Ухвала суду № 37427914, 26.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" лютого 2014 р. м. Київ К/800/22160/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «НВП ГОНТА-ТЕХНОЛОГІЯ»

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 року

у справі № 2а/0470/9002/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «НВП ГОНТА-ТЕХНОЛОГІЯ» (далі - позивач, ТОВ «НВП ГОНТА-ТЕХНОЛОГІЯ»)

до Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому розі Дніпропетровської області (далі - відповідач, Центральна МДПІ у м. Кривому Розі)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «НВП ГОНТА-ТЕХНОЛОГІЯ» звернулось у липні 2011 року до суду з адміністративним позовом до Центральної МДПІ у м. Кривому Розі про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000592301, яким визначено суми податкових зобов'язань за основним платежем по податку на додану вартість на суму 181 933,00 гривні та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 45 483,25 гривні, податкового повідомлення-рішення № 0000582301, яким визначено суми податкових зобовязань за основним платежем по податку на прибуток на суму 227 416,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 56 854,00 гривні, рішення Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області № 18092/10/25-008 від 16.06.2011 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.07.2011 року відмовлено у відкритті провадження по справі в частині позовних вимог щодо скасування рішення Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області про результати розгляду скарги № 18092/10/25-008 від 16.06.2011 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.02.2012 року адміністративний позов задоволено повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 року постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.02.2012 року скасована та прийнята нова постанова, якою в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Вважає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі наказу № 299 від 28.03.2011 року згідно з абз. 1, 3, 5 пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України (далі - ПК України), на підставі вироку Самарського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 1-298-2009 від 13.08.2009 року та з урахуванням наданих до перевірки завірених копій документів Центральної МДПІ у м. Кривому Розі № 33609/10/230 від 29.11.2010 року та № 36423/10/230 від 24.12.2010 року з відома директора та головного бухгалтера позивача у період з 06.04.2011 року по 12.04.2011 року відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питання дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Електрон-Технотрейд» за період 2007-2008 роки, за результатами якої складено акт № 560/230/34811030 від 19.04.2011 року.

На підставі акту перевірки 19.04.2011 року Центральною МДПІ у м. Кривому Розі прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000592301, яким визначено суми податкових зобов'язань за основним платежем по податку на додану вартість на суму 181 933,00 гривні та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 45 483,25 гривні; № 0000582301, яким визначено суми податкових зобов'язань за основним платежем по податку на прибуток на суму 227 416,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 56 854,00 гривні.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугували відображені в акті перевірки судження податкового органу про порушення позивачем ч. 5 ст. 203, ч. 1, ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, оскільки, як вважає відповідач, ТОВ «НВП «ГОНТА-ТЕХНОЛОГІЯ» недодержано в момент вчинення правочину вимог, які спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, укладених з ТОВ «Електрон-Технотрейд» в липні-серпні 2008 року, а, отже, є нікчемними.

В результаті цього податковим органом зроблено висновок про заниження податку на додану вартість шляхом завищення податкового кредиту у липні-серпні 2008 року на загальну суму 181 933,00 гривні та податок на прибуток підприємств у звязку з завищенням валових витрат за 3 квартал 2008 року на загальну суму 909 665,00 гривень.

Крім того, в матеріалах справи наявний вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 1-298-2009 від 13.08.2009 року, яким встановлено створення ТОВ «Електрон-Технотрейд» за попередньою змовою групою осіб без наміру займатись статутною господарською діяльністю, для здійснення незаконної діяльності з надання за комісійну винагороду фінансових послуг з конвертації грошових коштів під прикриттям спеціально створених для цього господарських товариств (суб'єктів підприємницької діяльності).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги дійшов висновку про наявність у позивача права на податковий кредит за виконання робіт ТОВ «Електрон-Технотрейд» по договорам у липні-серпні 2008 року та вважає правомірним включення витрат, отриманих від ТОВ «Електрон-Технотрейд» до валових. Крім того, судом першої інстанції зазначено, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та (або) бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку за ланцюгом постачання товарів (послуг). Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. Факт порушення контрагентами - постачальниками позивача своїх податкових зобовязань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених позивачем вимог про надання податкової вигоди відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податкових орган доведе, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дослідивши вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 1-298-2009 від 13.08.2009 року, зазначив про обґрунтованість висновків податкового органу.

Суд касаційної інстанції не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції. При цьому колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.

Щодо викладених в акті перевірки № 560/230/34811030 від 19.04.2011 року висновків відповідача про порушення позивачем вимог ст. ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині їх недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, то колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, який зазначив наступне.

Порядок дій органів державної податкової служби України під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань станом на момент виникнення спірних правовідносин визначений Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та ПК України, з аналізу норм яких вбачається, що відповідачу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень не надано право щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність правочинів, укладених чи неукладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності.

