Ухвала суду № 37412597, 31.01.2014, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 1316/2946/12 Головуючий у 1 інстанції: Данилів Є.О.

Провадження № 22-ц/783/544/14 Доповідач в 2-й інстанції: Бермес І. В.

Категорія:21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2014 року року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого: Бермеса І.В.

суддів: Мусіної Т.Г., Савуляка Р.В.

за участі секретаря: Азенко М.В.,

та участю ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 11 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування житлового будинку та земельної ділянки, -

встановила:

Оскаржуваним рішенням у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про визнання недійсними договору дарування житлового будинку АДРЕСА_1, який укладений 17.03. 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5, зареєстрованого у реєстрі за № 357, договору дарування земельної ділянки площею 0,0580 га, що розташована в с. Солонка, Пустомитівського району, Львівської області, укладений 17.03. 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5, який зареєстровано у реєстрі за № 360; про стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_5 в користь ОСОБА_4 судових витрат- відмовлено.

Дане рішення оскаржив позивач.

В апеляційній скарзі посилається на те, що судом не враховано факти, що свідчать про шахрайство з боку ОСОБА_2 та ОСОБА_5, які не обійшлися без участі приватного нотаріуса ОСОБА_6 Як вбачається із підписаної ним заяви-згоди адреса будинку, що дарувався АДРЕСА_1, а адреса його реєстрації та місце постійного проживання, а саме АДРЕСА_2- це різні адреси. Однак, мова йде про один і той же будинок. Приватний нотаріус розуміла, що її нотаріальна дія може призвести до негативних наслідків, а саме переходу прав на нерухомість від однієї особи до іншої, однак «упустила» в тексті договору дарування вказаного будинку, земельної ділянки та заяві-згоді адресу «АДРЕСА_2», вказавши тільки адресу АДРЕСА_1.

Також нотаріус вказала в заяві-згоді неточну інформацію, а він її підписав перебуваючи в пригніченому та неврівноваженому стані, а саме що «будинок було придбано у 2007 році». Насправді ж будинок було збудовано, введено в експлуатацію та отримано документи на право власності.

Існування плутанини з назвами вулиць підтверджена документами, листами та і заявами, які є в матеріалах справи. Однак судом не надано їм відповідної оцінки.

Він не знімався з реєстрації, бажав і бажає залишити будинок та земельну ділянку у своїй власності. Таким чином, даючи згоду на укладення оспорюваних правочинів, він перебував під впливом помилки, помилявся щодо істотних обставин, а саме, що він дає згоду на дарування спірних об'єктів нерухомого майна. Така помилка виникла внаслідок того, що в оспорюваному договорі та заяві-згоді була вказана інша адреса, яка є відмінною від адреси, що вказана у паспорті і є його місцем реєстрації.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

Апелянт в судове засідання не з"явився і судова колегія у відповідності з вимогами ст.305 ЦПК України прийшла до висновку про відхилення його клопотання щодо відкладення розгляду справи з врахуванням того, що ним не представлено доказів про поважні причини неявки в судове засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на апеляційну скаргу, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених позовних вимог законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Статтями 10, 60 ЦПК України, встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

З матеріалів справи вбачається, що 18.07.2012 року ОСОБА_4 подав позов до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування житлового будинку та земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що з 1981 року по 2011 рік перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2. У 2007 роді за спільні кошти позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було побудовано декілька житлових будинків, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, які є спільною сумісною власністю. Право власності на будинки було зареєстровано на ім'я ОСОБА_2

На початку 2011 року відносини між ним та ОСОБА_2 погіршилися та остаточно зіпсувалися після того, як стосовно нього та головного бухгалтера ПП «АРГ» постало питання про порушення кримінальних справ. У зв'язку із розірванням шлюбу в період зими - осені 2011 року він знаходився у важкому емоційному стані.

17.03.2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 був укладений договір дарування земельної ділянки по АДРЕСА_1, посвідченого приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу ОСОБА_6 та договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1, зареєстрованого у реєстрі за № 357.

Однак він не мав наміру давати згоду на дарування вказаного будинку та земельної ділянки, так як проживав в ньому до вимушеного переїзду. Вказав, що він бажав і бажає залишити будинок та земельну ділянку, оскільки все інше нерухоме майно було подаровано синові, а також ОСОБА_5

Даючи згоду на укладення оспорюваних правочинів, він перебував під впливом помилки, помилявся щодо істотних обставин, а саме, що він дає згоду на дарування спірних об'єктів нерухомого майна. Така помилка виникла внаслідок зміни адреси зазначених об'єктів. На підставі наведеного просив суд задовольнити заявлені позовні вимоги.

Судом встановлено, що за час перебування у шлюбі ОСОБА_4 та ОСОБА_2, крім іншого набули право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0580 га, що розташована в с. Солонка, Пустомитівського району, Львівської області.

Право власності на ці об"єкти нерухомості, які були спільною сумісною власністю подружжя, було зареєстроване на ім'я ОСОБА_2

З метою відчуження вказаного житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,0580 га, яка передана для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, 17.03. 2011 року ОСОБА_4 була подана заява - згода подружжя на дарування житлового будинку та земельної ділянки, посвідчена приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстровано в реєстрі № 356.

Із зазначеної заяви встановлено, що ОСОБА_4 дав свою згоду дружині ОСОБА_2 на дарування на умовах на її розсуд ОСОБА_5 житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,0580 га, яка розташована за адресою: с.Солонка, Пустомитівського району, Львівської області, та передана для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, придбаних ними за період перебування у шлюбі за спільні кошти, шлюб зареєстрований 15.08.1981 року. Житловий будинок придбаний 2007 року, земельна ділянка придбана у 2008 році.

Посилання позивача на ту обставину, що ним вчинено правочини під впливом помилки, а його волевиявлення не було вільним визнано безпідставними, оскільки судом встановлено, що відповідачі у судовому засіданні пояснили, що укладаючи оспорювані правочини, вони прийшли до згоди щодо всіх істотних обставин договору та їх законність є очевидною.

Встановлено, що у заяві - згоді позивача на дарування житлового будинку та земельної ділянки, посвідчена приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстровано в реєстрі № 356, чітко визначено місцезнаходження об'єктів нерухомого майна та розмір земельної ділянки, її цільове призначення.

Крім того у судовому засіданні позивач не заперечив, що він особисто давав заяву - згоду на дарування житлового будинку та земельної ділянки, яка посвідчена приватним нотаріусом та яка зареєстрована в реєстрі № 356.

При таких обставинах суд у відповідності до вимог 229 ЦК України про те, що помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним, відмовив в задоволенні позову.

Посилання апелянта на те, що помилка виникла внаслідок того, що в оспорюваному договорі та заяві-згоді була вказана інша адреса, яка є відмінною від адреси, що вказана у паспорті і є його місцем реєстрації, судова колегія не приймає з таких підстав.

В запереченнях по апеляційну скаргу ОСОБА_2 вказує, що в будинковій книзі на будинок АДРЕСА_1, яку отримав позивач ОСОБА_4 для того, щоб зареєструватися по місцю проживання, міститься запис щодо характеристики будинку, в якому зазначено його адресу - АДРЕСА_1, а на титульній сторінці зазначено нову адресу даного будинку - АДРЕСА_2. З довідок Солонківської сільської ради, які надавалися при кожному випадку відчуження будинків, вбачається, що адреса була змінена з АДРЕСА_1 на АДРЕСА_2. При цьому нумерація самих котеджів не змінилася. Тобто, ОСОБА_4 достовірно знав, даючи згоду на дарування, що ці дві адреси відносяться до одного й того ж будинку. Оскільки ОСОБА_4 реєструвався по місцю проживання 8 грудня 2009 р., а дарування будинку з землею мало місце 17 березня 2011 р. Враховуючи, що в 2008 р. за згодою ОСОБА_4 було продано три будинки за адресою АДРЕСА_1, та враховуючи, що інших будинків, крім як на АДРЕСА_1 у них не було, то ОСОБА_4 не міг не знати, як він це стверджує в своїй позовній заяві та апеляційній скарзі, що він не знав, що АДРЕСА_2 і АДРЕСА_1 - це одна й та ж адреса. Нумерація самих котеджів з 1 -го по 7-й номер не могла змінитися, оскільки завжди є послідовною в бік зростання.

Судова колегія погоджується з такими запереченнями ОСОБА_2, оскільки це відповідає обставинам справи, зокрема з довідки виконавчого комітету Солонківської сільської ради № 106 від 08.02. 2008 року встановлено, що виконком Солонківської сільської ради просив внести до реєстру в селі Солонка Пустомитівського району Львівської області вулицю Симоненка - 40 котеджів, в кварталі забудови К-6. Із будинкової книги для прописки громадян, що проживають по АДРЕСА_2, випливає, що така видана щодо житлового будинку АДРЕСА_1.

Також вона зазначає, що під час оформлення спірних договорів в нотаріуса виникла суперечка з приводу адреси будинку, який підлягав даруванню її матері. Так, згідно свідоцтва про право власності на будинок та витягу з реєстру прав власності на об"єкти нерухомого майна, даний будинок мав адресу -АДРЕСА_1, а згідно наданої ОСОБА_4 нотаріусу довідки Солонківської сільської ради № 468 від 16.03.2011 р., даному будинку була присвоєна нова адреса - АДРЕСА_2 - з даної довідки чітко видно, що ці дві адреси стосуються одного й того ж будинку. ОСОБА_4 вимагав, щоб в договорі була зазначена нова адреса будинку - АДРЕСА_2. Однак, нотаріус заперечила і пояснила, що нова адреса не відображена в реєстрі прав власності на об"єкти нерухомого майна, тому вона може зазначити в договорі лише ту адресу, яка вказана в правовстановлюючих документах. ОСОБА_4 змушений був погодитися. Більше того, ОСОБА_4 також надав нотаріусу для оформлення спірних договорів дарування ще одну довідку Солонківської сільської ради від 16.03.2011 р. згідно якої будинок АДРЕСА_1 в с. Солонці належить ОСОБА_2 і в даному будинку зареєстрований її чоловік - ОСОБА_4

Оскільки дана довідка долучена до матеріалів справи нотаріуса щодо спірного договору дарування, копії яких нотаріусом надіслано до матеріалів даної цивільної справи, тому судова колегія приходить до висновку, що ці посилання ОСОБА_2 є належно обґрунтовані.

Таким чином посилання апелянта на те, що він не розумів та не усвідомлював, що він підписує, не підтверджено жодним доказом та спростовується об'єктивними доказами.

Інші доводи апелянта не спростовують висновків суду, такі не ґрунтуються на законі спростовуються вищенаведеним.

Отже, висновки суду відповідають обставинам справи, суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстав для скасування його рішення немає.

Керуючись ч.1 п. 1 ст.307, ст. 308, ч.1 п.1 ст.314, ст.315, ст.317 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 11 жовтня 2013 року - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Бермес І.В.

Судді: Мусіна Т.Г.

Савуляк Р.В.