Ухвала суду № 37413609, 13.02.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

13 лютого 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/2105/13-а

Категорія: 10.4.2 Головуючий в 1 інстанції: Білостоцький О. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача - Косцової І.П.

суддів - Турецької І.О.

- Стас Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Житлової комісії Військової академії на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 до Житлової комісії Військової академії треті особи відділ опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, Одеський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України про визнання незаконним рішення, скасування протоколу та поновлення малолітньої особи на квартирному обліку, -

В С Т А Н О В И В:

В інтересах ОСОБА_4 звернулась до суду першої інстанції з позовом ОСОБА_3, в якому просила визнати незаконним рішення Житлової комісії Військової академії в частині зняття з квартирного обліку малолітньої особи ОСОБА_4, що було занесено до протоколу житлової комісії №10 від 18.09.2012 року, скасувати протокол №10 від 18.09.2012 року в цій частині та поновити малолітню особу ОСОБА_4 на квартирному обліку у Військовій академії.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16 травня 2013 року позов задоволено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі Житлова комісія Військової академії, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 проходив військову службу. З 12.06.2002 року ОСОБА_5 разом з членами своєї родини ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно витягу з протоколу засідання житлової комісії штабу та управління Південного командування № 5 від 13.06.2008 року підполковник ОСОБА_5, зі складом сім'ї 3 особи (він, дружина та донька ІНФОРМАЦІЯ_2) поставлений в загальну чергу на отримання житла з 12.06.2002 року.

Рішенням житлової комісії Військового інституту Одеського національного політехнічного університету, викладеному у протоколі № 8 від 23.10.2008 року, було включено підполковника ОСОБА_5 в загальну чергу на отримання житла з 12.06.2002 року зі складом сім'ї три особи.

ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Одеського міського управління юстиції 19.05.2012 року.

18.09.2012 року на засіданні житлової комісії Військової академії (м.Одеса) було прийнято рішення про зняття з квартирного обліку в житловій комісії академії підполковника ОСОБА_5, у зв'язку з трагічною загибеллю, а також колишню дружину - ОСОБА_3 та малолітню доньку - ОСОБА_4, викладене у протоколі житлової комісії Військової академії (м. Одеса) № 10 від 18.09.2012 року.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, приймаючи рішення про зняття з квартирного обліку малолітньої ОСОБА_4 та діяв в супереч вимог діючого законодавства.

Колегія судів вважає висновки суду першої інстанції правильними з огляду на наступне.

Організацію забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців ЗС України (крім військовослужбовців строкової військової служби), а також осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, включаючи членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли, пропали безвісти під час проходження військової служби, які перебувають на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов (далі - члени сімей військовослужбовців) визначає Інструкція про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затверджена наказом Міністерства оборони України від 30.11.2011 року № 737 (далі Інструкція № 737).

Пунктом 1.6 Інструкції № 737 визначено, що з метою дотримання вимог чинного законодавства під час ведення обліку військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, розподілу жилої площі, призначеної для постійного проживання, участі в розподілі службового житла та контролю за використанням житла в органах військового управління, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях (далі - військові частини), гарнізонах створюються житлові комісії.

Згідно п. 2.5 Інструкції № 737 на облік приймаються військовослужбовці, які потребують поліпшення житлових умов, з дня прийняття рішення житловою комісією військової частини, затвердженого командиром цієї військової частини.

Відповідно до п. 2.11 Інструкції № 737 у разі розірвання шлюбу на обліку разом із військовослужбовцем залишаються тільки члени його сім'ї, які згідно з рішенням суду залишилися з ним, а в разі, коли ці члени сім'ї повнолітні, - за їх письмовою заявою.

У ст.3 Сімейного кодексу України (далі СК України) визначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Ст.104 СК України визначає підстави для припинення шлюбу, в який зазначено, що припиняється , в тому числі , внаслідок його розірвання.

Подружжя, яке має дітей, має право подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із письмовим договором про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей (ст. 109 СК України).

Відповідно до ст.160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Як вбачається з довідки (виписка із домової книги про склад сім'ї та прописці) від 12.07.2012 року, після розірвання шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 малолітня донька ОСОБА_4 проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що у разі розлучення подружжя дитина не може бути обмежена у правах на належне батьківське виховання та забезпечення, а батьки, навіть у разі розлучення, не звільняються від такого обов'язку.

Виходячи з таких принципів адміністративного судочинства, як верховенство права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та законності, суд вважає, що наказом Міністра оборони України від 30.11.2011 року № 737, яким введено в дію Інструкцію про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, не може бути звужений зміст прав малолітньої дитини, наданих їй Конституцією та чинним законодавством України, щодо забезпечення її житлом з урахуванням проживання її з одним із батьків.

Крім цього, згідно п. 8.9 Інструкції № 737 робота житлової комісії проводиться на засадах гласності, демократичності та прозорості.

На засіданні житлової комісії можуть бути присутні військовослужбовці, особи, звільнені з військової служби, та члени їх сімей, особи, питання стосовно яких розглядаються на засіданні житлової комісії, та інші особи.

Однак, як вбачається з матералів справи позивачка, як законний представник малолітньої ОСОБА_4 була відсутня на засіданні комісії та, відповідно, позбавлена довести право дитини на отримання житла.

З урахуванням вищевикладеного, апеляційний суд дійшов до висновку, що порушені діями відповідача права ОСОБА_4 у сфері публічно-правових відносин, будуть захищені та відновлені шляхом визнання протиправними дій та скасування рішення житлової комісії у частині зняття ОСОБА_4 з квартирного обліку та поновлення її на квартирному обліку.

За встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність дій відповідачів щодо зняття ОСОБА_4 з квартирного обліку у і необхідність поновлення останньої на квартирному обліку.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству та доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст.195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Житлової комісії Військової академії - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 до Житлової комісії Військової академії треті особи відділ опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, Одеський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України про визнання незаконним рішення, скасування протоколу та поновлення малолітньої особи на квартирному обліку - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Суддя - доповідач: І.П. Косцова

Судді: І.О. Турецька

Л.В.Стас.