Рішення № 37457852, 27.02.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/4950/13-ц 27.02.2014 27.02.2014 27.02.2014

Провадження №22-ц/784/428/14

Головуючий у першій інстанції-Тішко Д.А.

Категорія 27 Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Данилової О.О.,

суддів - Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,

при секретарі - Шпонарській О.Ю.,

за участю представника позивача - Ремешевського Є.А.,

представників відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_3

на заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 липня 2013 року у цивільній справі за позовом

публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»

(далі -ПриватБанк) до ОСОБА_3

про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення

У С Т А Н О В И Л А:

У травні 2013 року ПриватБанк звернувся з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення кредитної заборгованості на предмет іпотеки та виселення.

Позивач зазначав, що 18 квітня 2007 року між банком та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № NKН3GK04040025, за яким відповідачка отримала кредит у розмірі 25 000 доларів США зі сплатою 12 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 17 квітня 2027 року. Того ж числа на забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між сторонами укладено іпотечний договір, за яким ОСОБА_3 передала в іпотеку житловий будинок АДРЕСА_1.

Посилаючись на порушення відповідачкою кредитних зобов'язань та утворення станом на 15 лютого 2013 року заборгованості в сумі 48 341, 36 доларів США, з яких 19 886, 29 доларів США за кредитом, 11 054, 79 доларів США за процентами, 2 100 доларів США за комісією, 12968,51 доларів США пені, та штрафу - 31, 29 доларів США (фіксована частина) та 2 300, 48 доларів США (процентна складова), ПриватБанк просив звернути стягнення на іпотечне майно шляхом укладення від імені відповідачки договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та отримання дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість, з можливістю здійснення всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки. Позивач також просив виселити відповідачку та інших зі зняттям з реєстрації у територіальному органі державної міграційної служби України.

Заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 липня 2013 року позов задоволено частково, звернуто стягнення кредитної заборгованості в розмірі 386 247,46 грн. на житловий будинок АДРЕСА_1 з застосуванням процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки з наданням певних повноважень для здійснення цих дій. У задоволенні позову в частині виселення ОСОБА_3 зі зняттям з реєстрації відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просила рішення скасувати та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на помилковість висновків суду щодо розміру заборгованості, сплив строку позовної давності по деяким вимогам та наявність підстав для зменшення розміру нарахованих штрафів.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статей 33, 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основними зобов'язаннями шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду.

Порушенню процедури звернення стягнення на предмет іпотеки передує вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк, попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки (стаття 35 Закону) та вимога іпотекодержателя щодо виконання основного зобов'язання ( стаття 12 Закону).

За змістом статей 38 та 39 Закону звернення стягнення на предмет іпотеки за судовим рішенням здійснюється шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження (стаття 41 Закону), а також шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмету іпотеки будь-якій іншій особі у порядку, передбаченому статтею 38 Закону.

У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, крім іншого, загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки.

Отже, судовим рішенням за вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки встановлюється не тільки право іпотекодержателя на задоволення своїх вимог з вартості предмета іпотеки, а й обсяг відповідальності боржника, в тому числі розмір його боргу, що підлягає стягненню.

Відповідно до статті 267 ЦК підставою для відмови в позові є сплив позовної давності, загальний строк якої встановлено тривалістю три роки (стаття 257 ЦК) та спеціальної позовної давності до вимог про стягнення неустойки - один рік (стаття 258 ЦК).

З матеріалів справи (а.с.12-14) вбачається, що 18 квітня 2007 року між ПриватБанком та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № NKН3GK04040025 (далі - Договір).

За умовами Договору кредит надається строком по 17 квітня 2027 року у вигляді не поновлюваної кредитної лінії в розмірі 29500 доларів США на цілі: придбання житлового будинку в розмірі 25000 доларів США, а також 4500 доларів США на сплату страхових платежів, зі сплатою за користування кредитом 1% на місяць на залишок заборгованості, винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 0,2% від суми кредиту на місяць та інше.

Договором визначено розмір щомісячного платежу - 328,18 доларів на місяць для погашення заборгованості, яка складається із заборгованості за кредитом, відсоткам, винагороди (пункт 7.1 Договору).

Пунктами 4.1 та 5.4 Договору передбачена відповідальність позичальника за порушення умов договору: сплата пені - 0,15% від суми простроченого платежу та штрафу в разі порушення строків більш ніж на 30 днів у розмірі 250 грн. та 5% від суми позову.

Того ж числа на забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між сторонами укладено іпотечний договір (а.с. 18-20), за яким ОСОБА_3 передала в іпотеку житловий будинок АДРЕСА_1, придбаний на кредитні кошти.

3 жовтня 2008 року ОСОБА_3 направлено листа про підвищення відсоткової ставки за користування кредитом до 14,04 % на рік (а.с.16,17).

15 листопада 2012 року та 22 березня 2013 року ОСОБА_3 направлені вимоги про дострокове повернення кредитних коштів у зв'язку з порушенням кредитних зобов'язань, намір звернути стягнення на предмет іпотеки та добровільне виселення з житлового приміщення (а.с. 9, 83-87).

Як вбачається з особового рахунку позичальника (а.с.92-97), з листопада 2008 року ОСОБА_3 здійснювала платежі з порушенням строку внесення та не в повному обсязі. Остання виплата проведена у листопаді 2011 року (а.с.97).

Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК.

За розрахунком позивача, наданим суду апеляційної інстанції, заборгованість за кредитом станом на 15 лютого 2013 року складала: 19886,29 доларів США поточного залишку за тілом кредиту, 11054,79 доларів США заборгованість за процентами, 2100 доларів США заборгованість за комісією (винагорода) (а.с.103).

Вимоги позичальника щодо стягнення цих платежів заявлені в межах загального трьохрічного строку позовної давності, перебіг якого було перервано у листопаді 2011 року ( стаття 264 ЦК України).

Крім того, нарахована відповідно до пункту 4.1 Договору пеня за весь період порушення зобов'язань складає 12 968,51 доларів США.

Проте, відповідно до статей 258, 267 ЦК в межах позовної давності заявлені вимоги про стягнення пені, нарахованої після 8 травня 2012 року, тобто у розмірі 4943,73 доларів США.

Штрафом є неустойка, що обчислюється від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина 2 статті 549 ЦК України).

Виходячи з аналізу частини 2 статті 549 ЦК, штраф є відповідальністю, яка залежить лише від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання й у часі визначається з настанням однієї з подій як невиконання або неналежне виконання зобов'язання. Штраф має разовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов'язання.

Пунктом 5.4 Договору передбачає нарахування штрафу за порушення строків більш ніж на 30 днів, який складає 250 грн. плюс 5% від суми позову.

За змістом цього зобов'язання нарахування процентної (розрахункової) частини штрафу пов'язано не з певною подією кредитних правовідносин (прострочення платежів), а з фактом звернення з позовом, що не відповідає сутності штрафу як способу забезпечення виконання зобов'язання.

Отже, колегія суддів вважає обґрунтованим лише штраф в розмірі фіксованої частини - 250 грн.

Таким чином, вимоги ПриватБанку за кредитним договором, які можуть бути задоволені за рахунок іпотечного майна складають 19886,29 доларів США (158 907,43 грн.) поточного залишку за тілом кредиту, 11054,79 доларів США (88327,77 грн.), заборгованість за процентами, 2100 доларів США (16 779 грн.) комісії (винагороди) , 4943,73 доларів США (39500 грн.) пені та 250 грн. штрафу, а всього за курсом іноземної валюти (1:7,99) - 303 764,61 грн.

Отже рішення суду в частині визначення розміру вимог позивача, включаючи всі його складові, які можуть бути задоволені за рахунок предмета іпотеки, підлягає зміні.

При цьому колегія суддів не може прийняти до уваги посилання ОСОБА_3 на те, що банком не враховані ті виплати, які вона здійснила протягом 2007-2009 року.

З розрахунку позивача, наданого суду апеляційної інстанції, (а.с.99-103) вбачається зарахування ПриватБанком внесенних платежів в загальному розмірі 12 880,23 доларів США. Проте, деякі з наданих відповідачкою копій платіжних документів ( а.с. 62, 63-зворот, 64,65-зворот,68,69-зворот) взагалі не стосуються кредитних зобов'язань за даним договором.

Будь-яких обставин для зменшення розміру неустойки, передбачених частиною 3 статті 551 ЦК, відповідачка не зазначила.

Рішення суду в частині способу звернення стягнення на предмет іпотеки та відмови в задоволенні інших вимог не оскаржується.

Відповідно до статті 88 ЦПК зменшенню підлягає і розмір судового збору.

Керуючись статтями 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 липня 2013 року змінити в частині загального розміру вимог та його складових, що підлягають сплаті з вартості предмета іпотеки, з 386 247,46 грн. до 303 764,61 грн., в тому числі 158907,43 за тілом кредиту, 88327,77 грн. за процентами, 16779 грн. за комісією (винагородою), 39500,4 грн. пені, 250 грн. штрафу, а також судових витрат на користь ПАТ КБ «Приватбанк» з 3441 грн. до 3037,65 грн.

В іншій частині судове рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді