Ухвала суду № 37427903, 18.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" лютого 2014 р. м. Київ К/800/34768/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: прокурор: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Титенко М. П. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової службина постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2013 рокуу справі№ 2а-3649/09/0870за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Полонія»до за участюДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Прокурора Запорізької областіпроскасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 07.12.2010 року у справі № 2а-3649/09/0870 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 10.06.2009 року № 0000972310/0.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2013 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя задоволено частково. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07.12.2010 року у справі № 2а-3649/09/0870 скасовано та прийнято нову постанову якою позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 10.06.2009 року № 0000972310/0 в частині визначення податкового зобов'язання за основним платежем податок на прибуток на суму 735 894,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 682 353,74 грн. В іншій частині в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нову постанову про задоволення позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. ст. 7, 9, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної перевірки ТОВ «Полонія» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.12.2008 року, складено акт № 62/23-5/22143875 від 28.05.2009 року, яким зафіксовано порушення позивачем вимог п. 1.32 ст. 1, п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 682 8796,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем 10.06.2010 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000972301/0, яким ТОВ «Полонія» визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в загальній сумі 13 342 482,10 грн., в т. ч. 6 828 796,00 грн. за основним платежем та 6 513 686,10 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходили з неправомірності висновку податкового органу про п. 1.32 ст. 1, п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». При цьому суд першої інстанції в обґрунтування свої позиції посилається на висновок судово-економічної експертизи № 2591/2592-09 від 30.07.2010 року

Колегія суддів з таким висновком не погоджується, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Стаття 86 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України мотивувальна частина постанови повинна містити встановлені судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Згідно зі ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Проте в порушення зазначених положень суд першої інстанції обмежився посиланнями на висновок судово-економічної експертизи, в той час як вирішуючи даний спір, необхідно було дослідити доводи викладені в акті перевірки з посиланням на відповідні первинні документи.

Також передчасним є висновок суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позову, враховуючи наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України в мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються встановлені судом апеляційної інстанції обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Проте, оскаржувана постанова апеляційного суду зазначеним вимогам не відповідає.

Скасовуючи податкове повідомлення-рішення частково, апеляційний суд при розгляді спору не спростував висновки суду першої інстанції щодо реальності господарських операцій з придбання нафтопродуктів у АТ «Укртатнафта» та не зазначено причин неврахування наданих позивачем первинних документів на підтвердження доводів позовної заяви.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що на підставі ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції слід врахувати викладене, дослідити на підставі належних доказів доводи податкового органу про порушення платником законодавства, викладені в акті перевірки, застосувати при оцінці доводів сторін норми матеріального права, які повинні бути застосовані, і вирішити спір згідно із законодавством.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07.12.2010 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2013 року у справі № 2а-3649/09/0870 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак