Ухвала суду № 37435677, 12.02.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

12 лютого 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/3483/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Єнтіна А. П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

розглянувши в місті Одесі в порядку письмового провадження у зв'язку з неявкою сторін в судове засідання апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року по справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10 липня 2013 року № 0000121730.

В обґрунтування позову зазначалось, що з 21 по 25 червня 2013 року посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Полюс-Юг ЛТД» за жовтень-листопад 2012 року та січень-березень 2013 року. За результатами перевірки складено акт від 26 червня 2013 року за № 596/17-208/НОМЕР_2, в якому зазначено про порушення позивачем п. 44.1 ст. 44 та пунктів 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на 122688 грн. 42 коп.. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10 липня 2013 року № 0000121730, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 122688 грн. 42 коп. за основним платежем та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 61344 грн. 22 коп.. На думку позивача, висновки акта перевірки щодо порушення ФОП ОСОБА_1 вимог податкового законодавства не є обґрунтованими, а тому прийняте на підставі акта перевірки податкове повідомлення-рішення відповідача підлягає скасуванню.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 10 липня 2013 року № 0000121730.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Так, судом не прийнято до уваги вимоги ст. ст. 185, 187, 188, 198 та 201 Податкового кодексу України щодо відсутності у платника податку права на податковий кредит по господарським операціям з підприємством, яке не має необхідних умов для ведення господарської діяльності, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постановленого по справі судового рішення з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що з 21 по 25 червня 2013 року посадовими особами ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Полюс-Юг ЛТД» за жовтень-листопад 2012 року та січень-березень 2013 року.

За результатами перевірки складено акт від 26 червня 2013 року за № 596/17-208/НОМЕР_2, в якому зазначено про порушення позивачем п. 44.1 ст. 44 та пунктів 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на 122688 грн. 42 коп..

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10 липня 2013 року за № 0000121730, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 122688 грн. 42 коп. за основним платежем та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 61344 грн. 22 коп..

Вирішуючи справу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідачем не доведено порушення підприємцем норм податкового законодавства під час віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі вартості товарів (послуг), отриманих від ТОВ «Полюс-Юг ЛТД» протягом перевіреного періоду.

Так, відповідно до п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 названого Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено матеріалами справи, податковий кредит за січень-березень 2013 року позивач формував на підставі податкових накладних, виданих його контрагентом ТОВ «Полюс-Юг ЛТД».

При цьому позивачем укладено договір комісії з ТОВ «Полюс-Юг ЛТД» від 03 грудня 2012 року за № 031212, згідно якого комісіонер (ТОВ «Полюс-Юг ЛТД»), зокрема, зобов'язується за винагороду здійснити за рахунок комітента (ОСОБА_1) від свого імені в інтересах позивача наступні угоди: укласти одну або декілька зовнішньоекономічних угод на закупівлю товару; заключити один або декілька договорів з перевізником (експедитором) по доставці товару (а. с. 95-98).

Витрати по вказаному договору безпосередньо пов'язані з основною статутною діяльністю позивача (неспеціалізована оптова торгівля - а. с. 11) та підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року № 1379 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071) податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті, тобто якщо податкову накладну видано особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Підпунктом 6.2 Порядку визначено, що податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Як встановлено матеріалами справи, всі розрахунки позивача підтверджені податковими накладними, оформленими у відповідності до вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та складеними в порядку, передбаченому наказом Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року № 1379.

Податкові накладні складено особою, яка на момент їх оформлення була зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

При цьому податковим органом не доведено фактів безтоварності операцій за спірним договором та обізнаності позивача щодо можливого порушення податкового законодавства його контрагентом.

Реальність виконання господарських зобов'язань за укладеним позивачем договором підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами - супровідними документами на вантаж, митними деклараціями, міжнародними товарно-транспортними накладними, товарно-транспортними накладними, видатковими накладними, актами здачі-прийняття товару, відомостями по взаєморозрахункам з контрагентами тощо (а. с. 50-94, 100-103).

Апеляційний суд також враховує, що проведеною у квітні 2013 року зустрічною звіркою ФОП ОСОБА_1 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ «Полюс-Юг ЛТД» за січень 2013 року відповідачем документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин позивача з ТОВ «Полюс-Юг ЛТД», їх вид, обсяг, якість та розрахунки у січні 2013 року (а. с. 144-149).

За таких обставин суми податку на додану вартість у розмірі 122688 грн. 42 коп. за виписаними ТОВ «Полюс-Юг ЛТД» податковими накладними правомірно включені позивачем до складу податкового кредиту за січень-березень 2013 року.

На підставі частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на приписи наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, бюджетного відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Із врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивачем було додержано встановлений чинним законодавством порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. При цьому можливе невиконання контрагентом свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету є підставою для відповідальності та тягне негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав весь перелік умов щодо його формування та має належні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Оскільки визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем є необґрунтованим, то і застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених ст. 123 Податкового кодексу України, є неправомірним.

Враховуючи, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції на підставі ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: