Постанова № 37356474, 24.02.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"24" лютого 2014 р. Справа № 906/1427/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Гулова А.Г. ,

суддя Маціщук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Житомирського обласного територіального відділення Антимонипольного комітету України

на рішення господарського суду Житомирської області від 02.12.2013 р.

у справі № 906/1427/13 (суддя Вельмакіна Т.М.)

за позовом Міське комунальне підприємство "Водоканал"

до відповідача Житомирського обласного територіального відділення Антимонипольного комітету України

про визнання недійсним п.2 та п.3 Рішення адміністративної колегії від 30.07.2013р. №1.16/-61р за участю представників сторін:

позивача: Глущенко О.М.; Христюк І.А.

відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 02.12.2013 р. у справі №906/1427/13 позов Міського комунального підприємства "Водоканал" до Житомирського обласного територіального Відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним п. 2 та п.3 Рішення адміністративної колегії від 30.07.2013 р. № 1.16/-61р задоволено. Визнано недійсними п. 2 та п. 3 рішення адміністративної колегії Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" від 30.07.2013р. №1.16/-61р.

При винесенні вищевказаного рішення, судом першої інстанції з матеріалів справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції №4.7.2-54/2013 від 31.05.2013 р. було встановлено, що остання розглядалася у зв'язку з надходженням заяви мешканки м. Радомишль Панькевич І.П. щодо неправомірних дій МКП "Водоканал" в частині зволікання з проведенням повірки лічильника холодної води та відмовою у проведенні перерахунку плати за послуги з централізованого водопостачання за нормами. В процесі розгляду вказаної справи досліджувалися саме наведені у заяві обставини, в результаті чого було встановлено, що МКП "Водоканал" не взяло на облік старий лічильник ОСОБА_4 та не контролювало міжповірочні інтервали, хоча періодична повірка квартирних засобів обліку, їх обслуговування та ремонт, у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж є обовязком виконавця.

Переглядаючи рішення №1.16/-61 від 30.07.2013 р. адміністративної колегії Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на предмет відповідності вимогам закону, судом першої інстанції було прийнято до уваги окремі положення Законів України „Про Антимонопольний комітет України", "Про захист економічної конкуренції", "Про надання житлово-комунальних послуг", "Про метрологію та метрологічну діяльність", Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630, Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд прибудинкових територій, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.05 № 560 та спільного наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, Міністерства промислової політики України та Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства "Про врегулювання питання щодо збільшення міжповірочних інтервалів лічильників холодної та гарячої води" від 15.06.2005 № 141/212/9, зареєстрованого у Мін'юсті 25 червня 2005 року за № 687/10967.

В обґрунтування своїх висновків, суд першої інстанції вказав на те, що укладеним із споживачем договором не передбачено здійснення МКП "Водоканал", зокрема, періодичної повірки квартирних засобів обліку, не вбачається також і розроблених тарифів щодо надання таких послуг позивачем, відповідно висновки відповідача стосовно обов'язку МКП "Водоканал" здійснювати періодичну повірку засобів обліку води, їх обслуговування та ремонт, є безпідставними.

Також, при вирішенні спірних правовідносин, судом першої інстанції було встановлено, що 19.06.2012 року комісією позивача було надано дозвіл ОСОБА_4 на повірку лічильника на протязі одного місяця та зазначено, що засіб обліку води №92638812 не опломбований. 12.07.2012 ДП "Житомирстандартметрологія" видано Довідку №1337 про непридатність засобу вимірювальної техніки - водолічильника зав. №92638812. Підставою для визначення засобу вимірювальної техніки непридатним визначено, що похибка водолічильника не відповідає вимогам ГОСТ 8.156-82 та становить +17%. Крім того, з наданих до матеріалів справи результатів зняття показників лічильника ОСОБА_4 14.12.2013 судом було встановлено, що на момент зняття вказаних показників пломба на лічильнику № 92638812 була відсутня.

З урахуванням вказаного, місцевий господарський суд зазначив, що за відсутності у споживача паспорта водолічильника № 92638812, МКП "Водоканал" дійсно не мало можливості здійснити перерахунок плати за споживання води, оскільки не володіло необхідними для перерахунку вихідними даними.

Врховуючи факт відсутності інформації про проведення періодичної повірки квартирного засобу обліку споживача послуг ОСОБА_4, суд першої інстанції зауважив, що МКП "Водоканал" мав всі підстави для нарахування плати згідно з нормативами (нормами) споживання, як це передбачено п.15 Правил.

