Постанова № 37378827, 13.02.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2014 р. Справа №805/844/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 15:25

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Хохленкова О.В.

за участю секретаря судового засідання Проніна Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом арбітражного керуючого Голобородько Сергія Олександровича до Головного управління юстиції у Донецькій області про визнання протиправними дій щодо складання акту позапланової невиїзної перевірки у відношенні арбітражного керуючого Голобородько С.О. № 1 від 08.01.2014 року та його скасування,

за участю:

позивача: Голобородько С.О.

представника позивача: Гапонюк Т.І.

представника відповідача: Леонова В.О.

В С Т А Н О В И В:

Арбітражний керуючий Голобородько Сергій Олександрович (далі по тексту - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління юстиції у Донецькій області (далі - відповідач) про визнання протиправними дій щодо складання акту позапланової невиїзної перевірки у відношенні арбітражного керуючого Голобородько С.О. № 1 від 08.01.2014 року та його скасування.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що постановою господарського суду Донецької області від 22.05.2012 року ТОВ «Завод КБМ» було визнано банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура та ліквідатором було призначено арбітражного керуючого Голобородько С.О.

Відповідачем, на підставі доручення Міністерства юстиції України від 20.11.2013 року №5442-0-30-13/13.2 з 12.12.2013 року по 23.12.2013 року була проведена позапланова невиїзна перевірка діяльності арбітражного керуючого Голобородько С.О. в ході якої були виявлені певні порушення та був складений акт від 08.01.2014 року № 1 про порушення приписів норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції Закону України № 784 зі змінами та доповненнями які діяли до 19.01.2013 року (далі Закон № 2343).

Позивач вважає, що оскаржуваний акт складено відповідачем у протиріч чинному законодавству України, без жодних правових підстав та належних доказів із довільним викладанням або трактування вимог нормативно-правових актів. З посиланням на приписи Закону № 2343, позивач просив визнати протиправними дії щодо складання цього акту планової виїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 08.01.2014 року № 1 та скасувати його висновки.

Відповідач надав до суду письмові заперечення в яких вказував що по - перше, вимоги позивача є вимогами про спростування інформації і не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а по - друге, твердження позивача наведені в позові не відповідають фактичним обставинам справи.

Так, у зв'язку з отриманням доручення Міністерства юстиції України від 20.11.2003 року та колективної скарги колишніх працівників ТОВ «Завод КБМ» наказом начальника управління юстиції було створено відповідну комісію та призначено проведення позапланової перевірки арбітражного керуючого Голобородько С.О. на предмет дотримання вимог законодавства.

Перевіркою встановлено що арбітражним керуючім Голобородько С.О. під час виконання повноважень ліквідатора по справі № 5/73б про банкрутство ТОВ «Завод КБМ» було допущено порушення ч.1 ст..25, ч.6 ст.3-1, ч.1 ст.31 Закону № 2343 та ст..44, 49, 50, Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції Закону № 4212 від 22.12.2011 року змінами та доповненнями (далі Закон № 4212).

Вважає що відповідач діяв на підставі в межах повноважень та у спосіб що передбачені законами України.

Просив в задоволенні позовних вимог відмовити (а.с.24-33).

В судове засідання позивач та представник позивача з'явилися. Позовні вимоги підтримали.

Представник відповідача в судове засідання з'явився. Письмові заперечення підтримав.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, розглянувши наявні в справі докази та з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - арбітражний керуючий Голобородько Сергій Олександрович діє на підставі свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 1612, виданого 09.08.2013 року на підставі наказу Міністерства юстиції України від 18.07.2013 року № 1432/5 (а.с.34).

Відповідач - головне управління юстиції у Донецькій області є юридичною особою, код ЄДРПОУ 34898944 та суб'єктом владних повноважень.

Позивачем висуваються дві позовні вимоги.

Перша - це визнання протиправними дій відповідача щодо складання акту позапланової невиїзної перевірки у відношенні арбітражного керуючого Голобородько С.О. № 1 від 08.01.2014 року.

Друга - скасування акту позапланової невиїзної перевірки у відношенні арбітражного керуючого Голобородько С.О. № 1 від 08.01.2014 року.

Що стосується суті позовних вимог.

Стосовно посилання відповідача, як на ознаку необґрунтованості позовних вимог, на те, що зазначений позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства за нормами КАС України, а також вказані висновки не порушують прав позивача, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Стаття 17 КАС України встановлює категорії спорів, на які поширюється компетенція адміністративних судів, щодо вирішення адміністративних справ.

Відповідно до статті 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

У всіх наведених категоріях спорів передбачено, що хоча б однією із сторін такого спору повинен бути суб'єкт владних повноважень.

В пункті 7 статті 3 КАС України зазначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Як вбачається з матеріалів справи предметом спору є безпосередньо оскарження дій Головного управління юстиції у Донецькій області щодо внесення висновків до акту перевірки від 08 січня 2014 року № 1.

Відповідно до пункту 7.1 Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), однією з підстав для притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності є грубе порушення арбітражним керуючим законодавства під час виконання повноважень, що призвело до грубого порушення прав та законних інтересів боржника та (або) кредиторів боржника (банкрута) та відповідно до статті 109 Закону України "Про банкрутство" одним з видів дисциплінарного стягнення є позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Таким чином, висновки у акті перевірки є результатом дій відповідача, вчинених ним на реалізацію своїх повноважень, передбачених чинним законодавством. Наслідком таких висновків може бути притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності, винесення розпорядження, складання припису, тобто, зазначені висновки акту можуть бути підставою для вжиття щодо позивача відповідних заходів, в тому числі дисциплінарного стягнення. Відтак, зазначені висновки акту є такими, що мають правове значення, оскільки впливають на обсяг прав та інтересів позивача, а отже, можуть бути предметом компетенції адміністративних судів у розумінні пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України.

Відповідна правова позиція збігається з позицією Донецького апеляційного адміністративного суду, про що свідчать наступні рішення: від 08 лютого 2013 року у справі №2а/0570/16116/2012; від 01 жовтня 2013 року у справі №805/10680/13-а; від 10 липня 2013 року у справі №805/4995/13-а; від 29 жовтня 2013 року у справі №805/10277/13-а; від 11 вересня 2013 року у справі №805/10278/13-а; від 30 жовтня 2013 року у справі №805/11091/13-а; від 19 грудня 2011 року у справі № 2а/0570/17851/2011.

Тому, цей спір підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Правовідносини, що склалися між сторонами регулюються нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» № 2343 (далі по тексту Закон № 2343) Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про банкрутство» № 784 та Порядком контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.06.2013 року № 1284/5.

Постановою господарського суду Донецької області від 22.05.2012 року по справі № 5/73б ТОВ «Завод КБМ» було визнано банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура та ліквідатором було призначено арбітражного керуючого Голобородько С.О. (а.с. 105-106).

10.09.2013 року 18 колишніх працівників ТОВ «Завод КБМ» звернулися з колективною скаргою на бездіяльність арбітражного керуючого Голобородько С.О. до Генерального прокурора України, прокурора Донецької області та прокурора Ясиноватської міжрайонної прокуратури (а.с.38-41).

Листом № К-368-3862 від 17.10.2013 року Головне управління юстиції у Донецькій області спрямувало вищевказану скаргу до Міністерства юстиції України для вирішення питання щодо проведення позапланової перевірки (а.с.37).

Міністерством юстиції України було надано доручення № 5442-0-30-13/13.2 від 20.11.2013 року Головному управлінню юстиції у Донецькій області на проведення позапланової перевірки діяльності арбітражного керуючого Голобородька С.О. (а.с.42).

Начальником Головного управління юстиції у Донецькій області був виданий наказ № 1947/4 від 28.11.2013 року про проведення з 12.12.2013 року по 16.12.2013 року позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого Голобородька С.О. (а.с.43-44).

03.12.2013 року арбітражному керуючому Голобородько С.О. було спрямовано повідомлення про проведення позапланової невиїзної перевірки № 12-11/1004 (а.с.46).

В той же день 03.12.2013 року арбітражному керуючому Голобородько С.О. було спрямовано листа щодо надання документів до перевірки № 12-11/1005 (а.с.47).

03.12.2013 року було видане посвідчення № 375 на проведення позапланової невиїзної перевірки посадовим особам Головного управління юстиції у Донецькій області - Ніколаєву І.Г. та Леонову В.О. (а.с.45).

Наказом начальника Головного управління юстиції у Донецькій області № 2089/11 від 16.12.2013 року був продовжений термін позапланової невиїзної перевірки арбітражного керуючого Голобородька С.О. до 23.12.2013 року (а.с.52-54).

16.12.2013 року було видане посвідчення № 384 на проведення позапланової невиїзної перевірки посадовим особам Головного управління юстиції у Донецькій області - Ніколаєву І.Г. та Леонову В.О. (а.с.55).

З 12.12.2013 року по 23.12.2013 року відповідачем була проведена позапланова невиїзна перевірка діяльності арбітражного керуючого Голобородько С.О. в ході якої були виявлені певні порушення та була складена Довідка про результати позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого Голобородько С.О. від 23.12.2013 року № 86 (а.с.58-71).

30.12.2013 року позивач надав заперечення на вищевказану довідку.

Відповідно до п.6.3 Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), відповідачем був складений акт від 08.01.2014 року № 1 про порушення приписів норм Закону № 2343 (а.с. 7-16, 75-84).

За висновками акту арбітражним керуючім Голобородько С.О. допущені наступні порушення:

абзацу четвертого частини першої ст..25 Закону № 2343, не проведено інвентаризацію нематеріальних активів, товарино - матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків ТОВ «Завод КБМ» (порушення є таким, що можливо усунути);

абзацу сьомого частини першої статті 25 Закону № 2343, не сформовано ліквідаційну масу (порушення є таким, що можливо усунути);

частини п'ятої статті 44 Закону № 4212, розпочато продаж майна боржника не у вигляді цілісного майнового комплексу(порушення є таким, що не можливо усунути);

частини шостої статті 49 Закону № 4212, у визначеному замовником порядку не проведено конкурсу із визначенням організатора аукціону із продажу майна банкрута(порушення є таким, що можливо усунути);

частини четвертої статті 50 Закону № 4212, не посвідчено нотаріально договір купівлі - продажу від 28.11.2013 року, укладений між ТОВ «Завод КБМ» та ТОВ «Універсал - Керам» (порушення є таким, що можливо усунути);

частини шостої статті 3-1 Закону № 2343, при реалізації своїх прав та обов'язків діяв без урахування інтересів боржника та його кредиторів(порушення є таким, що не можливо усунути);

вимоги підпункту «г» пункту 1 частини першої статті 31 Закону № 2343, арбітражним керуючим безпідставно було включено до витрат, пов'язаних з провадженням у справі про банкрутство та фактично відшкодовано витрати щодо надання автотранспортних послуг ТОВ «ДАЄМ» розміром 421224,15 грн. та витрат щодо проведення будівельних робіт - будівлі головного виробничого корпусу на суму 3581122,22 грн. (порушення є таким, що не можливо усунути);

абзацу першого частини першої статті 23 Закону № 2343, арбітражним керуючим не була завершена підприємницька діяльність банкрута в частині укладення договору підряду № Ф/Д/В/С/3-1 від 29.07.2013 року на проведення ТОВ «Фіона» будівельних робіт (порушення є таким, що не можливо усунути).

За результатами перевірки виявлені порушення, які є підставою для внесення державним органом з питань банкрутства до Дисциплінарної комісії подання щодо застосування до арбітражного керуючого дисциплінарних стягнень:

частини п'ятої статті 44 Закону № 4212, розпочато продаж майна боржника не у вигляді цілісного майнового комплексу;

частини шостої статті 3-1 Закону № 2343, при реалізації своїх прав та обов'язків діяв без урахування інтересів боржника та його кредиторів;

вимоги підпункту «г» пункту 1 частини першої статті 31 Закону № 2343, арбітражним керуючим безпідставно було включено до витрат, пов'язаних з провадженням у справі про банкрутство та фактично відшкодовано витрати щодо надання автотранспортних послуг ТОВ «ДАЄМ» розміром 421224,15 грн. та витрат щодо проведення будівельних робіт - будівлі головного виробничого корпусу на суму 3581122,22 грн.

Позивач оскаржує відповідні висновки відповідача, як такі, що порушують його права та зроблені без урахування вимог діючого законодавства.

Діяльність арбітражного керуючого, порядок проведення ліквідаційної процедури, функції та повноваження арбітражних керуючих визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до п. 2, 3 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Указом Президента України № 395/2011 від 06.04.2011 року, Мін'юст України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України.

Відповідно до п. 4 цього Положення Мін'юст України відповідно до покладених на нього завдань здійснює ліцензування діяльності фізичних осіб - підприємців, які провадять діяльність як арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори), видає, переоформлює та анулює ліцензії, видає копії та дублікати ліцензій на провадження діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), приймає рішення про визнання таких ліцензій недійсними; затверджує ліцензійні умови провадження діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) та порядок контролю за їх додержанням; здійснює у межах повноважень контроль за додержанням арбітражними керуючими (розпорядниками майна, керуючими санацією, ліквідаторами) ліцензійних умов.

Контроль за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) здійснюють Міністерство юстиції України як державний орган з питань банкрутства та за дорученням Мін'юсту України головні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі як територіальні органи з питань банкрутства (далі - орган контролю) на підставі Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 27.06.2013 № 1284/5 (надалі - Порядок).

Цей Порядок встановлює: процедуру організації та проведення перевірок діяльності арбітражних керуючих; повноваження осіб, які здійснюють перевірки; права й обов'язки арбітражних керуючих; порядок оформлення результатів перевірки; порядок підготовки за результатами перевірки подання на Дисциплінарну комісію арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) (далі - Дисциплінарна комісія) про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення.

Відповідно до п.2.2, 2.11 Порядку, контроль за діяльністю арбітражних керуючих здійснюється на предмет дотримання ними вимог Конституції України, Господарського процесуального кодексу України, Закону, іншого законодавства з питань банкрутства та законодавства про оплату праці.

Предметом планової перевірки є відповідність діяльності арбітражного керуючого вимогам, визначеним у Законі, а також додержання арбітражним керуючим вимог Конституції України, Господарського процесуального кодексу України, Закону, іншого законодавства з питань банкрутства та законодавства про оплату праці, під час здійснення повноважень розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора у справах про банкрутство за період, що підлягає плановій перевірці.

Пунктами 2.3, 2.17 Порядку визначено, що здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих складається з таких етапів: проведення перевірки, складання довідки про результати перевірки діяльності арбітражного керуючого (далі - Довідка); надання арбітражним керуючим комісії заперечень щодо Довідки та (або) усунення зазначених у Довідці порушень; складення акта перевірки з урахуванням Довідки, заперечень та усунутих арбітражним керуючим порушень.

Згідно п. 6.4.3. Порядку у разі виявлення за результатами перевірки порушень у резолютивній частині акта перевірки зазначаються всі порушення з посиланням на конкретні структурні одиниці нормативно-правових актів. Довільне викладення або трактування вимог нормативно-правових актів не допускається. Порушення, усунені арбітражним керуючим до моменту складання акта перевірки, вважаються такими, що не вчинені, та в резолютивній частині акта перевірки не вказуються.

При прийнятті постанови суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Стосовно порушень 1,2, які викладені в акті 1 від 08.01.2014 року.

В оскаржуваному акті відповідачем вказується, що позивачем всупереч вимогам абзацу четвертого частини першої ст..25 Закону № 2343, не проведено інвентаризацію нематеріальних активів, товарино - матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків ТОВ «Завод КБМ» та абзацу сьомого частини першої статті 25 Закону № 2343, не сформовано ліквідаційну масу.

Відповідно до ч.2 ст.41 Закону № 2343 ліквідатор з дня свого призначення проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута.

На виконання вищевказаної норми закону, позивачем був складний інвентаризаційний опис від 07.12.2011 року в якому окрім основних засобів в інвентаризаційному опису № 3 було включено і грошові кошти (а.с.96-104).

Наказом арбітражного керуючого № 3/1 від 24.05.2012 року була сформована ліквідаційна маса (а.с. 95).

Відповідно до ч.3 ст.57 Закону № 2343, у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо визначеної арбітражним керуючим початкової вартості майна комітет кредиторів або окремий кредитор чи власник майна боржника можуть звернутися до господарського суду з клопотанням про проведення незалежної оцінки. Господарський суд своєю ухвалою може призначити незалежну оцінку майна боржника за рахунок зацікавлених кредиторів (кредитора), що здійснюється у порядку, визначеному Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 13.05.2013 року по справі №5/73б за клопотанням кредитора була призначена незалежна оцінка майна (а.с.93-94).

Протоколом загальних зборів кредиторів № 7 від 05.04.2013 року було зобов'язано ліквідатора надати звіт про незалежну експертну оцінку майна боржника (а.с.91-92).

Отже, судом встановлено, що позивач при складанні інвентаризаційного опису та визначення початкової вартості майна банкрута, діяв на підставі вимог Закону № 2343 і позовні вимоги в цієї частини є такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно порушення п.3, яке викладено в акті 1 від 08.01.2014 року

Протоколом загальних зборів кредиторів № 9 від 31.05.2012 року було узгоджено результати оцінки майна банкрута (а.с.90).

Згідно з ч.5 ст.44 Закону № 2343, ліквідатор здійснює продаж майна боржника у вигляді цілісного майнового комплексу. У разі якщо продати майно боржника у вигляді цілісного майнового комплексу не вдалося, ліквідатор здійснює продаж майна боржника частинами.

Відповідно до ч.4 ст.42 Закону № 2343, майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує.

Згідно з витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 40253197 від 28.03.2013 року в заставі знаходиться рухоме майно ТОВ «Кирпичний завод «Альтком» (правонаступником якого є ТОВ «Завод КБМ») відповідно до Договорів застави № 2-2009/ОС від 31.03.2009 року з ВАТ «ВіЕйБі» Банком, № 2-20009/ТЗ від 31.03.3009 року з ВАТ «ВіЕйБі» Банком, № 2-20009/ТО від 31.03.3009 року з ВАТ «ВіЕйБі» Банком, № 2-20009/ГП від 31.03.3009 року з ВАТ «ВіЕйБі» Банком, Договорів застави товарів в обороті № 090604-01/3 з ВАТ «ВіЕйБі Лізінг», № 081209-19/3 з ВАТ «ВіЕйБі Лізінг» (а.с.133-141,164-168).

Актами від 19.10.2011 року та від 21.10.2011 року у ТОВ «Завод КБМ» було вилучено на користь ТОВ «ВіЕйБі Лізінг» екскаватор гусеничний та бульдозер (а.с.142-143).

Продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду.

Наказом арбітражного керуючого № 4 від 29.01.2013 року майно, що є предметом забезпечення вимог кредиторів (заставне майно) було виключено з ліквідаційної маси (а.с.89).

Отже, судом встановлено що позивач виключив з цілісного майнового комплексу майно, яке є предметом забезпечення вимог кредиторів, правомірно на підставі вимог закону і позовні вимоги в цієї частини є такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно порушення п.4, яке викладено в акті 1 від 08.01.2014 року.

Відповідно до ч. 6 ст.49 Закону № 2343, організатором аукціону є визначена замовником фізична або юридична особа, що має ліцензію на проведення торгів і з якою замовник аукціону уклав договір на проведення аукціону.

Організатор аукціону визначається замовником за конкурсом, що проводиться у визначеному замовником порядку, основними критеріями якого вважаються наявність ліцензії, достатній, але не менш як три роки, досвід проведення аукціонів, запропонована найменша сума винагороди.

Організатором аукціону не може бути заінтересована особа стосовно боржника, кредиторів та замовника аукціону.

Згідно з газетою «Голос України» від 03.07.2013 року було надруковано оголошення про проведення конкурсу з пошуку торгівельної організації для проведення торгів, щодо реалізації майна банкрута (а.с.87).

Листом б/н від 15.07.2013 року на адресу ліквідатора звернулася торгівельна організація «Перша Українська Межрегіональна Біржа» та запропонувала розмір винагороди 10% (а.с.86).

Листом № 12/07-13 від 12.07.2013 року на адресу ліквідатора звернулася торгівельна організація «Донецька Товарна Біржа «Південний Схід» та запропонувала розмір винагороди 7% (а.с.85).

Позивачем була обрана торгівельна організація «Донецька Товарна Біржа «Південний Схід» тому, що вона надала більш привабливу пропозицію щодо розміру винагороди.

Отже, судом встановлено що позивач провів конкурс на визначення торгівельної організації та визначив переможця, відповідно до вимог закону і позовні вимоги в цієї частини є такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно порушення п.5, яке викладене в акті 1 від 08.01.2014 року.

Відповідно до ч.4 ст.50 Закону № 2343, укладений на аукціоні договір купівлі - продажу нерухомого майна підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню.

Згідно з ч.1 ст.69 Закону № 2343, протокол про проведення аукціону складається організатором аукціону негайно після оголошення переможця аукціону або закінчення аукціону без виявлення переможця.

Відповідно до ч.3 ст.71 Закону № 2343, протягом п'яти днів з дати підписання цього протоколу замовник аукціону надсилає переможцеві торгів пропозицію щодо укладення договору купівлі-продажу майна разом з проектом цього договору відповідно до поданої переможцем торгів пропозиції щодо встановлення ціни цього майна.

Таким чином, Законом № 2343 не покладається контроль за нотаріальним посвідченням договору купівлі - продажу, на арбітражного керуючого.

Відповідач, погодився з запереченнями позивача в цієї частині, та в оскаржуваному акті вказав, що порушення частини 4 ст.50 Закону № 2343 в діях позивача відсутні і, таким чином, позовні вимоги в цієї частини є такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно порушення п.6,7, яке викладене в акті 1 від 08.01.2014 року.

Відповідачем в акті вказується, що позивачем порушені вимоги підпункту «г» пункту 1 частини 1 ст.31 Закону № 2343 щодо безпідставного включення до витрат пов'язаних з провадженням у справі про банкрутство та фактично відшкодовано витрати щодо надання автотранспортних послуг в розмірі 421224,15 грн.

Відповідно до Договору № ДАЕМ/Д/П/S/4т/ЕХ-210 від 29.04.2013 року на перевозку вантажив автомобільним транспортом, укладеним між ТОВ «ДАЕМ» та ТОВ «Завод КБМ», виконавець був зобов'язаний надати замовнику автотранспортні послуги, а замовник був зобов'язаний їх оплатити (а.с.126-127).

Актом прийому - передачі робіт (послуг) № 30/06-3у від 30.06.2013 року сторони погодили виконання автотранспортних послуг на суму 224400,00 грн. (а.с.128).

Актом прийому - передачі робіт (послуг) № 30/07-32у від 31.07.2013 року сторони погодили виконання автотранспортних послуг на суму 79200,00 грн. (а.с.129).

Актом прийому - передачі робіт (послуг) № 31/05-37у від 31.05.2013 року сторони погодили виконання автотранспортних послуг на суму 237600,00 грн. (а.с.130).

Згідно з ч.6 ст.3-1 Закону № 2343, при реалізації своїх прав арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

Протоколом загальних зборів кредиторів № 10 від 05.12.2013 року був узгоджений звіт про витрати арбітражного керуючого та ці витрати були схвалені комітетом кредиторів (а.с.35-36).

Отже, судом встановлено, що в даному випадку позивач діяв на підставі вимог закону і позовні вимоги в цієї частини є такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно порушення п.8, яке викладене в акті 1 від 08.01.2014 року щодо висновку про незавершену підприємницьку діяльність банкрута.

Відповідно до ч.1 ст..38 Закону № 2343, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо.

Позивач, з приводу цього порушення, заперечував та надав в ході перевірки акти виконаних робіт форми КБ2 та КБ3 на ремонтні роботи щодо підтримки у належному стані майна банкрута.

Відповідач прийняв ці заперечення та в акті перевірки вказав, що порушення абзацу 1 частини 1 ст.23 Закону № 2343 відсутні.

Частиною 6 статті 3-1 Закону № 2343 (в редакції Закону України № 784 зі змінами та доповненнями які діяли до 19.01.2013 року), передбачено, що при реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

Згідно з ч.9 ст.13 Закону № 2343 (в редакції Закону України № 784 зі змінами та доповненнями які діяли до 19.01.2013 року), розпорядник майна зобов'язаний:

розглядати разом з посадовими особами боржника копії заяв кредиторів про грошові вимоги до боржника, які надійшли до господарського суду у зв'язку з порушенням справи про банкрутство та надіслані боржнику в установленому цим Законом порядку;

вести реєстр вимог кредиторів у встановленому порядку;

повідомляти кредиторів про результати розгляду їх вимог боржником та включення визнаних вимог до реєстру вимог кредиторів або про відмову визнання вимог боржником;

вживати заходів для захисту майна боржника;

аналізувати фінансову, господарську та інвестиційну діяльність боржника, його становище на товарних ринках;

виявляти ознаки фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства;

скликати збори кредиторів;

надавати державному органу з питань банкрутства відомості, необхідні для ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено справу про банкрутство;

надавати господарському суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, відомості про фінансове становище боржника, пропозиції щодо можливості відновлення платоспроможності боржника;

виконувати інші функції, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч.10 ст.13 Закону № 2343 (в редакції Закону України № 784 зі змінами та доповненнями які діяли до 19.01.2013 року), при здійсненні своїх повноважень розпорядник майна зобов'язаний діяти добросовісно, розумно, враховувати інтереси боржника та його кредиторів.

Таким чином, суд вважає що в ході судового засідання було встановлено що позивач діяв сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

Внаслідок цього, дії відповідача з внесення до акту позапланової невиїзної перевірки діяльності позивача недостовірних відомостей про порушення позивачем приписів Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», є протиправними.

Отже, суд оцінивши, відповідно до ч.3 ст.86 КАС України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок всіх доказів в їх сукупності, приходить до висновку що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до ст.94 Кодексу адміністративного судочинства судові витрати підлягають стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17-20, 69-72, 86, 94, 158-164, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги арбітражного керуючого Голобородько Сергія Олександровича до Головного управління юстиції у Донецькій області про визнання протиправними дій щодо складання акту позапланової невиїзної перевірки у відношенні арбітражного керуючого Голобородько С.О. № 1 від 08.01.2014 року та його скасування, задовольнити повністю.

Визнати дії Головного управління юстиції у Донецькій області щодо складання акту позапланової невиїзної перевірки у відношенні арбітражного керуючого Голобородько С.О. № 1 від 08.01.2014 року, протиправними.

Скасувати акт позапланової невиїзної перевірки у відношенні арбітражного керуючого Голобородько С.О. № 1 від 08.01.2014 року.

Стягнути на користь арбітражного керуючого Голобородько Сергія Олександровича з Державного бюджету України суму судового збору в розмірі 74 (сімдесят чотири) гривні.

Постанова прийнята в нарадчій кімнаті та її вступну та резолютивну частину проголошено в судовому засіданні 13 лютого 2014 року в присутності представників сторін.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складений 18 лютого 2014 року.

Суддя Хохленков О.В.