Ухвала суду № 37413608, 26.02.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2014 р.м.ОдесаСправа № 2а-3925/12/2170

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Шевчук О.А. та Лук'янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30.07.2013 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Група Компаній "Теплотехніка" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В вересні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Група Компаній "Теплотехніка" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що спірні рішення прийняті на підставі двох актів перевірок та є наслідком протиправної оцінки податковим органом господарських відносин ТОВ "Група компаній "Теплотехніка" з ТОВ "ТД "Тепло-Комплект", які податковий орган вважає безтоварними, а договір, укладений між підприємствами - недійсним (нікчемним). Такі висновки відповідач зробив, перевіривши господарські відносини між ТОВ "ТД "Тепло-Комплект" та його постачальником - ПП "Авірум", правочини між якими також визнані податковим органом недійсними, але постановою суду визнано протиправним висновок ДПІ у м. Херсоні про визнання нікчемним та таким, що не спрямований на реальне настання правових наслідків, правочину між ТОВ "ТД "Тепло-Комплект" та ПП "Авірум".

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 30.07.2013 року позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 10 серпня 2012 р. № 0006012200 та від 24 квітня 2013 р. № 0003182200.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, Державна податкова інспекція у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із відмовою в задоволенні позову.

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення почтових відправлень та до канцелярії Одеського апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про розгляд справи за їх відсутності, тому апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст.197 КАС України за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що спірні податкові повідомлення-рішення складені на підставі висновків актів документальних невиїзних позапланових перевірок позивача від 25.07.2012р. № 1471/22-4/24107688 (далі акт - № 1471) та від 03.04.2013р. № 2070/22-4/24107688 (далі - акт № 2070). За цими актами відповідачем перевірялись питання підтвердження господарських відносин позивача з ТОВ "ТД "Тепло-Комплект" за листопад-грудень 2011 року.

Висновки актів перевірок № 1471 та № 2070 різняться лише видами додатково обчислених податків та містять однакову оцінку результатів господарських операцій позивача з ТОВ "ТД "Тепло-Комплект".

За змістом зазначених актів у листопаді-грудні 2011 року позивач по відносинам з ТОВ "ТД "Тепло-Комплект" задекларував податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 206 388,00 грн., у тому числі за листопад 2011 р. - 53 102,00 грн., за грудень 2011 р. - 153 286,00 грн. та витрат за ІV квартал 2011 року у сумі 1 031 940,00 грн. для обчислення грошових зобов'язань з податку на прибуток.

Предметом господарських операцій було отримання послуг з водопідготовки, та придбання товарів на загальну суму 1 238 328,78 грн., у тому числі ПДВ 206 388,13 грн. Нарахування ПДВ постачальником підтверджено податковими накладними, отримання товарів та послуг підтверджено бухгалтерськими документами. Транспортування товарів не проводилось у зв'язку з тим, що позивач та постачальник знаходяться за однією юридичною адресою. Розрахунки за послуги та товари проведено у безготівковій формі.

Підставою для зменшення витрат та податкового кредиту позивача та збільшення йому грошових зобов'язань за спірними рішеннями стали результати перевірок його безпосереднього постачальника - ТОВ "ТД "Тепло-Комплект" та інших підприємств в ланцюгу проходження товарів (послуг), на підставі чого податковий орган прийшов до висновку, що правочини між ТОВ "ТД "Тепло-Комплект" та ТОВ "Група компаній "Теплотехніка" не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а отже ТОВ "Група компаній "Теплотехніка" (позивачем) порушено частини 1 - З, 5 - 6 ст. 203, частини 1 - 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. ст. 655, ст. 656, ст. 658, ст. 662 ЦК України в момент вчинення цих правочинів. Тому зазначені правочини відповідно до п.п. 1, 2 ст. 215, п. 5 ст. 203 ЦК України є нікчемними, і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

На переконання податкового органу ТОВ "ТД "Тепло-Комплект" здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Відповідно до ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін -у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (ч.1 ст.208 ГК України).

Положення ст.ст.207, 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абз.1 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі п.11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.09р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст.228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

З наведених норм законодавства слідує, що висновки про нікчемність правочинів, тим більш визнання правочинів нікчемними відносяться виключно до компетенції судів, а не податкових органів.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем виконано всі вимоги податкового законодавства України для формування витрат та податкового кредиту по операціям з ТОВ ТД "Тепло-Комплект", господарське призначення придбаних товарів та послуг підтверджено належним чином складеними бухгалтерськими документами та податковими накладними. Належне документування цих господарських операцій підтверджується також відповідачем в актах перевірок №№ 1471, 2070.

Висновки відповідача щодо господарських операцій ТОВ "ТД "Тепло-Комплект" та ПП "Авірум" за актом перевірки від 27.04.2012р. №657/22-4/33824714 вже були предметом судового розгляду. Так, постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 14.09.2012 р. у справі 2-а-2811/12/2170 визнано протиправним висновок ДПІ у м. Херсоні в акті невиїзної позапланової перевірки від 22.04.2012 № 657/22-4/33824714 про визнання нікчемними та такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, правочинів між ТОВ ТД "Тепло-Комплект" за грудень 2011 року з постачальником ПП "Авірум", про визнання завищеним податкового кредиту, сформованого по податковій декларації з ПДВ за грудень 2011 року в сумі 170597,89 грн. та завищення податкового зобов'язання за листопад-грудень 2011 року на суму ПДВ 206388,16 грн. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2013 р. зазначена постанова залишена без змін. Рішення суду набрало законної сили.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає необхідним зазначити, що податкова інспекція під час проведення перевірки дійшла висновків, які не відповідають приписам закону, а тому прийняті нею податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

З огляду на викладене апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, зазначених у рішенні суду першої інстанції.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апелянта.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову місцевого суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195,197,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30.07.2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили в порядку, встановленому частиною 5 статті 254 КАС України, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя Зуєва Л.Є.

суддя Шевчук О.А.

суддя Лук'янчук О.В.