Постанова № 37420251, 03.03.2014, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

26.02.2014 р. справа №908/3656/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Чернота Л.Ф.суддівСтойка О.В., Шевкової Т.А.від позивача:не з"явивсявід відповідача:Бурдак О.В. - за дов. №19/0024 від 01.10.2013р.

Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" м.Запоріжжяна рішення господарського суду Запорізької областівід17.12.2013 рокуу справі№908/3656/13 (суддя Смірнов О.Г.)за позовомПублічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» м.Київдо відповідача Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" м.Запоріжжяпро стягнення 2 615 610 грн. 95 коп.ВСТАНОВИВ:

У 2013 році Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» м.Київ звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" м.Запоріжжя про стягнення пені в сумі 1 226 379,11 грн., суму втрат від інфляційних процесів в сумі 1 151 467,45 грн. та трьох відсотків річних в сумі 237 764,40 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.12.2013р. частково задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м.Київ до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" м.Запоріжжя. Стягнено з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" м.Запоріжжя на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м.Київ, пеню в сумі 1 223 459,58 грн., 3% річних в сумі 237 199,29 грн., інфляційні в сумі 1 144 907,65 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 52 111,33 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено, а саме щодо стягнення пені в сумі 2 919,53 грн., 3% річних в сумі 565,11 грн., інфляційних у розмірі 6 559,80 грн.

Відповідач, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" м.Запоріжжя, з прийнятим рішенням суду першої інстанції від 17.12.13р. не згодно, вважає його необґрунтованим та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Запорізької області від 17.12.13р. скасувати і прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» м.Київ, до судового засідання апеляційної інстанції не з»явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав, ухвалою суду про порушення апеляційного провадження від 13.01.2014р. явка сторін не визнана обов»язковою, тому апеляційна інстанція вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін, оскільки неявка представників сторін не перешкоджає вирішенню спору, а повний текст постанови направляється учасникам процесу в установленому порядку.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду частковому скасуванню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.01.2011р. між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" м.Запоріжжя був укладений договір купівлі-продажу природного газу №14/115/11 (далі по тексту - договір), відповідно до п.1.1 якого продавець зобов»язується у 2011 році передати у власність покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов»язується прийняти та оплатити природний газ на умовах цього договору.

Продавець передає покупцеві у 2011 році природний газ у обсязі до 732 000,0 тис. куб.м. (п.2.1 договору).

Ціна за 1 000 куб.м природного газу без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом встановлена у п. 5.1 договору.

Згідно з п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% оплати вартості обсягів газу в термін до 14 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Даний договір набирає чинність з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін, скріплення їх підписів печатками Сторін, поширює свою дію на відносини, що фактично склались між Сторонами з 01 січня 2011р. і діє у частині поставки газу до 31 грудня 2011р. включно, а у частині розрахунків - до їх повного здійснення. (п.11.1 договору).

Додатковими угодами №№ 1,2,3,4,5,6,7 до договору на купівлю-продаж природного газу від 31.01.2011 р. № 14/115/11 сторони змінювали ціну газу та обсяги поставки.

Додатковими угодами № 8 від 30.12.2011р. та № 9 від 31.01.2012р. сторони дійшли згоди про продовження строку дії договору, а саме продовжили строк дії договору в частині поставки газу до 29 лютого 2012 року.

На виконання умов зазначеного договору ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у період з січня 2011 року - лютого 2012 року передало, а ПАТ по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" м.Запоріжжя отримало природний газ на загальну суму 274 554 145,79 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу за вказаний період.

Відповідачем зобов»язання з оплати отриманого газу виконані з порушенням п.6.1 договору.

У зв»язку із вищевикладеним, позивач звернувся до суду із позовною заявою про стягнення пені в сумі 1 226 379,11 грн., суму втрат від інфляційних процесів в сумі 1 151 467,45 грн. та трьох відсотків річних в сумі 237 764,40 грн.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Як свідчать матеріали справи, поставка газу була здійснена відповідно до умов договору №14/115/11 від 31.01.2011р., який є предметом даного спору та підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які підписаний обома сторонами без розбіжностей.

Згідно вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов'язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У зв»язку з неналежним виконанням відповідачем зобов»язання щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг позивачем нарахована пеня в розмірі 1 226 379,11 грн. відповідно до п.7.2 договору, яким передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору покупець зобов»язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Перевіривши розрахунок пені та 3% річних, зроблений судом першої інстанції (з урахуванням перерахунку) судова колегія вважає, що господарським судом обгрунтовано встановлений розмір пені у сумі 1 223 459,58 грн. та 3% річних у сумі 237 199,29 грн., оскільки позивачем невірно визначена кількість днів прострочення, на які нараховується 3% річних та пеня, так як позивач помилково зазначив день здійснення оплати відповідачем днем прострочки виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши розрахунок інфляційних нарахувань колегія суддів вважає його помилковим, а вимоги в цій частині такими, що не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Інфляційні втрати за своєю правовою природою є збільшенням суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання з причини девальвації грошової одиниці України, яка визначається офіційними державними органами за результатами економічних процесів в конкретний місяць, тобто є помісячним індексом. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, причому може мати місце як інфляція грошових коштів, так і дефляція, і коли строк виконання зобов'язання настає до 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за поточний місяць, а коли строк виконання зобов'язання - після 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за наступний місяць, але не розраховується поденний індекс інфляції, що зроблено позивачем. Крім того, нарахування позивач здійснював на єдину суму заборгованості, тоді як відповідач майже не щодня здійснював погашення боргу. З наданого розрахунку вбачається, що прострочення платежів за поставлений газ, було за період менший, ніж місяць зі зміною відповідно суми боргу протягом місяця, по закінченні якого сума боргу була погашена за конкретним актом по конкретній сумі грошового зобов'язання.

Таким чином, розрахунок інфляційних, наданий позивачем є необґрунтованим в повному обсязі.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позову у частині стягнення інфляційних нарахувань в сумі 1 144 907,65 грн. враховуючі, що господарським судом було відмовлено у стягненні інфляційних в сумі 6 559,80 грн.

Аналогічна позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України №15/021-12 від 30.08.2012, № 5002-13/561-2012 від 13.12.2012.

Господарським судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені.

З наданих до клопотання доказів, в обгрунтування клопотання, не вбачається наявність виняткових обставин для зменшення пені. Разом з цим, в матеріалах справи міститься консолідований баланс (звіт про фінансовий стан) на 30.06.2013 року та консолідований звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за перше півріччя 2013 року Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтобаз України", згідно яких вбачається, що збитки за невиконання зобов'язань контрагентами, до яких також належить і Публічне акціонерне товариство "Запоріжгаз" складають 10561296 грн., а нерозподілений прибуток (непокритий збиток) складає - 36989614 грн. Тому колегія суддів погоджується з відмовою господарським судом у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені до 1000,00 грн.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія вважає, що висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, частково не відповідають обставинам справи, судом порушені норми матеріального права України, тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Запорізької області від 17.12.2013 року у справі №908/3656/13 підлягає частковому скасуванню.

Відтак, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" м.Запоріжжя підлягає частковому задоволенню. Однак не приймаються доводи скаржника відносно не направлення на його адресу вимоги щодо 3% річних та інфляційних, оскільки чинне законодавство не передбачає направлення на адресу боржника письмової "вимоги про добровільну сплату останнім 3% річних та інфляційних втрат", оскільки застосування положень ст. 625 ЦК України виникає у разі наявності порушення грошового зобов'язання і свого роду є грошовою компенсацією за протиправні дії боржника.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі за подання позову та витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 17.12.2013 року у справі №908/3656/13 - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 17.12.2013 року у справі №908/3656/13 - скасувати частково.

Прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" м.Київ до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" м.Запоріжжя про стягнення з відповідача суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів в розмірі 1 144 907,65 грн.

В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 17.12.2013 року у справі №908/3656/13 - залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, буд. 7, код ЄДРПОУ 03345716) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) пеню у сумі 1 223 459,58 грн., 3% річних в сумі 237 199,29 грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 29 213,18 грн.

Стягнути з Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" м.Київ (м. Київ, 01001, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, буд. 7, код ЄДРПОУ 03345716) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 11 449,08 грн.

Доручити господарському суду Запорізької області видати накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Л.Ф. Чернота

Судді О.В.Стойка

Т.А.Шевкова

Надр.5 прим:

1 - у справу;

2 - позивачу;

3 - відповідачу;

4 - ДАГС;5- ГС ЗАП обл.