Рішення № 37420168, 17.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24631/13 17.02.14За позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

до Комунального підприємства «Індустріальне» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації

про стягнення 643696,73 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача - Лазаренко Ю.Г (представник за довіреністю);

від відповідача - Федорчук Х.В. (представник за довіреністю).

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі - Позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Індустріальне» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - Відповідач) про стягнення 643696,73 грн. заборгованості та штрафних санкцій за Договором на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 08209-А/2-09 від 01.04.2008.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань за вищевказаним договором.

Відповідач проти позову заперечує, зазначаючи, що Позивачем неправомірно виставлялися Відповідачу рахунки на оплату за постачання питної води на підігрів для виготовлення гарячої води, оскільки це не передбачено ні умовами Договору ні положеннями чинного законодавства, так як на балансі Відповідача не перебувають бойлери та Відповідач не є виробником гарячої води. При цьому, Відповідач повертав Позивачу без оплати з відповідним супровідним листом заперечуючи та відхиляючи щомісячні розшифровки з оплати за постачання питної води на підігрів для виготовлення гарячої води, та копії цих листів залучено до матеріалів справи. При цьому, Відповідачем визнається частина заявленої до стягнення заборгованості, але в значно меншому розмірі, ніж заявляє Позивач.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.2008 між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» (правонаступником якого є Позивач, постачальник) та Відповідачем (абонент) було укладено договір № 08209-А/2-09 (далі - Договір), за умовами якого Позивач зобов'язався надавати Відповідачу послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод, а Відповідач зобов'язався розраховуватися за вищезазначені послуги згідно з умовами Договору.

Обсяг води, що подається Позивачем та використовується Відповідачем, визначається за показаннями водолічильників, зареєстрованих Позивачем (п. 2.1.1 Договору). Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно із показниками лічильників води (п. 2.1.4 Договору).

Згідно з пунктом 2.2.2 Договору, оплата вартості послуг здійснюється Відповідачем щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення Позивачем розрахункового документу до банківської установи Відповідача.

У разі неотримання від Позивача поточного щомісячного розрахункового документу, Відповідач здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води (пункт 2.2.3 Договору).

Так, для обліку заборгованості за надані послуги з постачання питної води та водовідведення за Договором, Позивачем було присвоєно Відповідачу абонентські коди: 9-1570, 9-1653 та 9-1654. Також, Позивач відкрив Відповідачу абонентський код 9-51570 для обліку кількості питної води, яка йде на підігрів, і відповідно за яким обліковується заборгованість за надані послуги з поставки зазначеної питної води та її стоків.

Матеріали справи не містять доказів, що сторонами узгоджено відкриття Відповідачу вищевказаних різних абонентських кодів для обліку поставленої води та прийнятих стічних вод, і умовами Договору відкриття таких кодів також не передбачено.

Позивач стверджує, що за період з 01.04.2013 по 30.09.2013 Відповідачу було надано послуг з водопостачання та водовідведення (в т.ч. і з постачання води, що йшла на підігрів) на загальну суму 4012110,81 грн., з яких сплачено лише 3430127,71 грн., та заборгованість становить 590591,36 грн. (з урахуванням перерахунків на суму 8608,26 грн. у травні 2013 року за кодами 9-1570, 9-1653 та 9-1654).

Позивачем надані акти зняття показників з приладу обліку за спірний період, якими підтверджується обсяг спожитої Відповідачем питної води, та прийнятих від нього стоків.

Так, згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, та зокрема з договорів та інших правочинів.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною 2 статті 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Пунктом 3.7 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року № 190 та зареєстровані в Мінюсті 07.10.2008 за № 936/15627; далі - Правила № 190) передбачено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Сторонами не заперечується факт надання Позивачем у спірний період послуг з постачання питної води та водовідведення, у заявленому Позивачем та документально підтвердженому обсязі.

Також обома сторонами визнається і матеріалами справи підтверджується, що по Договору за надані послуги у спірний період Відповідачем частково перераховувались грошові кошти в оплату послуг з постачання питної води (не на підігрів) та водовідведення, натомість Відповідачем повертались Позивачу без оплати з відповідним супровідним листом про відхилення щомісячних розшифровок з оплати за постачання питної води на підігрів для виготовлення гарячої води.

Так, відповідно до пункту 3.13 Правил № 190 суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.

Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Отже, відповідно до пункту 3.13 Правил № 190 розрахунок за спожиту питну воду, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання, повинен проводитися з балансоутримувачем бойлеру.

Із залучених до матеріалів справи письмових доказів та пояснень Відповідача вбачається, що теплові пункти за адресами, на які Позивачем постачається питна вода на підігрів для виготовлення гарячої води, та за якими Позивач виставляє рахунки Відповідачу, знаходяться у володінні та користуванні не Відповідача, а перебувають у обслуговуванні та на балансі ПАТ «Київенерго», та Позивачем даний факт не спростовано належними засобами доказування.

А відтак, Відповідач не є балансоутримувачем зазначених бойлерів. Зворотного Позивачем суду доведено не було.

Окрім того, за правилами статті 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, а частиною 1 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Оскільки Договір не регулює відносин постачання питної води для виготовлення гарячої, то підстав для стягнення з Відповідача заборгованості за надані послуги з постачання такої води, суд не вбачає.

Отже, підстав для стягнення з Відповідача заборгованості за воду, обліковану Позивачем за кодом 9-51570, як на підігрів для виготовлення гарячої води, суд не вбачає. Нараховані на вказану суму заборгованості 3% річних, пеня та штраф також не підлягають стягненню.

У частині позовних вимог про стягнення заборгованості за постачання питної води та водовідведення за Договором у період з 01.04.2013 по 30.09.2013, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення. Відповідно до п. 3.7 Правил користування № 190, розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов Договору.

Отже, Відповідач зобов'язаний розраховуватися за надані послуги з постачання питної води, водовідведення її стоків, а також за водовідведення стоків обсягів води, яка обліковувалась Позивачем за кодом 9-51570.

Тобто, не залежно від того, ким і для яких подальших потреб використовувалась вода, облікована Позивачем за кодом 9-51570, за умовами Договору та наведених вище положень чинного законодавства, Відповідач повинен платити за її стоки згідно обрахованих Позивачем та не оспорюваних Відповідачем обсягів цих стоків, та за тарифами, встановленими Постановою від 10.02.2012 № 82 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Відтак, суд робить власний розрахунок заборгованості Відповідача з оплати наданих по Договору послуг з постачання питної води та водовідведення, у обсягах, що підтверджені документально та визнаються обома сторонами, наступним чином.

Розрахунок заборгованості за водовідведення води, облікованої Позивачем за кодом № 9-51570 (водовідведення гарячої води)*.

Період Обсяг м. куб.Сума нарахувань з ПДВ, грн. СплаченоЗаборгованість/переплата грн. (помісячна)Період простроченняКількість днів прострочення2013.0479326110421,79161204,45-50782,66002013.0575361104902,51152341,26-47438,75002013.065046670248,67120212,44-49963,77002013.075073770625,9099789,16-29163,26002013.085339674327,23108474,22-34146,99002013.09 5493876473,70128962,10-52488,4000Всього:364224506999,80770983,63-263983,8300

*При розрахунку у графі «сплачено» враховані суми надходження коштів, які позивач зараховував у рахунок оплати за воду, що йшла на підігрів та стоків за цю воду. Тариф, за яким проводився розрахунок, визначений згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг № 82 від 10.02.2012.

Розрахунок заборгованості за питну воду та водовідведення цієї води, облікованої за кодами № 9-1570, № 9-1653, № 9-1654 (холодна вода та стоки за неї)**.

Період Сума нарахувань з ПДВ, грн. + сума перерахункуСплачено (обліковано позивачем за кодами № 9-1570, № 9-1653, № 9-1654)Сплачено (обліковано позивачем за кодом № 9-51570) Заборгованість/переплата грн. (сальдо на кінець періоду) Період прострочення Кількість днів прострочення пеня грн. 3% річних штраф, 5% 2013.04476564,90433594,27-50782,66-7812,0300 2013.05458071,95 +8608,26399791,34-47438,7511638,0907.06.2013-23.06.20131776,8416,26581,902013.06488888,52469752,77-49963,77- 19189,9300 2013.07455589,38450802,83-29163,26-43566,6400 2013.08493112,58443924,06-34146,99 -28525,1100 2013.09481651,16461278,81-52488,40-60641,1600 Всього:2853878,492659144,08-263983,83-60641,16

** При розрахунку у графі «сплачено (обліковано позивачем за кодом № 9-51570)» враховані суми надходження коштів, які позивач зараховував у рахунок оплати за воду, що йшла на підігрів (є різницею між сумою коштів, що зараховувалась позивачем за кодом №9-51570, і коштами, які були зараховані судом вище в рахунок оплати за стоки гарячої води, а також враховані проведені позивачем перерахунки, що вказані останнім в його розрахунку. Тариф, за яким проводився розрахунок, визначений згідно з постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг № 82 від 10.02.2012 та № 184 від 30.09.2011.

При цьому, суд зауважує, що виконання Позивачем умов Договору щодо виставлення рахунків на оплату до банківської установи Відповідача підтверджується здійсненими останнім фактичними поступовими оплатами вказаних рахунків.

Отже, згідно здійсненого судом розрахунку, Відповідач не має заборгованості перед Позивачем за надані останнім послуги за Договором із постачання питної води та приймання стічних вод, та за наведений Позивачем період нарахування заборгованості з 01.04.2013 по 30.09.2013 має місце переплата, тому підстави для задоволення судом позову про стягнення заборгованості в суду відсутні.

При цьому, лише за один період Відповідач розрахувався несвоєчасно та не в повному обсязі, що у відповідності до положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України є підставою для застосування до Відповідача правових наслідків, встановлених договором та законом, зокрема у вигляді стягнення 76,84 грн. пені та 581,90 грн. штрафу на підставі статей 546, 549 ЦК України та пунктів 4.2, 4.6 Договору, а також 16,26 грн. 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України, що обґрунтовано вище згідно наведеного судом розрахунку.

Судом відхиляються посилання Позивача, що оскільки Договором не звільнено Відповідача від оплати питної води на підігрів, то він зобов'язаний за неї платити, так як у матеріалах справи наявні акти про зняття показників лічильників, які свідчать про облік за Відповідачем всього обсягу поставленої питної води, в тому числі і тієї, що пройшла на підігрів.

Суд зауважує, що Відповідача не зобов'язано ні умовами Договору, ні положеннями закону сплачувати Позивачу за питну воду, що поставляється на підігрів, та поставка такої води взагалі не передбачена умовами Договору, а відтак, будь-які зняття Позивачем показників лічильників не покладають на Відповідача обов'язку оплатити таку воду, якщо її постачання Відповідачу та споживання ним не передбачено умовами укладеного між сторонами Договору або положеннями чинного законодавства.

Доводи Позивача про правомірність набуття ним коштів як таких, що сплачені населенням за обсяги води для підігріву є необґрунтованими, оскільки суперечать вимогам статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», яка не передбачає такого виду комунальних послуг, як вода для підігріву. Також Позивачем не доведено факту того, що він є виробником комунальної послуги з централізованого постачання гарячої води до будинку, що належить Відповідачу.

При цьому, зарахування судом сум, які надходили від Відповідача в рахунок виконання умов Договору та були безпідставно зараховані Позивачем у рахунок оплати води для підігріву, не змінює призначення платежу, позаяк дані кошти надходили саме за Договором в рахунок оплати передбачених ним послуг, яким, як зазначалося вище, не передбачена оплата води для підігріву. Позивачем також вказані кошти були віднесені у рахунок оплати за Договором, і не повертались назад як безпідставно набуті.

Відтак, оскільки судом встановлено відсутність заборгованості з боку Відповідача та часткове порушенням ним строків виконання грошових зобов'язань у заявлені Позивачем періоди прострочення, то суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір, відповідно до положень статті 49 ГПК України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Індустріальне» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (м. Київ, вул. Виборзька, 42; ідентифікаційний код 35756924) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (м. Київ, вул. Лейпцизька,1-а; ідентифікаційний код 03327664) 76 (сімдесят шість) грн. 84 коп. пені, 581 (п'ятсот вісімдесят одну) грн. 90 коп. штрафу, 16 (шістнадцять) грн. 26 коп. 3% річних та 13 (тринадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Видати наказ.

У іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.02.2014

Суддя Сташків Р.Б.