Ухвала суду № 37454685, 19.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" лютого 2014 р. м. Київ К/800/52762/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Костенка М.І. Степашка О.І. за участю секретаря судового засідання Бовкун В.В.

та представників сторін: від позивача - Борисова М.С., Кадькаленку А.С.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.08.2013 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2013 р.

у справі № 826/10570/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Венчурні інвестиційні проекти»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Венчурні інвестиційні проекти» (далі - позивач, ТОВ «Венчурні інвестиційні проекти») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.06.2013 р. № 0000051702, № 5126551601 та № 5226552202.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.08.2013 р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2013 р., адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 27.06.2013 р. № 000051702, № 5126551601 та № 5226552202; вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального права, просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.08.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2013 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач у письмових запереченнях від 11.11.2013 р. та в судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 15.04.2013 р. по 31.05.2013 р., на підставі направлень від 15.04.2013 р. № 793/22.5, № 794/22.05, №795/22.5, № 796/22-05, № 165/17.5, № 948/22-10, згідно із підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпунктів 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та у зв'язку з ненаданням документів на письмовий запит, посадовими особами ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Венчурні інвестиційні проекти» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено акт від 06.06.2013 р. № 553/22.5/32162871 та встановлено порушення позивачем вимог: підпункту 14.1.56 пункту 14.1 статті 14, пункту 135.1, підпункту 135.4.1 пункту 135.4, підпунктів 135.5.14, 135.5.15 пункту 135.5 статті 135, підпункту 136.1.9 пункту 136.1 статті 136 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 10 533 966 грн.; підпунктів 14.1.47, 14.1.180 пункту 14.1 статті 14, підпункту 164.2.17 «е» пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, пункту 171.2 «а» статті 171 Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету в період, що перевірявся у 2011 році на суму 39 522 грн., у 2012 році на суму 61 168 грн.

За результатами розгляду податковим органом заперечень позивача від 12.06.2013 р. за № 277-2013 до акту перевірки № 553/22.5/32162871 від 06.06.2013 р., висновки вказаного акту - залишено без змін.

На підставі зазначеного акту податкової перевірки відповідачем 27.06.2013 р. винесені податкові повідомлення-рішення: № 0000051702, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб у розмірі 124 891 грн. грн., у тому числі 100 690 грн. - сума основного платежу та 24 201 грн. -штрафні (фінансові) санкції; № 5126551601, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 5 978 860 грн., з яких 4 783 088 грн. за основним платежем та 1 195 772 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 5226552202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 5 794 474 грн., з яких 5 732 848 грн. за основним платежем та 61 626 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як вбачається з акту перевірки № 553/22.5/32162871 від 06.06.2013 р. підставою для донарахування позивачу зазначених податкових зобов'язань слугували наступні встановлені податковим органом обставини.

Так, в акті податкової перевірки перевіряючими зазначено, що позивач здійснював операції з реалізації отриманих від ТОВ «Сім-Інвест» житлових приміщень (квартир), які не є операціями з активами пайового закритого не диверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «Міжрегіональний венчурний фонд» (далі - ПЗНВІФ «Міжрегіональний венчурний фонд»), тобто з порушенням вимог Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні фонди)», а тому не має права на застосування пільги, передбаченої підпунктом 136.1.9 пункту 136.1 статті 136 Податкового кодексу України, в результаті чого отримало доход не від діяльності з управління активами, а доход з інших джерел.

Також, як зазначено в акті перевірки, ТОВ «Венчурні інвестиційні проекти», що діє від імені та за рахунок ПЗНВІФ «Інфініті Преміум» здійснювало міну простого векселя (емітент ПАТ «Завод твердих сплавів»), на думку відповідача, вказані операції не є активами інституту спільного інвестування - ПЗНВІФ «Інфініті Преміум», а тому підлягають включенню до складу доходів ТОВ «Венчурні інвестиційні проекти» як доходи з інших джерел.

Крім того, перевіряючі встановивши, що ТОВ «Венчурні інвестиційні проекти», діючи від імені та за рахунок ПЗНВІФ «Інфініті Преміум», ПЗНВІФ «Універсальний» та ПЗНВІФ «Прем'єрний», отримувало грошові кошти від продажу простих іменних акцій, емітентом яких є ВАТ «Агромашбуд», виходячи з того, що оскільки ВАТ «Агромашбуд» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, - прийшли до висновку про те, що операції купівлі-продажу цінних паперів не можуть вважатись торгівлею цінними паперами та не є активами інститутів спільного інвестування - ПЗНВІФ «Інфініті Преміум», ПЗНВІФ «Універсальний» та ПЗНВІФ «Прем'єрний», а тому отримані доходи підлягають включенню до складу доходів ТОВ «Венчурні інвестиційні проекти» як доходи з інших джерел.

Порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету, на твердження перевіряючих, полягає в тому, що позивач продаючи фізичним особам квартири, не утримав податок на доходи фізичних осіб з додаткового доходу, що утворився внаслідок оплати фізичними особами вартості квартир за заниженими цінами, при цьому знижкою відповідач вважає різницю між вартістю квартир, зазначеної в Реєстрі прав власності на нерухоме майно та вартістю придбання таких квартир.

Суд першої інстанції, висновки якого підтримала колегія суддів апеляційної інстанції, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, враховуючи, що висновки викладені в акті податкової перевірки не узгоджуються з нормами матеріального права, не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такою позицією судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, ТОВ «Венчурні інвестиційні проекти», як компанія з управління активами, що діє за рахунок та в інтересах ПЗНВІФ «Міжрегіональний венчурний фонд», на підставі договорів купівлі-продажу від 04.11.2009 р. придбало у ТОВ «Незалежна інвестиційна агенція», ДП «ЛД-Україна», ТОВ «Паритет-П» та ТОВ «Центр управління проектами - Буча» цільові іменні облігації, емітентом яких є ТОВ «Сім-Інвест».

04.11.2009 р. між ТОВ «Венчурні інвестиційні проекти», (інвестор) та ТОВ «Сім-Інвест» (забудовник) укладено договір про участь у будівництві № 1/11-09А, за умовами якого інвестор зобов'язується повністю оплатити вартість повного пакету облігацій за договором купівлі-продажу облігацій, а також пред'явити такий повний пакет облігацій для погашення забудовнику, а забудовник зобов'язується збудувати об'єкт нерухомості у складі житлового комплексу (за адресою: м. Дніпропетровськ, просп. Кірова, 16) та передати його інвестору в погашення повного пакету облігацій.

Погашення повного пакету облігацій, згідно із пунктом 3.3 вказаного договору, відбувається шляхом передачі інвестору об'єкта нерухомості у власність; в момент погашення повного пакету облігацій забудовник за актом прийому-передачі передає інвестору збудований об'єкт нерухомості, що є передумовою та підставою для оформлення та реєстрації за інвестором первісного прав на об'єкт нерухомості.

Так, виходячи з умов договору № 1/11-09А від 04.11.2009 р., позивачем пред'явлено для погашення цільові іменні облігації емітента ТОВ «Сім-Інвест», який, у свою чергу, погасив їх житловими приміщеннями (квартирами), що підтверджується актом здачі-приймання об'єкта нерухомості від 30.08.2010 р. та випискою про операції з цінними паперами на рахунку у цінних паперах № 500012 за 30.08.2010 р., відповідно до якої цінні папери ТОВ «Сім-Інвест» списані з рахунку в цінних паперах.

Відповідно до довідки про вартість чистих активів станом на кінець 2010 року в активи ПЗНВІФ «Міжрегіональний венчурний фонд» включено квартири, розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, просп. Кірова, 16. Протягом 2011-2012 років реалізовано ряд квартир, включених до активів ПЗНВІФ «Міжрегіональний венчурний фонд» фізичним та юридичним особам, кошти за які отримано на рахунок ТОВ «Венчурні інвестиційні проекти», яке діє за рахунок та в інтересах ПЗНВІФ «Міжрегіональний венчурний фонд».

Підпунктом 136.1.9 пункту 136.1 статті 136 Податкового кодексу України передбачено, що для визначення об'єкта оподаткування не враховуються суми коштів спільного інвестування, а саме коштів, залучених від інвесторів інститутів спільного інвестування, доходи від проведення операцій з активами таких інститутів та доходи, нараховані за активами зазначених інститутів, а також кошти, залучені від власників сертифікатів фондів операцій з нерухомістю, доходи від проведення операцій з активами фондів операцій з нерухомістю та доходи, нараховані за активами фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до закону.

Згідно підпункту 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» активи інституту спільного інвестування - це сукупність майна, корпоративних прав та вимог, сформована за рахунок коштів спільного інвестування.

