Ухвала суду № 37382039, 27.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/17847/13-а( у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

27 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Твердохліб В.А., Бужак Н.П.;

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будконструкція-2012" на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 11 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будконструкція-2012" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2013 року, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії. Свої позовні вимоги мотивував тим, що у відповідача були відсутні правові підстави для складання акта №746/26-55-22-07/38239950 від 09.08.2013 року, оскільки, ним не було отримано від позивача інформації та її документального підтвердження щодо контрагента по якому було проведено зустрічну звірку. Також позивач посилався на те, що зазначений акт фактично є актом документальної перевірки позивача з огляду на що відповідач при його складанні діяв не у спосіб та не на підставах передбачених чинним законодавством. Водночас позивач зазначив про те, що у відповідача відсутні повноваження на визнання правочинів нікчемними.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 11 грудня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, колегія суддів вважає, що розгляд справи має бути проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, 09.08.2013 року Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві складено акт №883/26-55-22-07/35059063 "Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "БУДКОНСТРУКЦІЯ-2012", код за ЄДРПОУ 38239950 щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.02.2013 по 28.02.2013 року".

В розділі 4 "Висновок" зазначеного акту вказано наступне: "1. ч.5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.216, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «БУДКОНСТРУКЦІЯ-2012» при придбанні та продажу товарів (послуг) за лютий 2013 року. Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України; 2. Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.02.2013 року по 28.02.2013 року, які підпадають під визначення до п.п.14.1.27 п.14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, із змінами та доповненнями); 3. Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.02.2013 року по 28.02.2013 року, які підпадають під визначення ст. 22, 185 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями."

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, необхідно зазначити наступне.

Відповідно до пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження. Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Пунктом 73.5 статті 73 Податкового кодексу України встановлено, що з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Згідно з пунктами 3 та 4 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1232 від 27.12.2010 встановлено, що з метою проведення зустрічної звірки орган державної податкової служби (ініціатор) надсилає органу державної податкової служби (виконавцю), на обліку в якому перебуває суб'єкт господарювання, запит про проведення зустрічної звірки для підтвердження отриманих від платника податків та зборів даних. Орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.

Таким чином, з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків, проведенню яких передую направлення рекомендованою поштовою кореспонденцією на адресу платника податків запиту про подання інформації та її документального підтвердження. Водночас зустрічна звірка є лише заходом інформаційно - аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, з огляду на що в нього відсутні повноваження на здійснення в рамках проведеної зустрічної звірки контролю за додержанням податкового законодавства.

Відповідно до пункту 6 зазначеного Порядку, у разі отримання від суб'єкта господарювання інформації, визначеної у запиті, та її документального підтвердження (протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження суб'єкту господарювання запиту) орган державної податкової служби проводить зустрічну звірку.

Згідно з пунктом 4.4 розділу 4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок затверджених наказом державної податкової адміністрації України № 236 від 22.04.2011 у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (далі - Акт) (додаток 3), реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) (далі - Журнал реєстрації довідок/актів) (додаток 4) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

Отже, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку з встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою) не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складається акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, який засвідчує факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснюються між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків

З урахуванням наведеного, враховуючи те, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання складається не за результатами здійснення органом державної податкової служби певних дій, а у зв'язку з встановленням факту що не дає змогу вчинити певні дії позовна вимога щодо визнання протиправними дій відповідача по проведенню зустрічної звірки позивача, в результаті якої було складено акт №746/26-55-22-07/38239950 від 09.08.2013 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "БУДКОНСТРУКЦІЯ-2012", код за ЄДРПОУ 38239950 щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.02.2013 року по 28.02.2013 року" є необґрунтованою з огляду, на те, що підставою для його складання стало не здійснення відповідачем певних дій, а саме, проведення відповідачем зустрічної звірки позивача, правомірність вчинення яких може бути перевірена судом, а наявність факту, який виключає можливість вчинення відповідачем певних дій.

Відповідно до частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до пункту 8 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду

Таким чином судовому захисту в адміністративних судах України підлягає лише порушене право, а отже предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Отже, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, та підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому слід зазначити, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення можливості чи неможливість реалізації її законного права та\або виникнення додаткового обов'язку.

Відповідно до положень пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України та пункту 4.4 розділу 4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок затверджених наказом державної податкової адміністрації України №236 від 22.04.2011, акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання є лише формою документальної фіксації наявності факту неможливості проведення зустрічної звірки та не містить волевиявлення суб'єкта владних повноважень щодо виявлених фактів правопорушень, з огляду на що, не створює жодних правових наслідків для суб'єкта господарювання та не змінює стану його суб'єктивних прав, оскільки сам по собі не породжує настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на права та обов'язки суб'єкта господарювання.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10.10.2012 у справі № К/9991/30241/12.

У позовній заяві позивач просив суд визнати неправомірними дії відповідача щодо формуванні в акті №746/26-55-22-07/38239950 від 09.08.2013 певних висновків, тобто фактично позивачем оскаржуються висновки зазначеного акту.

З огляду на викладене, враховуючи те, що акт №746/26-55-22-07/38239950 від 09.08.2013 року, не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для платника податків певні правові наслідки, оскільки він є виключно формою документальної фіксації наявності факту неможливості проведення зустрічної звірки, суд дійшов висновку про те, що у даному випадку позовні вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача щодо формуванні в акті №746/26-55-22-07/38239950 від 09.08.2013 року певних висновків не спрямовані на захист та відновлення порушених прав та інтересів позивача.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного суду України від 10.09.2013 року у справі №21-237а13, в якій зазначено наступне: "Враховуючи викладене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта."

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача відновити в електронній базі даних «Автоматизована система співставлення Інформаційної системи Міністерстватва доходів і зборів України «Податковий блок» показники податкової звітності позивача, зазначені ним в податкових деклараціях за лютий 2013 року, необхідно зазначити наступне.

Пунктом 71.1 статті 71 Податкового кодексу України встановлено, що інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Статтею 74 Податкового кодексу України встановлено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Отже, податкова інформація може, зокрема, зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів.

Відповідно до пункту 1.2 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України № 276 від 18.07.2005 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.08.2005 за № 843/11123 інструкцією встановлюється порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), надходження яких контролюється органами державної податкової служби і які передбачені бюджетною класифікацією України за доходами до Державного бюджету України, місцевих бюджетів та державних цільових фондів, надходжень на погашення простроченої заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та бюджетними позичками, а також сум штрафних (фінансових) санкцій та пені, що застосовуються до платників податків відповідно до чинного законодавства (далі - платежі до бюджету).

Пунктами 3.1 та 3.6 зазначеної інструкції встановлено, що з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. Форми карток особових рахунків мають лицьовий та зворотний боки. На лицьовому боці картки відображаються умови справляння платежу та дані про платника податків. Зворотний бік картки відображає стан розрахунків платників з бюджетом (суми нарахованого та сплаченого платежу, пені, штрафних (фінансових) санкцій, плати за кредит щодо розстрочених (відстрочених) податкових зобов'язань, суми податкового боргу, надміру та/або помилково сплачені, та суми, заявлені до відшкодування, й інше).

Згідно з пунктом 4.1 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України № 276 від 18.07.2005 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.08.2005 за № 843/11123 нарахуванню в особових рахунках платників підлягають: податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, самостійно визначені платником; податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, нараховані органом державної податкової служби та узгоджені платником відповідно до чинного законодавства; пеня за порушення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання; відсотки за користування розстроченням (відстроченням) податкових зобов'язань; непогашені суми векселя, що видається суб'єктом господарювання при здійсненні операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах.

Підпунктами 4.2.1 та 4.2.2 пункту 4.2 зазначеної Інструкції встановлено, що податкові зобов'язання, штрафні санкції, пеня, самостійно визначені платником у податковій звітності, уносяться до електронної бази даних підрозділами обробки та ведення податкових документів і формуються в електронні та паперові реєстри. Податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, розраховані органом державної податкової служби, обліковуються у картках особових рахунків за даними електронного реєстру податкових повідомлень у частині узгоджених сум згідно з Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженим наказом ДПА України від 21.06.2001 N 253 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.07.2001 за 567/5758 (у редакції наказу ДПА України від 27.05.2003 N 247).

Таким чином, з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки на яких відображається стан розрахунків платників з бюджетом, при цьому податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, розраховані органом державної податкової служби, обліковуються у картках особових рахунків за даними електронного реєстру податкових повідомлень у частині узгоджених сум.

Акт №746/26-55-22-07/38239950 від 09.08.2013 року було складено не за результатами проведеної перевірки позивача, а у зв'язку з неможливістю проведення зустрічної звірки позивача.

З огляду на зазначене, оскільки акт №746/26-55-22-07/38239950 від 09.08.2013 року може засвідчувати лише факт неможливості проведення відповідної зустрічної звірки позивача та внесення на підставі зазначеного акту даних до інформаційних баз відповідача не є підставою для здійснення будь - яких коригувань в особовій картці платника податків чи мати сам по собі будь - які інші юридичні наслідки для платника податків.

Позивачем доказів та обґрунтувань на підтвердження здійснення відповідачем на підставі акта №746/26-55-22-07/38239950 від 09.08.2013 року коригувань чи нарахувань податкових зобов'язань саме в обліковій картці платника податків суду надано не було, як і не було зазначено про наявність відповідного факту.

Таким чином у суду відсутні підстави вважати, що відповідачем було здійснено коригування в обліковій картці платника податків позивача на підставі акта №746/26-55-22-07/38239950 від 09.08.2013 року.

З огляду на зазначене суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що у даному випадку внесення або зміна інформації у електронній базі даних «Автоматизована система співставлення Інформаційної системи Міністерстватва доходів і зборів України «Податковий блок» саме по собі не зумовлює для платника податків будь-яких юридичних наслідків у формі виникнення або зміни прав та обов'язків, оскільки внесення такої інформації не призвело до коригування (збільшення) податкових зобов'язань платника податків.

Позивачем не було надано суду доказів та обґрунтувань на підтвердження факту того, що дії відповідача, як суб'єкта владних повноважень, по внесенню в електронну базу даних «Автоматизована система співставлення Інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України «Податковий блок» змін на підставі акта №746/26-55-22-07/38239950 від 09.08.2013 року призвели до настання будь-яких юридичних наслідків, мали вплив на реалізацію його (позивача) прав, свобод, інтересів та призвели до їх порушення.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що підстави вважати, що відповідачем були внесені зміни до облікової картки платника податку на додану вартість позивача на підставі акта №746/26-55-22-07/38239950 від 09.08.2013 року відсутні, та відсутнні підстави вважати, що внесення на підставі акта №746/26-55-22-07/38239950 від 09.08.2013 року інформації до електронної бази даних «Автоматизована система співставлення Інформаційної системи Міністерстватва доходів і зборів України «Податковий блок» не мало вплив на реалізацію позивачем його (позивача) прав, свобод, інтересів чи призвело до їх порушення.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, довів правомірність своїх дій.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будконструкція-2012" - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 11 грудня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 04 березня 2014 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.