Рішення № 37420167, 18.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-22/10286-2012 18.02.14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія " Київводоканал"

До Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація - 112" Голосіївського району

Про стягнення 571990, 68 грн.

Головуючий суддя Полякова К.В.

Суддя Літвінова М.Є.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Пясецька Г.О. (дов № 255 від 07.10.2013);

від відповідача: Синиця М.В. (дов.№б/н від 03.02.2014)

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства "Житлово - експлуатаційна організація - 112" Голосіївського району заборгованості за надані з 01.09.2011 по 30.04.2012 послуги з водопостачання та водовідведення в розмірі 539630,30 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 4624,35 грн., пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання в розмірі 23883,71 грн. та 3 852, 32 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов'язку щодо оплати наданих послуг з водовідведення та водопостачання за Договором № 08111/2-01 від 02.01.2008 на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі у період з 01.09.2011 по 30.04.2012 року.

Рішенням господарського суду м. Києва від 28.09.2012 № 5011-22/10286-2012 позовні вимоги позивача задоволені частково, а саме стягнуто з відповідача на користь ПАТ "АК "Київводоканал" 186 635, 21 грн. боргу за водопостачання та водовідведення питної води та стоків.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2012 № 5011-22/10286-2012 зазначене рішення Господарського суду міста Києва залишене без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.01.2013 рішення господарського суду м. Києва від 28.09.2012 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2012 у справі 5011-22/10286-2012 скасовані і зазначена справа направлена до господарського суду м. Києва на новий розгляд.

Рішенням Господарського суду міста Києва №5011-22/10286-2012 від 14.03.2013 у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду № №5011-22/10286-2012 від 11.06.2013 рішення Господарського суду міста Києва №5011-22/10286-2012 від 14.03.2013 залишено без змін.

Вищий господарський суд України постановою №5011-22/10286-2012 від 22.08.2013 задовольнив касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" та направив на новий розгляд до суду першої інстанції справу №5011-22/10286-2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2013 справа №5011-22/10286-2012 прийнята до провадження суддею Поляковою К.В. та призначено її до розгляду на 26.09.2013 року.

Ухвалою суду від 26.09.13 розгляд справи відкладений на 15.10.13 року.

У зв'язку із перебуванням судді Полякової К.В. у відрядженні, з метою дотримання процесуальних строків, розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва від 15.10.13 справу № 5011-22/10286-2012 для вчинення процесуальних дій передано судді Шкурдовій Л.М..

Відповідною ухвалою від 15.10.13 вищезазначена справа прийнята до розгляду суддею Шкурдовою Л.М. та призначено її розгляд на 07.11.13 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 28.10.13, у зв'язку із поверненням судді Полякової К.В. із відрядження, справу № 5011-22/10286-2012 передано їй для розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.13 справу № 5011-22/10286-2012 прийнято до провадження суддею Поляковою К.В. та призначено її до розгляду на 07.11.2013 року.

За наслідками судового засідання 07.11.2013 розгляд справи відкладено до 19.11.2013, про що винесено ухвалу суду.

У судових засідання 19.11.2013 та 03.12.2013 оголошувались перерви до 03.12.2013 та 17.12.2013 відповідно.

За наслідками судового засідання 17.12.2013, суд дійшов висновку, що дана справа відноситься до категорії складних, а тому підлягає колегіальному розгляду у складі трьох суддів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2013 призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 17.12.2013 визначено для розгляду справи №5011-22/10286-2012 колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Полякова К.В., судді Спичак О.М., Ломака В.С.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2013 справу №5011-22/10286-2012 прийнято до свого провадження вищезазначеною колегією суддів та призначено до розгляду на 16.01.2014 року.

У судовому засіданні 16.01.2014 оголошено перерву до 13.02.2014 року.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 13.02.2014 у зв'язку із перебуванням судді Ломака В.С. у відпустці, справу № 5011-22/10286-2012 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Полякова К.В., судді Літвінова М.Є. та Спичак О.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2014 справу №5011-22/10286-2012 прийнято до свого провадження вищезазначеною колегією суддів та призначено до розгляду на 13.02.2014 року.

У судовому засіданні 13.02.2014 судом оголошено перерву до 18.02.2014 року.

Відповідачем 18.02.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва подані додаткові письмові заперечення на позовну заяву.

Під час судового засідання 18.02.2014 представник позивача надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги просив задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, з підстав зазначених у відзиві та письмових запереченнях. Одночасно, у судовому засіданні представник відповідача просив залучити до участі у справі в якості третьої особи Комунальне підприємство «Головний інформаційно-обчислювальний центр».

Судом заслухано думку сторін щодо залучення третьої особи та зауважив наступне.

Відповідно до статті 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.

Так, відповідачем не доведено суду належними та допустими доказами, яким саме чином рішення у даному спорі може вплинути на права та обов'язки КП «ГІОЦ», з огляду на що клопотання відповідача про залучення третьої особи задоволенню не підлягає.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, надані у судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (у подальшому перейменовано у Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", Посиачальник) та Комунальним підприємством "ЖЕО-112" Голосіївської районної в м. Києві (Абонент) 02.01.2008, у відповідності із Законом України "Про питну воду та питне водопостачання", укладено Договір № 08111/2-01 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі (далі Договір).

За цим договором постачальник (позивач) зобов'язується надавати абоненту (відповідачу) послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 р. за № 165/374 (в подальшому правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002 р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції 26.04.2002 року за № 403/6691 (в подальшому правила приймання), а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором (п.1.1. Договору).

Згідно з п. 2.1.1 Договору облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів споживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом. Обсяг наданої води для поливу визначається за показаннями лічильника. В разі технічної неможливості встановлення лічильника, кількість поставленої для поливу води може визначатися за узгодженим із постачальником розрахунком на підставі наданих абонентом офіційних документів, якими визначена площа поливу.

Пунктом 2.1.2 Договору передбачено, що зняття показників лічильника (-ів) здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонента із стабільним об'ємом водоспоживання (до 30 м. куб. із незначним коливанням) зняття показань з лічильника може здійснюватися постачальником поквартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи з його середньодобового споживання води. Показання лічильника за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків постачальником від абонента в письмовому вигляді. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником, є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг.

Кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показаннями лічильників стічних вод, або за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями лічильників води та/або іншими способами визначення об'ємів стоків у відповідності до розділу 21 Правил користування та місцевих правил приймання (п. 2.1.4 Договору).

У відповідності до пунктів 2.1.5, 2.1.6 Договору абонент веде первинний облік водоспоживання та водовідведення у журналі обліку споживання води (пронумерований, прошитий та скріплений печаткою), який заповнюється абонентом та представником постачальника; облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов'язковому звірянню у постачальника; абонент щоквартально, не пізніше 10-го числа наступного за звітним кварталом місяця та в інші строки (за письмовою вимогою постачальника) направляє до останнього письмовий звіт по обсягах наданих послуг (за встановленою постачальником формою) та проводить з останнім звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги; для проведення звіряння абонент направляє свого представника до постачальника із необхідними для цього обліковими та бухгалтерськими документами; звіряння вважається проведеним з моменту отримання постачальником підписаного повноважними особами акту звіряння розрахунків; в разі невиконання абонентом цього пункту договору, облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених абонентом розрахунків вважаються безумовно погодженими абонентом.

Пунктом 2.2.1 Договору сторони погодили, що постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії цього договору, постачальник доводить абоненту нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів.

Згідно з пунктом 2.2.2 Договору у розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у п'ятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документа до банківської установи абонента. За згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу, оплата за надані послуги, що надходить від абонента, незалежно від зазначеного в платіжному документі платежу, позачергово зараховується постачальником в погашення боргу.

У разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документа, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води (пункт 2.2.3. Договору).

У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником платіжного документу до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова Абонента оплатити платіжний документ вважається безпідставною (п. 2.2.4).

Спір переданий на розгляд суду у даній справі виник внаслідок наявної заборгованості відповідача за договором № 08111/2-01 від 02.01.2008, яка за даними позивача, становить суму у розмірі 539 630,30 грн., що несплачена за спожиті з 01.09.2011 по 30.04.2012 послуги з постачання води та приймання стічних вод.

Долученими до матеріалів справи платіжними вимогами-дорученнями на оплату послуг з водопостачання у періоді з 01.09.2011 по 30.04.2012, а також розшифровки рахунків абонента, підтверджують факт виконання договору у вказаному періоді з боку позивача.

За неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором 08111/2-01 від 02.01.2008 позивач нарахував останньому штрафні санкції, а саме: пеню в розмірі 23883,71 грн., 3% річних в сумі 4624,35 грн. та збитки від інфляції в розмірі 3852,32 грн.

