Рішення № 37422091, 18.02.2014, Апеляційний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18 лютого 2014 року м. Ужгород

Судова колегія палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області у складі:

головуючої - судді Кожух О.А.

суддів - Леска В.В., Кондора Р.Ю.,

при секретарі - Голінко А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Львівського державного університету внутрішніх справ на заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду від 6 листопада 2013 року по справі за позовом Львівського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат на утримання курсанта,-

в с т а н о в и л а :

У вересні 2013 року Львівський державний університет внутрішніх справ звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1, в якому просив стягнути з відповідача на користь університету витрати, пов'язані з його утриманням у навчальному закладі, у розмірі 13 300 грн. 74 коп. Позовну вимогу обґрунтував тим, що 01.09.2006 року між Львівським державним університетом внутрішніх справ та ОСОБА_1 було укладено угоду про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України, відповідно до якого ОСОБА_1 зобов'язаний після закінчення навчання відпрацювати в органах внутрішніх справ не менше трьох років. Наказом № 66 о/с від 04.04.2012 відповідача було звільнено з органів внутрішніх справ за порушення дисципліни. Позивач вважає, що в даному випадку, відповідач зобов'язаний відшкодувати університету фактичні витрати, пов'язані з його утриманням, сума яких складає 13300,74 грн.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 06 листопада 2013 року у задоволенні даного позову відмовлено.

На дане рішення Львівський державний університет внутрішніх справ подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити по справі нове рішення про задоволення позову. Зокрема зазначає, що є належним позивачем по даній справі, який має право на звернення до суду із даним позовом. Вказує на те, що відшкодовані за утримання курсантів ВНЗ кошти враховуються у кошторисних показниках спеціального фонду відповідних центральних органів виконавчої влади, як власні надходження ВНЗ та витрати на утримання курсантів.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання у визначений час не з'явились повторно. Відповідачу судова повістка направлялась за місцем його реєстрації - відповідно до даних Мукачівського міського відділу Головного управління державної міграційної служби України в Закарпатській області (а.с.12) та даних, отриманих апеляційним судом з Головного управління державної міграційної служби України в Закарпатській області (а.с.55). Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 в гуртожитку не проживає (а.с. 26). Відповідно до ч. 5 ст. 74 ЦПК України фізичним особам, які не мають статусу підприємців, судова повістка надсилається за адресою місця їх проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановлено законом порядку У разі відсутності осіб за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене належним чином. Судова колегія, відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, розглянула справу за відсутності осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до положень ст. 197, ч. 2 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 01 вересня 2006 року між Львівським державним університетом внутрішніх справ та ОСОБА_1 було укладено угоду про підготовку фахівців у Львівському державному університеті внутрішніх справ за державним замовленням із числа осіб цивільної молоді, рядового і молодшого начальницького складу органів внутрішніх справ України та їх працевлаштування строком до 01.07.2013 (а.с.4).

Відповідно до п. 2.5 вказаної Угоди курсант у разі звільнення з органів внутрішніх справ після закінчення навчання до встановленого 3-річного терміну з підстав, передбачених п. 3 цієї угоди - зобов'язаний відшкодувати МВС України витрати за період навчання. Зокрема, пункт 3.3. Угоди передбачає підстави відшкодування вартості навчання у випадку звільнення з органів внутрішніх справи України за порушення службової дисципліни.

Наказом т.в.о. начальника управління МВС України в Закарпатській області від 04 квітня 2012 року № 66 о/с ОСОБА_1 звільнений з органів внутрішніх справ у запас на підставі п. 64 "є" (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (а.с.5).

Таким чином, спір у справі, що розглядається, стосується відшкодування витрат, пов'язаних із утриманням у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, особою, яка за порушення трудової дисципліни звільнена із органів внутрішніх справ до встановленого трирічного терміну перебування на службі.

Відмовляючи в задоволенні позову суд вважав, що позовна заява подана неналежним позивачем.

Однак з даними висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитись виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову з тих підстав, що витрати на навчання відповідача повинні відшкодовуватись на користь МВС України, а не на користь позивача, на порушення приписів ст. ст. 212-214 ЦПК України, суд не звернув уваги на те, що Угода про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України укладалася між вищим навчальним закладом в особі його ректора і особою, зарахованою на навчання - відповідачем ОСОБА_1, при цьому МВС України стороною угоди не було.

Згідно ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

На момент укладання Угоди порядок підготовки фахівців у вищому навчальному закладі МВС України за державним замовленням із числа осіб цивільної молоді, рядового і молодшого начальницького складу органів внутрішніх справ України та їх працевлаштування регулювався наказом МВС України від 30 серпня 1999 року № 660, чинність якого була скасована п. 1.1 наказу МВС України від 14 травня 2007 року № 150.

Згідно з абз. 2 п. 1 наказу на ректорів вищих навчальних закладів МВС України після зарахування осіб на навчання за державним замовленням покладався обов'язок укласти з ними угоду, передбачену додатком 1 до Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.1996 № 992.

Відповідно до п. 1.1. Положення про вищі навчальні заклади МВС, затвердженого наказом МВС України від 14 лютого 2008 року № 62 (далі - Положення) вищі навчальні заклади МВС України є державними навчальними закладами, які підпорядковані МВС.

Кошти на навчання виділяються із державного бюджету України, після чого перераховуються вищим навчальним закладам МВС України та витрачаються останніми на підготовку фахівців для підрозділів МВС України.

Бюджетні асигнування та надходження спеціального фонду не підлягають вилученню та використовуються виключноза призначенням відповідно до вимог чинного законодавства (п. 9.9. Положення).

Вищі навчальні заклади самостійно використовують кошти загального та спеціального фондів державного бюджету відповідно до кошторису, що затверджується МВС (п. 9.10. Положення).

Згідно з п. 2.3 Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого спільним наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16 липня 2007 року № 419/831/240/605/537/219/534, сума відшкодування витрат на утримання під час навчання курсантів відображається у наказі про його звільнення та вноситься до книги обліку нестач вищого навчального закладу.

Відповідно до п. 14 постанови Кабінету Міністрів України № 992 від 22 серпня 1996 року «Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням», яка діяла на момент вступу ОСОБА_1 до університету та на час його закінчення, випускник зобов'язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати у разі, зокрема, звільнення його з ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни, звільнення за власним бажанням протягом трьох років

Дійсно, навчання ОСОБА_1 здійснювалося за рахунок коштів державного бюджету України. Однак вказані кошти, після виділення з державного бюджету України, були перераховані вищому навчальному закладу, як розпоряднику коштів другого рівня - позивачу по справі, та витрачені останнім на підготовку фахівців.

Оскільки фактичні витрати на навчання відповідача були понесені саме навчальним закладом, як розпорядником коштів другого рівня, то такий навчальний заклад може виступати позивачем в суді по даній категорії справ, а кошти, які просить стягнути позивач з відповідача, відшкодовуються МВС України або підпорядкованим йому підрозділам, яким у даному випадку виступає університет.

Таким чином, Львівський державний університет внутрішніх справ має право на пред'явлення даного позову, згідно ст. 15 ЦК України, ст. 3 ЦПК України.

У той же час, вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та дійшов висновку про відмову в задоволенні позову без повного з'ясування всіх обставин справи, і такі висновки не ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального права.

Згідно наданого позивачем розрахунку розмір фактичних витрат, пов'язаних з утриманням ОСОБА_1, становить 13300,74 грн. (а.с.6). З вказаного розрахунку вбачається, що до складу витрат входять комунальні послуги, речове забезпечення, харчування та грошове забезпечення, медичне забезпечення. Даний розрахунок зроблено у відповідності до розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, та не викликає у колегії суддів жодних сумнівів у його достовірності, а тому береться апеляційним судом до уваги.

Зважаючи на викладене, через невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, рішення суду першої інстанції слід скасувати з підстав, передбачених п.п. 3, 4 ч. ст. 309 ЦПК України, та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за пред'явлення позову та подачу апеляційної скарги на загальну суму 344,10 грн. (229,40 + 114,70) (а.с.1, 43).

Керуючись ст. 304, п. 2 ч.1 ст. 307, п.п. 3,4 ч. 1 ст. 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Львівського державного університету внутрішніх справ задовольнити.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 06 листопада 2013 року скасувати та ухвалити по даній справі нове рішення, яким позов Львівського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов'язаних з утримання відповідача у ВНЗ МВС України - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) на користь Львівського державного університету внутрішніх справ (вул.Городоцька, 26 м.Львів, 79007, ЄДРПОУ 08571995, р/р 31252272210083 в ГУДКСУ у Львівській області, МФО 825014) суму витрат, пов'язаних з утриманням ОСОБА_1 у вищому навчальному закладі МВС України у розмірі 13300 (тринадцять тисяч триста) гривень 74 (сімдесят чотири) копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського державного університету внутрішніх справ судові витрати у розмірі 344 (триста сорок чотири) гривні 10 (десять) копійок.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, після чого протягом двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча

Судді