Крім того, суд звернув увагу на те, що на момент звернення до ЖОТВ Антимонопольного комітету України, споживач послуг не могла ставити питання про нарахування зайвої плати, оскільки вона звернулася до відповідача, з метою врегулювання спірних питань щодо здійснення повірки лічильника та здійснення перерахунку плати за надані послуги.

Враховуючи встановлені обставини у даній справі та положення діючого законодавства, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не було в повному обсязі з'ясовано обставини, які мають значення для справи, що стало підставою визнання встановленими недоведених обставин та спричинило невідповідність обставинам справи, викладених у рішенні висновків. З огляду на вказане, суд задоволив позовні вимоги про визнання недійсним п. 2 та п. 3 Рішення адміністративної колегії Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №1.16/-61р від 30.07.2013.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, відповідач - Житомирське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулось з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення господарського суду Житомирської області від 02.12.2013 р. у справі № 906/1427/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник (відповідач) вказує наступне.

Внаслідок не здійснення вчасної періодичної повірки засобу обліку води у заявника виникли сумніви щодо правильності показань лічильника, а тому була проведена повірка, за результатами якої ДП "Житомирстандартметрологія" було повідомлено, що похибка лічильника не відповідає ГОСТ 8.156-83 та складає +17%. Тобто, як стверджує скаржник, підприємством нараховувалися надлишкові об'єми використання води ОСОБА_4, і, як наслідок, плата за послуги з централізованого водопостачання.

На підтвердження своєї позиції, скаржник вказує, що відповідно до Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869, підприємства, які надають послуги населенню з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (виконавці), повинні забезпечити виконання робіт з періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж після повірки) квартирних засобів обліку води та теплової енергії за рахунок тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій відповідно до укладених між ними договорів.

З огляду на вказане, скаржник зазначає, що індивідуальні засоби обліку, встановлені в квартирах, які є власністю споживача, можуть бути повірені за рахунок виконавця житлово-комунальних послуг у відповідному багатоквартирному будинку, якщо ця послуга включена до тарифу та договору на надання житлово-комунальних послуг.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на положення ст..ст. 19, 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст. ст. 11, 28 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність", ст. 609 ЦК України п.п. 8, 30, 32 "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року.

Скаржник стверджує, що так як МКП "Водоканал" з 2002 року не виконувало покладені на нього чинним законодавством обов'язки в частині контролю міжповірочних інтервалів, то це призвело до неможливості визначення дати проведення останньої повірки лічильника.

Крім того, відповідач наголошує на тому, що відсутність у споживача паспорта на непридатний засіб обліку води, а також відсутність у договорі про надання послуг з водопостачання інформації про номер лічильника та дату його встановлення не може слугувати підставою для відмови у здійснення перерахунку плати за споживання води, оскільки обов'язок контролювати міжповірочні інтервали лежить на МПК «Водоканал», доказів про вжиті будь-які заходи щодо проведення періодичної повірки засобу обліку води ОСОБА_4 ним надано не було.

З огляду на викладені вище аргументи на підтвердження своєї правової позиції, відповідач вважає, що судом першої інстанції було задоволено позов за відсутності на те визначених законом підстав, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції слід скасувати.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, відповідно до якого просить оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги - відмовити.

На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, позивач вказує наступне.

Відповідно до Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого ПКМ України від 01.06.2011р. N 869, періодична повірка, обслуговування і ремонт квартирних засобів обліку води та теплової енергії, у тому числі їх демонтаж, транспортування та монтаж після повірки за відповідним Типовим переліком послуг, який є додатком до зазначеного Порядку формування тарифів, відноситься до послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Як зазначає позивач, Радомишльською міською радою не затверджувався кошторис та тариф, за якими визначається розмір плати за проведення періодичної повірки, обслуговування і ремонт одного засобу обліку води та теплової енергії, у тому числі його демонтаж, транспортування та монтаж після повірки.

З огляду на вказане, позивач вважає, що господарський суд Житомирської області правомірно дійшов висновку про те, що, на даний час, МКП "Водоканал" не зобов'язаний надавати послуги щодо періодичної повірки засобів обліку води.