У свою чергу відповідач заперечує проти задоволення позову з тих підстав, що умовами договору не передбачено надання послуги з постачання питної води, яка йде на підігрів, а також відповідач не погоджується із тарифами, які застосовані позивачем для розрахунку наданих послуг.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України встановлено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до статей 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

За ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Положеннями статті 13 України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено перелік комунальних послуг, який не є вичерпним.

Пунктом 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 року та зареєстрованих Мінюстом 07.10.2008 року (далі Правила користування №190) визначено, що суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

За п. 2.1 Правил користування №190 договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги".

Статтею 2 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» встановлено, що дія закону поширюється на всі суб'єкти господарювання, що виробляють питну воду, забезпечують міста, інші населенні пункти, окремо розташовані об'єкти питною водою шляхом централізованого питного водопостачання або за допомогою пунктів розливу води (в тому числі пересувних), застосування установок (пристроїв), інших засобів централізованого водопостачання, а також на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, що здійснюють регулювання, нагляд і контроль за якістю питної води, станом джерел та систем питного водопостачання, а також споживачів питної води.

Вимоги до якості питної води встановлені Державними санітарними нормами та правилами «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною», затвердженими наказом Міністерства охорони здоров'я України від 12.05.2010 № 400.

Відповідно до п. 2.1. розділу 2 вказаних норм, вода питна, призначена для споживання людиною (питна вода), - вода склад якої за органолептичними, фізико-хімічними, мікробіологічними, паразитологічними та радіаційними показниками відповідає вимогам державних стандартів та санітарного законодавства (з водопроводу - водопровідна, фасована, з кюветів, пунктів розливу, шахтних колодязів та каптажів джерел), призначена для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб населення, а також для виробництва продукції, що потребує використання питної води.

У межах розгляду справи 4/558праві, предметом розгляду якої є стягнення заборгованості з відповідача за договором № 08111/2-01 від 02.01.2008 за період з травня 2011 по вересень 2011 встановлено, що на балансі відповідача теплові пункти, з яких йому здійснюється постачання гарячої води, не перебувають, у відповідності до довідки № 048/45/1195 від 02.02.2011 теплові пункти та бойлери перебувають на балансі ПАТ "Київенерго", що стало підставою для відмови у задоволенні вимог про стягнення вартості холодної води, яка йде на підігрів. Рішення у вказаній справі залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.05.2012 , яка у свою чергу залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 19.07.2012, та у силу положень ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені під час розгляду зазначеної справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Комунальне підприємство " Житлово - експлуатаційна організація -112 " Голосіївського району не є виробником гарячої води, не має устаткування в якому виробляється гаряча вода.

Відповідач 01.11.2007 уклав договір № 530060 на постачання теплової енергії у гарячій воді на потреби опалення будинку і гарячого водопостачання з ПАТ " Київенерго " і оплачує за надані послуги.

Натомість, відповідач не укладав з позивачем договір на підігрів холодної води та не отримував від позивача вказану послугу.

Договором № 08111/2-01 від 02.01.2008 ПАТ " АК " Київводоканал " брав на себе зобов'язання забезпечувати постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТУ2874-82 " Вода питна " - інше не встановлено договором або Законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі статтею 1 закону України "Про теплопостачання", теплова енергія -це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Згідно з ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Відповідно до п. 2, 6 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, централізоване постачання гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання. Послуги повинні відповідати з централізованого постачання гарячої води - вимогам щодо якості і тиску води, температури гарячої води, а також розрахунковим нормам витрати води у точці розбору.

Згідно з п.3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопо стачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мініс терства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008, суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів, фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

З наведених норм вбачається, що чинне законодавство України не розділяє послугу з постачання споживачам гарячої води (гарячого водопостачання) на окремі частини з постачання окремо теплової енергії та окремо холодної води, а встановлює, що енерговиробник та/або енергопостачальник виробляє та постачає гарячу воду (яку законодавець також називає енергією). Постачання холодної води для приготування гарячої є окремою послугою, що повинна, в якості сировини, надаватись підприємству, яке має можливість та безпосередньо виробляє гарячу воду.

Тобто, саме гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач, при цьому саме енерговиробник та/або енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води. Даний висновок підтверджується також постановами Вищого господарського суду України від 03.03.2011 у справі 42/230, від 10.03.11 у справі № 7/222 та інших.

Отже, КП " ЖЕО-112 " Голосіївського району не є виробником гарячої води, готовий продукт у вигляді гарячої води отримує ПАТ " Київенерго " у собівартості якої включені витрати на холодну воду. Разом з тим, у відповіді ПАТ " Київенерго " № 048/45/1195 від 02.02.2012 на запит КП " ЖЕО- 112 " Голосіївського району № 35 від 13.01.2012 відносно бойлерів, а саме, на балансі якої організації перебувають бойлери ( теплові пункти ) - ПАТ " Київенерго " чітко вказано, що теплові пункти перебувають на балансі ПАТ " Київенерго ".

З огляду на вище викладене враховуючи обставини, викладені у постанові Вищого господарського суду України від 15.01.2013 та 22.08.2013, які стали підставами направлення даної справи на новий розгляд, Господарський суд міста Києва встановив, що Публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» безпідставно нарахована відповідачу вартість питної води, яка йде на підігрів та обліковується за кодом 1-51591.

Оскільки із наданого до суду розрахунку вбачається, що за кодом 1-51591 також обліковується послуга «питна вода (стоки)», тому суд вважає за необхідне зауважити на наступному.

Як встановлено судом, згідно умов укладеного сторонами договору постачальник (позивач) зобов'язується надавати абоненту (відповідачу) послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг. Отже, висновок суду апеляційної інстанції є таким, що не відповідає умовам договору.

Крім того, Пунктом 1.4 Правил користування №190, приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 N 37, зареєстрованих у Мін'юсті 26.04.2002 за N 403/6691 (далі -Правила приймання №37), а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Згідно п. 1.2 Правил приймання №37, останні поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі - Водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (далі - Підприємства).

Як унормовано п. 1.4 Правил приймання №37, абонент Водоканалу - це юридична особа, яка уклала договір з Водоканалом на надання послуг водопостачання та (або) каналізації.

Стічні води підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).

Відповідно до п. 2.4 означених Правил приймання, підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих Правил, місцевих Правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки Водоканалу за надані послуги.

Отже, надання послуг із приймання стічних вод (у тому числі, гарячого водопостачання) регулюється умовами укладеного сторонами договору, а вартість таких послуг підлягає оплаті абонентом (яким є відповідач) на користь позивача.

Таким чином, провірним є стягнення з відповідача на користь позивача грошової суми, яка складається із вартості таких послуг:

- питна вода (вода), питна вода (стоки), питна вода (вода+стоки), що обліковується за кодами 1-1591, 1-1715, 1-1716 у розмірі 304 959,48 грн.

- питна вода (вода+стоки), яка обліковується за кодом 1-51591, лише у частині стоків - 75 128,70 грн.

Водночас, у межах розгляду даного спору у першій інстанції, апеляційній та касаційній інстанціях, судами неодноразово зауважувалось на наявності факту часткової оплати послуг загалом за кодом 1-51591 у розмірі 178 667,59 грн., що також вбачається із долученого до матеріалів справи розрахунку. Оскільки, сума грошових коштів, сплачених відповідачем у рахунок оплати послуг за кодом 1-51591 значно перевищує вартість виставлених до сплати послуг з водовідведення питної води (стоки гарячої води), у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог у частині стягнення 75 128,70 грн. - вартості послуг питна вода (стоки) за кодом 1-51591.

Разом з тим, у суду відсутня така можливість здійснити зарахування грошових сум у розмірі 103 538,89 грн.(178 667,59 грн.-75 128,70 грн.), як зайво сплачені грошові кошти, з огляду на те, що таке зарахування є порушенням норми процесуального права стосовно меж позовних вимог, про що також зазначено у постанові Вищого господарського суду України від 15.01.2014 року.

Однією з підстав заперечення проти позовних вимог, відповідач наголошує на тому, що ПАТ «АК «Київводоканал» невірно застосовує тарифи для розрахунку вартості наданих послуг, однак такі твердження відповідача спростовуються з огляду на таке.

Відповідно до прикінцевих положень Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» з 22.07.2010 підпункт 2 пункту а) статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» викладено в іншій редакції, та встановлено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить власні (самоврядні) повноваження із встановлення в порядку і в межах визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (окрім тарифів на теплову енергію, иентралізоване водопостачання та водовідведення. які встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України). транспортні та інші послуги.

Статтею 3. Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» до завдання національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг відноситься, зокрема, формування і забезпечення прогнозованості цінової і тарифної політики на ринках, які перебувають у стані природної монополії, та суміжних ринках у сфері теплопостачання і централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутовий відходів, сприяння впровадженню стимулюючих методів регулювання цін.

Тарифи, що застосовувались для розрахунку вартості наданих послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення ПАТ «АК«Київводоканал» встановлювались Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України постановою від 20.01.2011 № 58 «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення ВАТ "АК "Київводоканал"», - діяли з 01.02.2011, від 30.09.2011 № 184 «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення ПАТ "АК "Київводоканал"», діяли з 01.10.2011, від 10 лютого 2012 року N 82 «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення ПАТ "АК "Київводоканал"», діють з 01.03.2012 року.

При цьому, зняття показань засобів обліку, на виконання пункту 2.1.2 Договору здійснюється відповідно до Графіку обслуговування Абонента.

Графік зняття показників з приладів обліку затверджується ПАТ «АК «Київводоканал» щомісяця, в залежності від кількості робочих днів у місяці і є доступний для ознайомлення абонентами.

У лютому місяці показання засобів обліку знімались, у тому числі, 03.02.2012, 20.02.2012, 05.03.2012, 15.03.2012, 19.03.2012, 20.03.2012 року.

З огляду на те, що зняття показань засобів обліку здійснено у межах дії тарифів встановлених постановою від 30.09.2011 № 184 та постановою від 10 лютого 2012 року N 82, а технологічно неможливо визначити які об'єми (кількісний показник) води спожиті в лютому та в березні 2012 року окремо, вартість спожитих послуг за період наприклад з 20.02.2012 по 20.03.2012 обраховується за тарифами встановленими постановою від 30.09.2011 № 184.

Об'єми, що відображені в актах зняття показань засобів обліку, період обліку яких починається у березні 2012 обраховуються за тарифами встановленими постановою від 10 лютого 2012 року N 82.

Враховуючи вищевикладене, суд перевірив правильність застосування тарифів у спірному періоді та порушень з боку позивача не виявив.

Крім суми основного боргу, позивач, у межах даного спору, просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 3 852,32 грн., 3 проценти річні у розмірі 4 624,35 грн. та пеню у розмірі 23 883,71 грн. у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором.

Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з п. 4.2 у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу; нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано; оплата абонентом пені не звільняє останнього від оплати несплаченого рахунку в повному розмірі.

Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч.6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сказано, що нарахування неустойки за прострочення виконання зобов'язання за шість місяців, що передують моменту звернення з позовом, можливе лише в тому випадку якщо період нарахування неустойки не перевищує одного року від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.4 статті 631 Цивільного кодексу України, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Враховуючи вищенаведене та те, що відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання по оплаті отриманих послуг за договором № 08111/2-01 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 02.01.2008, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних збитків та пені підлягають частковому задоволенню, а саме у частині нарахування вказаних грошових сум на суму боргу за послугами, які обліковуються за кодами 1-1591, 1-1715, 1-1716, тобто у розмірі 15 384,28 грн. пені, 2 976,26 грн. - 3 % річних, інфляційних втрат у розмірі 2 417,90 грн.

За приписами ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно норм статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України) .

З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представниками позивача та відповідача пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у загальній сумі 325 737,92 грн.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, відповідно до п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 встановлено, що у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 43-44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація-112 Голосіївського району» про стягнення 571 990,68 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація-112 Голосіївського району» (03150, місто Київ, вулиця Горького 170/172; ідентифікаційний код 35509645) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, місто Київ, вулиця Лейпцизька 1-А; ідентифікаційний код 03327664) 304 959 (триста чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) гривень 48 копійок боргу, 15 384 (п'ятнадцять тисяч триста вісімдесят чотири) гривні 28 копійок пені, 2 976 (дві тисячі дев'ятсот сімдесят шість) гривень 26 копійок - 3 % річних, інфляційних втрат у розмірі 2 417 (дві тисячі чотириста сімнадцять) гривень 90 копійок, 6 514 (шість тисяч п'ятсот чотирнадцять) гривень 76 копійок судових витрат та 7 646 (сім тисяч шістсот сорок шість) гривень 69 копійок судових витрат за розгляд справи у касаційній інстанції.

У іншій частині у позові відмовити.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 18.02.2014 року.

Повне рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 21.02.2014 року

Головуючий суддя К.В. Полякова

Суддя М.Є. Літвінова

Суддя О.М. Спичак