Ухвала суду № 37437990, 23.01.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №473/2513/13-к 23.01.2014 23.01.2014 23.01.2014

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2014 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах

головуючого: судді - Царюка В.В.

суддів: Войтовського С.А., Семенчука О.В.

за участю: секретаря: Лі І.К., Жданової О.М.

судовому розпорядника: Цуркана Р.С.

прокурора: Лук'янової Г.О.

засуджених: ОСОБА_2, ОСОБА_3

захисників: ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12013160190000150 за апеляціями обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх захисників - адвокатів - ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 жовтня 2013 року за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженеця с. Новогригорівка Вознесенського району Миколаївської області, проживаючого в цьому ж селі по АДРЕСА_1,

за ст..ст. 185 ч.3, 115 ч.2 п.6,12, 187 ч.4 КК України

та

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженеця с. Некрасівка Советского

району АР Крим, проживаючого у АДРЕСА_2

за ст..ст. 185 ч.3, 115 ч.2 п.6, 12, 187 ч.4 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

За вироком суду першої інстанції ОСОБА_2 засуджений:

- за п.п. 6,12 ч.2 ст.115 КК України до позбавлення волі строком на 15 років з конфіскацією всього належного йому майна;

- за ч.4 ст. 187 КК України до позбавлення волі строком на 9 років з конфіскацією всього належного йому майна,

- - за ч.3 ст. 185 КК України до 3-х років позбавлення волі.

Відповідно до ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання - 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

ОСОБА_3

- засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки.

- за п.п. 6,12 ч.2 ст.115 КК України до позбавлення волі строком на 14 років з конфіскацією всього належного йому майна;

- за ч.4 ст. 187 КК України до позбавлення волі строком на 9 років з конфіскацією всього належного йому майна.

Відповідно до ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання - 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Постановлено стягнути солідарно на користь ОСОБА_6 на відшкодування матеріальної шкоди - 882 грн., на відшкодування моральної шкоди по 25.000 грн. з кожного.

Постановлено стягнути на користь НДЕКЦ УМВС України, витрати, пов'язані з проведенням експертиз, по 4209 грн. 55 коп. з кожного.

За цим вироком ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнані винними у тому, що 22 січня 2013 року, близько 20.00 години, спільно та за попередньою змовою між собою, шляхом пошкодження навісного замка вхідних дверей, проникли до житлового будинку ОСОБА_7 по АДРЕСА_3 та таємно викрали майно, яке належить ОСОБА_7, на загальну суму 6974 гривен.

Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_3 біля 23.00 год. ці ж обвинувачені за попередньою змовою між собою з метою заволодіння чужим майном проникли в будинок потерпілої ОСОБА_8 у АДРЕСА_4 та з корисливих мотивів напали на потерпілу при цьому з метою позбавлення потерпілої життя стали по черзі наносити останній руками удари по голові та тулубу, вимагаючи вказати де знаходяться її грошові кошти. Від отриманих ударів потерпіла впала на підлогу та втратила свідомість. Після того, як ОСОБА_8 прийшла до свідомості, ОСОБА_2 продовжив наносити їй удари ногою в обличчя та тулуб, а потім став ногою на голову і ,таким чином, почав її здавлювати.

Від отриманих тілесних ушкоджень, які відносяться до категорії тяжких,- потерпіла померла на місці події.

Для гарантованого доведення злочинного наміру, направленого на умисне позбавлення життя ОСОБА_8, обвинувачений ОСОБА_2 підпалив будинок потерпілої.

Заволодівши грошима потерпілої в сумі 539 грн. засуджені з місця злочину зникли, а викраденими коштами розпорядились на власний розсуд.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2 просить скасувати вирок районного суду, оскільки вважає його незаконним. Стверджує, що не вчиняв злочинів, передбачених ст. ст.187 ч.4 та 115 ч.2 КК України, а вирок суду постановлений лише на його показах на досудовому слідстві, які він вимушений був дати під тиском працівників міліції. Зазначає, що на ці обставини звертав увагу суду та прокурора, але ними цим обставинам не дана належна оцінка..

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_2 ОСОБА_5 просить скасувати вирок районного суду в частині засудження обвинуваченого за ст. ст.187 ч.4 та 115 ч.2 КК України, та пом'якшити вирок відносно ОСОБА_2 в частині засудження його за ч.3 ст.185 КК України. Вважає, що суд в порушення вимог ч.4 ст.95 КПК України послався в своїх висновках на показання обвинуваченого надані під час досудового розслідування. Зазначає, що показання на досудовому слідстві обвинувачений давав під фізичним тиском працівників міліції.

В своїй апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_3 просить скасувати вирок районного суду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає вирок суду занадто суворим, та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи. Стверджує, що суд не навів доказів щодо єдиного умислу між обвинуваченими на вбивство потерпілої. Зазначає, що судом не достатньо враховані пом'якшуючи обставини, а саме поганий стан його здоров'я.

В своїй апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 просить скасувати вирок районного суду та ухвалити свій вирок , яким дії обвинуваченого ОСОБА_3 перекваліфікувати на ч.2 ст.121 КК України, ч.4 ст. 187 КК України та ч.3 ст. 185 КК України. Вважає, що дії його підзахисного судом помилково кваліфіковані за п.п. 6,12 ч.2 ст. 115 КК України оскільки ОСОБА_3 наносив удари потерпілій не з метою позбавлення її життя, а тільки з метою подолання опору. Зазначає, що суд помилково прийшов до висновку про підпал обвинуваченими будинку потерпілої з метою позбавлення її життя та доведення свого умислу на вбивство до кінця. Крім цього, стверджує, що висновок суду про причетність обвинувачених до пожежі в будинку є суперечливим і неоднозначним.