Згідно із пунктом 9 статті 3 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» кошти спільного інвестування - це кошти, внесені засновниками корпоративного інвестиційного фонду та залучені від інвесторів інституту спільного інвестування, доходи від здійснення операцій з активами інституту спільного інвестування, доходи, нараховані за активами інституту спільного інвестування, та інші доходи від діяльності інституту спільного інвестування (проценти за позиками, орендні (лізингові) платежі тощо). Кошти, внесені засновниками корпоративного інвестиційного фонду, вважаються коштами спільного інвестування після внесення такого фонду до Єдиного державного реєстру інститутів спільного інвестування. Ведення реєстру інститутів спільного інвестування здійснюється Комісією.

Таким чином, згідно наведених вище норм, доходи від проведення операцій з активами інституту спільного інвестування, у тому числі в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, не враховуються для визначення об'єкта оподаткування.

З матеріалів справи вбачається, що цільові іменні облігації ТОВ «Сім-Інвест» придбані позивачем за рахунок та в інтересах ПЗНВІФ «Міжрегіональний венчурний фонд» за рахунок коштів інституту спільного інвестування, а тому, згідно вище зазначених положення пункту 1 статті 3 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» є активами інституту спільного інвестування.

Операції з погашення цільових іменних облігацій ТОВ «Сім-Інвест» фактично є обміном цих облігацій на нерухомість, тобто обміном одних активів інституту спільного інвестування (облігації) на інші (нерухомість), який здійснено за рахунок та в інтересах ПЗНВІФ «Міжрегіональний венчурний фонд».

Виходячи з вищевикладеного колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що отримані позивачем доходи від продажу нерухомості за рахунок та в інтересах ПЗНВІФ «Міжрегіональний венчурний фонд», не повинні враховуватись для визначення об'єкта оподаткування згідно приписів підпункту 136.1.9 пункту 136.1 статті 136 Податкового кодексу України, що у свою чергу спростовує твердження відповідача про порушення позивачем положень підпункту 135.5.14 пункту 135.5 статті 135 та підпункту 136.1.9 пункту 136.1 статті 136 Податкового кодексу України.

Заперечуючи висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135 Податкового кодексу України, що виразилось у не включенні останнім до складу доходів доходи, отримані від операцій з міни векселя, у зв'язку з тим, що векселі не можуть бути активами інституту спільного інвестування, суди першої та апеляційної інстанцій, з якими погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 24.12.2012 р. між ТОВ «Венчурні інвестиційні проекти», яке діє за рахунок та в інтересах ПЗНВІФ «Інфініті Преміум», та ТОВ «Мега Пром» укладено договір № БВ-616/12-12 обміну цінних паперів, предметом якого є міна простого векселя серії АА2047130, вартістю 1 173 832 грн., векселедавець - ПАТ «Завод твердих сплавів» на прості векселі ТОВ «Арго-Лізинг» та ТОВ «Мірамакс» у кількості 6 штук на загальну суму 1 173 832 грн.

Як зазначалося раніше, пункт 1 статті 3 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» визначає активи інституту спільного інвестування, як сукупність майна, корпоративних прав та вимог, сформована за рахунок коштів спільного інвестування.

Відповідно до пункту 7 статті 3 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» інститут спільного інвестування - це корпоративний інвестиційний фонд або пайовий інвестиційний фонд.

Частиною першою статті 30 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» передбачено, що діяльність компанії з управління активами може бути обмежена у випадках, передбачених законом.

Згідно пункту 8 частини другої статті 30 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» компанія з управління активами під час провадження діяльності з управління активами інституту спільного інвестування не має права придбавати за рахунок активів інституту спільного інвестування векселі, похідні (деривативи), цінні папери інститут спільного інвестування відкритого типу, якщо інше не встановлено нормативно-правовими актами Комісії.

Разом з тим частиною третьою статті 30 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» встановлено, що обмеження діяльності компанії з управління активами, передбачені пунктами 3, 5, 6, 8, 10 і 14 частини другої цієї статті, не поширюються на діяльність компанії з управління активами венчурного фонду.

Відповідно до частини п'ятої статті 34 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» до складу активів венчурного фонду можуть входити боргові зобов'язання. Такі зобов'язання можуть бути оформлені векселями, заставними, договорами позики та в інший спосіб, не заборонений законодавством України. Позики за рахунок коштів венчурного фонду можуть надаватися тільки юридичним особам, учасником яких є такий венчурний фонд.

Таким чином, Законом України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» прямо передбачено, що векселі можуть входити до складу активів венчурного фонду, як інституту спільного інвестування.

ПЗНВІФ «Інфініті Преміум» є венчурним фондом, що дозволяє йому мати у складі своїх активів векселі.

