Ухвала суду № 37463676, 13.02.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2014 р. Справа № 9104/31409/10

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Клюби В. В.

суддів: Рибачука А.І., Яворського І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2010 року по справі №2а - 4055/09/1970 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМО» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОМО» звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції і просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення №0005151602/58432, прийняте відповідачем 28 вересня 2009 року, яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 48 388 гривень та застосовано штрафні санкції в сумі 14 516 гривень 40 коп..

Мотивуючи позовні вимоги, посилається на ті обставини, що оспорюване податкове повідомлення - рішення прийняте на підставі висновків перевірки, проведеної відповідачем і зазначених в акті невиїзної документальної перевірки від 15 вересня 2009 року за №8578/7/16 - 02/20093794 з питань правомірності формування податкового кредиту за період із 01 по 30 червня 2009 року. Зокрема, відповідач зазначає про порушення позивачем вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження сплати податку на додану вартість на суму 48 388 гривень. Проте, такі висновки відповідача є необґрунтованими, оскільки позивачем правомірно включено суму сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту на підставі отриманої податкової накладної.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2010 року адміністративний позов задоволено повністю: визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення - рішення відповідача №0005151602/58432 від 28 вересня 2009 року.

Відповідач не погодився із таким судовим рішенням суду першої інстанції і подав до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на вказане рішення. Посилаючись у поданій апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, посилається на ті обставини, що судом першої інстанції безпідставно не було враховано доводи відповідача, які підтверджуються встановленими в ході перевірки фактами. Зокрема, в ході перевірки було встановлено, що позивачем віднесено до складу податкового кредиту червня 2009 року суми податку на додану вартість по податковій накладній, виписаній у періоді, відмінному від звітного періоду по операції, проведеній із ТОВ «Трансфер - сервіс ЛТД». Судом першої інстанції не було враховано, що у випадку неотримання від продавця податкової накладної та невжиття заходів для включення сум податку до складу податкового кредиту, платник податків втрачає право на отримання податкового кредиту, сплаченого у зв'язку із придбанням товарів, оскільки суми податку, не підтвердженні податковими накладними, не підлягають включенню до податкового кредиту. При цьому, позивач не відобразив операції із вказаним контрагентом у складі податкового кредиту того звітного періоду, на який припадає дата виникнення податкових зобов'язань продавця, а законодавством не передбачено можливості самостійно приймати рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення права на податковий кредит.

Сторони в судове засідання представників не направили, хоча були належним чином та у встановленому законом порядку повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи. При цьому, від сторін відсутні клопотання про розгляд справи за участі їх представників.

У зв'язку з цим та у відповідності до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Вислухавши, доповідь судді - доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та докази, перевіривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення та умотивовуючи свої висновки, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача не виникало обов'язку по вжиттю заходів для включення суми фактично сплаченого податку до податкового кредиту і відповідно відсутні підстави для висновку про неправомірність віднесення понесених витрат до податкового кредиту. Відображення податкового кредиту по податковій накладній, яка отримана із запізненням, не суперечить Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками суду першої інстанції погоджується з урахуванням наступного.

Як було встановлено судами першої та апеляційної інстанцій позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ОМО»,, зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа 01 липня 1997 року і перебуває в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Крім цього, судом встановлено та не оспорюється сторонами по справі, що 27 квітня 2009 року позивачем було придбано у ТОВ «Трансфер - Сервіс ЛТД» сірники на загальну суму 241 937 гривень 50 коп. у тому числі 48 387 гривень 50 коп. - податку на додану вартість. Вказана сума не була включена до податкового кредиту і відповідно не була відображена у декларації за травень 2009 року у зв'язку з відсутністю податкової накладної, яка фактично була отримана у червні 2009 року, а фактично була видана 27 квітня 2009 року. Ці обставини підтверджуються також накладною за №6 та податковою накладною від 27 квітня 2009 року.

Відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку правомірності формування податкового кредиту по операціях за період із 01 по 30 червня 2009 року, за результатами якої 15 вересня 2009 року складено акт за №8578/7/16 - 02/20093794.

Відповідно до викладених у акті перевірки висновків податкового органу, позивачем порушено вимоги пп. 7.4.1,7.4.4 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у зв'язку із заниженням до сплати податку на додану вартість в сумі 48 388 гривень.

На підставі вищезазначеного Акту перевірки відповідачем 28 вересня 2009 року винесено податкове повідомлення - рішення №0005151602/0/58432, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 62 904 гривні 40 коп., з яких 48 388 гривень - основного платежу і 14 516 гривень 40 коп. - штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно із п. 1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Відповідно до пп. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону України, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Як передбачено пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звітному періоді, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, при цьому такі суми повинні бути підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами, визначеними цим Законом).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вищезгаданого Закону вважається дата здійснення першої з подій: 1) або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; 2) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, згідно Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до податкового кредиту витрати по податку на додану вартість у випадку відсутності податкової накладної.

З урахуванням встановлених судом фактичних обставин справи та доказів, представлених сторонами на підтвердження цих обставини, виходячи з положень Закону України «Про податок на додану вартість», колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про правомірне віднесення позивачем витрат, понесених у зв'язку із придбанням товару та відповідної суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

При цьому, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що дії позивача по відображенню податкового кредиту за податковою накладною, отриманою із запізненням не суперечать Закону України «Про податок на додану вартість».

У зв'язку з цим висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 15 вересня 2009 року не є достатньо обґрунтованими, повністю спростовуються доводами позивача, а тому і не заслуговують на увагу викладені у апеляційній скарзі твердження щодо включення позивачем до складу податкового кредиту сплаченої суми податку на додану вартість не підтвердженої податковою накладною внаслідок отримання такої накладеної із запізненням.

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Натомість, колегія суддів апеляційного суду вважає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в підтвердження правомірності прийнятого ним рішення.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права з дотриманням процесуальних норм, та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи.

Колегія суддів апеляційного суду з урахуванням встановлених судом обставин справи та доказів, вважає, що суд першої інстанції дотримався зазначених вимог.

Згідно ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи із змісту вищевказаних статей Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції і відповідно - до задоволення апеляційної скарги апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст. ст. 159, 195, 197, 198, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2010 року по справі №2а - 4055/09/1970 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМО» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення особам, які беруть участь у справі, копії ухвали і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Клюба

Судді: А. І. Рибачук

І. О. Яворський