Ухвала суду № 37435642, 26.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/3265/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І. Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

26 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Міщука М.С.,

при секретарі судового засідання: Мотилю В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пак-Експо» до Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19 липня 2013 року задоволено позов ТОВ «Пак-Експо», визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області Державної податкової служби від 27.05.2013 №0000102200, №0000092200 та №0000092213.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ТОВ «Пак-Експо» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 31.12.2012, за результатами якої складено Акт від 13.05.2013 № 121/22/30306667 (надалі - Акт перевірки).

На підставі висновків Акта перевірки 13.05.2013 № 121/22/30306667 ДПІ у м. Славутичі Київської області ДПС прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме:

- № 0000092200 від 27.05.2013, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" у розмірі 1065572,36 грн., з яких: 710381,57 грн. - за основним платежем; 355190,79 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0000102200 від 27.05.2013, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" у розмірі 1147014,44 грн., з яких: 764676,29 грн. - за основним платежем; 382338,15 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0000092213 від 27.05.2013, згідно з яким позивачу визначено суму штрафних санкцій у розмірі 54034,14 грн. за порушення Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями податкового органу, позивач звернувся до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.

Згідно зі статтею 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення (пункт 150.1 статті 150 Податкового кодексу України).

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку (який основою будь-якого іншого обліку) господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на оплату виконаних робіт до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до ст.1 зазначеного закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надавались належним чином засвідчені копії податкових та видаткових накладних, отриманих від ТОВ "Компанія "Мегафіш", ТОВ "Ідеско Груп", ТОВ "Бі Енд Бі Соларс", ТОВ "Ньюмодуль 2011", а також належним чином засвідчені копії договорів, платіжних доручень, що підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Тобто, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо купівлі товарно-матеріальних цінностей. При цьому, податковий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

При цьому, в Акті перевірки немає жодних посилань на те, що свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ "Компанія "Мегафіш", ТОВ "Ідеско Груп", ТОВ "Бі Енд Бі Соларс", ТОВ "Ньюмодуль 2011" були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів.

Таким чином, фінансово-господарські операції позивача з ТОВ "Компанія "Мегафіш", ТОВ "Ідеско Груп", ТОВ "Бі Енд Бі Соларс", ТОВ "Ньюмодуль 2011" підтверджені первинними документами, які були надані податковому органу на перевірку, а також долученими до матеріалів справи належним чином завірених копій.

В свою чергу, податковим органом не надано доказів визнання правочинів щодо постачання товарів (надання послуг), укладених між позивачем та ТОВ "Компанія "Мегафіш", ТОВ "Ідеско Груп", ТОВ "Бі Енд Бі Соларс", ТОВ "Ньюмодуль 2011", недійсними у судовому порядку.

Також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ "Компанія "Мегафіш", ТОВ "Ідеско Груп", ТОВ "Бі Енд Бі Соларс", ТОВ "Ньюмодуль 2011", а також судових рішень щодо визнання правочинів, укладеного між позивачем та вказаними товариствами недійсними.

Крім того, в ході судового розгляду справи було встановлено, що кошти, сплачені ТОВ "Компанія "Мегафіш", ТОВ "Ідеско Груп", ТОВ "Бі Енд Бі Соларс", ТОВ "Ньюмодуль 2011" в оплату за поставлений товар, є пов'язаними з основною діяльністю позивача, а витрати підтверджуються документально.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0000102200 від 27.05.2013, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» у розмірі 1147014,44 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, судом встановлено, що позивачем на підставі первинних документів по господарських відносинах з ТОВ "Компанія "Мегафіш", ТОВ "Ідеско Груп", ТОВ "Бі Енд Бі Соларс", ТОВ "Ньюмодуль 2011" було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3. ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому судовою колегією враховано, що податковим органом не доведено, що господарські операції з приводу купівлі товарно-матеріальних цінностей є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності позивача та його контрагентів - ТОВ "Компанія "Мегафіш", ТОВ "Ідеско Груп", ТОВ "Бі Енд Бі Соларс", ТОВ "Ньюмодуль 2011", оскільки позиція податкового органу про нікчемність правочинів ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтвердженні належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

В свою чергу позивачем були надані все первинні документи, враховуючи податкові накладні, що засвідчують отримання товарно-матеріальних цінностей та право позивача на податковий кредит.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність факту порушення позивачем п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та відсутні підстави для висновку про порушення публічного порядку при укладанні спірного правочину, оскільки не вбачається порушення ст. 228 Цивільного кодексу України та не доведено, що метою укладання правочину є настання протиправних наслідків.

Крім цього, судом першої інстанції було обґрунтовано зазначено стосовно податкового повідомлення-рішення від 27.05.2013 №0000092213, яким визначено суму грошового зобов'язання в розмірі 54034,14 грн.

Так, згідно висновків Акті перевірки від 13.05.2013 встановлено порушення п. 3.5, п. 7.24 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 №637, що в свою чергу призвело до перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі підприємства на загальну суму 27018,07 грн.

До цього висновку відповідач дійшов на підставі дослідження видаткових касових ордерів від 26.12.2011 №32 на суму 6612,93 грн., №10 на суму 4657,27 грн., від 12.09.2012 №31 на суму 4023,75 грн., від 15.10.2012 №33 на суму 4057,95 грн., №34 на суму 4057,95 грн., №35 на суму 3219,00 грн., від 06.12.2012 №33 на суму 389,22 грн.

Відповідач в Акті перевірки зазначає, що видача готівки не підтверджена підписом одержувача в видаткових касових ордерах, а саме відсутній підпис про одержання готівки, що в свою чергу призвело до перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі підприємства на кінець робочого дня.

Однак, під час дослідження вказаних вище видаткових касових ордерів в ході судового розгляду справи було встановлено, що вони містять усі обов'язкові реквізити, встановлені п. 3.5, п. 7.24 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 №637, і в тому числі підписами одержувача готівки.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що податкове повідомлення-рішення від 27.05.2013 №0000092213 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

З огляду на встановлене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи наведене, підстав для задоволення апеляційної скарги судова колегія не вбачає.

Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 липня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Ухвала складена у повному обсязі 03.03.2014р.

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.