Також, процесуальний опонент скаржника вказує на те, що твердження апелянта стосовно порушення антимонопольного законодавства з боку МКП "Водоканал", яке полягає у відсутності контролю міжповірочних інтервалів засобів обліку води, суперечить п.2 рішення відповідача, відповідно до якого зазначено:"визнати дії МКП "Водоканал", які полягають у нарахуванні гр. ОСОБА_4 зайвої плати за послуги з централізованого водопостачання порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п. 2 ст. 50, ч. 1 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним становищем шляхом вчинення дій, що призвели до ущемлення інтересів споживача, які були б неможливими за умови існування значної конкуренції на ринку".

За наведеного, скаржник стверджує, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про відсутність порушень МКП "Водоканал" в частині нарахування зайвої плати споживачу та порушення інтересів споживача.

Крім того, в обгрунтування своєї правової позиції, позивач зазначає, що жодним нормативним актом не регламентовано порядок чи форми контролю міжповірочних інтервалів, більше того, відсутні будь-які спори зі споживачами в частині неналежного контролю міжповірочних інтервалів чи можливих наслідків щодо цього.

Також представники позивача наголошують, що дата останньої повірки лічильника №92638812 не відома. На наданому споживачем паспорті водолічильника номер останнього замальовано, а напис №92638812 зроблено від руки, рік виробництва лічильника №92638812 зазначено 1992, при цьому, у паспорті вказана дата 13.11.97 (Т.1, а.с. 40). Дата встановлення засобу обліку №92638812 позивачу також не відома. З наданих до матеріалів справи результатів зняття показників лічильника ОСОБА_4 14.12.2013 вбачається, що на момент зняття вказаних показників пломба на лічильнику №92638812 була відсутня. Всі ці обставини унеможливлюють здійснення перерахунку води для ОСОБА_4.

З урахуванням вказаного вище, позивач вважає, що оскаржуване рішення є цілком законним та таким, що відповідає встановленим обставинам справи, а тому останнє слід залишити без змін.

В судових засіданнях Рівненського апеляційного господарського суду представник позивача - Міського комунального підприємства "Водоканал" Христюк І.А. заявив, що з доводами апелянта не погоджується, вважає їх безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. Також, зауважив, що в частині здійснення позивачем контролю міжповірочних інтервалів у сторін спір відсутній, оскільки позивача притягнуто до відповідальності за порушенням законодавства про захист економічної конкуренції з мотивів нарахування споживачу зайвої плати за спожиту воду. З огляду на зазначене, просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Директор Міського комунального підприємства "Водоканал" Глущенко О.М. підтримав правову позицію, наведену у відзиві на апеляційну скаргу, та пояснення, надані своїм представником у судовому засіданні.

Представник відповідача - Житомирського обласного територіального відділення Антимонипольного комітету України в судових засіданнях Рівненського апеляційного господарського суду підтримав вимоги та доводи апеляцфійної скарги, просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задволенні позову.

В судове засідання 24.02.2014р. представник відповідача не з'явився. Враховуючи приписи ст.ст. 101,102 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що сторони були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення, направлені сторонам у справі (Т.2, а.с. 49-50), а також те, що явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, а свою позицію представник висловив в попередніх судових засіданнях, колегія суддів визнала за можливе закінчувати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як підтверджується матеріалами справи, що відповідно до рішення Адміністративної колегії Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №1.16/-61р від 30.07.2013 р. вирішено: визнати, що МКП "Водоканал" протягом 2010-2012 років та поточного періоду 2013 року займає монопольне становище на ринках послуг з централізованого водопостачання та водовідведення в межах території м. Радомишля, де розташовані діючі межі Підприємства, з частками 100 відсотків відповідно; визнати дії МКП "Водоканал", які полягають у нарахуванні ОСОБА_4 зайвої плати за послуги з централізованого водопостачання, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною 1 статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним становищем шляхом вчинення дій, що призвели до ущемлення інтересів споживача, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку; за вчинення порушення, зазначеного в пункті 2 цього рішення, відповідно до абз. 2 частини 2 статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" накласти на МКП "Водоканал" штраф у розмірі 68000 (шістдесят вісім тисяч) грн. (Т.1, а.с. 12-15, 220-223).

Виходячи з аналізу з матеріалів справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції №4.7.2-54/2013 від 31.05.2013 (Т.1, а.с. 85-228), остання розглядалася у зв'язку з надходженням заяви мешканки м. Радомишль Панькевич І.П. щодо неправомірних дій МКП "Водоканал" в частині зволікання з проведенням повірки лічильника холодної води та відмовою у проведенні перерахунку плати за послуги з централізованого водопостачання за нормами (Т.1, а.с. 86-87, 168, 220).

Зі змісту вказаного Рішення також вбачається, що в процесі розгляду справи досліджувалися саме наведені у заяві обставини, в результаті чого, з посиланням на п.п. 15,16, абз.4 п.32 "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" було встановлено, що: МКП "Водоканал" не взяло на облік старий лічильник ОСОБА_4 та не контролювало міжповірочні інтервали, хоча періодична повірка квартирних засобів обліку, їх обслуговування та ремонт, у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж є обов'язком виконавця; МКП "Водоканал" нараховувалися надлишкові об'єми використання води заявницею, і, як наслідок, зайва плата за послуги з централізованого водопостачання, оскільки за заявою останньої була проведена повірка, за результатами якої ДП "Житомирстандартметрологія" визначено, що похибка лічильника не відповідає ГОСТ 8.156-83 та складає +17%.

В матеріалах справи міститься копія договору від 15.05.2001 р., укладеного між Державним комунальним підприємством «Радомишль» та ОСОБА_4, відповідно до п. 2 якого Водоканал зобов'язується забезпечити споживачеві постачання питної води та прийняти від споживача каналізаційні стоки. Споживач зобов'язується своєчасно здійснювати оплату за споживання і користування послугами, на умовах, які визначені цим договором, та Правилами користування системами комунального водопостачання Наказом Голови Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 р. № 65 (Т.1, а.с. 16-17).

Крім того, в матеріалах справи міститься копія договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення від 31.07.2013 р., укладеного між МКП «Водоканал» (виконавець) та ОСОБА_4 (споживач), за умовами якого виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з постачання холодної води і водовідведення, а споживач - своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором (Т.1, а.с. 45-47).

Листом № 22 від 18.01.2012 р. позивачем було повідомлено ОСОБА_4 про те, що при перевірці контролерами встановлено, що лічильник був раніше розпломбований, що являється порушенням з боку споживача як втручання до засобів обліку (Т.1, а.с. 21).

19.01.2012 р. комісією МКП «Водоканал» було складено акт про те, що по АДРЕСА_1, де проживає гр.. ОСОБА_4, яка користується водою з водопроводу МКП «Водоканал», встановлено, що на лічильнику станом на 19.01.2012 р. показник становить - 853 м.куб., лічильник не опломбований (Т.1, а.с. 22).

07.02.2012 р. позивач листом повідомив споживача про те, що підприємство не має ліцензії і прав на встановлення лічильників і зняття їх, а також провести перевірку на правильність щодо обліку спожитої води. А також повідомив, що від 18.01.2012 р. існує дозвіл на самостійне зняття лічильника для перевірки на правильність обліку чи заміни на новий. Дані роботи проводяться особисто абонентом, власником лічильника і за його кошти (Т.1, а.с. 23).

19.06.2012 року комісією позивача було надано дозвіл ОСОБА_4 на повірку лічильника на протязі одного місяця та зазначено, що засіб обліку води №92638812 не опломбований.

Листом № 4 від 08.01.2013 р. позивач згідно «Правил користування системами централізованого водопостачання та водовідведення в населених пунктах України» від 27.06.2008 р. просив споживача надати лічильник на повірку в МКП «Водоканал». МКП «Водоканал» зобов'язується встановити контролюючий засіб обліку протягом 7 днів (Т.1., а.с. 27).

Листом від 12.01.2013 р. позивач згідно «Правил користування системами централізованого водопостачання та водовідведення в населених пунктах України» від 27.06.2008 р. повідомив споживача про те, що перерахунок оплати за використану воду зробити неможливо, оскільки позивач не надає лічильник на повірку в МКП «Водоканал» (Т.1, а.с. 28).

12.07.2012 р. ДП "Житомирстандартметрологія" видано Довідку №1337 про непридатність засобу вимірювальної техніки - водолічильника зав. № 92638812. Підставою для визначення засобу вимірювальної техніки непридатним визначено, що похибка водолічильника не відповідає вимогам ГОСТ 8.156-82 та становить +17% (Т.1, а.с. 26).

Як вбачається з наданих до матеріалів справи результатів зняття показників лічильника ОСОБА_4 14.12.2013 (Т.1, а.с. 20), на момент зняття вказаних показників пломба на лічильнику № 92638812 була відсутня, що підтвердили в судовому засіданні представники сторін. Також зазначили, що від опломбування лічильника споживач відмовилася з метою проведення його повірки.

В той же час, як свідчать матеріали справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції №4.7.2-54/2013, дата останньої повірки лічильника №92638812 не відома. На наданому споживачем паспорті водолічильника номер останнього замальовано, а напис №92638812 зроблено від руки. До того, ж як вбачається з наявної в матеріалах справи фотокопії лічильника (Т.1, а.с. 39), рік виробництва лічильника №92638812 зазначено 1992, при цьому, у паспорті вказана дата 13.11.97 (Т.1, а.с. 40). Дата встановлення засобу обліку №92638812 позивачу також не відома.

З наданих до матеріалів справи результатів зняття показників лічильника ОСОБА_4 14.12.2013 (Т.1, а.с.20) вбачається, що на момент зняття вказаних показників пломба на лічильнику №92638812 була відсутня.

Аналізуючи встановлені обставини у даній справі та вирішуючи питання про те, чи наявні визначені законом підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання недійсними п. 2 та п. 3 рішення адміністративної колегії Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні нормативні положення діючого законодавства України.

За приписами статті 1 Закону України „Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

У відповідності до положень ст. 3 цього Закону, основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель.Відповідно до положень п.п. 1, 2, 4 ч. 1 ст.7 Закону України „Про Антимонопольний комітет України" у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

В силу ч. 2 ст. 23 вказаного вище Закону порядок розгляду Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції повинен забезпечувати дотримання прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб і держави.

Приписами ч. 1 ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" унормовано, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, зокрема, про визнання суб'єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, накладення штрафу.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.

В силу ч. 1 ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Як вбачається зі змісту оспорюваного рішення, останнім було визнано позивача таким, що займає монопольне становище на ринках послуг з централізованого водопостачання та водовідведення в межах території м. Радомишля.

При цьому, згідно з приписами ч. 1 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" під зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку слід розуміти дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення регулюються "Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (далі по тексту - Правила).

Пунктом 8 зазначених Правил встановлено, що послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Згідно з п. 9 вказаних Правил, у квартирі (будинку садибного типу) роботи з установлення засобів обліку води і теплової енергії (далі - квартирні засоби обліку) проводяться спеціалізованою організацією, виконавцем, виробником чи постачальником за рахунок коштів споживача. Квартирні засоби обліку беруться виконавцем на абонентський облік. Періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) квартирних засобів обліку проводяться за рахунок виконавця.

У пункті 32 Правил визначено, що виконавець зобов'язаний контролювати установлені міжповірочні інтервали, проводити періодичну повірку квартирних засобів обліку, їх обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж). У випадку якщо засоби обліку холодної і гарячої води, встановлені у квартирі, не пройшли повірку, нарахування плати за спожиту воду здійснюється за нормами і тарифами, встановленими згідно з законодавством органом місцевого самоврядування.

З огляду на вказане, судова колегія зауважує, що твердження позивача - МКП "Водоканал" з приводу відсутності у нього обов'язку здійснювати періодичну повірку засобів обліку води, їх обслуговування та ремонт, є безпідставними.

Вказаний висновок підтверджується також наступним.

Імпертивними приписами норми ч. 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

В матеріалах справи міститься копія договору від 15.05.2001 р., укладеного між Державним комунальним підприємством «Радомишль» та ОСОБА_4, відповідно до п. 2 якого Водоканал зобов'язується забезпечити споживачеві постачання питної води та прийняти від споживача каналізаційні стоки. Споживач зобов'язується своєчасно здійснювати оплату за споживання і користування послугами, на умовах, які визначені цим договором, та Правилами користування системами комунального водопостачання Наказом Голови Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 р. № 65 (Т.1, а.с. 16-17).

Підпунктом в) п.1 розділу 5 договору від 15.05.2001 р. на позивача покладено обов'язок здійснювати заміну, ремонт несправних водолічильників, їх держповірку за письмовою заявкою споживача, за його рахунок та попередньою оплатою вартості послуг, що надаються.

Пунком 8 Правил передбачено, що Послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - договір).

Підпунктом 4) п. 19 Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 позивача зобов'язано контролювати установлені міжповіркові інтервали, проводити періодичну повірку квартирних засобів обліку, їх обслуговування та ремонт, у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж.

МКП «Водоканал» є правонаступником за договором від 15.05.2001 р., укладеного між Державним комунальним підприємством «Радомишль» та ОСОБА_4, що підтверджується статутом (Т.1 а.с.69), а також рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 01.01.2013 (Т.1, а.с. 31-32), залишеним в силі ухвалою Апеляційного суду Житомирської області (Т.1, а.с. 33-34) у справі №2/289/91/13 за позовом Радомишльського міського комунального підприємства "Водоканал" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за надані комунальні послуги з водопостачання та водовідведення, в якому позивач посилається на вкзаний договір, як на підставу виникнення правовідносин з споживачем та на підставу стягнення боргу.

Крім того, в матеріалах справи міститься копія договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення від 31.07.2013 р., укладеного між МКП «Водоканал» (виконавець) та ОСОБА_4 (споживач), за умовами якого виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з постачання холодної води і водовідведення, а споживач - своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором (Т.1, а.с. 45-47). Підпунктом 4 п. 4 вказаного договору від 31.07.2013р. позивач також зобов'язаний контролювати установлені міжповіркові інтервали, проводити періодичну повірку квартирних засобів обліку, їх обслуговування та ремонт, у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Виходячи зі змісту умов укладених між позивачем та споживачем договорів, відповідно до вимог визначених Правилами очевидним є те, що саме на МКП «Водоканал» покладено обов'язок здійснення періодичної повірки квартирних засобів обліку.

Посилання позивача на те, що згідно Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого ПКМ України від 01.06.2011р. N 869, періодична повірка, обслуговування і ремонт квартирних засобів обліку води та теплової енергії, у тому числі їх демонтаж, транспортування та монтаж після повірки за відповідним Типовим переліком послуг, який є додатком до зазначеного Порядку формування тарифів, відноситься до послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій є необгрунтованим, оскільки суперечить вищевказаним положенням договорів з споживачем та Правилам.

Крім того, позивачем не надано суду доказів, що розмір плати за проведення періодичної повірки, обслуговування і ремонт одного засобу обліку води та теплової енергії, у тому числі його демонтаж, транспортування та монтаж після повірки не включено до тарифів з надання порслуг з водопостачання та водовідведення, які затверджені уповноваженим органом для позивача, а також не надано доказів включення вказаної плати до тарифів іншого суб'єкту, який надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Позивачем не надано суду доказів, що підтверджують затвердження тарифу з послуг водопостачання та водовідведення уповноваженим органом разом з його розшифровкою складової частини тарифу.

Отже висновок місцевого господарського суду про відсутність у МКП «Водоканал» обов'язку контролювати установлені міжповіркові інтервали, проводити періодичну повірку квартирних засобів обліку, їх обслуговування та ремонт, у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж не грунтується на умовах договорів позивач з споживачем та чинному законодавстві.

В той же час, вказна помилка не призвела до прийняття неправильного рішення виходячи з наступного.

Пунктом. 16 Правил передбачено, що у разі виникнення сумнівів щодо правильності показань квартирних засобів обліку споживач в установленому порядку може проводити їх позачергову повірку за власні кошти, про що інформує виконавця. Якщо виявлена у показаннях помилка виходить за межі, передбачені у паспорті квартирного засобу обліку, виконавець повинен здійснити перерахунок плати за споживання води та/або теплової енергії з дня останньої повірки або встановлення засобу обліку, якщо його повірка не проводилась, шляхом зменшення плати на відсоток, який перевищує встановлені межі точності для цього типу засобу обліку, до моменту виявлення помилки.

Таким чином, наведеними вище нормативно-правовими приписами встановлено правило, за яким споживач має право за власної ініціативи провести позачергову повірку засобу обліку. Більше того, таке право надане споживачу і за умовами укладеного договору (Т.1, а.с. 45-47).

Як було встановлено вище, дата останньої повірки лічильника невідома. Крім того, у споживача відсутній паспорт водолічильника № 92638812.

З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції погоджується з тим, що суд першої інстанції вірно відзначив, що за відсутності у споживача паспорта водолічильника №92638812, відсутності дати останньої повірки лічильника, дати його встановлення, та пломби, МКП "Водоканал" дійсно не мало можливості здійснити перерахунок плати за споживання води, оскільки не володіло необхідними для перерахунку вихідними даними.

З'ясовуючи питання про те, чи правомірно МКП «Водоканал» нарахувало плату споживачу за послуги з централізованого водопостачання, колегія суддів зважає на таке.

В силу приписів ч.ч. 1, 2 ст. 28 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність", засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, випускаються з серійного виробництва, ремонту та у продаж, видаються напрокат, на які поширюється державний метрологічний нагляд, підлягають повірці. Засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці через міжповірочні інтервали, порядок встановлення яких визначається нормативно-правовим актом ЦОВМ.

Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, Міністерства промислової політики України та Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства "Про врегулювання питання щодо збільшення міжповірочних інтервалів лічильників холодної та гарячої води" від 15.06.2005 № 141/212/9, зареєстрованим у Мін'юсті 25 червня 2005 року за № 687/10967, установлено міжповірочний інтервал лічильників холодної та гарячої води, результати яких використовуються під час розрахунків у сфері побутових і комунальних послуг, 3 роки.

Поряд з тим, слід враховувати, що відповідно до п. 15 Правил засоби обліку води і теплової енергії, встановлені у квартирі (будинку садибного типу) та на вводі у багатоквартирний будинок, підлягають періодичній повірці. У разі несправності засобів обліку води і теплової енергії, що не підлягає усуненню, плата за послуги з моменту її виявлення вноситься згідно з нормативами (нормами) споживання.

Враховуючи факт відсутності інформації про проведення періодичної повірки квартирного засобу обліку споживача послуг ОСОБА_4, то відповідно МКП "Водоканал" цілком правомірно нарахував плату згідно з нормативами (нормами) споживання, тобто з дотриманням правил, визначених п. 15 Правил.

Частиною 1 статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" унормовано, що органи Антимонопольного комітету України накладають штрафи на об'єднання, суб'єктів господарювання.

У частині 2 вказаної статті наведено перелік порушень, за вчинення яких накладаються штрафи.

Як вбачається з матеріалів справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції №4.7.2-54/2013 споживач звернулася до відповідача з метою врегулювання спірних питань щодо здійснення повірки лічильника та здійснення перерахунку плати за надані послуги. Тобто, споживач не ставила питання про нарахування зайвої плати.

При цьому, зі змісту оспорюваного рішення вбачається, що територіальним відділенням Антимонопольного комітету було накладено штраф на позивача за вчинення порушення, яке полягало у нарахуванні ОСОБА_4 зайвої плати за послуги з централізованого водопостачання.

З урахуванням наведених вище нормативно-правових приписів, колегія суддів суду апеляційної інстанції зауважує, що встановлення факту заниження чи завищення вартості наданих послуг можливо лише за результатами проведення нормативно обґрунтованого перерахунку. У даному разі, відсутня можливість проведення такого перерахунку не з вини позивача. Таким чином, факт нарахування позивачем зайвої плати є недоведеним.

Таким чином, відповідач дійшов хибного висновку з приводу наявності у діях позивача складу порушення, за вчинення якого до останнього слід застосувати такий вид відповідальності як накладення штрафу.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Відповідно до ст. 33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Натомість, скаржником не надано жодних належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст.. 32, 33, 34 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

При цьому, колегія суддів зважає на те, що скаржником нормативно не спростовано той факт, що не проведення виконавцем періодичної повірки засобу обліку не є підставою для формування висновку про вчинення позивачем порушення у вигляді нарахування зайвої плати за надання послуг з централізованого водопостачання. Адже, висновок відповідача про нарахування зайвої плати не підтверджений проведенням відповідного перерахунку. В матеріалах справи відсутні докази про проведення такого перерахунку та будь-які інші належні докази, які б доводили факт завищення вартості наданих послуг зі сторони позивача.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та суперечать положенням чинного законодавства, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Отже, судовою колегією не встановлено порушень або неправильного застосування норм процесуального чи матеріального права судом першої інстанції, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення в порядку статті 104 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, рішення господарського суду Житомирської області від 02.12.2013 р. у справі №906/1427/13 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Житомирського обласного територіального відділення Антимонипольного комітету України - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 02.12.2013 р. у справі №906/1427/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Житомирського обласного територіального відділення Антимонипольного комітету України - без задоволення.

2. Справу № 906/1427/13 надіслати господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.