Ухвала суду № 374028, 08.11.2006, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

            08 листопада2006 року                                                                                          м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого                                                 Співака В.І.

суддів                                                             Білуги С. В.

                                                                       Гаманка О.І.

                                                                       Загороднього А. Ф.

                                                                                  Заїки М.М.

            при секретарі Мудрицькій Ю. В.,

            розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Олександрійської об’єднаної державної податкової інспекції на рішення господарського суду Кіровоградської області від 28 березня 2005 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23 листопада 2005 року у справі за позовом Державного відкритого акціонерного товариства «Управління по бурінню технічних свердловин» - ДП ДХК «Олександріявугілля» до  Олександрійської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

                                                                  в с т а н о в и л а:

 У квітні 2003 року ДВАТ «Управління по бурінню технічних свердловин» - ДП ДХК «Олександріявугілля» звернулось до суду із позовом до Олександрійської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Рішенням  господарського суду Кіровоградської області від 28 березня 2005 року, залишеним без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23 листопада 2005 року, позов задоволено, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Олександрійської ОДПІ від 29.08.2002 р. №0000192620/0222/26-24150744-6001, стягнуто з відповідача на користь позивача 203 грн. судових витрат.

У касаційній скарзі Олександрійська ОДПІ просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 28 березня 2005 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23 листопада 2005 року, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

           Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильного застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами встановлено, що за результатами перевірки дотримання податкового законодавства ДВАТ «Управління по бурінню технологічних свердловин» за період з 01.10.1999 р. по 01.07.2002 р. Олександрійською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.08.2002 р. №0000192620/0222/26-24150744-6001 про донарахування податкового зобов’язання по податку на додану вартість у сумі 166412 грн. 18 коп., штрафних санкцій у сумі 16847 грн. 28 коп., всього суми – 183259 грн. 56 коп.

Висновки акта перевірки, за результатами якої було прийнято податкове повідомлення-рішення, обґрунтовувалися тим, що ДВАТ "Управління по бурінню технологічних свердловин та розрізом "Костянтинівський" був укладений договорі від 20.05.2002 року № 67 про закупівлю запасних частин до екскаватора ЕРс-1120; на виконання такого договору ДВАТ "Управління по бурінню технічних свердловин" уклало контракт від 29.05.2002 року № 53/510690 з фірмою "МАН ТАКРАФ Фердертехнік ГмбХ" (Федеративна республіка Німеччина) на поставку запасних частин;; за договором від 20.05.02 державна холдінгова компанія (ДХК) "Олександріявугілля" перерахувала з реєстраційного рахунку Держказначейства платіжним дорученням від 21.05.02 № 22068 на поточний рахунок позивача авансовий платіж у сумі 971329 грн. 93 коп.; в порушення підпункту 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, підпункту 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" останній не відніс у 2 кварталі 2002 року до складу валового доходу суму отриманого авансового платежу в розмірі 809 441 грн. 61 коп.; в порушення підпункту 4.1 ст.4 та підпункту 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ДВАТ "Управління по бурінню технічних свердловин" не включило у травні 2002 року до податкового зобов'язання 161888 грн. 32 коп. податку на додану вартість від отриманого авансового платежу в розмірі 971 329 грн. 93 коп. від ДХК "Олександріявугілля" в рамках договору від 20.05.02 № 67.

Судами обґрунтовано при вирішенні позову ДВАТ «Управління по бурінню технічних свердловин» - ДП ДХК «Олександріявугілля» було прийнято до уваги те, що 21 липня 2003 року господарським судом у справі за позовом ДВАТ "Управління по бурінню технологічних свердловин" до ДХК "Олександріявугілля" про визнання договору від 20.05.02 № 67 договором доручення було прийнято рішення, яким договір № 67 від 20.05.02 визнаний договором доручення. Таке рішення господарського суду набрало законної сили.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 11.06.2004 року Олександрійській ОДПІ відмовлено у задоволенні позову до ДВАТ «Управління по бурінню технічних свердловин» - ДП ДХК «Олександріявугілля» про визнання недійсним договору №67 від 27.05.2002 року, яким внесені зміни до договору між позивачем та розрізом «Костянтинівський» від 20.05.2002 року №67 та визнано його договором доручення. Таке рішення суду набрало законної сили.

Таким чином судовими рішеннями визнано, що договір № 67 від 27.05.2002року, укладений ДВАТ "Управління по бурінню технологічних свердловин та розрізом "Костянтинівський" ДХК "Олександріявугілля" щодо закупівлі запасних частин до екскаватора ЕРс-1120 є договором доручення.

Судами правильно зазначено, що у Олександрійської ОДПІ відсутні підстави вважати порушеними позивачем п.4.1 статті 4, пп.. 7.3.1 п. 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки у відповідності до пункту 1.4 статті 1, п. п. 3.2.5 пункту 3.2 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» кошти, залучені за договором доручення не оподатковуються податком на додану вартість.

            Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин по справі дана вірно, оскаржувані рішення обґрунтовані, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення- без змін.

Керуючись статтями 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів –

                                                                  у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Олександрійської об’єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а рішення господарського суду Кіровоградської області від 28 березня 2005 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23 листопада 2005 року у справі за позовом Державного відкритого акціонерного товариства «Управління по бурінню технічних свердловин» - ДП ДХК «Олександріявугілля» до  Олександрійської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

            Головуючий                                                                       Співак В. І.

             Судді                                                                                     Білуга С. В.

                                                                                                         Гаманко О. І.

                                                                                                         Загородній А. Ф.

                                                                                                         Заїка М. М.

З оригіналом згідно                          суддя                                                 ГаманкоО. І.