Постанова № 3734768, 05.05.2009, Кельменецький районний суд Чернівецької області

Справа №1-39/09

Постанова

Іменем України

05 травня 2009 року Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді Харабари І.В.

при секретарі Дєдовій В.С.

з участю прокурора Тартуса В.В.

захисника підсудного: ОСОБА_1

законного представника

неповнолітнього: ОСОБА_2

представника служби у справах

дітей Кельменецької РДА: ОСОБА_3

законного представника

неповнолітнього потерпілого: ОСОБА_4

потерпілого: ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Кельменці справу про обвинувачення:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, не одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_2 , не судимого, -

за ст. 190 ч.1 КК України, -span>

ВСТАНОВИВ:

14 лютого 2009 року разом зі своїм знайомими ОСОБА_5 , ОСОБА_7 відпочивали у будинку ОСОБА_8 , що розташований у АДРЕСА_2 , де святкували «День святого Валентина».

На протязі вечора ОСОБА_5 неодноразово давав користуватися своїм мобільним телефоном марки «Нокіа 5610» ОСОБА_7 та ОСОБА_6 для здійснення дзвінків.

Біля 00 годин 25 хвилин 15 лютого 2009 року ОСОБА_5 на прохання ОСОБА_7 в черговий раз дав останній покористуватися своїм мобільним телефоном. За їх домовленістю ОСОБА_7 мала повернути йому телефон після завершення розмови, однак не зробила цього, оскільки ОСОБА_5 на той час пішов додому, так як сп’янів.

В цей час ОСОБА_6 , який перебував у стані алкогольного сп’яніння, побачивши, що ОСОБА_5 сп’янів та пішов додому, вирішив заволодіти чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, а саме мобільним телефоном марки «Нокіа 5610», що належить ОСОБА_5 . З цією митою він підійшов до ОСОБА_7 та реалізовуючи свій злочинний намір, направлений на заволодіння чужим майном шахрайським способом, розпочав розмову з останньою під час якої запевнив її, що він домовився з ОСОБА_5 що після користування мобільним телефоном, він поверне його власнику сам, хоча достовірно знав, що такої домовленості у нього з ОСОБА_5 не було. ОСОБА_7 не підозрюючи, що ОСОБА_6 її обманює, віддала йому мобільний телефон ОСОБА_5 марки «Нокіа 5610» вартістю 1337 гривень зі стартовим пакетом мобільного оператора «МТС» вартістю 10 гривень, на рахунку якого було 5 гривень.

Підсудній ОСОБА_6 вину у скоєному визнав та пояснив, що 14 лютого 2009 року разом зі своїм знайомими ОСОБА_5 , ОСОБА_7 відпочивали у будинку ОСОБА_8 , що розташований у АДРЕСА_2 , де святкували «День святого Валентина».

На протязі вечора ОСОБА_5 неодноразово давав йому та іншим користуватися своїм мобільним телефоном марки «Нокіа 5610».

Біля 00 годин 25 хвилин 15 лютого 2009 року ОСОБА_5 на прохання ОСОБА_7 в черговий раз дав останній покористуватися своїм мобільним телефоном.

В цей час побачивши, що ОСОБА_5 сп’янів та пішов додому, вирішив заволодіти його мобільним телефоном марки «Нокіа 5610». З цією митою він підійшов до ОСОБА_7 та, розпочав розмову з останньою під час якої запевнив її, що він домовився з ОСОБА_5 що після користування мобільним телефоном, поверне його власнику сам, хоча достовірно знав, що такої домовленості у нього з ОСОБА_5 не було. ОСОБА_7 не підозрюючи, що він її обманює, віддала йому мобільний телефон ОСОБА_5 марки «Нокіа 5610», в подальшому на вимогу ОСОБА_5 повернути його мобільний телефон він сказав, що залишив його в будинку ОСОБА_8 . в подальшому він телефон повернув потерпілому.

