Ухвала суду № 37427987, 19.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/31068/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2012

у справі № 2а-2477/10/1570

за позовом Державного підприємства «Одеський обласний радіотелевізійний

передавальний центр»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17.08.2010 відмовлено у задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр» (надалі - позивач, ДП «Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр») до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі (надалі - відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі) про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.12.2009 № 0000881530/0.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність зменшення податковим органом суми податкового кредиту відповідача, оскільки відображення податкових зобов'язань та податкового кредиту має відбуватись саме у звітному періоді, в якому ці податкові зобов'язання та право на податковий кредит виникли.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2012 скасовано постанову суду першої інстанції та задоволено позовні вимоги. Колегія суддів апеляційної інстанції обґрунтовує свої висновки тим, що законодавство, чинне на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяло включати до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість згідно податкових накладних, виписаних за будь-який період в межах 1095 днів. Крім того, суд апеляційної інстанції не погодився з тим, що право платника податку зменшити податкове зобов'язання звітного періоду за рахунок податкових накладних, виписаних у минулих податкових періодах, безпосередньо пов'язано з обов'язком такого платника податку подати скаргу на такого постачальника товарів (послуг) з копією розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2012 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити в повному обсязі.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких наводить власні доводи законності та обґрунтованості рішення суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що представниками СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі було проведено позапланову виїзну перевірку ДП «Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр» з питання правомірності включення до податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за жовтень 2009 року податкових накладних, виписаних у попередніх податкових періодах.

За наслідками перевірки було складено акт від 18.12.2009 № 838/15-3/01188477/41, яким встановлено порушення позивачем пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон України «Про податок на додану вартість»), в результаті чого занижено податок на додану вартість, в періоді що перевірявся, на загальну суму 400,20 грн.

Судом встановлено, що до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за жовтень 2009 року ДП «Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр» віднесло податкові накладні попередніх періодів (серпень, вересень 2009 року), виписані різними контрагентами на загальну суму 5 306,60 грн.

Переглянувши судове рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Виходячи зі змісту викладених норм, законодавець передбачив право, а не обов'язок платника податків на подання скарги на постачальника товарів у разі відмови надати податкову накладну.

Нормами пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів. Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Крім того, платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

В силу пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Колегія суддів Верховного Суду України в постанові від 05.12.2011 у справі за позовом ТОВ «Акцентбуд» до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, наголосила, зокрема, на тому, що у випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких фактично відбулись господарські операції, суми податку на додану вартість, вказані у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані, в межах строку давності.

Проаналізувавши зміст вищенаведених норм, а також дотримуючись позиції Верховного Суду України, викладеної у вказаній постанові, що є обов'язковою для всіх судів України відповідно до ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, який зазначив, що законодавство, яке регулює спірні правовідносини, дозволяє включати до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними за будь-який попередній період в межах 1095 днів.

Виходячи з викладеного, позивачем не було порушено норми законодавства щодо формування податкового кредиту за жовтень 2009 року, збільшивши його за рахунок сум податку на додану вартість, визначену у податкових накладних попередніх періодів (серпень, вересень 2009 року) в межах передбаченого 1095-денного строку.

Наведене підтверджує правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні постанови від 12.04.2012 та скасуванні рішення суду першої інстанції, що доводами касаційної скарги не спростовується.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2012 у справі № 2а-2477/10/1570 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)А.М. Лосєв Судді(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Н.Г. Пилипчук