Ухвала суду № 37427915, 13.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2014 року м. Київ К/800/45438/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Блажівської Н.Є.,

Усенко Є.А.

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року у адміністративній справі за позовом Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси до ОСОБА_2,

про стягнення суми пенсійних переплат, -

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2013 року Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси (далі - УПФУ) звернулося із адміністративним позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми пенсійних переплат за період з 19.08.1998 року до 30.06.2011 року, у розмірі 27 752,00 грн.

На обґрунтування позову зазначило, що у червні 2011 року при вивченні списків працюючих пенсіонерів за 2010 рік УПФУ було встановлено, що ОСОБА_2 перебуває з березня 1998 року на обліку в Державній податковій інспекції у Київському районі м. Одеси, як фізична особа-підприємець

За період з 19.08.1998 року до 30.06.2011 року ОСОБА_2 була зайво нарахована та нею отримана пенсія, у розмірі 27 752,00 грн.

27 травня 2013 року постановою Одеського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року, позов задоволений.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь УПФУ 27 752,00 грн.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що ОСОБА_2 порушила вимоги ст. 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення», не виконала зобов'язання з відшкодування переплаченої суми пенсії у добровільному порядку.

ОСОБА_2 звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 19.08.1998 року ОСОБА_2 звернулася до УПФУ із заявою щодо призначення їй пенсії за віком.

23 жовтня 1998 року УПФУ ОСОБА_2 була призначена пенсія за віком, як не працюючому пенсіонеру відповідно до ст. 93 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

21 травня 2007 року ОСОБА_2 звернулася до УПФУ із заявою щодо призначення їй з 16.04.2007 року пенсії, як інваліду ІІІ групи.

22 травня 2007 року УПФУ ОСОБА_2 була призначена соціальна пенсія по інвалідності.

У червні 2011 року УПФУ при вивчені списків працюючих пенсіонерів за 2010 рік було встановлено, що ОСОБА_2 з березня 1998 року перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Київському районі м. Одеси, як фізична особа-підприємець.

Відповідно до п.,п. 2, 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно з ст. 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсійного забезпечення або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії заподіяну шкоду.

Відповідно до ст. 103 цього Закону суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживання з його боку, стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Згідно з ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживання з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначили, що ОСОБА_2 у період з 19.08.1998 року до 30.06.2011 року займалась підприємницькою діяльністю, про що у порушення вимог ст., ст. 93, 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не повідомила УПФУ.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання у касаційні скарзі на пропуск УПФУ строку позовної давності, встановленого ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відповідно до ч. 15 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позову є обґрунтованими.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись ст.,ст. 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Блажівська Н.Є.

Усенко Є.А.