін платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти. Якщо власник рахунку не повернув у зазначений термін помилково одержані кошти, то їх повернення має здійснюватись у загальному претензійно-позовному порядку.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що кошти, які не пов'язані з вищезазначеними взаємовідносинами між суб'єктами господарювання та які помилково надійшла на розрахунковий рахунок позивача та повернуті на вимогу суб'єктів господарювання, не є виручкою від продажу товарів чи результату робіт (послуг), тому не підпадають під об'єкт оподаткування.

В свою чергу, у випадку наявності договірних відносин на предмет поставки товарів та надання послуг, податкові зобов'язання нараховуються відповідно до положень ст. 187 ПК України.

З огляду на зазначене та беручі до уваги, що кошти, які були помилково перераховані на розрахунковий рахунок позивача, були в послідуючому повернуті на письмові вимоги СПДФО ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3 та ПП "Антарекс", колегія суддів дійшла висновку про відсутність у позивача обов'язку включати їх до складу валових доходів.

Таким чином, висновки податкового органу про заниження позивачем у перевіряємий період суми податку на прибуток у загальному розмірі 9870,00 грн. є необґрунтованими, та як наслідок, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на підставі податкового повідомлення-рішення №0000032302 від 18.11.2013 року є неправомірним.

Перевіряючи правомірність збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на підставі податкового повідомлення-рішення №0013691702 від 18.11.2013 року у загальному розмірі 25172,08 грн., у т.ч. за основним платежем 25111,5 грн. та зо штрафними (фінансовими) санкціями 60,58 грн., колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Як було встановлено під час розгляду справи та підтверджується наявними в ній доказами, позивач у перевіряємий період орендував на підставі укладених із СПДФО ОСОБА_6 договорів оренди від 01.08.2010р. № б/н (термін дії - 12 місяців), від 01.08.2011р. № б/н (термін дії - 5 місяців), від 01.01.2012р. № б/н (термін дії - 3 місяці), від 01.04.2012р. № б/н (термін дії - 1 місяць), від 01.05.2012р. № б/н та додаткової угоди від 01.05.2012р. № б/н (термін дії- 3 місяці), від 01.08.2012р. № б/н (термін дії - 2 місяці), від 01.10.2012р. № б/н (термін дії - 9 місяців), нежитлове приміщення площею 21,4 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Також, позивач згідно укладених із СПДФО ОСОБА_7 договорів суборенди нежитлового приміщення від 01.10.2010р. № 1 (термін дії - 2 роки 11 місяців, згідно додаткової угоди від 01.04.2011р. № 1 дія договору суборещ призупинена) та від 01.01.2009р. № 2 (термін дії - 2 роки і 11 місяців, згідно додаткової угоди від 01.04.2011р. № 1 дія договору суборенди призупинена), орендував частину нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 (площею 55,3 кв.м.) та частину нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_3 (площею 9,75 кв.м.).

Крім того, на підставі укладеного із СПДФО ОСОБА_8 договору суборенди нежитлового приміщення від 01.06.2010р. № б/н (термін дії - 2 роки і 11 місяців, згідно додаткової угоди від 01.07.2010р. № б/н термін дії договору суборенди змінено на 4 місяці), позивач у перевіряємий період орендував нежитлове приміщення загальною площею 55,3 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

Згідно умов зазначених договорів визначено розмір орендної плати та, крім іншого, закріплено, що орендар самостійно сплачує послуги сторонніх організацій, пов'язаних з експлуатацією приміщення (послуги електропостачання, енергопостачання та інші).

Як було встановлено перевіряючими, позивач перераховував на розрахункові рахунки СГДФО ОСОБА_6, СГДФО ОСОБА_7, СГДФО ОСОБА_8, крім орендної плати, зазначеної у договорах оренди, комунальні послуги, а саме: вартість водопостачання, електричну та теплову енергію, цілодобове спостереження та пожежну сигналізацію.

Враховуючи наведене, оскільки відшкодування комунальних витрат не є доходом, отриманим фізичною особою від здійснення підприємницької діяльності, податковий орган дійшов висновку, що на підставі положень п.п. 164.2.18 п. 164.2 ст. 164 ПК України, вказаний дохід підлягає оподаткуванню на загальних підставах.

Колегія суддів не погоджується з даними висновком податкового органу, виходячи з наступного.

Згідно із положеннями ч. "г" п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України визначено, що оподаткований дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов'язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного перегляду, що згідно наданих позивачем копій платіжних доручень вбачається, що у графі "призначення платежу" зазначено оплата комунальних послуг.

В свою чергу, в послідуючому позивач звернувся до СГДФО ОСОБА_6, СГДФО ОСОБА_7, СГДФО ОСОБА_8 із листами, в яких просив вважати вірним призначення платежу «орендна плата згідно додаткової угоди...».

