Рішення № 37439980, 28.02.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 742/5705/13-ц Провадження № 22-ц/795/232/2014 Категорія - цивільнаГоловуючий у I інстанції - Кантур А. М. Доповідач - Скрипка А. А.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2014 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіСкрипки А.А.суддів:Онищенко О.І., Шевченка В.М. при секретарі:Руденко О.М.за участю:представника ПАТ ''Імексбанк''- Телегіна А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства „Імексбанк" на заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 19 листопада 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства „Імексбанк" до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

В листопаді 2013року публічне акціонерне товариство „Імексбанк" звернулось з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 02.04.2012 року в сумі 23 495 грн. 97 коп. Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідно до укладеного між сторонами договору про надання кредиту від 02.04.2012 року ОСОБА_6 отримав овердрафт за допомогою платіжної картки Visa Elektron, з максимальною сумою заборгованості 10 000,00 грн., зі сплатою 19% річних від суми заборгованості та встановлення остаточного повернення овердрафту до 01.04.2013 року. Також позивач вказував, що 02.04.2012року між банком та позичальником було укладено договір № 999-00013641 про відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватися з використанням спеціальних платіжних засобів з видачею платіжної картки VISA для фізичної особи. Позивач зазначає, що відповідач свої зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконував, що призвело до утворення заборгованості, яка станом на 01.10.2013 року становить 23 495 грн. 97 коп. З посиланням на статті 526, 527, 530 Цивільного кодексу України та враховуючи, що відповідач свої зобов'язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконує, позивач просив стягнути на свою користь з відповідача 23495 грн. 97 коп. заборгованості за кредитним договором, вказуючи при цьому, що зазначена сума заборгованості складається з: 10 000 грн. - заборгованість за кредитом, 3 135 грн. 97 коп. - заборгованість по сплаті відсотків, 2 160 грн.- комісія за розрахункове обслуговування поточного рахунку, 8200 грн. - штраф, що підтверджується розрахунком заборгованості фізичної особи по кредитному договору № 999-00013641/1 від 02.04.2012року.

Заочним рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 19.11.2013 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ „Імексбанк" заборгованість по кредитному договору №999-00013641/1 від 02.04. 2012 року в сумі 13373 грн. 99 коп., 229 грн. 40 коп. судових витрат по справі. В задоволенні решти позовних вимог судом відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ „Імексбанк" просить скасувати оскаржуване заочне рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зазначають, що оскаржуване рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, є незаконним та необґрунтованим. Апелянт вказує, що суд першої інстанції безпідставно відмовив банку у стягненні заборгованості відповідача за кредитним договором в повному обсязі, невмотивовано пославшись при цьому на подвійне притягнення відповідача до юридичної відповідальності, і відповідно зменшивши розмір заборгованості відповідача по сплаті відсотків, комісії зва розрахункове обслуговування поточного рахунку, штрафу. Апелянт зазначає, що відповідно до умов укладених сторонами договорів та статей 526, 549, 611, 624, 1054, 1048-1050 Цивільного кодексу України позивач має право на стягнення суми заборгованості в повному обсязі, разом з тим, посилання суду на статтю 551 Цивільного кодексу України, як підставу для зменшення розміру неустойки, є безпідставним, оскільки її розмір не перевищує розміру основної заборгованості, а інших обставин, які мають істотне значення, судом не встановлено. ПАТ „Імексбанк" також вказує, що суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, безпідставно прийшов до висновку відносно того, що позивач зволікав з пред'явленням даного позову і тим самим сприяв накопиченню кредитної заборгованості відповідача.

В судове засідання апеляційного суду відповідач ОСОБА_6 втретє не з'явився (а.с.61, 63, 64, 65, 68, 71). Відповідно до приписів ч.9 статті 74 ЦПК України, відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення у пресі. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду справи. В друкованому засобі масової інформації місцевої сфери розповсюдження, визначеному переліком, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.12. 2012 року № 1065-р - газеті '' Деснянська правда'' № 6 ( 28413) від 13 лютого 2014року на 11 сторінці ( а.с. 70) в порядку ч.9 статті 74 ЦПК України розміщена публікація в пресі - оголошення про виклик ОСОБА_6 в судове засідання апеляційного суду 28.02.2014року о 9.00 годині по даній справі.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасника судового розгляду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд на підставі приписів п.4 ч.1 статті 309 ЦПК України приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції необхідно змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції: ''Позовні вимоги публічного акціонерного товариства „Імексбанк" до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити. Стягнути з ОСОБА_6 на користь публічного акціонерного товариства „Імексбанк" 23 495 грн. 97 коп. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором та 234 грн. 96 коп. в рахунок відшкодування понесених судових витрат''.

Судом по справі встановлено і вказані обставини підтверджуються матеріалами справи, що 02.04.2012 року між ПАТ „Імексбанк" та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № 999-00013641/1, за яким відповідачу був наданий овердрафт за допомогою платіжної картки Visa Elektron, з максимальною сумою заборгованості 10000,00 грн., зі сплатою 19% річних від суми заборгованості, та встановлення остаточного повернення овердрафту до 01.04.2013року, а також договір №999-00013641 про відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватися з використанням спеціальних платіжних засобів з видачею платіжної картки VISA для фізичної особи (а.с.7-12, 13-17).

Банк свої зобов'язання за вказаними договорами виконав в повному обсязі, проте ОСОБА_6 порушував умови укладених договорів, що призвело до утворення заборгованості, яка станом на 01.10.2013 року становить 23495 грн. 97 коп. і складається з наступного: заборгованість по кредиту - 10000,00 грн., заборгованість по сплаті відсотків - 3135,97 грн., комісія за розрахункове обслуговування поточного рахунку - 2160,00 грн., 8200,00 грн. - штрафні санкції за прострочення платежів по договору, що підтверджується відповідним розрахунком позивача (а. с. 18).

Як вбачається з матеріалів справи, листом № 6805 від 09.08.2013 року банк повідомив ОСОБА_6 про існуючу у нього заборгованість та про необхідність її сплати у 30-ти денний термін з дати отримання вказаного листа (а.с. 26-27).

Частково задовольняючи позовні вимоги ПАТ „Імексбанк" та зменшуючи розмір заборгованості до 13 373,99 грн., суд першої інстанції виходив з того що особа не може бути двічі притягнута до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Також суд з посиланням на ч.3 статті 509, ч.3 статті 551 Цивільного кодексу України провів наступне зменшення розміру заборгованості відповідача: заборгованість по сплаті відсотків суд зменшив до 783,99 грн., заборгованість по комісії суд зменшив до 540,00 грн., суму штрафу суд зменшив до 2050,00 грн. При цьому суд першої інстанції вказав, що позивач зволікав з пред'явленням даного позову і тим самим сприяв накопиченню заборгованості відповідача. Також суд зазначив при зменшенні сум заборгованості, що решта вимог заявленого позову не відповідають інтелектуальним, фізичним , матеріальним зусиллям банку - позивача.

В ході апеляційного розгляду даної справи знайшли своє підтвердження доводи апеляційної скарги відносно необґрунтованого зменшення судом сум заборгованості відповідача за кредитним договором.

Відповідно до п. 6 ч. 1 статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень статей 1055, 1056-1 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі. Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Враховуючи фактичні обставини справи та норми матеріального права, які регламентують спірні правовідносини, апеляційний суд приходить до висновку, що ОСОБА_6 порушив зобов'язання щодо повернення грошових коштів за кредитним договором і він, як боржник, несе відповідальність за неналежне виконання умов кредитного договору відповідно до статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України та повинен сплатити заборгованість по кредиту.

Апеляційний суд вважає обґрунтованими твердження апелянта відносно того, що зменшення судом першої інстанції суми заборгованості на підставі ч.3 статті 551 Цивільного кодексу України є безпідставним.

Як вбачається з розрахунку заборгованості ОСОБА_6 по кредитному договору № 999-00013641/1 від 02.04.2012 року, якій міститься в матеріалах справи, станом на 01.10.2013 року вона становить 23495,97 грн. в тому числі: заборгованість по кредиту - 10000,00 грн., заборгованість по сплаті відсотків - 3135,97 грн., комісія за розрахункове обслуговування поточного рахунку - 2160,00 грн., 8200,00 грн. - штрафні санкції (а.с. 18).

Застосовуючи ч. 3 статті 551 Цивільного кодексу України суд першої інстанції зазначив, що позивач зволікав з пред'явленням цього позову і тим самим сприяв накопиченню даної заборгованості, тому позов підлягає частковому задоволенню, решта позовних вимог є безпідставними, вони не відповідають інтелектуальним, фізичним чи матеріальним зусиллям банку-позивача.

Відповідно до ч. 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В даному випадку, проаналізувавши вказаний вище розрахунок заборгованості відповідача та дослідивши в повному обсязі матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для застосування приписів ч. 3 статті 551 Цивільного кодексу України, оскільки розмір неустойки не перевищує розміру збитків. Інших обставин, які мають істотне значення, по справі судом не встановлено. Заяви від відповідача про зменшення розміру неустойки до суду не надходило.

Також необхідно зазначити, що згідно роз'яснень п. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", положення частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України , які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання). Вказаних обставин в ході судового розгляду даної справи не встановлено.

Відповідно до приписів статті 60 ЦПК України, яка регламентує обов'язки доказування і подання доказів, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог ті заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, і за даних обставин заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 19.11.2013року необхідно змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції: ''Позовні вимоги публічного акціонерного товариства „Імексбанк"до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити. Стягнути з ОСОБА_6 на користь публічного акціонерного товариства „Імексбанк" 23 495 грн. 97 коп. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором та 234 грн. 96 коп. в рахунок відшкодування понесених судових витрат''.

На підставі положень статі 88 ЦПК України, яка регулює питання розподілу судових витрат між сторонами, необхідно стягнути з ОСОБА_6 на користь публічного акціонерного товариства „Імексбанк" 117грн.48 коп. в рахунок відшкодування документально підтверджених понесених судових витрат по сплаті судового збору за апеляційний розгляд справи (а.с.43), а також 270 грн. документально підтверджених понесених судових витрат, пов'язаних з публікацією в пресі оголошення про виклик ОСОБА_6 ( а.с. 69).

Керуючись статтями: 1054, 1055, 1056-1 Цивільного кодексу України, статтями: 79, 88, 303, 304, 307; п.4 ч.1 статті 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства „Імексбанк" задовольнити.

Заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 19 листопада 2013 року змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції: '' Позовні вимоги публічного акціонерного товариства „Імексбанк" до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити. Стягнути з ОСОБА_6 на користь публічного акціонерного товариства „Імексбанк" 23 495 грн. 97 коп. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором та 234 грн. 96 коп. в рахунок відшкодування понесених судових витрат''.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь публічного акціонерного товариства „Імексбанк" 117грн.48 коп. в рахунок відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору за апеляційний розгляд справи, 270 грн. судових витрат, пов'язаних з публікацією в пресі оголошення про виклик ОСОБА_6

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:Судді: