Ухвала суду № 37453269, 27.02.2014, Апеляційний суд міста Києва

Апеляційний суд міста Києва

1[1]

У Х В А Л А

Іменем України

27 лютого 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого: судді Новова С.О.,

суддів: Корнієнко Т.Ю., Мосьондза І.А.,

секретаря судового засідання - Трончука М.Ю.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Тертичного О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження № 12013110040013684 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 10 грудня 2013 рокувідносно

ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в м. Києві, раніше неодноразово судимого, останній раз 14.03.2011 року вироком Дніпровського районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, із застосуванням ст. 71 КК України, на 3 роки і 3 місяці позбавлення волі, звільненого 08.02.2013 року умовно-достроково з не відбутою частиною покарання строком 1 рік 13 днів, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и л а:

Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 10 грудня 2013 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, на підставі яких засуджено до покарання:

за ч. 2 ст. 185 КК України - 3 (три) роки позбавлення волі;

за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України - 2 (два) роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, суд визначив ОСОБА_1 остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

У відповідності до ст. 71 КК України, до покарання призначеного ОСОБА_1 за даним вироком, суд частково приєднав невідбуту частину покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 14 березня 2011 року та остаточно визначив йому покарання, за сукупністю вироків, у виді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Цим же вироком суд задовольнив цивільний позов ОСОБА_2 та стягнув з обвинуваченого ОСОБА_1 на її користь 3000 грн., а також вирішив питання щодо речових доказів.

Як встановлено вироком суду, 09 серпня 2013 року, приблизно о 19 год. 00 хв. ОСОБА_1, перебуваючи в приміщенні магазину «Монпасье», розташованому за адресою: м. Київ, вул. А. Малишка, 2-Д, помітив мобільний телефон марки «Самсунг», що перебував за стійкою на столі, за яким продавець вказаного магазину здійснювала касові розрахунки та в цей час у нього виник умисел, спрямований на повторне таємне викрадення майна. Реалізуючи свої злочинні наміри, з корисливих спонукань та скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_1 повторно таємно викрав мобільний телефон марки «SAMSUNG GT-S5830i» пурпурового кольору, вартістю 1640,83 грн. та поклавши його до кишені шортів вийшов з приміщення магазину «Монпасье». Після цього, ОСОБА_1 з місця вчиненні злочину зник, а викраденим розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_2 збитку на загальну суму 3000 грн. 00 коп., оскільки викрадений у неї мобільний телефон перебуває в кредиті та вона на даний час за нього сплачує.

Крім того, 20 серпня 2013 року, приблизно о 18 год. 30 хв. ОСОБА_1, перебуваючи в магазині «Малятко», розташованому на 3 поверсі ТЦ «Дитячий світ», що по вул. А. Малишка, 3 в м. Києві, помітив дитячий одяг, який знаходився на полицях вищевказаного магазину, та в цей час у нього виник умисел, спрямований на повторне таємне викрадення майна. Реалізуючи свої злочинні наміри, з корисливих спонукань та скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_1повторно таємно викрав комплект дитячого одягу (артикул - 2ТК122А), вартістю 186,00 грн. та комплект дитячого одягу (артикул - 03-00447), вартістю 169,00 грн. Поклавши викрадені речі собі в рюкзак, ОСОБА_1став зберігати їх при собі та не сплативши за вищевказані товари пройшов поза касову зону. Після цього, ОСОБА_1 з місця вчинення злочину зник, а викраденим розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ПАТ «Універмаг «Дитячий світ» матеріальний збиток на загальну суму 355 грн.

Крім того, 27 вересня 2013 року, приблизно о 12 год. 00 хв. ОСОБА_1, знаходячись в приміщенні гіпермаркету № 1 TOB «Епіцентр К», який розташований за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 11, діючи умисно, з корисливих мотивів, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, впевнившись, що його дії були непоміченими з боку сторонніх осіб, шляхом вільного доступу намагався таємно викрасти майно, яке належить гіпермаркету № 1 TOB «Епіцентр К» на загальну суму 3706,54 гривні, а саме: 7 упаковок батарейок DURACELL TurboMax АА 1.5V LR артикул 30701028 (1 упаковка - 8 шт.); 30 упаковок батарейок DURACELL LR06 MN1500 артикул 30701026 (1 упаковка - 8 шт.); 4 упаковки батарейок DURACELL Basic AAA 1/5V LR03 артикул 30701029 ( 1 упаковка - 12 шт.); 27 упаковок батарейок DURACELL LR03 MN2400 KPD 04*10 Turbo артикул 30701013 (1 упаковка - 4 шт.); 39 упаковок батарейок DURACELL LR03 MN2400 артикул 30701025(1 упаковка - 8 шт.); 5 упаковок батарейок DURACELL LR06 Turbo Max (3+1) артикул 30701019 (1 упаковка - 4 шт.).

Продовжуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_1 поклав викрадені речі собі у рюкзак і з метою одержання можливості розпорядитися на свій розсуд зазначеним вище майном, що належало TOB «Епіцентр К», попрямував до виходу із приміщення гіпермаркету. Таким чином, ОСОБА_1 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але воно не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки при перетині касової зони магазину його протиправні дії були помічені та припинені співробітниками служби охорони гіпермаркету № 1 TOB «Епіцентр К».

Таким чином, ОСОБА_1 таємно, повторно намагався викрасти 112 упаковок батарейок «DURACELL», що належать TOB «Епіцентр К», на загальну суму 3706 грн. 54 коп.

Не погоджуючись з вироком суду в частині призначеного покарання, обвинувачений ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуваний вирок суду змінити та пом'якшити призначене йому покарання.

В обгрунтування поданої апеляційної скарги обвинувачений посилається на те, що вирок суду є занадто суворим та необґрунтованим, оскільки судом не були взяті до уваги та не враховані всі обставини, які стосуються його особи, а також всі обставини, які пом'якшують покарання.

При цьому обвинувачений ОСОБА_1 у своїй скарзі звертає увагу на те, що у нього є маленька донька, яка залишилася лише з бабусею, а тому він повинен їм допомагати та займатись вихованням доньки.

Також на його утриманні знаходиться батько похилого віку, який переніс третій інсульт та потребує стороннього догляду і допомоги.

Крім цього, в обґрунтування необхідності пом'якшення призначеного покарання обвинувачений ОСОБА_1 вказує на те, що він повністю усвідомив свою вину та щиро кається у скоєному.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого та вважав необхідним вирок суду залишити без змін, а скаргу - без задоволення; провівши судові дебати; перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Так, висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у повторному таємному викраденні чужого майна, а також у скоєнні закінченого замаху на повторне таємне викрадення чужого майна, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються наявними в ній доказами, які в силу вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, судом не досліджувались, оскільки ці обставини ніким не оспорювалися.

Порушень при вирішенні судом першої інстанції питання щодо недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, колегія суддів не вбачає, а тому ці обставини, як і юридична кваліфікація скоєного ОСОБА_1, не є предметом апеляційного розгляду, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, переглядає вирок суду лише в межах апеляційної скарги.

Що ж стосується призначеного обвинуваченому ОСОБА_1 покарання за вчинення кримінальних правопорушень передбачених, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, з урахуванням вимог, передбачених ст. ст. 70, 71 КК України, то воно, всупереч доводам апеляційної скарги обвинуваченого, не може бути визнане таким, що суперечить вимогам закону, а саме не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого і за своїм видом чи розміром є явно несправедливим внаслідок суворості.

Зокрема, при призначенні ОСОБА_1 виду та міри покарання, суд першої інстанції, у відповідності до вимог ст. 65 КК України, врахував характер і ступінь суспільної небезпеки вчинених ним кримінальних правопорушеннь, які відносяться до категорії злочинів середньої тяжкості, конкретні обставини кримінального провадження, ставлення обвинуваченого до скоєного, який повністю визнав свою вину та щиро розкаявся, а також дані про його особу, а саме: те, що під наглядом лікарів нарколога та психіатра не перебуває, скарг та нарікань за місцем проживання не надходило, раніше судимий.

Крім цього, суд визнав обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого його щире каяття, та врахував відсутність обставин, що його обтяжують.

Тобто, вирішуючи питання про те, яка саме міра покарання повинна бути призначена обвинуваченому і чи повинен він її відбувати, суд першої інстанції, у відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, врахував всі ті обставини, які повинні бути враховані ним при вирішенні цього питання.

Саме з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого ОСОБА_1, даних про його особу, конкретних обставин справи, а також тієї обставини, що інкриміновані йому кримінальні правопорушення були скоєні в період умовно-дострокового звільнення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що його виправлення та перевиховання неможливе без ізоляції від суспільства і що в даному випадку відсутні підстави для застосування до обвинуваченого ст. 75 КК України.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_1 не містить в собі достатніх підстав для зміни вироку з метою пом'якшення призначеного йому покарання, оскільки зазначений вирок, у тому числі в частині призначеного покарання, є законним, обґрунтованим та вмотивованим.

За таких обставин, приймаючи до уваги відсутність передбачених законом підстав для зміни вироку, колегія суддів вважає необхідним цей вирок залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 - без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418 та 419 КПК України, колегія суддів Апеляційного суду м. Києва, -

у х в а л и л а:

Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 10 грудня 2013 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді: ___ ___ ___

(Новов С.О.) (Корнієнко Т.Ю.) ( Мосьондз І. А.)

Справа № 11-кп/796/227/2014

Категорія: ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України

Головуючий у 1-й інстанції - суддя Метелешко О.В.

Доповідач - суддя Новов С.О.