Ухвала суду № 37466662, 19.02.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2014 року Справа № 876/6932/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Іщук Л.П.,

суддів Дяковича В.П., Онишкевича Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Саламахи О.І.,

представника позивача Свистун Є.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Тернопільське об»єднання «Текстерно» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2013 року у справі за позовом Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції до Відкритого акціонерного товариства «Тернопільське об'єднання «Текстерно» про стягнення заборгованості,

встановив:

Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція (далі - Тернопільська ОДПІ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Відкритого акціонерного товариства «Тернопільське об'єднання «Текстерно» (далі - ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно»), в якому просила стягнути з відповідача заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами шляхом стягнення коштів з рахунків у банках, що обслуговують підприємство та за рахунок готівки, що належить відповідачу, на загальну суму 703777,90 грн.

В обґрунтування позову покликається на те, що ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно» зареєстроване виконавчим комітетом Тернопільської міської ради як суб'єкт підприємницької діяльності та включене до ЄДРПОУ. На момент пред'явлення позову підприємство має несплачену заборгованість по земельному податку з юридичних осіб , яка становить 70377,90 гривень .

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.04.2013 року позов задоволено, стягнуто з ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно» за рахунок коштів з рахунків у банках, що обслуговують підприємство, та за рахунок готівки, що належить підприємству, податковий борг на суму 703777,90 гривень. Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що сума податкового зобов'язання є узгодженою та у встановлені законом строки до бюджету не сплачена, тобто визнається сумою податкового боргу, отже, підлягає стягненню в судовому порядку.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу. Вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить її скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що позивач, всупереч вимогам податкового законодавства, не надсилав податкових вимог про погашення податкового боргу, а отже, не дотримався передбаченої законом процедури стягнення податкового боргу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції слід - без змін виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, і визнається сторонами, що станом на 28.02.2013 року відповідач має заборгованість перед бюджетом та державними цільовими фондами на загальну суму 703777,90 гривень по земельному податку з юридичних осіб.

Позивач надсилав боржнику податкові вимоги № ј від 08.10.2001 року та № 2/529 від 08.11.2001 року про необхідність сплати суми заборгованості, які не скасовані та не відкликані відповідачем.

Пунктом п. 95.1 ст. 95 Податкового Кодексу України передбачено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

А підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органам державної податкової служби надано право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що спірні суми є узгодженими, а заборгованість підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами і на час вирішення справи відповідач не надав доказів відсутності або погашення ним узгодженого податкового боргу.

Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильними.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відповідно до п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платники податків і зборів зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг -сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але несплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 5.4.1 Кодексу встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Статтею 57.1 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 59.1 Кодексу у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може не надсилатися, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Пунктом 286.2 статті 286 цього Кодексу встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надані така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно з п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Судом першої інстанції встановлено, що на момент розгляду справи, сума податкового зобов'язання із земельному податку з юридичних осіб в загальній сумі 703777,90 гривень відповідачем узгоджена, проте в добровільному порядку не сплачена, що тягне за собою несплату коштів до Державного бюджету України та суттєво порушує інтереси держави.

Вказана заборгованість також підтверджується довідкою про наявність податкового боргу від 29.12.2012 року, розрахунком суми позовних вимог, карткою особового рахунку платника.

Колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта стосовно невірного застосування статті 95 Податкового кодексу України, так як долучені до матеріалів справи документи їх спростовують. Зокрема, матеріалами справи підтверджується, що позивачем було надіслано податкові вимоги. Однак, з часу виставлення першої вимоги податковий борг відповідачем не погашався, а навпаки збільшувався. Представниками відповідача цей факт визнано в судовому засіданні суду першої інстанції.

Крім того, податковим законодавством не передбачено необхідності повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають обставинам справи та наявним матеріалам, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

ухвалив :

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Тернопільське об»єднання «Текстерно» залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2013 року у справі №819/510/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення ухвали в повному обсязі.

Головуючий Л.П.Іщук

Судді В.П. Дякович

Т.В. Онишкевич

Повний текст виготовлено 24.02.2014 року