Ухвала суду № 37453282, 27.02.2014, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

№ 22-ц/796/511/2014 Головуючий в І інстанції: Чех Н.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2014 року Апеляційний суд міста Києва

у складі:

головуючого Вербової І.М.

суддів Кирилюк Г.М.

ПанченкаМ.М.

при секретарі Мікітчак А.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 27 листопада 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

У квітні 2012 року ПАТ «Універсал Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посилаючись на те, що між ВАТ «Універсал Банк» (ПАТ «Універсал Банк»)та відповідачем ОСОБА_2 9 червня 2008 року укладено кредитний договір № 075-2008-1988, за яким позичальнику надано кредит в сумі 155 000,00 доларів США строком до 1 червня 2038 року, зі сплатою щомісяця 13,45 % річних за користування кредитними коштами. Цільове призначення - придбання нежилих приміщень № 1, 2, 1 (групи приміщень № 64) (в літ. А), що знаходяться за адресою - АДРЕСА_1. З метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором 9 червня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк» та співвідповідачем ОСОБА_3 укладено договір поруки № 075-2008-1988-Р.

Банк зобов'язання виконав в повному обсязі, відповідач зобов'язання по договору не виконує, у зв'язку з чим виникла заборгованість. Загальна сума боргу згідно заяви про збільшення позовних вимог, складає 196 855,74 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 13 серпня 2013 року становить 1 573 467,93 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 142 083,20 доларів США, еквівалент 1 135 671,01 грн; заборгованість за процентами - 47 634,60 доларів США, еквівалент 380 743,36 грн; підвищені відсотки - 7 137,94 доларів США, еквівалент 57 053,55 грн. Листами від 19 жовтня 2011 року відповідачі попереджалися про існуючу заборгованість та їм було запропоновано її погасити, але вказані листи були проігноровані, заборгованість не погашена.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 27 листопада 2013 року позов задоволено.Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором № 075-2008-1988 від 9 червня 2008 року в сумі 196 855,74 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 13 серпня 2013 року становить 1 573 467,93 грн (з яких: заборгованість за кредитом - 142 083,20 доларів США, еквівалент 1 135 671,01 грн; заборгованість за процентами - 47 634,60 доларів США, еквівалент 380 743,36 грн; підвищені відсотки - 7 137,94 доларів США, еквівалент 57 053,55 грн) та судовий збір 3 219,00 грн.

В апеляційних скаргах апелянти, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи, просять рішення суду скасувати. ОСОБА_2 просить ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, ОСОБА_3 просить ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в частині її солідарної відповідальності.

Представник відповідача ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням про перенесення судового засідання у справі у зв'язку із відсутністю ОСОБА_3 у місті Києві та зайнятістю його, як представника, в іншому судовому засіданні. Разом з тим, належних доказів поважності неявки у судове засідання суду не надано, а з копії судової повістки, доданої до клопотання, не вбачається, що представником по справі є саме ОСОБА_4 За таких обставин неявка відповідача та її представника судом визнана неповажною.

Інші учасники, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не прибули, про причини неявки суд не повідомили, у зв'язку із чим колегія суддів вважала за можливе слухати справу у їх відсутність на підставі частини другої статті 305 ЦПК України.

Перевіривши законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів не знаходить підстав для їх задоволення з огляду на наступне.

При розгляді справи судом встановлено, що між ВАТ «Універсал Банк» (ПАТ «Універсал Банк»)та відповідачем ОСОБА_2 9 червня 2008 року укладено кредитний договір № 075-2008-1988, за яким позичальнику надано кредит в сумі 155 000,00 доларів США строком до 1 червня 2038 року, зі сплатою щомісяця 13,45 % річних за користування кредитними коштами. Цільове призначення - придбання нежилих приміщень № 1, 2, 1 (групи приміщень № 64) (в літ. А), що знаходяться за адресою - АДРЕСА_1. Згідно з п. 2.4 кредитного договору сплата позичальником заборгованості за отриманими коштами здійснюється відповідно до графіку платежів.

9 червня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк» та відповідачем ОСОБА_3 укладено договір поруки № 075-2008-1988-Р, відповідно до умов якого поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати за невиконання позичальником усіх його зобов'язань перед кредитором у повному обсязі.

У зв'язку з тим, що позичальник порушив взяті на себе зобов'язання, виникла заборгованість, яка становить 196 855,74 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 13 серпня 2013 року становить 1 573 467,93 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 142 083,20 доларів США, еквівалент 1 135 671,01 грн; заборгованість за процентами - 47 634,60 доларів США, еквівалент 380 743,36 грн; підвищені відсотки - 7 137,94 доларів США, еквівалент 57 053,55 грн.

19 жовтня 2011 року на адресу відповідачів направлялися письмові вимоги з попередженням про існуючу заборгованість, та пропонувалось її погасити, але дані вимоги було проігноровано, заборгованість не погашена.

Згідно зі статей 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Згідно п. 5.2.5 кредитного договору банк має право достроково вимагати повернення кредитних коштів у повному обсязі у випадку прострочення сплати чергового платежу і не усунення позичальником порушень протягом тридцяти календарних днів з дати відправлення кредитором повідомлення на адресу позичальника з вимогою усунути порушення.

Відповідно до статей 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлене договором поруки.

Відповідно до п.п. 1.3, 1.4 договору поруки поручитель відповідає перед кредитом у тому ж обсязі що і боржник, за всіма зобов'язаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу, сплати процентів, комісії, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору. Відповідальність поручителя і боржника є солідарною.

Згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом правильно вирішено питання про розподіл судових витрат по справі у відповідності до вимог статті 88 ЦПК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність висновків суду щодо необхідності задоволення позовних вимог та стягнення заборгованості, що утворилася.

Згідно з частиною третьою статті 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській чи адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, які зводяться до обґрунтування недійсності укладеного між сторонами договору, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки не є предметом розгляду у даній справі дійсність укладеного правочину, а з матеріалів справи вбачається, що відповідач звертався до суду із такими вимогами, за результатом розгляду яких рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 15 листопада 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 20 лютого 2013, у задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ «Універсал Банк», третя особа - ОСОБА_3 про визнання недійсним кредитного договору відмовлено.

Посилання апеляційної скарги ОСОБА_3 на відсутність законних підстав для її солідарної відповідальності з боржником за кредитним договором є необґрунтованими та не відповідають дійсним обставинам справи з огляду на укладений між ВАТ «Універсал Банк» (ПАТ «Універсал Банк») та ОСОБА_3 договір поруки № 075-2008-1988-Р. Також слід звернути увагу на ту обставину, що ОСОБА_3 не є майновим поручителем та несе солідарну відповідальність з позичальником, що передбачено п.п. 1.3, 1.4 Договору поруки.

Інші доводи, наведені в апеляційних скаргах, не відносяться до підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Підстав до скасування рішення суду передбачених статтею 309 ЦПК України при апеляційному розгляді не встановлено.

З огляду на викладене та у зв'язку із тим, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права апеляційна скарга має бути відхилена.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та апеляційну скаргу ОСОБА_3відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 27 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий : І.М. Вербова

Судді : Г.М. Кирилюк

М.М.Панченко