Враховуючи наведене та беручі до уваги, що матеріали справи та наявні в ній докази фактично підтверджують той факт, що сплачені позивачем кошти були перераховані саме в рахунок сплати орендної плати, а не в якості оплати за комунальні послуги, то висновки податкового органу про порушення позивачем вимог ч. "г" п.п. 164.2.17, п.п. 164.2.18 п. 164.2 ст. 164, п. 176.2 ст. 176 ПК України є безпідставними, а нарахування суми грошового зобов'язання на їх підставі незаконним.

Також, як було встановлено під час розгляду справи, позивачем у спірний період перераховано кошти у сумі 999,00 грн. на розрахунковий рахунок ВНЗУ "Полтавський університет економіки і торгівлі" та у сумі 800,00 грн. на розрахунковий рахунок ВАТ "Київський міжгалузевий інститут підвищення кваліфікації" за підготовку та приймання екзамену на відповідність знань головного бухгалтера ОСОБА_9 та у сумі 960,00 грн. на розрахунковий рахунок ВНЗУ "Полтавський університет економіки і торгівлі" за підвищення кваліфікації працівника підприємства ОСОБА_10

Письмовий договір (контракт) про взяті зобов'язання з відпрацювання у роботодавця після закінчення навчального закладу не менше ніж три роки працівниками не укладався. Працівники припинили трудові відносини з роботодавцем до закінчення третього календарного року від року, якому закінчено таке навчання, а саме: ОСОБА_10 звільнена 06 лютого 2012 року, ОСОБА_9 звільнена 07 жовтня 2011 року.

Враховуючи наведене, податковий орган дійшов висновку, що позивачем, в порушення пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, пп. 165.1.21 п. 165.1 ст. 165, п. 176.2 ст. 176 ПК України не утримано та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб із суми сплаченої працедавцем у рахунок компенсації вартості підготовки та перепідготовки працівників.

Перевіряючи правомірність даних висновків податкового органу, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до п. 165.1.21. п. 165.1 ст. 165 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: сума, сплачена роботодавцем на користь вітчизняних вищих та професійно-технічних навчальних закладів за фізичну особу, але не вище розміру, визначеного в абзаці першому підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу на кожний повний або неповний місяць підготовки чи перепідготовки такої фізичної особи, незалежно від того, чи перебуває ця особа у трудових відносинах з роботодавцем, але за умови, що вона уклала з ним письмовий договір (контракт) про взяті зобов'язання з відпрацювання у такого роботодавця після закінчення вищого та/або професійно-технічного навчального закладу і отримання спеціальності (кваліфікації) не менше ніж три роки.

Якщо працівник припиняє трудові відносини з роботодавцем протягом періоду такого навчання або до закінчення третього календарного року від року, в якому закінчується таке навчання, сума, сплачена як компенсація вартості навчання, прирівнюється до додаткового блага, наданого такому працівнику протягом року, на який припадає таке припинення трудових відносин, та підлягає оподаткуванню у загальному порядку.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що у відповідності до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 13.07.2004 року №1590 "Про затвердження професійних вимог до керівників та головних бухгалтерів фінансових установ" головний бухгалтер повинен відповідати, зокрема, таким вимогам: пройти підвищення кваліфікації та скласти екзамен на відповідність знань професійним вимогам за типовою програмою підвищення кваліфікації головних бухгалтерів; головні бухгалтери фінансових установ, які пройшли підвищення кваліфікації та склали екзамен, кожних три роки повинні складати екзамен на відповідність знань професійним вимогам за відповідною типовою програмою підвищення кваліфікації головних бухгалтерів, затвердженою Держфінпослуг.

Тобто, оплата за підвищення кваліфікації, підготовку та приймання екзамену на відповідність знань головного бухгалтера зумовлено не договірними відносинами між роботодавцем та працівником, а в силу закону, у зв'язку зі діяльністю позивача та його спеціальним статусом - фінансова установа.

Згідно з п.п. 165.1.37 п. 165.1 ст. 165 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи, зокрема, сума витрат роботодавця у зв'язку з підвищенням кваліфікації (перепідготовкою) платника податку згідно із законом.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що компенсація вартості навчання ОСОБА_10 та ОСОБА_9 не може прирівнюватися до додаткового блага і підлягати оподаткуванню у загальному порядку, а тому висновки податкового органу про неутримання податку на доходи фізичних осіб у сумі 486,90 грн. є необґрунтованими та нарахування позивачу суми грошового зобов'язання за вказане порушення неправомірним.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при проведенні перевірки та при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятих податкових повідомлень-рішень, що є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 29.01.2014 року по справі №816/7167/13-а відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.01.2014р. по справі №816/7167/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Бегунц А.О. Калиновський В.А.