Ухвала суду № 37454684, 18.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2014 року м. Київ К/800/40130/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Васильченко Н.В., Калашнікової О.В., Леонтович К.Г.,

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Сімферополь Автономної Республіки Крим на постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 4 квітня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 9 липня 2013 року у справі № 801/3023/13-а за позовом управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополь Автономної Республіки Крим до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Сімферополь Автономної Республіки Крим про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а :

У березні 2013 року управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополь Автономної Республіки Крим звернулося в суд з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Сімферополь Автономної Республіки Крим, в якому просило стягнути з відповідача 15534,82 грн. не відшкодованих витрат на виплату та доставку пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання.

Постановою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 4 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 9 липня 2013 року, позовні вимоги управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополь Автономної Республіки Крим задоволені частково. Стягнуто з відповідача суму невідшкодованих витрат на виплату і доставку пенсії за інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання, виплаченої за жовтень - листопад 2012 року у розмірі 1 891,28 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Сімферополь Автономної Республіки Крим звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спір виник на стадії проведення звірки витрат по особовим справам потерпілих на підстави неприйняття відповідачем до заліку витрат у жовтні та листопаді 2012 року на виплату пенсії у сумі 15 354,82 грн. Розбіжності виникли в результаті незгоди відповідача відшкодовувати виплату пенсії щодо застрахованих 9 осіб у сумі 15354,82 грн., з яких 2092,34 грн. основний розмір пенсій, 89,74 грн. щомісячна цільова грошова допомога, 13106,08 грн. державна адресна допомога, 09,20 грн. витрати на доставку пенсії, 57,46 грн. витрати на доставку допомоги.

Частково задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що чинне законодавство покладає обов'язок на відповідача з проведення відшкодування управлінню Пенсійного фонду витрат на виплату основного розміру пенсії у сумі та її доставку, а також витрати на виплату цільової допомоги.

Разом з тим, виходячи з пріоритетності норм Закону над підзаконними нормативно-правовими актами, беручи до уваги статус Фонду соціального страхування від нещасних випадків як некомерційної самоврядної організації, яка за рахунок своїх коштів здійснює страхові виплати у разі настання страхового випадку, суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодовувати державну адресну допомогу не встановлений законом.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

За змістом статей 8, 10, 81 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсійне забезпечення громадян, призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України з виплатою пенсій за рахунок його коштів.

Відповідно до ст.ст.23, 26 цього Закону одним з видів пенсій, що призначаються і виплачуються Пенсійним Фондом, є пенсія по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання.

З 1 квітня 2001 року набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" №1105. На підставі статей 21, 28 цього Закону у разі настання страхового випадку обов'язок своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, зокрема, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання чи пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а також організація поховання померлого та відшкодування вартості пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов, покладений на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Спільною постановою Правління Пенсійного Фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року за №5-4/3 був затверджений Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Порядок визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному Фонду України витрат, пов'язаних з виплатою відповідних пенсій, які призначені застрахованим особам та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків.

Разом із тим судами встановлено, що позивачем не надані докази, що підтверджують обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення витрат на виплату та доставку пенсій за основним розміром та цільової грошової допомоги по особі ОСОБА_2, оскільки відсутні докази у підтвердження причинно-наслідкового зв'язку між нещасним випадком, що стався з останньою, та здійсненням нею виробничих функціональних обов'язків.

Враховуючи вищенаведене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку, що відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та інших нормативно-правових актів, в тому числі, і суми витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій. Отже вірним є висновок судів попередніх інстанцій, що відповідач повинен відшкодувати позивачу суму основного розміру пенсії, щомісячну цільову грошову допомогу на прожиття та витрати на виплату та доставку пенсій на ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 за жовтень-листопад 2012 року у розмірі 1 891,28 грн.

Щодо позовних вимог про відшкодування щомісячної державної адресної допомоги особам, які отримають пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання слід зазначити наступне.

Адресна допомога встановлена постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" № 265 від 26.03.2008 р. і передбачена у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат не досягає в осіб, яким призначена пенсія у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 %, на двох - 120 %, на трьох і більше - 150 % прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, а також у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, як щомісячна державна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів. Згідно п. 4 постанови, виплата такої адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.

При цьому, постанова Кабінету Міністрів України № 265 від 26.03.2008 р. не передбачає відшкодування Пенсійному фонду України витрат на виплату і доставку вказаних видів адресної допомоги з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Діючим законодавством також не передбачене відшкодування Пенсійному фонду України витрат на виплату і доставку вказаної адресної допомоги з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Так, стаття 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" №1105-ХІV від 23.09.1999 року дає повний перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються Фондом соціального страхування від нещасних випадків. Державна адресна допомога, не відноситься до переліку виплат для відшкодування завданої каліцтвом шкоди, окрім того, вона не пов'язана із страховими випадками, а тому не повинна відшкодовуватися відповідачем.

Відшкодування відповідачем Пенсійному Фонду України, витрат пов'язаних з виплатою пенсій регулюється Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності, внаслідок нещасного випадку на виробництві, або професійному захворюванні і пенсій у випадку втрати годувальника, що помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України і Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України № 5-4/4 від 04.03.2003 р. та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16.05.2003 за №376/7697.

Однак, цим Порядком також не передбачений обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України відшкодовувати щомісячну державну адресну допомогу та витрати на її доставку.

Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про відсутність підстав задоволення позовних вимог в частині відшкодування щомісячної державної адресної допомоги особам, які отримають пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та про зобов'язання відповідача з проведення відшкодування управлінню Пенсійного фонду України витрат на виплату і доставку основного розміру пенсії, витрат на виплату цільової допомоги за спірний період.

Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Сімферополь Автономної Республіки Крим відхилити.

Постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 4 квітня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 9 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: