Ухвала суду № 37427992, 19.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2014 року м. Київ К/9991/73553/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Приходько І.В., Степашко О.І.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську (далі - СДПІ)

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04.08.2011

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.10.2011

у справі № 2а-5903/11/1270

за позовом приватного акціонерного товариства "Екоенергія" (далі - Підприємство)

до СДПІ

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 04.08.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.10.2011, позов задоволено повністю; скасовано податкове повідомлення-рішення від 24.06.2011 № 0000088011 з мотивів неправомірного нарахування податковою інспекцією штрафних санкцій на суму завищення бюджетного відшкодування.

Посилаючись на неправильність застосування судами норм матеріального права, СДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти та відмовити у позові. Зокрема, в обґрунтування касаційних вимог податкова інспекція зазначає про порушення судами правил дії нормативно-правового акта у часі.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог з урахуванням такого.

Як встановили суди за наслідками дослідження наявних у матеріалах справи документів, за наслідками проведення документальної планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2010, оформленої актом від 24.05.2011 № 380/08-2/34621464, СДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.06.2011 № 0002128012, згідно з яким Товариству визначено суму завищення бюджетного відшкодування за січень, грудень 2009 року в загальному розмірі 2 535 567 грн.

24.06.2011 СДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000088011 (яке є предметом даного спору), за яким позивача зобов'язано сплатити штрафні санкції у загальній сумі 633 891,75 грн. за порушення вимог підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Приймаючи рішення про задоволення даного позову, попередні судові інстанції цілком об'єктивно виходили з того, що податковим законодавством, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин, не передбачалося застосування штрафу за завищення платником суми бюджетного відшкодування.

Адже відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, заходи відповідальності, передбачені пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, можуть бути застосовані лише за порушення правил оподаткування, що вчинені після набрання чинності Податковим кодексом України, тобто починаючи з 1 січня 2011 року.

У розглядуваному випадку порушення позивачем положень підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (які слугували підставою для накладення на Товариство оспорюваного штрафу) мали місце до 01.01.2011, тобто у період дії Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яким не було передбачено накладення на платника штрафних санкцій за завищення задекларованої суми бюджетного відшкодування.

Наведене виключає законність оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги засновані на іншому тлумаченні наведених правових норм, що, однак, не є свідченням судової помилки; такі доводи не можуть слугувати підставою для скасування правильних та мотивованих судових рішень у справі.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську відхилити.

2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04.08.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.10.2011 у справі № 2а-5903/11/1270 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.В. Приходько О.І. Степашко