Ухвала суду № 37427985, 19.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" лютого 2014 р. м. Київ К/800/6081/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської

області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2012

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012

у справі № 2а-9543/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стромсервіс»

до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської

області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012, задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Стромсервіс» (надалі - позивач, ТОВ «Стромсервіс») до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби, правонаступником якої є Чугуївська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Харківській області (надалі - відповідач, Чугуївська ОДПІ), про скасування податкового повідомлення-рішення від 05.07.2012 № 0000201522.

Задовольняючи позов та скасовуючи податкове повідомлення-рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивач документально підтвердив настання реальних правових наслідків від проведених ним операцій в межах власної господарської діяльності, що свідчить про наявність підстав для збільшення податкового кредиту відповідного періоду.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012 і постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позивач не надав письмових заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що уповноваженими особами Чугуївської ОДПІ проведено документальну невиїзну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ «Стромсервіс» за квітень 2012 року.

За результатами вказаної перевірки 22.06.2012 складено акт № 330/1522/34802728, яким встановлено порушення позивачем вимог пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України внаслідок заниження товариством суми податкових зобов'язань в розмірі 36 860,00 грн., а також п. 198.6 ст. 198, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України внаслідок завищення суми податкового кредиту згідно декларацій з податку на додану вартість за березень 2012 року та квітень 2012 року.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.07.2012 № 0000201522 про донарахування податкового зобов'язання на суму 46 075,00 грн.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, що вступив в силу з 01.01.2011, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 вказаного Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох необхідних умов для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку-покупця належно оформленої податкової накладної (інших подібних документів згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу), фактична сплата грошових коштів контрагенту у складі вартості товару в сумі, визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 11.04.2012 ТОВ «Стромсервіс» отримано товар у ТОВ «Промтехноопт» на підставі договору купівлі-продажу від 11.04.2012 № 110412, що підтверджується видатковими накладними та податковими накладними, специфікаціями, рахунком-фактурою, актами прийому-передачі виконаних робіт.

Оплату за товар проведено позивачем в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями, дослідженими судами попередніх інстанцій.

Транспортування товару здійснювалось на підставі договору надання автотранспортних послуг від 11.04.2012 № 1104/12 між позивачем та ПП ОСОБА_4, що підтверджується товарно-транспортними накладними (містяться в матеріалах справи).

В подальшому отриманий товар позивачем реалізовано відповідно до договору від 01.03.2012 № 8 із ТОВ «Силікатчик», договору від 04.01.2012 № 7 з ТОВ «Силікатобетон», договору від 03.01.2012 № 1 з ТОВ «Цегляр», договору від 04.01.2012 № 2 з ТОВ «Силікат ЛТД», договору від 04.01.2012 № 5 з ТОВ «ДЗСМ». Проведення господарських операцій за вказаними договорами підтверджено видатковими накладними, податковими накладними, виписками банку.

Таким чином, факт реальності понесення позивачем витрат та правильність формування податкового кредиту з податку на додану вартість за результатом проведення спірних операцій із визначеними контрагентами підтверджено висновками судів попередніх інстанцій, що ґрунтуються на матеріалах справи.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що доводи відповідача щодо неможливості формування податкового кредиту ТОВ «Стромсервіс» у зв'язку із анулюванням свідоцтва ТОВ «Промтехноопт» про реєстрацію платником податку на додану вартість суди попередніх інстанцій доречно спростували тим, що постановою Харківського окружного адміністративного суду по справі № 2а-973/12/2070 від 10.02.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2012, скасовано рішення ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова від 24.01.2012 № 1/15-02-36 про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість № 100296388, виданого ТОВ «Промтехноопт», та зобов'язано ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова вчинити дії щодо поновлення реєстрації ТОВ «Промтехноопт» платником податку на додану вартість з дня скасування цієї реєстрації, тобто з 24 січня 2012 року, та вчинити дії щодо внесення до Реєстру платників податків на додану вартість запис про відміну анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Промтехноопт».

З огляду на викладене, ТОВ «Промтехноопт» на момент вчинення господарських операцій з позивачем мало право, згідно п. 201.8 ст. 208 Податкового кодексу України, на нарахування податку та складання податкових накладних, а ТОВ «Стромсервіс» - на збільшення складу податкового кредиту за березень-квітень 2012 року за рахунок таких податкових накладних, що вказує на безпідставність висновків податкового органу та прийняття ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Відтак, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби, правонаступником якої є Чугуївська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Харківській області, залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012 у справі № 2а-9543/12/2070 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)А.М. Лосєв Судді(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Н.Г. Пилипчук