Ухвала суду № 37361409, 13.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/13816/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Головань О.В. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

13 лютого 2014 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевича М.В.

за участю секретаря Рижкової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної виконавчої служби України, третя особа ОСОБА_3 про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, ОСОБА_2, звернулась до суду з позовом до Департаменту Державної виконавчої служби України, третя особа ОСОБА_3, в якому просить суд:

1. визнання незаконними, протиправними дій Державної виконавчої служби України, що проявилися в розгляді скарги № 7 ОСОБА_2 від 28.02.2013 р. вх. № КО ЗІ 20 по виконавчому провадженню ВП № 4529908 згідно із Законом України "Про звернення громадян" з порушенням строків та порядку, встановлених ч. 8 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження";

2. визнання незаконною, протиправною бездіяльності Державної виконавчої служби України, що проявилася в невинесенні постанови за наслідками розгляду скарги № 7 ОСОБА_2 від 28.02.2013 р. вх. № КО-3120 по виконавчому провадженню ВП № 4529908 та порушення строків та порядку, встановлених ч. 8 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження";

3. визнання незаконною, протиправною бездіяльності Державної виконавчої служби України, що проявилися в недотриманні та порушенні вимог ч. З ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження" при розгляді скарги № 7 ОСОБА_2 від 28.02.2013 р. вх. № КО-3120 в частині ненадіслання копії постанови Державної виконавчої служби України від 23.07.2013 р. про відновлення виконавчого провадження ВП № 4529908 не пізніше наступного дня органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ;

4. зобов'язання Державної виконавчої служби України розглянути скаргу № 7 ОСОБА_2 від 28.02.2013 р. вх. № КО-3120 по виконавчому провадженню ВП № 4529908 з урахуванням та застосуванням вимог ч. З ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження" та винести відповідну постанову (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2013 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Державної виконавчої служби України щодо розгляду скарги №7 ОСОБА_2 від 28.02.13 р. з порушенням строку розгляду та з невинесенням постанови за наслідками розгляду, передбачених ч. 8 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження". Зобов'язано Зобов'язати Державну виконавчу службу України розглянути скаргу №7 ОСОБА_2 від 28.02.13 р. в порядку, передбаченому ч. 8 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження", про що винести відповідну постанову. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою позивач, та третя особа подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянти посилаються на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 28.02.2013 р. ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися зі скаргою № 7 до начальника Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Черноволова В'ячеслава Андрійовича, у якій просили:

1. призначити та провести перевірку зазначених у скарзі фактів;

2. перевірити законність виконавчого провадження № 4529908 та правильність і повноту виконання виконавчого документу - рішення Європейського суду з прав людини від 15.02.2007 р. №25476/02 по справі "Погребна проти України";

3. визнати незаконною, протиправною, передчасною та скасувати постанову Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 20.12.2007 р. про закінчення виконавчого провадження № 4529908 за підписом старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Абісова Артура Володимировича;

4. відновити виконавче провадження № 4529908 з виконання виконавчого документу -рішення Європейського суду з прав людини від 15.02.2007 р. № 25476/02 по справі "Погребна проти України" з урахуванням постанови Державної виконавчої служби України від 13.12.2012 р. про відкриття виконавчого провадження ВП № 35696672;

5. офіційно надіслати Державі Україна, Міністерству юстиції України, Кабінету Міністрів України, Верховній Раді України, Президенту України, Комітету Міністрів Ради Європи, Європейському суду з прав людини постанову ДВС України про скасування постанови від 20.12.2007 р. про закінчення виконавчого провадження № 4529908 та постанову ДВС України про відновлення виконавчого провадження № 4529908 з виконання виконавчого документу - рішення Європейського Суду з прав людини від 15.02.2007 р. по заяві № 25476/02 "Погребна проти України".

У скарзі від 28.02.2013 р. № 7 позивач зазначила, що постанова від 20.12.2007 р. про закінчення виконавчого провадження ВП № 35696672 є незаконною та передчасною; старшим державним виконавцем Абісовим A.B. не у повному обсязі виконано рішення Європейського Суду з прав людини від 15.02.2007 р.

Листом від 26.07.2013 р. ОСОБА_2, ОСОБА_3 було повідомлено, що постановою відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 13.12.2012 р. ВП № 35696672 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2012 р. № 2а-19515/10/2670 про зобов'язання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконати рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Погребна проти України" в частині зобов'язання виконати негрошову частину рішення Васильківського міського суду Київської області від 31.01.2002 р. по справі № 2-7/2002.

Також заявників було повідомлено, що постановою відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 03.07.2013 р. ВП №38685850 відкрито виконавче провадження з виконання листа Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2013 р. № 1/2012 щодо зобов'язання ДВС України вжити заходів про вилучення/видалення з ЄДРВП інформації про скасування постанови від 17.08.2007 р. старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства .юстиції України Кириченка В.Г. про відкриття виконавчого провадження № 4529908.

Постановою начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 19.07.2013 р. ВП № 4529908 скасовано постанову від 20.12.2007 р. ВП № 4529908 про закінчення виконавчого провадження, виконавче провадження відновлено 23.07.2013 р.

У зв'язку з порушенням строку розгляду звернень наказом від 07.06.2013 р. № 134/4 старшому державному виконавцю Попіву Р.І. оголошено догану; головного державного виконавця Роєнко Р.В. звільнено із займаної посади.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, так як відповідач не розглянув скаргу позивача в порядку встановленому ст.82 Закону України «Про виконавче провадження» та не прийняв відповідного рішення у формі передбаченій Законом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Так, гідно зі ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця подається начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії чи бездіяльність начальника відділу можуть бути оскаржені до вищестоящого органу державної виконавчої служби. Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України розглядає виключно скарги на рішення, дії чи бездіяльність начальників управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.

Згідно із ч. 8 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження" скарга, подана у виконавчому провадженні начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, розглядається у десятиденний строк з дня її надходження. За результатами розгляду скарги начальник відділу виносить постанову про її задоволення чи відмову, яка в десятиденний строк може бути оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду. Скарга, подана без додержання вимог, викладених у частині шостій цієї статті, розглядається начальником відділу в порядку, встановленому Законом України "Про звернення громадян".

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано зазначає, що згідно вказаних норм Закону скарга № 7 від 28.02.2013 р. мала бути розглянута з урахуванням вимог ч. 8 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження", тобто, шляхом винесення постанови про її задоволення чи відмову в десятиденний строк з її надходження.

Разом з тим, судом першої інстанції встановлено та не спростовано відповідачем по справі щодо недотримання при подачі скарги вимог ч. 6 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження».

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимоги в частині визнання протиправними дії Державної виконавчої служби України щодо розгляду скарги позивача в порядку ст. 82 Закону.

Також, матеріалами справи підтверджується пропущення 10-денного строку розгляду скарги, адже на скаргу, подану 28.02.2013 р., відповідь надано листом від 26.07.2013 р.

При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано зазначає, що притягнення працівників Державної виконавчої служби України до відповідальності у зв'язку з неналежним розглядом скарги позивача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в даному випадку.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача щодо визнання протиправною бездіяльності Державної виконавчої служби України, що проявилася в порушенні строків розгляду скарги, встановлених ч. 8 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження", також підлягають до задоволення, а тому належним способом поновлення прав позивача в даному випадку є зобов'язання відповідача розглянути скаргу в передбаченому законодавством порядку.

Щодо позовної вимоги про визнання незаконною бездіяльності, зобов'язання Державної виконавчої служби України розглянути скаргу № 7 від 28.02.2013 р. по виконавчому провадженню ВП № 4529908 з урахуванням та застосуванням вимог ч. 3 ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження" та винести відповідну постанову, суд першої інстанції обґрунтовано зазначає, що субсидіарне застосування до правовідносин сторін вимог ч. 3 ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження" в даному випадку не потрібне, оскільки особливості процедури виконання (і повідомлення стягувача про виконання) рішень Європейського суду з прав людини чітко передбачені спеціальним Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, згідно із ч. 3 ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження" про відновлення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, копії якої не пізніше наступного дня надсилаються до суду, який визнав незаконною постанову державного виконавця, сторонам, а також органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

Як вбачається з матеріалів справи, начальником відділу примусового виконання рішень проведено перевірку виконавчого провадження ВП № 4529908 в порядку статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" та постановою від 23.07.2013 р. скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 20.12.2007 р., а виконавче провадження з виконання Рішення Європейського суду з прав людини від 15.02.2007 р. у справі № 25476/02 "Погребна проти України" відновлено.

Постанову про відновлення виконавчого провадження від 23.07.2013 р. ВП № 4529908 23.07.2013 р. о 14:50 год. отримано представником ОСОБА_2 - ОСОБА_9, що підтверджується розпискою про отримання на супровідному листі від 23.07.2013 р. № П-16503/5-151/15 до зазначеної постанови.

Постанову про відновлення виконавчого провадження надіслано до Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини Міністерства юстиції України, який відповідно до Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2006 р. № 784 "Про заходи щодо реалізації Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та Положення про Міністерство юстиції України є відповідальним за забезпечення виконання рішень Європейського суду з прав людини в України.

Разом з тим, Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" не передбачено надсилання постанов державного виконавця безпосередньо до Європейського суду з прав людини або до Комітету Міністрів Ради Європи. Зазначений Закон передбачає надсилання процесуальних документів саме до Органу представництва.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Надані докази були оцінені судом першої інстанції, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності колегія суддів дійшла висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими та, відповідно, його вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Крім того, колегія суддів зазначає про відсутність правових підстав для задоволення клопотань ОСОБА_3 про винесення окремих ухвал на дії відповідача.

При цьому апеляційні скарги не містять посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявниками в апеляційних скаргах були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційних скаргах процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційні скарги залишаються без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 18 лютого 2014 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: Н.І. Горбань

М.В. Межевич

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.