Ухвала суду № 373539, 09.11.2006, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2006 рокум. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

ГоловуючогоЦуркана М.І.Суддів:Амєліна С.Є.Кобилянського М.Г.Ліпського Д.В.Юрченка В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Спільного українсько-словацького підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Лігум»до Луцької обєднаної державної податкової інспекції (ОДПІ) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

у с т а н о в и л а :

У листопаді 2004 року ТОВ «Лігум», звернулось в суд з позовом до Луцької ОДПІ про визнання недійсними податкових повідомлень-рішеньвід 03 листопада 2004 року:

- № 0000193500/0 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 15 720 грн. (10 480 грн. основного платежу та 5 240 грн. фінансових санкцій);

-№ 0000642301/0 про визначення податковим зобовязання зі сплатизавищеної суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 51 157 грн.

Зазначали, що спірні рішення прийняті на підставі висновків акта перевірки від 02 листопада 2004 року № 45/35-52/30297270 з питань правомірності відшкодування позивачем податку на додану вартість за січень-травень 2004 року, за змістом якого встановлено порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Посилаючись на відсутність у господарській діяльності порушень вимог Законів України «Про податок на додану вартість», «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» просили визнати податкові повідомлення-рішення недійсними.

Постановою господарського суду Волинської області від 23 травня 2005 року, залишеного без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23 серпня 2005 року, в задоволені позову відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ «Лігум», з посиланням на порушення судами норм матеріального права, просить рішення скасувати, та постановити нове, про задоволення позову.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що підприємство за умовами договорів підряду отримувало у замовників поліграфічні вали, які відвантажувало на адресу словацької фірми «LIGUM» для ремонту (тимчасове вивезення). В бухгалтерському обліку вартість та кількість валів, отриманих та вивезених для ремонту не відображена.

При ввезенні відремонтованих валів товариством у березні травні 2004 року сплачено митному органу ПДВ у сумі 29416 грн., тобто 20% від митної вартості товару, а вали відвантажувались замовникам на підставі заявок по даним податкових накладних, виписаних на послуги по їх гумуванню.

Також встановлено, що вартість послуг, які надані нерезидентом для їх використання або споживання на митній території України на суму 47373 грн. не відображені позивачем в декларації з податку на додану вартість за відповідні періоди.

Законом, який визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України «Про податок на додану вартість».

За визначенням наведеним у п.1.3 ст.1 Закону (тут і дальше у редакції чинній на час виникнення спірних відносин) платник податку є особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

Відповідно до п.2.2 Закону платником податку є особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України або отримує від нерезидента роботи (послуги) для їх використання або споживання на митній території України.

Серед інших, як то визначено п.п. 3.1.2 п.3.1 ст.3 Закону, об'єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення (пересилання) товарів на митну територію України та отримання робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їх використання або споживання на митній території України.

Оскільки позивач не являвся власником валів і, фактично, ввозив на митну територію роботи по їх гумуванню, то за правильними висновками судів, мав сплачувати ПДВ від договірної вартості послуг, а не від вартості відремонтованих товарів і не мав права на віднесення сум ввезених товарів до податкового кредиту.

За таких обставин висновки викладені у акті перевірки про порушення товариством вимог податкового законодавства та визначені у звязку з такими порушеннями податкові зобовязання відповідають фактичним обставинам справи, а рішення судів про відмову у позові є законними та обґрунтованими.

Доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують, оскільки зводяться до помилкового тлумачення поняття обєкта оподаткування.

За правилами ч.1 ст.224 КАС України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 223, 230 КАС України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргуСпільного українсько-словацького підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю «Лігум» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Волинської області від 23 травня 2005 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23 серпня 2005 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку визначеними ст.ст. 237 239 КАС України.

Головуючий М.І. Цуркан

Судді: С.Є. Амєлін

М.Г.Кобилянський

Д.В.Ліпський

В.В.Юрченко