Ухвала суду № 37463587, 19.02.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

19 лютого 2014 року

справа № 811/2762/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого судді: Коршуна А.О. (доповідач)

суддів: Ясенової Т.І. Чередниченко В.Є.

за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградської області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду

від 17.09.2013р. у справі №811/2762/13-а

за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонек»

до:

про:

Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградської області

визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

23.08.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Сонек» (далі – ТОВ «Сонек») звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградської області (далі – Кіровоградська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення / а.с. 3-8/.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.08.2013р. за вищезазначеним адміністративним позовом відкрито провадження в адміністративній справі №811/2762/13-а та справу призначено до судового розгляду / а.с. 1 /.

Позивач, посилаючись у позовній заяві на те, що в результаті проведеної податковим органом (відповідачем у справі) документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Автохіммаркет» за червень 2011р., податковим органом було зроблено висновок про відсутність об’єктів оподаткування при здійсненні операцій по ланцюгу постачання, що свідчить про те, що ці операції спрямовані на надання податкової вигоди, а також про те, що договір укладений між позивачем та ТОВ «Автохіммаркет» суперечать вимогам ч. 1 ст. 203, ст.ст. 215,216,228 ЦК України в частині недодержання вимог цих статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, і як наслідок не спричиняють реального настання наслідків, а тому є нікчемними, у зв’язку з чим позивачем було безпідставно завищено залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду по взаємовідносинам з ТОВ «Автохіммаркет» за червень 2011р. на суму 685 грн., завищено від’ємне значення об’єкту оподаткування з податку на прибуток на суму 3475 грн. за ІІ квартал 2011р., що було відображено в акті перевірки №28/11-23-22-077/33520384 від 02.08.2013р., та за результатами перевірки на підставі акту перевірки відповідачем 13.08.2013р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000152207, яким зменшено розмір від’ємного значення об’єкту оподаткування податком на прибуток за ІІ квартал 2011р. на суму 3475 грн., але позивач вважає, що висновки відповідача у акті перевірки та прийняте за результатами перевірки рішення є безпідставними та не ґрунтуються на законі, оскільки господарські операції між позивачем та ТОВ «Автохіммаркет» були виконані реально, отриманий позивачем від його контрагента товар було використано у власній господарській діяльності, у позивача наявні усі необхідні первинні документи, які підтверджують факт виконання ним та його контрагентом своїх зобов’язань за укладеним між ними договором, на підставі цих первинних документів позивачем у відповідний звітний період було сформовано податкову звітність, тому позивач вважає висновки податкового органу безпідставними та такими, що суперечать фактичним обставинам, і просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000152207 від 13.08.2013р.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17.09.2013р. у справі №811/2762/13-а адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кіровоградської МДПІ №0000152207 від 13.08.2013р.. (суддя Чубара Н.В.) / а.с. 140-141/.

Відповідач, не погодившись з постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17.09.2013р. у даній справі, подав апеляційну скаргу / а.с. 149-152/, у якій посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було з’ясовано усі обставини справи, які мають значення для її вирішення та зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до постановлення ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, тому просив суд скасувати постанову суду першої інстанції від 17.09.2013р. та постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заявлених ним позовних вимог у повному обсязі.

Представники осіб, які беруть участь у розгляді даної справи у судове засідання не з’явились. Позивач та відповідач про день, годину та місце розгляду даної справи апеляційним судом повідомлені належним чином / а.с. 155-157/, про поважність причин не явки свого представника до суду у судове засідання. або про можливість розгляду даної справи у відсутність свого представника, суд у встановленому законом порядку не повідомили. За таких обставин колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу у відсутність представників осіб, які беруть участь у розгляді даної справи, за наявними в матеріалах справи доказами.

Перевіривши у судовому засіданні доводи апеляційної скарги, матеріали даної адміністративної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивача у справі –ТОВ «Сонек», ідентифікаційний код – 33520384, зареєстровано як юридичну особу 30.05.2005р. реєстраційною службою Кіровоградського міського управління юстиції Кіровоградської області, та як платник податків позивач перебуває на обліку в Кіровоградській ОДПІ, основним видом економічної діяльності підприємства є добування піску, гравію, глини і каоліну /а.с. 9-12/.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що відповідачем у справі 31.07.2013р. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Автохіммаркет» за червень 2011р., за результатами якої було складено акт №8/11-23-22-07/33520384 від 02.08.2013р. (далі – акт перевірки) .

Як вбачається з наданої суду ксерокопії вищезазначеного акту перевірки / а.с. 10-14/ податковим органом за результатами перевірки зароблено висновок про те, що ТОВ «Сонек» в порушення вимог чинного податкового законодавства:

- завищено залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду по взаємовідносинам з ТОВ «Автохіммаркет» за червень 2011р. на суму 695 грн.,

- завищено від’ємне значення об’єкту оподаткування з податку на прибуток на суму 3475 грн. за ІІ квартал 2011р.

У подальшому за результатами перевірки, на підставі вищезазначеного акту перевірки, Кіровоградською ОДПІ 13.08.2013р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000152207, яким зменшено розмір від’ємного значення об’єкту оподаткування податком на прибуток за ІІ квартал 2011р. на суму 3475 грн. /а.с. 16/.

Як вбачається з акту перевірки / а.с. 10-14/ висновки податкового органу за результатами перевірки, зроблено з огляду на те, що угода укладена між позивачем та ТОВ «Автохіммаркет» не пов’язана з веденням господарської діяльності, не спрямована на реальне настання правових наслідків а тому є нікчемною, не підтверджено реальності здійснення господарських відносин між позивачем та ТОВ «Автохіммаркет», а також податковим органом зроблено висновок про відсутність об’єктів оподаткування при здійсненні операцій по ланцюгу постачання.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що між позивачем у справі (покупець) та ТОВ «Автохіммаркет» (продавець) 05.04.2011р. було укладеного договір купівлі-продажу товару №05/04-2011 / а.с. 29-30/, відповідно до умов якого продавець повинен надати покупцеві товар в кількості та немоенклатурі, яка визначена рахунками, а продавець повинен оплати та прийняти товар, строк дії договору до 31.12.2011р.

З наданих позивачем під час розгляду даної адміністративної справи належних письмових доказів, які також були надані позивачем податковому органу під час проведення перевірки, вбачається, що сторонами за договором купівлі-продажу №05/04-2011 від 05.04.2011р. свої зобов’язання було виконано, а саме у період з 20.04.2011р. по 29.06.2011р. продавцем було надано визначений умовами договору товар, який було прийнято та оплачено покупцем, який у свою чергу у подальшому використав цей товар у власній господарській діяльності, зазначені обставини підтверджуються належними первинними документами, які оформлено відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову світність» та на підставі яких позивачем у справі у відповідний звітний період було сформовано податкову звітність та віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у зв’язку з придбанням товару у контрагента ТОВ «Автохіммаркет» / а.с.131-130/, при цьому необхідно зазначити, що на момент укладення між позивачем та ТОВ «Автохіммаркет» вищезазначеного договору купівлі-продажу та виконання сторонами за договором своїх зобов’язань, контрагент позивача був у встановлений чинним законодавством спосіб зареєстрований як юридична особа та платник податків.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що податковим органом (відповідачем у справі) під час проведення перевірки не було надано суду належних письмових доказів на підтвердження факту використання придбаного позивачем у ТОВ «Автохіммаркет» товару у неоподатковуваних операціях, або не у господарській діяльності підприємства, як і не було надано доказів відсутності у позивача належним чином оформлених первинних документів (податкових накладних) за цими господарськими операціями або доказів на підтвердження відсутності дійсної поставки товарів (робіт та послуг) позивачу від його контрагентів.

Отже вищенаведені обставини, з урахуванням положень п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, Податкового кодексу України, дають можливість зробити висновок, що у позивача у справі наявні усі необхідні первинні документи, які засвідчують наявність певних юридичних фактів, які у свою чергу надають право позивачу на віднесення до складу витрат та на формування податкового кредиту певного звітного періоду з урахуванням сум ПДВ сплаченого у вартості товарів , які позивачем було отримано від його контрагента ТОВ «Автохіммаркет», та використано у власній господарській діяльності.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що жодним нормативно-правовим актом України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов’язання іншої юридичної особи, яка є його контрагентом у тих чи інших господарських зобов’язаннях, при цьому це стосується і податкових зобов’язань, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому при придбанні товару покупець зобов’язаний сплатити вартість товару продавцю, до складу якої входить податок на додану вартість, а продавець зобов’язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету у відповідному звітному періоду, і у разі невиконання продавцем товару цього обов’язку саме на нього за це покладається відповідальність, і на продавця товару, який є платником податку, нормами чинного законодавства не покладено обов’язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення ними господарської діяльності та сплати податків та зборів (обов’язкових платежів) у даному випадку , що свідчить про те, що несплата продавцем товару податку до додану вартість до бюджету в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем товару і не може бути підставою для позбавлення платника податку (покупця товару) на відшкодування податку на додану вартість, у разі якщо такий платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має усі визначені чинним законодавством документи на підтвердження розміру податкового кредиту.

Щодо доводів податкового органу (відповідача у справі) у акті перевірки та під час розгляду справи судом про безтоварність здійснених позивачем господарських операцій, та визнання податковим органом за цих підстав правочинів позивача з його контрагентами фіктивними та нікчемними, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити.

Аналіз положень ч. 1 ст. 204 ЦК України дає можливість визначити, що головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, яка встановлена законом, і правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Приймаючи до уваги положення ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та ст. 20 Податкового кодексу України, які визначають функції податкових органів та основні засади їх діяльності, обсяг прав та обов’язків податкових органом, можливо зробити висновок про те, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства та надання роз’яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків і жодною нормою чинного законодавства не передбачено право органу державної податкової служби, яким є відповідач у справі, самостійно, в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини і дані, які вказані платником податків в податкових деклараціях.

Згідно висновків акту перевірки №8/11-23-22-07/33520384 від 02.08.2013р. відповідач у справі правочин, укладений між позивачем та ТОВ «Автохіммаркет», кваліфікує, як такий що не направлений на настання реальних правових наслідків, а отже визнає їх нікчемність, але враховуючи положення ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 228 ЦК України, які пов’язують недійсність господарського зобов’язання з наявністю наступних обставин: невідповідність його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави та суспільства, укладення правочину учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності) та порушення публічного порядку, у разі якщо правочин був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, та положення ст. 234 ЦК України відповідно до якої правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків є фіктивним, і фіктивний правочин визнається недійсним судом, і відповідачем у справі під час розгляду даної адміністративної справи в порушення вимог ст. 71 КАС України, не було надано суду будь-яких належних письмових доказів – судових рішень щодо визнання недійними угод, які протягом перевіряємого періоду були укладені між позивачем та його постачальниками (контрагентами), як і не було надано суду доказів стосовно того, що ці угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

При цьому, з урахуванням положень ст. 228 ЦК України, в редакції закону, що діяла з 01.01.2011р., колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних, що свідчить про те, що повноваження на встановлення законності правочинів, які вчинені позивачем за тими критеріями оцінки, які зазначені відповідачем в акті перевірки, відносяться виключно до компетенції судових органів.

З огляду на вищенаведені обставини колегія суддів вважає, що відповідачем під час розгляду даної адміністративної справи не було доведено що правочин між позивачем та його контрагентом ТОВ «Автохіммаркет» протягом перевіряємого періоду не був спрямований на реальне настання правових наслідків, не мають економічної ділової мети, а лише мають намір отримати бюджетне відшкодування у спосіб, який суперечить вимогам чинного законодавства, як і не було доведено неправомірність формування позивачем у справі витрат та податкового кредиту протягом перевіряємого періоду, і з урахуванням фактичних обставин справи та норм чинного податкового законодавства, яке регулює спірні правовідносини з урахуванням дати їх виникнення, приходить до висновку, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що заявлені позивачем позовні вимоги про визнання протиправним прийнятого відповідачем за результатами перевірки податкового повідомлення-рішення є обґрунтованими, а прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення №0000152207 від 13.08.2013р. є безпідставним та постановив у даній справі правильне рішення про задоволення заявлених позивачем у справі позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке б потягло за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, не було встановлено, тому постанову суду першої інстанції від 17.09.2013р. у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі відповідача, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки ним доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції у даній справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградської області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17.09.2013р. у справі №811/2762/13-а – залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст виготовлено – 20.02.2014р.

Головуючий: А.О. Коршун

Суддя: Т.І. Ясенова

Суддя: В.Є. Чередниченко