Рішення № 37391009, 27.02.2014, Апеляційний суд Закарпатської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2014 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого судді: Бондаренка Ю.О.

суддів: Куцин М.М., Павліченко С.В.,

при секретарі: Чейпеш С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника Мукачівської пересувної механізованої колони Закарпатської облспоживспілки арбітражного керуючого Руденко О.С. на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 11 вересня 2013 року, -

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_2 звернувся з позовом до Мукачівської пересувної механізованої колони Закарпатської облспоживспілки про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні працівника та моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що він працював в Мукачівській ПМК Закарпатської ОСС. Починаючи з 2011 року заробітну плату йому виплачували нерегулярно. На момент звільнення - 27.12.2012 року розрахунок з ним не проведено. Заборгованість по заробітній платі складає 9 006 грн. 82 коп., яку виплатити йому відмовили у зв'язку з відсутністю грошових коштів. Просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в сумі 9 006 грн. 82 коп., середній заробіток за весь час затримки з моменту звільнення до подання позову в сумі 5 740 грн. 00 коп. та моральну шкоду за затримку у своєчасній виплаті заробітної плати в сумі 5 000 грн. 00 коп.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 11 вересня 2013 року позов задоволено, стягнуто з Мукачівської пересувної механізованої колони Закарпатської облспоживспілки, на користь ОСОБА_2, заборгованість по заробітній платі в сумі 9 006 грн. 82 коп., середній заробіток за весь час затримки за період з 27 грудня 2012 року по 02 серпня 2013 року в сумі 5 740 грн. 00 коп. та моральну шкоду за затримку у своєчасній виплаті заробітної плати в сумі 5 000 грн. та 229 грн. 40 коп. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду арбітражний керуючий Руденко О.С. оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції як таке що ухвалено судом з порушенням норм матеріального і процесуального права та ухвалення нового рішення про закриття провадження у справі.

Апеляційна скарга мотивовано тим, що рішення було прийнято без участі відповідача, який належним чином про час та місце розгляду справи не повідомлявся. Крім того підприємство є банкрутом і проводиться його ліквідація, а тому рішенням суду фактично порушено права інших працівників в частині пропорційного розподілу сум що належать кожному кредитору однієї черги. Заборгованість перед кредиторами проводиться шляхом реалізації майна підприємства банкрута та пропорційно погашається, відповідно до черговості, а моральна шкода відшкодовується за неправомірні дії, яких ліквідатором не було допущено.

В судовому засіданні апелянт підтримала апеляційну скаргу і просив її задовольнити.

Позивач в судовому засіданні заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідача, осіб, які приймали участь у судовому засіданні, дослідивши подані документи та матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів судової палати приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Судом першої інстанції встановлено і сторонами не оспорено, що в період з 23.07.1991 року по 27.12.2012 року ОСОБА_2 працював в Мукачівській пересувній механізованій колоні Закарпатської облспоживспілки на посаді автокрановщика та водія що стверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_2 (а.с.6). Заборгованість по заробітній платі ОСОБА_2 станом на 01 липня 2013 року становить 9 006 грн. 82 коп. (а.с.4). За останні два календарні місяці роботи в листопаді-грудні, позивач отримав заробітну плату відповідно 1040 грн. та 600 грн. 00 коп. (а.с.5).

З наданих додатків до апеляційної скарги слідує, що Постановою Господарського суду Закарпатської області від 13 грудня 2012 року Мукачівську пересувну механізовану колону закарпатської облспоживспілки визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру (а.с.61-62).

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд першої інстанції задовольняючи позов виходив з вимог ст. 116 КЗпП України , щодо строків виплат сум при звільненні працівника, ст. 117 ч.1 КЗпП України якою передбачена обов'язок виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, ст.27 Закону " Про оплату праці " щодо порядку обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, а в частині стягнення моральної шкоди, з приписів ст. 1167 ЦК України щодо відшкодування моральної шкоди завданої позивачу особі неправомірними діями відповідача.

Наведені висновки суду зроблені без врахування даних щодо визнання відповідачем банкрутом та відкриттям ліквідаційної процедури.

На час звернення позивача до суду (02.08.2013 року), відповідач був оголошений банкрутом.

Відповідно до п. 16 Постанови Пленум Верховного Суду України " Про судову практику в справах про банкрутство" вимоги кредиторів щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника випливають із трудових правовідносин сторін. Кредиторами за цим видом вимог є особи, з якими боржник уклав трудовий договір, а підставою для цих вимог є порушення працедавцем своїх зобов'язань за трудовим договором щодо оплати праці. Згідно зі статтею 28 Закону України від 24 березня 1995 р. N 108/95-ВР "Про оплату праці" у разі банкрутства підприємства зобов'язання перед працівниками такого підприємства щодо заробітної плати, яку вони повинні одержати за працю (роботу, послуги), виконану в період, що передував банкрутству, виконуються відповідно до Закону.

Склад та розмір вимог за заробітною платою у справі про банкрутство мають визначатися відповідно до положень Закону України "Про оплату праці". Вимоги за заробітною платою мають бути визначені кредиторами виключно у грошовому виразі незалежно від форми виплати заробітної плати.

Відповідно до ст. 28 Закону України "Про оплату праці " у разі банкрутства підприємства чи ліквідації його у судовому порядку зобов'язання перед працівниками такого підприємства щодо заробітної плати, яку вони повинні одержати за працю (роботу, послуги), виконану у період, що передував банкрутству чи ліквідації підприємства, виконуються відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ч 8.ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника. З основного рахунка здійснюються виплати кредиторам у порядку черговості, визначеному цим Законом.

Кошти, одержані від продажу майна банкрута, згідно ч. 1 ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цією статтею. При цьому: у першу чергу задовольняються вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати перед працюючими та звільненими працівниками банкрута...

За таких обставин суд невірно застосував матеріальний закон оскільки у даному випадку слід було керуватись спеціальним законом - Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

На момент звільнення - 27.12.2012 року, заборгованість по заробітній платі склала 9006,82 грн. (а.с.4), з яких позивач отримав 1257,56 грн. по відомості за червень 2013 р., 887,92 по відомості за грудень (а.с.63) та 1903,54 грн., по відомості за вересень 2013 року (а.с.64), тобто 4049,02 грн., а отже заборгованість перед позивачем по заробітній платі складає 4957,80 грн., яка підлягає до стягнення.

Що стосується 5740 грн., стягнутих судом як вимушений прогул за період 27.122012 року по 03.08.2013 року, то дані вимоги не підлягали до задоволення оскільки, відповідач на роботі не поновлявся а тому відсутній факт вимушеного прогулу.

В частині моральної шкоди суд виходив з протиправної поведінки відповідача яка виразилась не проведенні розрахунку в день звільнення, в результаті чого позивач та його члени сім'ї змушені були обмежити себе у необхідних витратах.

В даному випадку відповідачем в силу початку ліквідаційної процедури, не було порушено законодавства в частині розрахунку, а саме банкротство виключають вину відповідача в непроведенні розрахунку при звільненні. Більше того факт вимушеного обмеження у витратах спростований договором купівлі-продажу автомобіля від 04 січня 2013 року за 31234 грн. (а.с.56) , за таких обставин відсутні підстави для стягнення моральної шкоди.

Що стосується вимог апелянта про закриття провадження у справі , то відповідно до п.7 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо ліквідовано юридичну особу, яка була однією із сторін у справі.

Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим згідно п. 7 ст. 59 Господарського кодексу України, з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності.

Дані про припинення діяльності до державного реєстру не внесені, за таких обставин вимога про закриття провадження у справі не підлягає до задоволення.

У відповідності до ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає зміні.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.209, 218, 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати, -

р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника Мукачівської пересувної механізованої колони Закарпатської облспоживспілки арбітражного керуючого Руденко О.С. - задовольнити частково.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 11 вересня 2013 року - змінити.

Позов задоволити частково.

Стягнути з Мукачівської пересувної механізованої колони Закарпатської облспоживспілки, 88000, м.Ужгород, вул.Огарьова, 1, Закарпатської області, ЄДРПОУ 01753240, р/р 26007000011066 в ПАТ "Фольксбанк" м.Львів, МФО 325213 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 4957 грн. 80 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Мукачівської пересувної механізованої колони Закарпатської облспоживспілки - 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 40 коп. судового збору на користь держави.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді