Рішення № 37418522, 18.02.2014, Апеляційний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18 лютого 2014 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючої - Кожух О.А.,

суддів - Леска В.В., Кондора Р.Ю.,

при секретарі - Голінко А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу КП "Аптека 164" на рішення Іршавського районного суду від 25 грудня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до КП "Аптека №164" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за вимушений прогул,-

в с т а н о в и л а :

В жовтні 2013 року ОСОБА_1, яку наказом від 23 серпня 2013 року було звільнено з роботи з посади фармацевта рецептурного відділу цілодобової аптеки у зв'язку із закінченням строку трудового договору, звернулася до суду з позовом до КП «Аптека №164» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за вимушений прогул. Вважає наказ незаконним, вказуючи, що інформація, наведена в наказі №74 від 29.12.2012 про переведення її на тимчасову посаду, не відповідає дійсності. Насправді вона була переведена на постійне місце роботи на посаду фармацевта в рецептурний відділ цілодобової аптеки КП „Аптека №164".

Рішенням Іршавського районного суду від 25 грудня 2013 року позов задоволено - поновлено строк для звернення до суду; поновлено ОСОБА_1 на попереднє місце роботи - фармацевта рецептурного відділу цілодобової аптеки комунального підприємства «Аптека №164» м.Іршави; стягнуто з Комунального підприємства «Аптека №164» м.Іршави на користь позивачки 13818,00 гривень середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та судові витрати в сумі 229,40 грн. - на користь держави.

В апеляційній скарзі КП „Аптека 164", посилаючись на неповне з'ясування обста вин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального та матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким в позові відмовити.

Позивачка у запереченнях на апеляційну скаргу просила рішення суду залишити без змін.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, досліди вши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 10, 11, 59, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які бе руть участь у справі, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказування не може ґрунту ватись на припущеннях, а обставини справи, які за законом мають бути підтвер джені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засо бами доказування.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачка була переведена на постійне місце роботи - на посаду фармацевта, виконувала роботу фармацевта та отримувала заробітну плату фармацевта, в той час як ОСОБА_2 обіймала посаду провізора.

Проте такі висновки суду не відповідають обставинам справи та нормам матеріального права.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, наказом №3 від 04 січня 2001 року позивачку ОСОБА_1 було прийнято на роботу до КП «Аптека №164» в м.Іршава по контракту фармацевтом аптечного пункту №3 терміном до 31 грудня 2001 року (а.с.6). Наказом № 80 від 31.12.2001 позивачка була прийнята на посаду фармацевта аптечного пункту №3 без зазначення строку трудового договору (а.с.7). Наказом № 39 від 17 листопада 2011 року ОСОБА_1 було призначено на посаду завідувача аптечного кіоску № 1 КП „Аптека № 164" ЗОВО „Фармація" (а.с.125). У жовтні 2012 року позивачка була попереджена про наступне звільнення у зв'язку з ліквідацією з 19 грудня 2012 року аптечного кіоску № 1 та скороченням посади завідувача аптечним кіоском (а.с.39-41). У попередженні було зазначено по неможливість запропонувати іншу роботу через відсутність вакантних посад. Проте 19 грудня 2012 року ОСОБА_1 було запропоновано переведення на посаду фармацевта ОСОБА_2 в рецептурний відділ (цілодобова аптека) КП „Аптека № 164, на час її відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (а.с.42). Наказом №74 від 29 грудня 2012 року її було переведено на посаду фармацевта ОСОБА_2 в рецептурний відділ (цілодобова аптека) КП „Аптека ;№ 164 на час її відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (а.с.8). З наказом ОСОБА_1 була ознайомлена, про що свідчить її підпис у книзі наказів аптеки № 164 (а.с. 54).

Відповідно до наказу №58 від 08 листопада 2010 року ОСОБА_2, провізору аптеки № 164 м. Іршава, було надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - з 08 листопада 2010 року по 23 серпня 2013 року (а.с. 10)

Як вбачається із змісту наказу, ОСОБА_2 працювала на посаді провізора аптеки № 164, і з цієї посади пішла у відпустку по догляду за дитиною, чим спростовується позиція позивачки, що ОСОБА_2 перед відпусткою працювала в аптечному пункті №1 КП «Аптека №164».

Таким чином, ОСОБА_1 працювала за строковим договором, укладеним на визначений строк, який був встановлений за погодженням сторін (п. 2 ст. 23 КЗпП України) - до досягнення дитиною ОСОБА_2 трирічного віку. Термін закінчення трудового договору визначено наказом №58 від 08 листопада 2010 року - до 23 серпня 2013 року.

У встановлені строки дії роботодавця щодо такого переведення ОСОБА_1 оскаржені не були. До свого звільнення вона працювала на цій посаді та отримувала заробітну плату.

Відповідні обставини були предметом перевірки Територіальної Державної інспекції з питань праці у Закарпатській області (а.с.23).

Згідно штатного розпису КП Аптека № 164 на 01.10.2012 провізор ОСОБА_2 перебуває у відпустці по догляду за дитиною (а.с.57-58).

Згідно штатного розпису КП Аптека № 164 на 01.01.2013 провізор ОСОБА_2 перебуває у відпустці по догляду за дитиною, а фармацевт ОСОБА_1 - заміна ОСОБА_2 (а.с.59-61).

Як вбачається з посадових інструкцій провізора та фармацевта вони різняться лише освітніми вимогами до особи, яка обіймає відповідну посаду - на посаді провізора може працювати спеціаліст з вищою фармацевтичною освітою, на посаді фармацевта - спеціаліст з середньою фармацевтичною освітою (а.с.35, 43). ОСОБА_2 має вищу освіту, ОСОБА_1 - середню фармацевтичну освіту. Функції, права та обов'язки провізора та фармацевта є ідентичними. Як зазначив завідувач аптеки ОСОБА_3, ОСОБА_1 наказом від 29 грудня 2012 року була переведена на вільну штатну одиницю в межах штатного розпису, а оскільки у неї середня освіта, то вона була переведена саме на посаду фармацевта відповідно до свого освітнього рівня.

Зважаючи на встановлені обставини, на переконання колегії, позиція суду першої інстанції щодо переведення ОСОБА_1 на посаду фармацевта на постійне місце роботи не відповідає обставинам справи.

23 серпня 2013 року наказом №41 позивачку ОСОБА_1 було звільнено з посади фармацевта рецептурного відділу цілодобової аптеки у зв'язку із закінченням строку трудового договору. Підстава звільнення - наказ № 40 «Про повернення із соціальної відпустки ОСОБА_2 від 23.08.2013 (а.с.9).

Профспілковий комітет на підприємстві відсутній, безпосереднє звільнення працівників здійснюється за наказом керівника підприємства (а.с.73).

Відповідно до п. 2 ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 ст. 23).

23 серпня 2013 року строк трудового договору із ОСОБА_1 закінчився, і її, відповідно до п. 2 ст. 36 КЗпП України, було звільнено з посади.

Порушень з боку керівника аптеки при проведенні такого звільнення нет встановлено.

Зважаючи на викладене, судова колегія вважає, ОСОБА_1 працювала за строковим договором, переведення на посаду фармацевта на період перебування ОСОБА_2 у відпустці по догляду за дитиною вона не оскаржувала, а тому її було правомірно звільнено з посади 23 серпня 2013 року - у зв'язку із закінченням строку трудового договору, і підстав для задоволення її позову - немає.

Висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права. Відповідно до п.п.3, 4 ст. 309 ЦПК України, рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1

Керуючись ст. 304, п.2 ч.1 ст. 307, п.п. 3, 4 ст. 309, ч. 2 ст. 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Аптека 164" - задовольнити.

Рішення Іршавського районного суду від 25 грудня 2013 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Аптека №164" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за вимушений прогул - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак протягом двадцяти днів може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча

Судді