Виходячи з встановлених обставин та зазначених положень правових норм, суди попередніх інстанцій дійшли вірного та обґрунтованого висновку, що вартість придбаних позивачем в результаті обміну простих векселів ТОВ «Арго-Лізинг» та ТОВ «Мірамакс» не є доходом від операційної діяльності, що спростовує посилання податкового органу на порушення позивачем положень підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135 Податкового кодексу України.

Також, згідно матеріалів, позивач, що діє від імені та за рахунок ПЗНВІФ «Інфініті Преміум», ПЗНВІФ «Універсальний» та ПЗНВІФ «Прем'єрний», протягом IV кварталу 2011 року отримав грошові кошти від продажу простих іменних акцій, емітентом яких є ВАТ «Агромашбуд».

Як вбачається з акту податкової перевірки, відповідач вважає, що визнання ВАТ «Агромашбуд» банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури позбавляє емітовані ним акції статусу цінного паперу, товару та, відповідно, активу інституту спільного інвестування.

Однак такі доводи податкового органу не відповідають та не ґрунтується на нормах чинного законодавства, які регулюють обіг цінних паперів.

Згідно частини першої статті 3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», цінні папери - це документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

Частина перша статті 6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» визначає акцію як іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств і законодавством про інститути спільного інвестування.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» емітентом акцій є тільки акціонерне товариство. Порядок прийняття відповідним органом акціонерного товариства рішення про розміщення акцій визначається законом, що регулює питання утворення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

Згідно частини десятої статті 6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» реєстрацію випуску акцій здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку в установленому нею порядку. Обіг акцій дозволяється після реєстрації Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати розміщення акцій та видачі свідоцтва про реєстрацію випуску акцій.

Частиною другою статті 47 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» встановлено, що державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, а також інші державні органи у межах своїх повноважень, визначених законом.

Порядок зупинення обігу акцій, відновлення обігу акцій, скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випусків акцій установлює Порядок скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випусків акцій, затверджений рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 30 грудня 1998 року № 222.

Вказаний Порядок пов'язує скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випусків акцій з фактом припинення діяльності акціонерного товариства або з нерозміщенням акцій, відмовою від розміщення або незатвердженням результатів розміщення.

Відповідно до пунктів 1.4-1.6 розділу ІІ зазначеного Порядку передбачено, що реєструвальний орган забезпечує опублікування інформації про зупинення обігу акцій в одному зі своїх офіційних друкованих видань протягом п'ятнадцяти календарних днів з дати видання розпорядження про зупинення обігу акцій; починаючи з дати опублікування інформації про зупинення обігу акцій в одному з офіційних друкованих видань реєструвального органу, забороняється здійснення цивільно-правових договорів з акціями, обіг яких зупинено; дата опублікування інформації про зупинення обігу акцій в одному з офіційних друкованих видань реєструвального органу є датою закриття реєстру (при документарній формі випуску акцій) або датою, на яку складається зведений обліковий реєстр і здійснюється операція обмеження в обігу акцій (при бездокументарній формі випуску акцій).

Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що обіг акцій дозволений після реєстрації звіту про результати розміщення акцій та видачі свідоцтва про реєстрацію випуску акцій та діє до моменту опублікування інформації про зупинення обігу акцій, акції зберігають статус цінних паперів до скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випусків таких акцій.

Між тим, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про скасування реєстрації випусків акцій ВАТ «Агромашбуд» та анулювання свідоцтва про реєстрацію випусків таких акцій або обмеження їх обігу.

Наведені відповідачем підстави щодо визнання банкрутом ВАТ «Агромашбуд» не позбавляють правового значення емітованих ним акцій, реєстрація випуску яких проведена у встановленому порядку.

Отже, доходи від продажу акцій ВАТ «Агромашбуд», отримані позивачем від імені та в інтересах ПЗНВІФ «Інфініті Преміум», ПЗНВІФ «Універсальний» та ПЗНВІФ «Прем'єрний», є доходами від проведення операцій з активами інституту спільного інвестування, не включаються до складу доходів ТОВ «Венчурні інвестиційні проекти», як доходи з інших джерел, що в сукупності з встановленими обставинами та зазначеними положеннями законодавства спростовує доводи податкового органу про порушення позивачем вимог підпункту 135.5.15 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що протягом 2011-2012 років позивач продав фізичним особам за договорами купівлі-продажу об'єкти нерухомості, а саме - дев'ять квартир за адресою: м. Запоріжжя, вул. Рельєфна, 8.

Згідно акту перевірки відповідач вважає, що фізичні особи придбавали квартири за заниженими цінами, виходячи з того, що вартість квартир за договором є нижчою, ніж їхня вартість згідно відомостей Реєстру прав власності на нерухоме майно, а різниця між цими величинами є додатковим благом, який включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, та з якого позивач, як податковий агент, має утримати відповідні суми податку.

Зазначені обставини й слугували підставою для прийняття податковим органом рішення про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб.

Однак, згідно підпункту «е» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку. Якщо додаткові блага надаються у негрошовій формі, сума податку об'єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 164.5 цієї статті.

За визначенням підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Отже, до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу фізичних осіб - покупців квартир може бути включене додаткове благо у вигляді суми знижки звичайної ціни (вартості) відповідних квартир.

Підпункт 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає, що звичайна ціна - це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Згідно із пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пунктом 39.14 статті 39 Податкового кодексу України визначено, що обов'язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби у порядку, встановленому законом.

Відповідно до пункту 172.3 статті 172 Податкового кодексу України дохід від продажу об'єкта нерухомості визначається виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого об'єкта, розрахованої органом, уповноваженим здійснювати таку оцінку відповідно до закону.

Пунктом 172.11 статті 172 Податкового кодексу України передбачено, що порядок визначення оціночної вартості нерухомості та об'єктів незавершеного будівництва, що продаються (обмінюються), визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 2 та 3 Тимчасового порядку визначення оціночної вартості нерухомості та об'єктів незавершеного будівництва, що продаються (обмінюються), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011р. № 1103, визначено, що дія цього порядку поширюється, зокрема на земельні поліпшення (об'єкти малоповерхового житлового будівництва, у тому числі дачного та садибного типу, а також їх частини, об'єкти багатоповерхового житлового будівництва, а також їх частини, об'єкти нежитлового фонду, а також їх частини, об'єкти незавершеного будівництва; визначення оціночної вартості здійснюється суб'єктами оціночної діяльності, для земельних поліпшень - суб'єктами господарювання, які відповідають вимогам, установленим Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Таким чином, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, визначаючи можливий отриманий дохід у вигляді суми знижки з вартості квартири, слід виходити із рівня ціни, визначеної сторонами договору, але не нижче оціночної вартості відповідної квартири, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності.

ТОВ «Венчурні інвестиційні проекти», згідно матеріалів справи, в операціях з продажу квартир діло як компанія з управління активами інституту спільного інвестування.

Згідно із положеннями статті 37 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» незалежний оцінювач майна інституту спільного інвестування - це суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання, який здійснює оцінку нерухомого майна під час його придбання або відчуження в порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.

Як вбачається з матеріалів справи, на кожну продану квартиру за адресою: місто Запоріжжя, вул. Рельєфна, 8, є звіт про оцінку майна, складений суб'єктом оціночної діяльності - ТОВ «Фінансова компанія «Титан», а ціна кожної квартири, яка визначена у договорах купівлі-продажу, є вищою за оціночну вартість квартири.

Доказів, які б підтверджували, що ціна квартир згідно договорів купівлі-продажу не відповідає рівню звичайних цін або є нижчою від оціночної вартості, податковим органом до матеріалів справи не надано.

Посилання відповідача на ціну квартир згідно відомостей Реєстру прав власності на нерухоме майно є безпідставними та не обґрунтованими, оскільки чинне законодавство не встановлює, що відомості такого Реєстру використовуються з метою оподаткування, а деякі витяги з Реєстру прав власності на нерухоме майно взагалі не місять інформації про вартість квартири.

Наведене вище свідчить про відсутність підстав вважати, що ТОВ «Венчурні інвестиційні проекти» продали квартири за заниженими цінами і, що фізичні особи - покупці отримали додаткове благо у вигляді знижки, що виключає необхідність утримання позивачем відповідних сум податку на доходи фізичних осіб із суми непідтверджених знижок.

Таким чином, висновки податкового органу викладені в акті перевірки щодо вчинення платником податків порушень податкового законодавства, за період, що перевірявся, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

Згідно приписів частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки судами встановлено невідповідність законодавству винесених податкових повідомлень-рішень від 27.06.2013 р. № 0000051702, № 5126551601 та № 5226552202, вимоги щодо визнання протиправними і скасування зазначених податкових повідомлень-рішень були задоволені обґрунтовано.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.08.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2013 р. у справі № 826/10570/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) М.І. Костенко (підпис) О.І. Степашко