Судом першої інстанції зазначено, що спрямованості мети правочинів між позивачем та його контрагентом на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, податковим органом в ході перевірки не досліджувалось та в акті перевірки від № 560/230/34811030 від 19.04.2011 року не наводиться. Також, в матерілах справи відсутнє рішення суду про визнання зазначених вище правочинів недійсним через недодержання вимог щодо їх відповідності інтересам держави і суспільства, моральним засадам, яке набрало законної сили. Податковим органом в акті перевірки від 19.04.2011 року також не зазначено про наявність такого рішення.

Крім того, судом першої інстанції вірно зазначено, що витребуваний судом вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 13.08.2009 року, яким визнано винними ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у скоєнні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч.3 ст. 28, ч. 2 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 358, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України не може свідчити про умисел щодо вчинення неправомірних дій від імені юридичної особи саме на укладання угод із ТОВ «НВП ГОНТА-ТЕХНОЛОГІЯ».

Отже, суд першої інстанції вірно зазначви, що відповідач, зробивши висновок у акті про нікчемність правочинів, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи рішеннями суду про визнання їх такими.

Крім того, судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивачем у липні-серпні 2008 року укладено договори на отримання від ТОВ «Електрон-Технотрейд» підрядних робіт на загальну суму 909 665,75 гривень.

Досліджуючи обставини реальності здійснення спірних господарських операцій позивача з зазначеним контрагентом, суд першої інстанції встановив, що наявні в матеріалах справи акти виконаних робіт, акти приймання-передачі, рахунки, податкові та видаткові накладні, вексель, банківські виписки, договори за липень-серпень 2008 року, укладені з ТОВ «Електрон-Технотрейд», акт пред'явлення векселю по платежу, акти використання товарно-матеріальних цінностей замовника при капітальному ремонті, сертифікати якості, свідчать про факт реального здійснення господарської операції з ТОВ «Електрон-Технотрейд» та отримання від ТОВ «Електрон-Технотрейд» підрядних робіт.

Відповідно до п. 187.1. ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями п. 198.2. ст. 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. При цьому за правилами п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Положеннями п. 201.1 ст. 201 ПК України визначені вимоги до заповнення податкової накладної, яка є податковим документом і одночасно має бути відображена у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Дослідженням наявних в матеріалах справи податкових накладених судом встановлена їх відповідність наведеним у п. 201.1 ст. 201 ПК України вимогам заповнення.

Досліджуючи первинні документи суд першої інстанції встановив, що вони відповідають вимогам, визначеним Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», мають необхідні обовязкові реквізити, зміст та обсяг господарських операції, з їх змісту просліджується як конкретний підхід до виконання договорів у липні серпні 2008 року, так і факт їх виконання.

Крім того, судом першої інстанції зазначено, що в ході проведення перевірки відповідачем зазначені первинні документи, в тому числі податкові накладні, також були дослідженні та відображені в акті перевірки, їх невідповідність вимогам чинного законодавства не встановлена, факт виконання договорів у липні серпні 2008 рокув акті не заперечується.

За викладених обставин, враховуючи наведені докази, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у позивача наявний об'єкт оподаткування податком на додану вартість за спірними правочинами, яким, з огляду на положення п. 185.1 ст. 185 ПК України, є реально здійснена господарська операція з виконання робіт.

Таким чином, здійснивши аналіз зазначених положень законодавчого акту, а також наведених фактів господарських операцій між позивачем та ТОВ «Електрон-Технотрейд», суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність у позивача права на податковий кредит за виконання робіт ТОВ «Електрон-Технотрейд» по договорам у липні-серпні 2008 року та вірно вважає правомірним включення витрат, отриманих від ТОВ «Електрон-Технотрейд» до валових.

Щодо зазначення податковим органом в акті перевірки про відсутність ТОВ «Електрон-Технотрейд» за адресою, вказаною у статутних та звітних документах, та анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість з посиланням на акт Лівобережної МДПІ № 9043/23-3/34915880 від 08.11.2010 року, то колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, який вірно зауважив, що спірні операції між позивачем та ТОВ «Електрон-Технотрейд» відбувались у липні-серпні 2008 року, що передує встановленому факту відсутності контрагента за місцезнаходженням та анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, а відтак не може бути належним доказом неспроможності здійснення ТОВ «Електрон-Технотрейд» господарської діяльності у липні-серпні 2008 року.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, який правомірно зазначив, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та (або) бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку за ланцюгом постачання товарів (послуг). Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. Факт порушення контрагентами - постачальниками позивача своїх податкових зобовязань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених позивачем вимог про надання податкової вигоди відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податкових орган доведе, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем надано належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчинених правочинів, про те, що господарські операції мали реальний характер, однак відповідачем при винесені спірних податкових повідомлень-рішень зазначене прийнято до уваги не було.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Зважаючи на викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а помилково скасована постанова суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «НВП ГОНТА-ТЕХНОЛОГІЯ» - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 року у справі № 2а/0470/9002/11 - скасувати.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.02.2012 року у справі № 2а/0470/9002/11 - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько