Ухвала суду № 37374407, 20.02.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2014 року Справа № 122862/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Макарика В.Я.

суддів - Глушка І.В. Большакової О.О.

за участю секретаря судового засідання - Ливак М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.06.2012р. у справі № 2а-1607/12/1370 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Габен" до Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Габен"(далі -ТзОВ "Габен") звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби № 0000032341 від 18.01.2012 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07.06.2012р. - адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби № 0000032341 від 18.01.2012 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Габен" (ЄДРПОУ 20832731) 2 146 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень) судового збору.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач Державна податкова інспекція у Сихівському районі м. Львова Львівської області оскаржила її в апеляційному порядку та просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Апелянт свої вимоги мотивує тим, що судом 1 інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, висновки суду вважає необґрунтованими з підстав викладених в апеляційній скарзі, та порушено норми матеріального та процесуального права.

Зокрема апелянт зазначає, що суд першої інстанції судом при ухваленні постанови порушено вимоги ПК України, який визначає,що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Габен" в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи у його відсутності згідно із ч.4 ст. 196 КАС України.

Вислухавши доводи осіб, які з'явились у судове засідання, з'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги з наступних підстав.

Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ "Габен" з питань правильності формування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за серпень 2011 року, результати якої відображені в Акті № 3855/23-408/20832731 від 17.10.2011 року.

На підставі висновків зазначеного Акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення -рішення № 0000032341 від 18.01.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем -податок на додану вартість на суму 1 145 090 грн., з них 916 072 грн. - за основним платежем, 229 018 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 року (далі -ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше, дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п. 201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 23.09.2011 року ТзОВ фірмою "Габен"отримано лист за № 286 а від 21.09.2011 року від ПрАТ Агрофірма "Зоря ім. Плютинського", згідно з яким податкова накладна № 1062/2 від 31.08.2011 року на суму ПДВ - 2 787 928,29 грн. анульована, оскільки помилково виписана на загальну суму попередніх оплат та не враховує те, що проплати здійснювались протягом місяця по різних договорах. На вказану суму сформовані інші податкові накладні. Даним листом для ТзОВ "Габен"був також наданий перелік сформованих податкових накладних.

Відповідно до п. 201.7 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата аванс.

Таким чином, ПрАТ Агрофірма "Зоря ім. Плютинського"сформувало та передало ТзОВ "Габен" податкові накладні на суму ПДВ - 2 787 928,29 грн., що виписані на дату здійснення попередньої оплати, які не підлягають включенню до Єдиного реєстру податкових накладних.

Пунктом 11 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України визначено, що реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Матеріалами справи стверджується, що позивачем представлено суду первинні документи, які містять відомості про господарські операції та підтверджують сплату ПДВ в ціні товару по вказаних операціях, зокрема: податкові накладні, картки рахунку по клієнту ПрАТ Агрофірма "Зоря ім. Плютинського" за серпень 2011 року. До реєстру включені податкові накладні, виписані на дату здійснення попередньої оплати, які не підлягають включенню до Єдиного реєстру податкових накладних, оскільки сума ПДВ по кожній з них окремо була меншою, ніж 100000,00 грн.

Відповідачем не представлено суду доказів, які б підтверджували допущені порушення вимог п. 201.1 ст. 201 ПК України щодо форми чи порядку заповнення ПрАТ Агрофірма "Зоря ім.Плютинського" податкових накладних.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції вірно дійшов висновку , що у позивача відсутній обов'язок реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з п. 1 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 року №1002 виправлення помилки в реєстрі здійснюється методом "сторно" за правилами, передбаченими для бухгалтерського обліку, у момент виявлення таких помилок. Коригування помилкових записів у Реєстрі не призводить до потреби формування нових (уточнюючих) реєстрів.

Також,колегія суддів зазначає, що результати зустрічної перевірки ПрАТ Агрофірма "Зоря ім.Плютинського", проведеної ДПІ у Сихівському районі м. Львова, відповідно до яких в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних даного постачальника відсутня податкова накладна за № 1062 від 31.08.2011 року (сума ПДВ - 2 787 928,29 грн.). На таку суму ПДВ до реєстру включені податкові накладні, виписані на дату здійснення попередньої оплати, які не підлягають включенню до Єдиного реєстру податкових накладних.

Відповідно до ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформляються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Згідно із п.6 І Розділу Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010 року №984, факти виявлених порушень викладаються в акті перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Висновок відповідача про порушення ТзОВ "Габен" вимог податкового законодавства є необґрунтованим, оскільки зроблений без урахування і належної оцінки первинним документам та інформації, представлених ТзОВ "Габен" та ПрАТ Агрофірма "Зоря ім.Плютинського" під час проведення перевірки. При цьому, як вбачається з матеріалів справи отримані відповідачем від ТзОВ "Габен" та ПрАТ Агрофірма "Зоря ім.Плютинського" під час проведення перевірки відомості свідчать про відсутність обов'язку позивача включити податкову накладну за № 1062 від 31.08.2011 року до Єдиного реєстру податкових накладних.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Проте, податковим органом, конкретних доказів, на підставі яких можна дійти до висновку про порушення платником податків норм податкового законодавства суду надано не було.

Аналізуючи діюче на момент виникнення спірних правовідносин законодавство та обставини справи, суд вірно прийшов до висновку, що твердження органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, що було підставою для задоволення позову.

Враховуючи зазначене апеляційний суд приходить до висновку про те, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом першої інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова залишити без задоволення , а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.06.2012р. у справі № 2а-1607/12/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя: В.Я.Макарик

Судді: І.В.Глушко

О.О.Большакова

Повний текст ухвали складений 25 лютого 2014 року.