Ухвала суду № 37361413, 13.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/16612/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

13 лютого 2014 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевича М.В.

за участю секретаря Рижкової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Ренесанс Капітал" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві про зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, Публічне акціонерне товариство «БАНК РЕНЕСАНС КАПІТАЛ», звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.07.2013р. №0000782230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток банківських організацій в розмірі 497 054грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2013 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000782230 від 12.07.2013 року.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, представник Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що звернулись в судове засідання. перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві з 04.06.2013р. по 02.07.2013р. проведена документальна планова виїзна перевірка Публічного акціонерного товариства «БАНК РЕНЕСАНС КАПІТАЛ» (скорочено АТ «БАНК РЕНЕСАНС КАПІТАЛ») та 04.07.2013р. складено акт №215/22-30/26333064 про результати проведення документальної планової виїзної перевірки АТ «БАНК РЕНЕСАНС КАПІТАЛ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період за 01.01.2010р. по 31.12.2012р. (далі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення п.138.2 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 397 643грн. за 2012 рік.

На підставі встановленого порушення відповідачем 12.07.2013р. прийнято податкове повідомлення - рішення №0000782230, яким за порушення п.138.2 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток банківських організацій в розмірі 497 054грн., в тому числі основний платіж - 397 643грн. та штрафні санкції - 99 411грн.

За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням рішенням позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень, не доведена правомірність та обґрунтованість прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодекс адміністративного судочинства України, а доводи податкової служби щодо відсутності реального характеру операцій позивача є необґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 30.11.2006 року між Банком та MasterCard International Incorporated (нерезидент) укладено договір MasterCard Licence Agreement, який передбачає членство Банку у міжнародній платіжній системі MasterCard International. Даний договір було зареєстровано в Національному банку України та отримано реєстраційне свідоцтво №306 від 31.07.2007р.

21.02.2011 року між Банком та ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» укладено в новій редакції Договір № ВО-25 «Про підтримку членства АТ «БАНК РЕНЕСАНС КАПІТАЛ» в асоціації MasterCard International та відкриття і обслуговування кореспондентських рахунків» (надалі - Договір).

Відповідно до умов Договору ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» зобов'язується надати Банку послуги, спрямовані на підтримку діяльності Банку у якості афіліативного члена МПС (міжнародна платіжна система), в порядку та на умовах, визначених у даному договорі. Банк у свою чергу зобов'язується прийняти послуги ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» та оплатити їх в порядку та на умовах, встановлених цим договором (п. 2.1. Договору).

Так, зокрема, відповідно до п. 3.1.5 Договору ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» зобов'язується забезпечити розрахунки за транзакціями Банку на основі інформаційних повідомлень (визначених як «Файли» в п. 1.17 цього Договору), що надаються ПАТ Райфайзен Банк Аваль» від УПЦ в електронному вигляді.

З метою виконання функцій розрахункового Банку, відповідно до умов Договору, ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» відкриває Банку кореспондентський мультивалютний Рахунок № 16003371 (надалі - рахунок) та проводить розрахунки за транзакціями Банку (п. 1.1 Договору «Про відкриття і ведення Рахунку», що є додатком № 5 до Договору).

Відповідно до п.5.2 Договору у разі списання МПС з рахунку ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» сум за трансакціями Банку, плат за послуги та в інших випадках, передбачених офіційними правилами МПС, ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» здійснює списання відповідних сум з кореспондентського рахунку Банку.

Відповідно до п. 12.3 Договору сторони дійшли згоди, що з метою забезпечення виконання Банком своїх зобов'язань перед ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» за цим Договором,

ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» має право здійснювати договірне списання грошових коштів з рахунку Банка та/або з рахунку /Гарантійного грошового покриття в розмірі, що відповідає сумі грошових зобов'язань Банка за Договором. Таке договірне списання може здійснюватись ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» будь яку кількість разів, починаючи з дати настання строку здійснення відповідного платежу Банка(включно) та до повного погашення заборгованості Банка перед ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» за цим Договором.

Відповідно до п. 3.2.7 Договору Банк зобов'язується підтримувати на рахунку залишок, достатній для здійснення розрахунків з ПАТ «Райфайзен Банк Аваль», МПС та/або банками- членами відповідно до цього договору.

Позивач, протягом періоду з 01.01.2012 по 31.12.2012, проводив розрахункові операції в використанням міжнародної платіжної системи MasterCard, які обслуговував ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» як Банк-спонсор відповідно до Договору.

Розрахунки за послуги MasterCard International ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» проводив шляхом списання необхідних сум за відповідними вимогами платіжної системи MasterCard International з кореспондентського рахунку Банку № 16003371 та подальшим перерахуванням MasterCard.

Позивач за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, на підставі виписок з балансового рахунку « 1600» здійснив перерахування коштів за послуги, надані MasterCard International на загальну суму 1 893 539,51 грн.

За результатами проведених банківських операцій позивачем сформовано валові витрати.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Також, відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову ззітність» (надалі - Закону № 996), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (стаття 1 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п. 1.10 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженим Постановою Національного банку України від 18.06.2003р. № 254).

Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженим Постановою Національного банку України від 18.06.2003 р. № 254 (далі - Положення) визначено перелік первинних документів, які складаються банками залежно від виду операції, та їх обов'язкові реквізити.

Залежно від виду операції первинні документи банку (паперові та електронні) поділяють на касові, які підтверджують здійснення операцій з готівкою, та меморіальні, що використовуються для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій.

До первинних меморіальних документів належать: меморіальні ордери, платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, платіжні вимоги, розрахункові чеки та інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України (п. 4.5, 4.6. Положення).

Банки обов'язково мають складати на паперових та/або електронних носіях регістри, особові рахунки та виписки з них (п. 5.3 Положення).

Відповідно до п. 5.4 Положення особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.

Відповідно до п. 5.6 Положення виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту

Отже, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Відповідно до п. 1.10 Положення, клієнтські рахунки - це особові рахунки, за якими обліковуються кошти клієнтів банку. До клієнтських рахунків належать кореспондентські (як у даному випадку), поточні (у тому числі рахунки за спеціальним режимом їх використання) та вкладні (депозитні) рахунки.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відомості про наявність фактично здійсненної господарської операції можуть бути підтверджені виключно первинними документами бухгалтерського обліку, якими зокрема можуть бути виписка по рахунку або меморіальний ордер.

Так, з матеріалів справи вбачається, що на підтвердження правомірності віднесення операцій Банком було надано до суду виписки с балансового рахунку « 1600» за період з 01.01.2012р. по 29.12.2012р., а також меморіальні ордери.

Відповідно п. б) пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають витрати банківських установ, до яких відносяться комісійні витрати в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління.

Відповідно до умов Договору операції з MasterCard International (нерезидент) проводить ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» (резидент) зі свого кореспондентського рахунку.

Для покриття своїх витрат ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» відповідно до Договору про підтримку членства списує необхідні суми з кореспондентського рахунку Банку, в тому числі і суми винагороди.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач у 2012 році на підставі виписок з балансового рахунку « 1600» здійснював перерахування коштів за послуги надані MasterCard на загальну суму 1 893 540грн. Вказану суму АТ «БАНК РЕНЕСАНС КАПІТАЛ» віднесено до складу витрат.

ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» проводить списання необхідних сум з кореспондентського рахунку АТ «БАНК РЕНЕСАНС КАПІТАЛ» в тому числі і винагород, що дає право позивачу на основі наданих виписок відносити до складу валових витрат.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що твердження відповідача про відсутність правових підстав для віднесення до складу валових витрат сум винагород понесених банком на підставі договору з ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» є необґрунтованими, а викладені висновки в акті перевірки не відповідають дійсним обставинам справи, що свідчить про безпідставність та протиправність винесеного податкового повідомлення-рішення №0000782230 від 12.07.2013р.

Порушень законодавства при здійсненні вказаних господарських операцій згідно договору судом першої інстанції обґрунтовано не встановлено, що свідчить про його наповненість належним юридичним змістом і тягне за собою настання передбачених законом правових наслідків, зокрема, в частині оподаткування податком на додану вартість.

В разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Посилання представника відповідача на ту обставину, що між Банком та MasterCard господарські операції фактично не проводились, первинні документи, які б підтверджували проведення таких операцій відсутні, а отже Банком неправомірно віднесено до складу витрат суми коштів на оплату послуг MasterCard, колегія суддів не приймає до уваги, так як Відповідно до умов Договору, укладеного між Позивачем та ПАТ «Райфайзен Банк Аваль», операції з MasterCard International (нерезидент) проводить ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» (резидент) зі свого кореспондентського рахунку. Для покриття своїх витрат ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» відповідно до зазначеного вище Договору списує необхідні суми з кореспондентського рахунку Банку, в тому числі і суми винагороди, позивач у 2012 році на підставі виписок з балансового рахунку « 1600», що є первинними фінансовими документами здійснював перерахування коштів за послуги надані MasterCard на загальну суму 1 893 540грн.

Тобто, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про те, що списання ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» необхідних сум з кореспондентського рахунку AT «БАНК РЕНЕСАНС КАПІТАЛ» в тому числі і сум винагород, дає право позивачу на основі наданих виписок відносити до складу валових витрат суми коштів на оплату послуг MasterCard.

Надані до справи первинні документи позивача оформлені у відповідності до вимог вище зазначених норм законодавства, а тому являються підставою для включення відповідних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено, що зміст зазначених вище угод не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що господарські операції позивача здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності обох підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Разом з тим, в порушення ст. 71 КАС України відповідачем ні в суду першої інстанції ні в суді апеляційної інстанції не надано доказів правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на вищезазначене апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 18 лютого 2014 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: Н.І. Горбань

М.В. Межевич

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.