Ухвала суду № 374232, 06.12.2006, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

            06 грудня 2006 року                                                                                                 м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого                                                 Співака В.І.

суддів                                                             Білуги С. В.

                                                                       Гаманка О.І.

                                                                       Загороднього А. Ф.

                                                                                  Заїки М.М.

            при секретарі Дашківській О. Є., за участю представника відповідача Назарця І. П.,

            розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області на рішення господарського суду Рівненської області від 25 лютого 2005 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 27 вересня 2005 року у справі за позовомТОВ «Сарним’ясопром» до Сарненської МДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

                                                                  в с т а н о в и л а:

 У грудні 2004 року ТОВ «Сарним’ясопром» звернулося до суду із позовом до Сарненської МДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 25 лютого 2005 року, залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 27 вересня 2005 року, позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Сарненської МДПІ №0003842340/2 від 16.12.2004 року.

У касаційній скарзі Сарненська МДПІ просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 25 лютого 2005 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 27 вересня 2005 року, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, та ухвалити нове законне рішення.

           Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильного застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами встановлено, що Сарненською МДПІ проведено планову комплексну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2003 року по 31.03.2004 року, за результатами якої складено акт від 10.09.2004 року №23/32256351.

На підставі вказаного акту, податковим органом було визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток у сумі 15700 грн., з яких 12500 грн. – основний платіж, а 3200 грн. – штрафні санкції по цьому податку, з приводу чого прийнято податкове повідомлення-рішення №0003842340/2 від 16 грудня 2004 року.

В акті перевірки зазначено, що позивачем в порушення положень п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», де визначено, що до складу валових витрат не відносяться витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку, зайво віднесено до складу валових витрат в третьому-четвертому кварталах 2003 року та першому кварталі 2004 року – 45300 грн. в зв’язку з віднесенням платником податків до складу валових витрат товарно-транспортних витрат згідно товарно-транспортних накладних оформлених не на бланках  суворої звітності, заповнених неналежним чином (відсутні назва пункту, відстань між пунктами, найменування вантажу, маса), що є порушенням Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затвердженої Наказом Міністерства статистики України, Міністерства транспорту України від 07 серпня 1996 року №228/253).

Задовольняючи позов, суди правильно послались на п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого валові витрати виробництва та обігу – це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат згідно п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 даного Закону включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду в зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороню праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, в іншому разі такі витрати не належать до складу валових витрат. Установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Вирішуючи спір, суди обґрунтовано зазначили, що дія Наказу Міністерства статистики України та Міністерства транспорту України №228/253 від 07.08.1996 року призупинена Державним комітетом України з питань розвитку підприємництва відповідним повідомленням від 07.03.2000 року, опублікованим в газеті «Урядовий кур’єр» №43 в зв’язку з наявністю в ньому положень, які стримують розвиток підприємницької діяльності. А тому, на момент перевірки позивача податковою інспекцією даний Наказ не діяв. Положення інших підзаконних нормативно-правових актів щодо обов’язковості товарно-транспортних накладних, на які покликається скаржник в касаційній скарзі, конкурують з положеннями вищезгаданих Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які мають вищу юридичну силу.   

Судами вірно зроблено висновок про те, що податковим органом необґрунтовано розширено коло документів, якими мають бути підтверджені валові витрати, що виявилось у помилковому віднесенні товарно-транспортних накладних до обов’язкових документів ведення податкового обліку, якими повинні підтверджуватись валові витрати.   

             Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення- без змін.

Керуючись статтями 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів –

                                                                  у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської областізалишити без задоволення, а рішення господарського суду Рівненської області від 25 лютого 2005 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 27 вересня 2005 року у справі за позовомТОВ «Сарним’ясопром» до Сарненської МДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

            Головуючий                                                                       Співак В. І.

             Судді                                                                                     Білуга С. В.

                                                                                                         Гаманко О. І.

                                                                                                         Загородній А. Ф.

                                                                                                         Заїка М. М.

З оригіналом згідно                          суддя                                    ГаманкоО. І.