Рішення № 37396347, 27.02.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/14473/13-ц

Провадження № 22-ц/779/521/2014

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Ковалюк І. П.

Суддя-доповідач Девляшевський В.А.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Девляшевського В.А.,

суддів: Васильковського В.М., Малєєва А.Ю.,

секретаря Мельник О.В.,

з участю: апелянта ОСОБА_2

та його представника - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 07 листопада 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

У січні 2013 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_4 про примусове стягнення боргу та відсотків за користування чужими грошовими коштами. Позовні вимоги обґрунтував тим, що восени 2007 року позичив ОСОБА_4, який являється йому рідним братом, 5,8 тис доларів США для придбання останнім автомобіля ДАДІ. 24.09.2012 року він звернувся до брата з вимогою про повернення боргу, який становив 5133 долари США, однак він відмовився повертати кошти. 30.09.2012 року між ними була укладена мирова угода, за якою відповідач зобов'язався продати автомобіль та повернути йому борг. Посилаючись на те, що на момент подачі позову йому не повернуто вищевказану заборгованість, просив стягнути з ОСОБА_4 5133 долари США, що по курсу НБУ становило 41028,07 грн, 3% річних у сумі 3692,53 грн та 800 грн витрат на правову допомогу.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 07 листопада 2013 року у задоволенні позову відмовлено. Суд дійшов до висновку про те, що позов ОСОБА_2 пред'явлено передчасно, оскільки ним не надано доказів порушення сторонами умов мирової угоди про повернення боргу, і в мировій угоді не визначено кінцевого строку її виконання.

ОСОБА_2 на зазначене рішення подав апеляційну скаргу, у якій не погоджується із висновком суду про те, що мирова угода відповідачем виконується, а тому його позовні вимоги є передчасними. Судом, на його думку, не враховано того, що протягом тривалого часу, а саме протягом 2007-2010 років відповідач із позичених 6675 доларів США повернув йому лише 1542 долари США, а також того, що він не з'являвся в судове засідання для дачі пояснень, що свідчить про його свідоме зволікання із поверненням боргу. Крім того, невиконання відповідачем мирової угоди щодо продажу автомобіля підтверджується тим, що з 2013 року будь-яких дій по продажу автомобіля відповідачем не виконується. Також апелянт вказує на те, що у мировій угоді відсутній кінцевий термін її виконання, а тому він має право вимагати повернення боргу у будь-який час. Посилаючись на вищенаведене, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, а також відшкодувати йому судові витрати.

ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився з невідомих причин, хоч судове повідомлення йому було вручено завчасно. Отже, є правові підстави для розгляду справи у його відсутності.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 та його представник апеляційну скаргу підтримали з мотивів, наведених у ній. Апелянт крім того зазначив, що ним ще в 2012 році по пошті було направлено ОСОБА_4 письмове повідомлення про необхідність повернення ним боргу. Однак, відповідач, не зважаючи на укладену мирову угоду, свого обов'язку щодо повернення коштів, взятих в борг, виконувати не бажає. Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, ОСОБА_2 та його представник просять його скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивача і його представника, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно із ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1)чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, 3) які правовідносини випливають із встановлених обставин, 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що стягнення боргу на користь позивача ОСОБА_2 є передчасним, оскільки в укладеній між сторонами мировій угоді не вказано кінцевого терміну її виконання та не наведено доказів ухилення відповідача від виконання мирової угоди. Однак, з таким висновком погодитись не можна.

З матеріалів справи вбачається, що 30 вересня 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 була укладена мирова угода, за умовами якої відповідач ОСОБА_4 визнав борг у сумі 5133 доларів США та зобов'язався повернути цей борг шляхом продажу автомобіля марки ДАДІ, 2005 року випуску. При цьому терміну виконання даної мирової угоди сторони дійсно не визначили. Однак, на думку колегії суддів, дана обставина правового значення не має.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами було укладено договір позики коштів. Правовідносини щодо позики врегульовано нормами глави 71 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику грошових коштів у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором.

Цією ж нормою передбачено, що у випадку якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Апеляційним судом встановлено, що сторони не обумовлювали строк повернення позики. Однак, у виконання вимог названої правової норми ОСОБА_2 пред'являв до відповідача вимогу про повернення коштів не тільки в усному порядку, а й ще 24.09.2012 року направив йому поштою письмову вимогу, що підтверджується відповідними документами, долученими до справи. Саме після цього між ОСОБА_2 і ОСОБА_4 було укладено мирову угоду про порядок повернення позики (копія угоди - а.с.5). Оскільки з'ясовано, що ця мирова угода позичальником не виконувалась, то, на думку колегії суддів, у ОСОБА_2 виникло право на судовий захист. Тому його позов про повернення позики не може вважатись передчасним.

Приймаючи до уваги вище наведене, колегія суддів вважає вимогу ОСОБА_2 про повернення позики обґрунтованою та доведеною належними доказами. Поверненню позичальником підлягає 41028 грн 07 коп, тобто еквівалент 5133 долара США по курсу 7,993 грн за один долар.

Також згідно ст.1048 ЦК України відповідач повинен сплатити 3% від суми позики за користування коштами ОСОБА_2 протягом трьох років (41028,07 грн х 0,03% х 3 =3741 грн 96 коп).

Крім того з відповідача слід стягнути документально підтверджені витрати ОСОБА_2 на правову допомогу (800 грн) і на сплату судового збору (682 грн).

Оскільки рішення суду першої інстанції в даній справі не являється законним і обґрунтованим, воно не може бути залишено в силі. В даному випадку є правові підстави для ухвалення нового рішення.

На підставі наведеного, ст.ст. 1048,1049 ЦК України та керуючись ст. ст. 218; 307; 309; 313; 314; 319; 324; 325 ЦПК України, колегія суддів -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Івано-Франківського міського суду від 07 листопада 2013 року в даній справі скасувати.

Ухвалити нове рішення. Позов ОСОБА_2 задовольнити. Стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_2 41028 (сорок одну тисячу двадцять вісім тисяч) грн 07 коп боргу, 3% річних в сумі 3741 (три тисячі сімсот сорок одну) грн 96 коп за користування чужими коштами, 800 (вісімсот) грн за надання правової допомоги та 682 (шістсот вісімдесят дві) грн 82 коп судового збору.

Рішення набирає законної сили після його проголошення, однак може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів після набрання ним законної сили.

Головуючий В.А. Девляшевський

Судді: В.М. Васильковський

А.Ю. Малєєв