У свої запереченнях на апеляційні скарги обвинувачених та їх захисників прокурор, яка приймала участь у розгляді справи по суті, вважає, що вирок суду є законним та обґрунтованим, постановленим на підставі досліджених у судовому засіданні доказах. Посилання апелянтів на невідповідність висновків суду вважає надуманими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, а тому просить вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинувачених, які підтримали свої апеляції, їх захисників на підтримку своїх апеляцій, прокурора, який просив залишити вирок суду першої інстанції без змін, а апеляції обвинувачених та їх захисників без задоволення, вивчивши матеріали справи, допитавши у судовому засіданні експертів ОСОБА_9 та ОСОБА_10, перевіривши доводи апеляцій колегія суддів дійшла слідуючого.

Обставини вчинення злочинів та вина обвинувачених ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у їх вчиненні судом першої інстанції встановлені вірно на підставі доказів, наданих стороною обвинувачення та викладених у вироку суду. В частині обвинувачення за ст..185 ч.3 КК України вирок суду першої інстанції фактично ніким не оспорюється.

Що стосується обставин вчинення нападу на потерпілу ОСОБА_8 з метою заволодіння її власним майном та її вбивства під час такого нападу за попередньою змовою між обвинуваченими, то вони були судом першої інстанції встановлені на підставі доказів наданих стороною обвинувачення під час розгляду справи у суді і ці докази викладені у вироку.

Посилання апелянтів на те, що вирок суду першої інстанції ґрунтується лише на показах обвинувачених, які вони давали слідчому, на думку колегії суддів, є безпідставними, оскільки, як вбачається зі змісту вироку суду, відеозапис показів обвинувачених на досудовому слідстві судом першої інстанції досліджувався лише з метою перевірки показань обвинувачених про те, що до них працівниками міліції застосовувалось фізичне насильство та з метою можливості визнання допустимим доказом протоколу слідчого експерименту. Як на доказ вини обвинувачених, посилання на покази підозрюваних у вироку суду немає.

Разом з тим, сукупність таких доказів, як слідчий експеримент за участю ОСОБА_2 та ОСОБА_3, під час якого були знайдені речові докази на підтвердження їх вини, висновки судово-медичної , пожежноо-технічної, молекулярно-генетичної експертиз та дані протоколу огляду місця події є достатнім, на думку колегії суддів для твердження про те, що напад на ОСОБА_8 та її убивство вчинили саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Є безпідставними твердження ОСОБА_2 та його захисника про те, що цей обвинувачений не приймав участі у вбивстві потерпілої і не був обізнаний про такі наміри ОСОБА_3, оскільки з наведених у вироку суду першої інстанції доказах, вбачається, що обидва обвинувачених свідомо і саме у двох завдавали ударів потерпілій, були обидва присутніми на місці події на момент застосування насильства до потерпілої та дій, направлених на позбавлення її життя, на місці події діяли спільно і злагоджено, а також свідомо і узгоджено між собою намагались приховати речові докази вчиненого злочину.

Є безпідставними твердження захисників про те, що обвинувачені не вчиняли підпалу приміщення, у якому залишалась потерпіла. Ці твердження спростовані показами експерта ОСОБА_9, який пояснив у суді апеляційної інстанції, що місць виникнення пожежі у будинку потерпілої було два. Це окремі місця, які не пов'язані між собою і не могли виникнути від горіння домашньої плити. Сліди пожежі вказують, що це був саме підпал. На думку колегії суддів факт підпалу приміщення де знаходилась непритомна потерпіла свідчить не про спосіб позбавлення її життя, на що звертають увагу апелянти, а доводить саме наміри на це обвинувачених та є підтвердженням їх умислу на вбивство ОСОБА_8

Показами експерта ОСОБА_10 також спростовуються твердження захисника ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_3 застосовував насильство до потерпілої ОСОБА_8 лише з метою подолання її опору, оскільки експерт категорично впевнений, що наявні на тілі потерпілої переломи кісток тулубу, їх кількість та проекції утворення свідчать саме про те, що їй наносилась велика кількість ударів і тіло потерпілої піддавалось неодноразовому здавлюванню достатньо великої маси здавлюючого предмета, яким могла бути саме маса тіла іншої людини, яка ставала ногами на лежаче на підлозі тіло потерпілої.

Таким чином, колегія суддів вважає, що за встановлених судом першої інстанції обставин вчинення злочинів дії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ст..187ч.4 та ст..115 ч.2 КК - кваліфіковані вірно, а покарання їм призначено у відповідності до вимог ст..ст. 65-67 КК України, з урахуванням і саме тих обставин, на які вони посилаються у своїх апеляційних скаргах. Призначене обом обвинуваченим покарання є необхідним та достатнім для їх можливого виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Підстав для скасування або зміни вороку суду першої інстанції щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 колегія суддів не вбачає.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст..ст. 405, 407 КПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 18.10.2013 року відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - залишити без змін, а апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також їх захисників - адвокатів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на цей вирок - залишити без задоволення.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_2 і ОСОБА_3 - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена сторонами судового розгляду до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ України протягом 3-х місяців з дня проголошення цієї ухвали, а засудженими у той же строк з моменту вручення їм копії ухвали.

Головуючий : Судді :