Ухвала суду № 37454691, 19.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" лютого 2014 р. м. Київ К/800/52143/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

судді - доповідача Мироненка О.В.

суддів - Черпіцької Л.Т.

Чумаченко Т.А.

провівши попередній розгляд справи за позовом ТОВ "Сінтез Ресурс" до Запорізької митниці Міндоходів про скасування рішень за касаційною скаргою ТОВ "Сінтез Ресурс" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 червня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2013 року позивач звернувся в суд із позовом до Запорізької митниці Міндоходів про скасування рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 червня 2013 року відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, позивач звернувся зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із постановою суду першої та ухвалою суду апеляційної інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення, ухваливши нову постанову, якою позов задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 11 січня 2013 року між позивачем (покупець) та ВАТ «Энергопром-Новочеркаський електродний завод» (подавець) укладено контракт №1НЗЗ-1-2013, відповідно до якого останній зобов'язується поставити вуглеграфітовану продукцію, в т.ч. електроди графітовані, які виробляються постачальником. Умови поставки DAP (м. Запоріжжя).

Позивачем 19.02.2013 року до митниці подано МД №1120500000/2013/003255 на товар, який надійшов для позивача за зазначеним контрактом, а саме: електрод графітований (діаметр:500, довжина1800, марка: ЭГ-RP, комплектація - з ніпелем) - 52,119 тн/100 шт; ТУ 1911-109-052-2010. Ціна товару за тону згідно додаткової угоди №2 від 01.02.2013 року - 2570 доларів США. Обсяг - 52119 кг. Вартість - 133945,83 доларів США. Митна вартість визначена за 1 методом.

У Декларації митної вартості (ДМВ) вчинено запис, що згідно вимог ст. 53 МК України митний орган дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення товару містять наступні розбіжності: 1) умовами контракту передбачено передоплату у розмірі 50% від вартості товару (що складає 66972,91 дол. США), але сума в платіжному дорученні (№ 156 від 07.02.2013 року), наданому до митного оформлення (77100 дол. США), не відповідає зазначеним умовам передоплати, тому відсутня можливість впевнитись, що воно стосується оцінюваного товару; 2) в платіжному дорученні, наданому для митного оформлення, не вказано номеру додатку (специфікації) за яким здійснено поставку, тому відсутня можливість впевнитись, що воно стосується оцінюваного товару, а інвойс, за яким здійснювалась передоплата, до митного оформлення не надано.

На думку відповідача зазначене викликало сумнів у правильності визначення митної вартості у зв'язку із можливим невірним визначенням ціни товару.

У зв'язку з цим митницею було витребувано додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару і обраний метод її визначення, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товари або сировини.

Вподальшому, між позивачем та митним органом було проведено консультацію, про що здійснено запис в ВМД, а також декларантом вчинено запис, що надати додаткові документи на даний час неможливо.

Митним органом 19.02.2013 року прийнято спірне рішення за №112050000/2013/000106/1 про коригування митної вартості, відповідно до якого митна вартість розрахована виходячи з ціни 3,03 долари США за 1 кг товару.

У графі 33 спірного рішення митний орган дійшов висновку, що митна вартість не може бути визнана, оскільки виявлено, що документи, які надані до митного оформлення товару не мітять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості і містять розбіжності, визначені в ДМВ. Також вказано, що декларант відмовився від надання додаткових документів.

Також, в рішенні відображено, що метод за ціною договору не може бути застосований через те, що використані декларантом відомості не підтверджені документально, не визначені достовірно. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не може бути прийнятий, тому що у декларанта немає даних за вартістю операцій з ідентичними товарами (однаковими по всіх ознаках з оцінюваними товарами). Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не може бути використаний тому, що у декларанта не має даних за вартістю з подібними (аналогічними товарами). Зазначено про неможливість застосування методів на основі методів віднімання/додавання вартості. У зв'язку із цим було застосовано резервний метод згідно наявної у митного органу інформації, а саме: 3,03 долари США за 1 кг.

На підставі зазначеного рішення відповідачем прийнято картку відмови у митному оформленні від 19.02.2013 року №112050000/2013/00142.

Також, 06.03.2013 року позивач звернувся про митне оформлення імпорту товару того ж найменування в обсязі 56124 кг на суму 144238,68 доларів США по тій же ціні, що і у першому випадку. Товар заявлено до оформлення за МД №112050000/2013/004652.

У ДМВ митницею зазначено, що згідно вимог ст. 53 МК України митний орган дійшов до висновку, що документи, які надані до митного оформлення товару не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності: 1) у платіжному дорученні в іноземній валюті від 22.03.2013 року №161 номер інвойсу від 20.02.2013 року НЧ-00005 відрізняється від інвойсу заявленого у митній декларації та поданого до митного оформлення - від 27.02.2013 року №00109-НЄЗ; 2) сума передоплати відрізняється від зазначеної у платіжному дорученні в іноземній валюті від 22.03.2013 року №161 що суперечить п. 4.6. контракту.

У зв'язку з наведеним позивачу запропоновано надати додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару та обраний метод її визначення, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товари або сировини.

У ДМВ зазначено, що декларант ознайомлений та вказується про проведення консультацій та неможливість надання додаткових документів. Також, декларантом вчинено запис - «В результаті проведених консультацій з методом визначення митної вартості згодна».

06.03.2013 року відповідачем винесено оскаржуване рішення про коригування митної вартості №112050000/2013/000152/1 в якому митна вартість, як і у попередньому випадку, визначена виходячи з ціни 3,03 долари США за кг товару.

У рішенні зазначено, що митна вартість не може бути визнана, оскільки виявлено, що документи, які подані до митного оформлення товару не містять всіх даних відповідно до обраного методу та містять розбіжності, визначені у ДМВ. Зазначається, що декларант відмовився від надання додаткових документів. Зазначено, що у митного органу наявна інформація щодо митної вартості подібних товарів на рівні 3,03 долари США за кг, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. Наступні методи (до резервного) не застосовані з аналогічних причин, що і у попередньому випадку. Зазначено про застосування резервного методу з використанням інформації щодо раніше визначених митних вартостях.

Між позивачем та відповідачем за результатами консультацій узгоджено та прийнято рішення про визначення митної вартості за резервним методом.

На підставі зазначеного рішення митницею також прийнято картку відмови у митному оформленні від 06.03.2013 року №112050000/2013/00194.

Основним нормативно-правовим актом, яким врегульовані спірні правовідносини є Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI (далі - Митний кодекс України, МК України).

Відповідно до статті 49 цього Кодексу, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (стаття 50 МК України).

Згідно статті 52 вказаного Кодексу, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 1 ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною 2 цієї статті перелічені документи, які підтверджують митну вартість товарів:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Зі справи вбачається, що позивачем серед інших документів, було надано:

- до ДМВ від 19.02.2013 року №112050000/2013/003255 інвойс від 13.02.2013 року №00066- НЭЗ (а.с. 52) та платіжне доручення від 07.02.2013 року №156 (а.с. 55), в якому в призначенні платежу вказано інвойс від 07.02.2013 року №НЧ-000005, що не відповідає дійсності; також, сума предоплати не відповідає умовам договору;

- до ДМВ від 06.03.2013 року №112050000/2013/004652 інвойс від 27.02.2013 року №00109-НЭЗ (а.с. 23, 34) та платіжне доручення від 22.02.2013 року №161 (а.с. 35), в якому в призначенні платежу вказано інвойс від 20.03.2013 року №НЧ-000005, що не відповідає дійсності.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно пункту 2 частини 6 статті 54 вказаного Кодексу, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів (ч. 1 ст. 55 МК України).

Проте, позивачем не було надано документи, що були витребувані митним органом, для підтвердження митної вартості товарів.

У статті 57 вказаного Кодексу закріплені правила застосування методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Згідно з ч. 1 цієї статті, митна вартість визначається за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Приписами 2 - 5 частин статті 57 МК України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Ухвалюючи рішення, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що відповідачем обґрунтовано було витребувано у позивача додаткові документи для здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості та встановлення достовірності заявленої позивачем митної вартості.

З огляду на викладене, постанова суду першої та ухвала суду апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи наданим доказам та нормам процесуального права.

Доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.

Підстав для скасування судового рішення з мотивів, викладених в касаційні скарзі, не вбачається.

За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення-без змін.

Керуючись статтями 220-1, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ТОВ "Сінтез Ресурс" на залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 червня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Судді