Вина підсудного ОСОБА_6 у скоєному крім його власних показань, стверджена в судовому засіданні показами потерпілого, свідків, та письмовими матеріалами справи.

Так потерпілий ОСОБА_5 показав, що 14 лютого він зі своїми знайомими ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відпочивали у будинку ОСОБА_8 , що розташований у АДРЕСА_2 , де святкували «День святого Валентина».

На протязі вечора він. неодноразово давав користуватися своїм мобільним телефоном марки «Нокіа 5610» ОСОБА_7 та ОСОБА_6 для здійснення дзвінків.

Біля 00 годин 25 хвилин 15 лютого 2009 року він. на прохання ОСОБА_7 в черговий раз дав останній покористуватися своїм мобільним телефоном. За їх домовленістю ОСОБА_7 мала повернути йому телефон після завершення розмови, однак не зробила цього, оскільки він на той час пішов додому, так як сп’янів. Вранці він вирішив піти до ОСОБА_8 забрати свого мобільного телефону, так як вважав, що ОСОБА_7 після розмови залишила його у будинку ОСОБА_8 . По дорозі до останньої він зустрівся з ОСОБА_6 та запитав, чи не знає він де його мобільний телефон, на що той відповів, що він залишив його на столі де проводилося святкування. Прийшовши до ОСОБА_8 вони з останньою оглянули всю кімнату, але телефону не знайшли. 16 лютого 2009 року він зустрівся з ОСОБА_7 . Під час розмови остання повідомила, що мобільний телефон забрав ОСОБА_6 . 17 лютого 2009 року він зустрівся з ОСОБА_6 . після їх розмови ОСОБА_6 сказав, що буде сплачувати йому гроші за телефон частинами. Тоді він заявив про даний випадок в міліцію.

Свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 дали суду покази аналогічні показам потерпілого ОСОБА_5 .

З акту добровільної видачі (а.с. 17-20) вбачається, що ОСОБА_6 добровільно видав мобільний телефон марки «Нокіа 5610», яким незаконно заволодів. Із висновку експерта №0.21 від 26 02.2009 року (а.с.66) вбачається, що вартість викраденого телефону складає 1347 гривень.

Зібрані та досліджені докази в сукупності дають суду підстави вважати, що дії підсудного ОСОБА_6 слід кваліфікувати за ст. 190 ч. 1 КК України, оскільки по справі доведено, що він своїми умисними діями скоїв заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою*-шахрайство.

Разом з тим суд враховує, що неповнолітній ОСОБА_6 скоїв злочин невеликої тяжкості, щиро розкаявся у скоєному, активно сприяв розкриттю злочину, позитивно характеризується за місцем проживання та навчання та враховуючи бездоганну поведінку ОСОБА_6 після скоєного злочину до розгляду справи судом суд вважає, що до нього не слід застосовувати покарання, а застосувати примусовий захід виховного характеру, а саме передати неповнолітнього під нагляд матері.

Суд вважає, що з ОСОБА_6 слід стягнути витрати понесені на проведення товарознавчої експертизи в сумі 150 гривень

На підставі наведеного, керуючись ч.2 ст.105 КК України, ст.ст. 7-1, 447 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Кримінальну справу щодо неповнолітнього ОСОБА_6 за ст. 190 ч.1 КК України закрити.

Застосувати до неповнолітнього ОСОБА_6 примусовий захід виховного характеру у виді передачі під нагляд матері ОСОБА_2 до його повноліття.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_6 підписку про невиїзд – скасувати.

Стягнути з ОСОБА_6 150 (сто п’ятдесят) гривень на користь Української товарної біржі розрахунковий рахунок 26001001254001 м. Запоріжжя «Укрінбанк» МФО 313184 код 32988234 за проведення товарознавчої експертизи.

На постанову може бути подана апеляція до Апеляційного суду Чернівецької області на протязі 7 діб з моменту його проголошення через Кельменецький районний суд.

Суддя: /підпис/

З оригіналом згідно: