Рішення № 37344563, 10.02.2014, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/2225/13-ц

Провадження № 2/191/46/14

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

10.02.2014 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі :

головуючого - судді Порошиної О.О.

при секретарі -Бутенко Н.О.

за участю позивача ОСОБА_3 за участю представника позивача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ПАТ "Універсал Банк" в особі Дніпропетровської філії ПАТ "Універсал Банк", третя особа ОСОБА_4 про визнання кредитного договору недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до Синельниківського міськрайсуду з позовом до ПАТ Універсал банк в особі Дніпропетровської філії ПАТ «УніверсалБанк» з вимогами про визнання кредитного договору недійсним.

В обгрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 23 вересня 2008 року ВАТ «Універсал банк» в особі Олексенка Дмитра В»ячеславочиа, який діяв на підставі довіреності від 22.04.2008 року та ним ОСОБА_3 було укладено генеральний договір про надання кредитних послуг за № BL 7064 предметом якого є грошові кошти у розмірі 94 000 доларів США, що було еквівалентно 455 947,00 грн. на дату укладення договору.

Згідно генерального договору Банк зобов»язався надати кредитні кошти шляхом надання готівки через касу на строк 240 місяців до 01.09.2028 року у вигляді строкового кредиту на поточні потреби, а позивач мав повернути кредитні кошти в визначеній сумі за кредитом та сплатити за користування кредитом відсотки у розмірі 15,45% річних на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороду згідно п.3.3 додаткової угоди до генерального договору за надання фінансового інструменту в розмірі 940,00 доларів США, що сплачується у день укладання кредитного договору та 940 доларів США комісії. Погашення заборгованості за цим кредитом здійснювалося шляхом щомісячного ануїтетного платежу у сумі 1272,52 долари США, що визначена банком у додатку №1 до Додаткової угоди № BL 7064/К-1 до генерального договору про надання кредитних послуг № BL 7064 від 23 вересня 2008 року наданого споживачу. Для виконання цього договору банком згідно з умовами договору були відкриті відповідні рахунки.

Для забезпечення виконання договору згідно п.2.1 Генерального договору позивачем надано в заставу нерухоме майно а саме: нежитлову будівлю перукарні за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_3, договір іпотеки № 1973 від 23 вересня 2008 року посвідчений приватним нотаріусом Синельниківського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_7

Генеральний договір укладений Банком у встановлених ним же формулярах та стандартних типових формах шляхом приєднання іншої сторони - позивача до запропонованих умов. Позивач не міг запропонувати свої умови договору.

Позивач вказав, що Банком під час укладання генерального Договору не було надано йому повної інформації щодо сукупності вартості кредиту, скрито реальну відсоткову ставку за кредитом. Крім того, сторони на момент підписання договору не дійшли згоди щодо відсоткової ставки за кредитом, тобто не визначилися з умовами договору. Банк ввів позивача в оману щодо суми щомісячної сплати боргу за кредитом. Всі ці обставини, зазначив позивач, дають підстави для визнання недійсним правочину, так як одна із сторін договору навмисно ввела іншу сторону в оману щодо обставин які мають істотне значення, наявний факт недобросовісної конкуренції.

Позивач також вказав, що кредит йому надано в іноземній валюті за відсутності індивідуальної ліцензії на здійснення валютно-обмінних операцій.

Позивач вважає, що дані договори необхідно визнати недійсними з наступних підстав:

По-перше, додатковою угодою № BL 7064/К-1 яка була підписана сторонами 23 вересня 2008 року передбачено, що за використання кредитних коштів у межах встановленого строку кредитування встановлюється процентна ставка у розмірі 15,45% річних. Крім того, в додатку №1 до додаткової угоди № BL 7064/К-1 зазначалося, що кредит надається на 240 місяців, щомісячний ануїтентний платіж становить 1272,53 долара США. Проте, вказав позивач, якщо взяти до уваги розмір процентної ставки який було узгоджено сторонами у розмірі 15,45% річних та кількість місяців на який видавався кредит, перерахувати на кредитному калькуляторі то вийде, що згідно до укладеного договору, позивач мав сплачувати щомісячний платіж у розмірі 1251,61 доларів США, а ніяк не 1272,52 як зазначено в додатку №1.Якщо взяти до уваги той факт, що позивач підписавши договір та здійснюючи щомісячний платіж у розмірі 1272.52 доларів США підтвердив цим самим, свою згоду на збільшення розміру процентної ставки, тоді банк мав в договорі зазначити реальну процентну ставку, яка мала місце, а ніяк не 15,45% річних.

Внаслідок цього, позивач щомісячно переплачував платіж на 20 доларів 91 цент, і якщо помножити цю цифру на кількість місяців, а їх 240 отримаємо переплати 5018 п'ять тисяч вісімнадцять доларів чотирнадцять центів.

Відповідно до ч.1 ст.229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, чають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Отже, вказав позивач, якби він, як споживач, в момент підписання договору міг підрахувати, що щомісячний платіж відповідає ставці 20 % (наприклад) , а не так, як зазначено в договорі 15% ,то не підписав би договір.

Таким чином, банк ввів позивача, як споживача, в оману щодо суми щомісячної сплати боргу за кредитом та розміру реальної процентної ставки.

По-друге, відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами кредитного договору є сума боргу та відсотки.

Так ст. 230 ЦК України вказує, що обман повинен бути вчинений стосовно обставин які мають істотне значення.

Як зазначалося вище позивачем, предметом кредитного договору за № BL 7064 є грошові кошти у розмірі 94 000 доларів США, які банк зобов'язується надати позичальнику у вaлюті вказаній в договорі.

В порушення існуючої домовленості, банк надав кошти у сумі 92 700,00 (дев'яносто дві тисячі сімсот) доларів США, що на 1300 доларів менше ніж це передбачено умовами договору. Зазначений факт підтверджується вимогою банку від 24.01.2011 року за номером 139/031 в якій банк зазначає, що надав позичальнику кредит у розмірі 92081,00 доларів США та випискою з особового рахунку позивача в якій зазначено, що 24.09.2008 року на ім'я позивача видана готівка у розмірі 92700,00 доларів США.

Проте, не дивлячись на приведене вище, щомісячний платіж вираховувався банком по ставці 15,45% і брався із урахуванням суми кредиту у розмірі 94000,00 доларів США.

3 урахуванням приведеного можливо зробити висновок, що відповідач приховав реальну відсоткову по кредиту № BL 7064 від 23 вересня 2008 року та ввів в оману позивача щодо розміру щомісячного платежу. Тому, вважає позивач, сторони за договором не дійшли згоди щодо відсоткової ставки та суми кредиту в зв'язку з чим такий договір можливо вважати недійсним.

Згідно ст. ст. 229, 230 Цивільного кодексу України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення ( щодо природи правочину, прав та обов»язків сторін), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Як роз»яснив Пленум Верховного Суду України в п. 20 постанови N, 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа яка діяла під впливом обману.

Також, обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також, що вона має істотне значення.

Отже, як вважає позивач, він довів, що на час укладення договору № BL 7064 від 23 вересня 2008 року існували обставини які могли перешкоджати вчиненню з його боку правочину, а саме, те, що річна відсоткова ставка вартості суми кредиту становила ніяк не 15,45% а отже фактична вартість кредитних коштів є значно вищою від задекларованої банком. Таким чином, між бажанням позивача укласти правочин та обманом зі сторони відповідача є причинний зв»язок, який породив у позивача бажання укласти договір. З урахуванням встановлених обставин, керуючись вимогами ст.203 ЦК України, суд має дійти висновку що зміст оспорюваного правочину суперечить Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Крім цього, відповідач замовчував повну достовірну інформацію щодо сукупної вартості кредиту і як би володів чесною інформацією про реальний розмір річної відсоткової ставки по кредиту, не став би укладати оспорюваного договору.

По-третє, 10.10.2012 року позивач отримав лист НБУ від 04.05.2011 року за №28-315/1646-5768, з якого вбачається, що наявність індивідуальної ліцензії у відповідача для здійснення кредитування у валюті є обов»язковою умовою правомірності зазначеної угоди. Посилання відповідача на письмовий доказ наявний у ПАТ «Універсал Банк»» дозвіл № 92-1. від 07.12.2007 року,(генеральна ліцензія), яка надає право банку проводити операції з надання кредиту в іноземній валюті є незаконним.

З огляду на наступне:

1. Відповідно до додатку №1 який є невід'ємною частиною банківської ліцензії на здійснення банком банківських операцій, в якому зазначено виключний перелік банківських операцій, які банк має право здійснювати на підставі генеральної ліцензії. Надання кредиту резиденту в іноземній валюті в зазначеному переліку відсутні.

Отже, наявність індивідуальної ліцензії є обов'язковою умовою, завдяки якій банк мав би право проводити операції з надання кредиту в іноземній валюті.

2. Згідно пункту 1.1.7 Договору про надання споживчого кредиту від 23 вересня 2008 року за № BL 7064, заява Позичальника є підставою для видачі Банком траншу (кредиту) позичальнику.

Таким чином, ініціатором вчинення операції з надання кредиту є позичальник, який звернувся до банку з заявою про видачу йому кредиту.

З листа НБУ від 04.05.2011 року за № 28-315/1646-5768, який було відправлено на адресу позивача вбачається, що банк має право використовувати іноземну валюту на території України як засіб платежу у разі якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк.

У випадку з даним договором, згідно до умов укладеного кредитного договору позивач є ініціатором за валютною операцією, отже наявність індивідуальної ліцензії є обов»язковою умовою умовою для укладення кредитного договору в іноземній валюті.

Таким чином, вважає позивач, банк не мав правових підстав для укладення Договору про надання споживчого кредиту від 23 вересня 2008 року за № BL 7064, без індивідуальної ліцензії.

По-четверте, згідно до постанови правління національного банку України від 10.05.2007 року за № 168 Про затвердження «Правил надання банками Украіни інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», у разі надання кредиту в іноземній валюті банки зобов'язані під час укладання кредитного договору: попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за кредитним договором - несе споживач; надати інформацію щодо методики, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов'язаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобов'язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним.

Банки зобов'язані в кредитному договорі зазначати сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов'язань споживача, які пов»язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також зазначити ії в процентному значенні та в грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором, у вигляді: а) реальної процентної ставки (у процентах річних), яка точно дисконтує всі майбутні грошові платежі споживача за кредитом до чистої суми виданого кредиту розрахунок значення реальної процентної ставки.

Позивач вказав, що мав створене уявлення про обставини, що дійсно мають місце через що оспорюваний правочин укладався під впливом обману, з боку відповідача мав місце умисел, в розумінні неправильного сприяття позивачем суб»єкта, предмету або інших істотних умов правочину, які вплинули та його волевиявлення, отже можна вважати, що правочин не був би укладеним.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Приймаючи до уваги те, що Договір про надання споживчого кредиту від 23 вересня 2008 року за № BL 7064 вчинений під впливом обману він має бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. У відповідності до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов»язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі,- відшкодувати вартості того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У відповідності до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Позивач зазначив, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ст. 3 ЦПКУ).

Згідно з п. 6 ч. 1 ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг договір про надання фінансових послуг (яким відповідно до ст. 4 цього Закону є договір про надання споживчого кредиту) повинен містити розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків.

Позивач вказав, що за положеннями ч. 5 ст. 11 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Просить визнати генеральний договір про надання кредитних послуг за №BL 7064 від 23.09.08 р. який було укладено між ОСОБА_3 та ВАТ «Універсал банк» недійсним. Визнати недійсними пов'язані із ним договір іпотеки № 1973 від 23 вересня 2008 укладений між Універсал Банк» та ОСОБА_3 та договір поруки від 23 вересня 2008 року, укладений між ПАТ «Універсал банк» та громадянкою України ОСОБА_4 за №BL 7064-П1. Судові витрати покласти на відповідача.

В ході судового розгляду позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили Їх задовольнити, дали суду пояснення аналогічно обставинам викладеним вище. Крім того, позивач надав суду для долучення до матеріалів справи копію рішення Синельниківського міськрайсуду від 16.11.2012 року по справі № 437/78/12 яким було задоволено позовні вимоги ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості в сумі 853 987 грн. за кредитним договором від 23.09.2008 року № BL 7064, а також надав копію ухвали апеляційного суду Дніпропетровської області від 13.02.2013 року якою рішення Синельниківського міськрайсуду від 16.11.2012 року залишено без змін. Позивач та його довірена особа ОСОБА_2 не заперечували щодо розгляду справи у відсутність відповідача та винесення заочного рішення.

Представник відповідача ПАТ «Універсал Банк» в судове засідання повторно не з»явився, хоча про дату слухання справи були повідомлені своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Третя особа у справі ОСОБА_4 в судове засідання не з»явилася, але надала суду письмову заяву про розгляд справи без її участі.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, у відповідності до положень ст.224 ЦПК України.

Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

23 вересня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Універсал банк» (Публічне акціонерне товариство «Універсал банк» є правонаступником всіх прав та обов'язків ВАТ «Універсал Банк») та ОСОБА_3 було укладено генеральний договір про надання кредитних послуг за № BL 7064 за яким банк зобов»язується надавати позичальнику кредитні послуги у валютах, вказаних в договорі в рамках ліміту встановленого в базовій валюті, що дорівнює 94 000 доларів США у порядку та на умовах зазначених у договорі. У відповідності до вимог п.1.1.3 договору базовою валютою за даним договором є долар США. Під базовою валютою розуміється валюта в яку перераховуються суми наданих та/або запитаних до отримання кредитних послуг в різних валютах даного договору для розрахунку ліміту договору. відповідно до п.1.2.1. позичальник повинен виконувати свої зобов»язання по поверненню в повному обсязі використаної суми ліміту за договором не пізніше 01 вересня 2028 року і виконувати свої зобов»язання, передбачені Індивідуальними угодами в терміни встановлені індивідуальними угодами, але в будь-якому випадку терміни виконання зобов»язань позичальника за індивідуальними угодами, але в будь-якому випадку терміни виконання зобов»язань позичальника за індивідуальними угодами не повинні перевищувати термін, передбачений даними пунктом договору, якщо тільки не застосовується інший короткий термін виконання зобов»язань, встановлений договором та/або згідно умов відповідної угоди сторін. Відповідно до п.1.3 за дання кредитних послуг позичальник сплачує банку плату за кредитні послуги. При наданні кожної кредитної послуги плата за таку кредитну послугу визначається у відповідних індивідуальних угодах, що є невід»ємною частиною договору. Згідно з п.1.3.1. сторони погодили, що згідно умов індивідуальних угод, укладених між сторонами, може встановлюватися підвищений розмір процентної ставки за користування кредитом за договором. Відповідно до п.1.3.3, нарахування процентів здійснюється щоденно за методом нарахування процентів «факт 360», починаючи з дати списання коштів із позичкового рахунку та перерахування їх на поточний рахунок позичальника у відповідній валюті, вказаній у відповідній індивідуальній угоді до договору, до дати повного погашення кредиту. Проценти нараховуються на фактичний залишок заборгованості, виходячи з фактичної кількості днів у місяці й 360 днів у році. Для розрахунку процентів день надання та день погашення кредитної послуги вважається одним днем. За кредитним договором, відповідно до вимог п.1.3.6., сторони погодили наступну черговість погашення грошових зобов»язань позичальника за відповідними індивідуальними угодами які є невід»ємною частиною договору, а саме: 1/пеня за прострочену суму заборгованості (якщо буде мати місце прострочення); 2/прострочені проценти (якщо буде мати місце прострочення), 3/строкові проценти, 4/ прострочена сума основного боргу (якщо буде мати місце прострочення),5/строкова сума основного боргу.(а.с.7-14).

Згідно п.1 Додаткової угоди від 23 вересня 2008 року № BL 7064/К1 до Генерального договору про надання кредитних послуг № BL 7064 від 23 вересня 2008 року банк зобов»»язується надати позичальнику кредитні кошти (кредит) в сумі 94 000 доларів США, а позичальник зобов»язується прийняти належним чином використувавати і повернути банку кредитні кошти (кредит) та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у даній Індивідуальній угоді. Відповідно до п.2.2. Додаткової угоди від 23 вересня 2008 року № BL 7064/К1 до Генерального договору про надання кредитних послуг від 23.09.2008 року № BL 7064, позичальник зобов»язаний повернути кредит у повному обсязі в термін та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно Додатку №1 до Індивідуальної угоди, якщо тільки не застосовується інший (короткий) термін повернення кредиту відповідно до умов Генерального договору та /або індивідуальної угоди та/або згідно умов відповідної угоди сторін. При цьому сторони погодили, що терміном погашення кожного щомісячного ануїтетного платежу за графіком погашення кредиту вважається останній робочий день, що передує 01 числу кожного місяця строку кредитування протягом якого позичальник зобов»язаний сплатити ануїтетний платіж; першим днем прострочення сплати суми щомісячного ануїтетного платежу вважається 01 число кожного поточного календарного місяця строку кредитування згідно графіку погашення кредиту. Відповідно до п.3.1 Додаткової угоди, за використання кредитних коштів у межах встановленого строку кредитування індивідуальною угодою встановлюється процентна ставка в розмірі 15,45% річних (далі-базова процентна ставка) Відповідно до п.3.2 Додаткової угоди, за користування кредитними коштами понад строк (або терміни погашення за графіком погашення кредиту), встановлений генеральним договором та/або Індивідуальною угодою, процентна ставка встановлюється в розмірі 30,9% річних («підвищена процентна ставка»). Відповідно до п.3.3 Додаткової угоди, позичальник згідно умов індивідуальної угоди сплачує банку винагороду за надання кредиту у розмірі 1% від суми кредиту. Зазначена винагорода має бути сплачена позичальником, не пізніше дати фактичного надання кредиту, у національній валюті України відповідно до офіційного курсу національного банку України, діючого на дату сплати такої винагороди. Цільове призначення кредиту, згідно п.4 Додаткової угоди : поточні потреби.(а.с.23-24).

23 вересня 2008 року між ВАТ «Універсал банк» та ОСОБА_3 в забезпечення виконання зобов»язань за Генеральним договором про надання кредитних послуг від 23.09.2008 року № BL 7064, було укладено Договір іпотеки нерухомого майна-нежитлової будівлі, перукарні розташованої по АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,025 га. яка передана в оренду відповідно до Договору №1 про право тимчасового користування землею, укладеного 08.09.2009 року між іпотекодавцем та Синельниківською міською радою. Заставна вартість предмету іпотеки згідно звіту незалежного суб»єкта оціночної діяльності ТОВ Консалтингова компанія «Увекон» від 04.09.2008 року становить 913086 гривень. Ринкова вартість нежитлової будівлі , згідно з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 03.09.2008 року №20106803, виданим КУ «Синельниківське міжміське бюро технічної інвентаризації» складає 497698 грн.(а.с.15).

23 вересня 2008 року між ВАТ «Універсал банк» та ОСОБА_4 було укладено Договір поруки № BL 7064-П1 за яким поручитель зобов»язується перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_3 усіх зобов»язань перед кредитором що виникли з Додатковою угодою № BL 7064/К1 до генерального договору про надання кредитних послуг № BL 7064 від 23 вересня 2008 року, укладеного між кредитором та боржником у повному обсязі як існуючих на теперішній час так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. (а.с.20-22).

На а.с.72 матеріалів справи міститься заява на видачу готівки № 105В501082680001 від 24 вересня 2008 року згідно якої ОСОБА_3 отримав 92,700 доларів США, що еквівалентно 450 067,77 грн. Факт отримання зазначених коштів підтверджено підписом ОСОБА_3

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом, а, зокрема, Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» .

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.1049 ЦК України, позичальник зобов»язаний повернути позикодавцеві позику у строк та у порядку, що встановлені договором.

При цьому згідно зі ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи Їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Відповідно до ст.5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.

Відповідно до п.2.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене Постановою Правління НБУ №275 від 17.07.2001 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21 серпня 2001 р. за №730/5921) за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями.

Відповідно до п.5.3. «Положення про порядок видачі банками банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій», затвердженого постановою

Правління НБУ від 17.07.2001 року № 275, письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій. Згідно п.2.3. цього положення за умови отримання письмового дозволу НБУ банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями по залученню та розміщенню іноземної валюти на валютному ринку України.

Відповідно до положень ч.2 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року № 15-93 Національним Банком України видаються генеральні ліцензії комерційним банкам на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Відповідно до ст.2 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», власниками валютних цінностей (іноземної валюти) можуть бути як нерезиденти так і резиденти.

Згідно з ч.3 ст.533 ЦК України, на території України допускається також використання іноземної валюти, а також платіжних документів при здійсненні розрахунків за зобов»язаннями, в порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до п.4 ст.7 Закону України «Про національний банк України» від 20.05.1999 року № 679-ХІУ однією з функцій, яку виконує Національний банк є встановлення для банків правил проведення банківських операцій.

Згідно ч.1 ст.44 Закону 679-ХІУ, Національний банк є уповноваженою державною установою при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютного контролю і до компетенції якого відповідно до п.1 ч.2 ст.44 Закону України №679-ХІУ належить видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій. При цьому слід зазначити, що жодному із нормативних актів Національного банку України не встановлено ні обмежень ні заборон щодо права банків надавати кредити в іноземній валюті позичальникам.

Дана позиція Національного банку України підтверджена листом від 07.12.2009 року №13-210/7871-22612 «Про правомірність укладання кредитних договорів в іноземній валюті». Зокрема в листі зазначається, що:

- операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п.2 ст.5 декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

- уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

На а.с.77-78 матеріалів справи міститься копія Банківської ліцензії №92, видана Національним банком України Відкритому акціонерному товариству «Універсал Банк» 07 грудня 2007 року на право здійснювати банківські операції визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність».

На а.с.79-80 матеріалів справи міститься копія Дозволу №92-1 виданий Національним банком України 07 грудня 2007 року Відкритому акціонерному товариству «Універсал Банк» на право здійснення операцій визначених пунктами 1-4 частини другої та частиною четвертою статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність згідно з додатком до дозволу.

Відповідно до п.1.5 глави 1 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004 року № 483, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.11. 2004 року за № 1489/10028 використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк.

Таким чином, станом на 23.09.2008 року (дату укладання кредитного договору) ВАТ «Універсал Банк» правомірно здійснював свою діяльність щодо здійснення операцій з валютними цінностями на підставі банківської ліцензії №92 від 07.12.2007 року та письмового дозволу з додатком №92-1 від 07.12.2007 року.

З огляду на вищевикладене, суд встановив, що при укладенні спірних договорів були дотримані всі передбачені законом істотні умови договору, котрі були обумовлені згодою сторін, як узгоджені сторонами, так і прийняті ними. На момент укладення вказаної додаткової угоди обидві сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їхній внутрішній волі, що підтверджено власноручними підписами та печатками сторін; правочин був спрямований на отримання кредиту та у його погашенні згідно умов даного договору. Тим більше, що договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитора і позичальника та з урахуванням вимог цивільного та банківського законодавства та Правил.

Судом встановлено, що при здійсненні кредитних операцій банки в процесі своєї діяльності залучають на договірних засадах ресурси у формі депозитів, позик в інших банках. Видані позивачу кредитні кошти в іноземній валюті це також запозичені банком кошти і які банк зобов»язаний повернути в тій валюті в які вони були запозичені. Таким чином обидві сторони опинилися в однаковому положенню у зв»язку із зміною курсу гривні до іноземної валюти і співвідношення її майнових інтересів не порушено.

Укладаючи кредитні договори, відповідач мав достатні юридичні підстави та законне право укладати кредитний договір в Іноземній валюті. Так, ст.99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. Однак, при цьому не встановлено якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Отримуючи кредит в іноземній валюті, позивач не пред'являв до відповідача вимог щодо зміни визначення умов кредитування, порядку та строків сплати кредиту чи недійсності укладення договору. Зазначені умови кредитного договору є суттєвими і оговорені в самому договорі, а його форма та зміст відповідають положенням ст. 203 ЦК України. Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог які встановлені частиною першою-третьою п»ятою та шостою ст.203 цього кодексу, однак при укладанні та підписанні договору вимоги законодавства було додержано та виконано.

Виходячи з вищенаведеного, доводи позивача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_2, посилання на наявність індивідуальної банківської ліцензії у відповідача для здійснення кредитування у валюті як обов»язкової умови правомірності зазначеної угоди визнати суттєвими не можна.

Згідно ч.l ст.215 та ст.217 цк України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу, а ст.229 цього Кодексу передбачена можливість визнання недійсним правочину при вчинені його особою, яка помилялася щодо обставин, які мають істотне значення, однак при укладанні та підписанні спірного договору вимоги законодавства були додержані та в ньому чітко зазначено погашення заборгованості в іноземній валюті, після чого позивачем тривалий час протягом дії договору здійснювалися погашення в цій валюті, що встановлено з пояснень позивача ОСОБА_3 та його представника та з матеріалів справи, тобто при підписанні такого договору позивач ОСОБА_3 усвідомлював всі наслідки його укладання та свої можливості стосовно його виконання.

Згідно статті 192 ЦК України до грошових коштів віднесено грошову одиницю України гривню, та іноземну валюту. А відповідно до ч. 2 ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Таким чином, у кредит можуть бути надані згідно ЦК України як грошові одиниці України гривні, так і іноземна валюта, що виступатиме предметом зобов'язання.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 47 Закону У країни «Про банки і банківську діяльність» Банк, крім перелічених у частині першій цієї статті операцій, має право здійснювати операції з валютними цінностями. На здійснення операцій, визначених пунктами 1 - 4 частини другої статті 47 цього Закону надає дозвіл Національний банк України.

Банківська ліцензія на право здійснення операцій, визначених пунктами ч.1 та п. 5-11 ч.2 статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», що діє на даний момент, видано Відкритому акціонерному товариству «Універсал Банк» за номером 92 від 07 грудня 2007 року. На момент укладення договору діяв дозвіл за номером 92-1 У додатку до дозволу включено право здійснення операцій з валютними цінностями, зокрема, залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України, що в повній мірі відповідає характеру укладеного з клієнтом кредитного договору, в якому валютою кредитування є саме іноземна валюта.

Крім того, в матеріалах справи на а.с.127 міститься копія рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 01 грудня 2011 року яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про розірвання кредитних договорів та зобов»язання вчинити певні дії- відмовлено. Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 08.02.2012 року рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 01 грудня 2011 року залишено без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_3 Миколайовича- відхилено. (а.с.127-131)

На. а.с.138-139 міститься копія рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2012 року у справі № 437/78/12 яким задоволені позовні вимоги ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором № BL 7064 від 23.09.2008 року на суму 853 987 грн.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено. Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16.11.2012 року залишено без змін. (а.с.139-140).

За таких обставин, суд вважає недостатніми зазначені у позові ОСОБА_3 підстави для визнання спірних договорів недійсними. Посилання позивача на той факт, що банком надані кошти менше ніж це передбачено умовами договору є необґрунтованими, оскільки п.1.2 Генерального Договору про надання кредитних послуг № BL 7064 від 23.09.2008 року передбачено, що за надання кожної кредитної послуги позичальник сплачує банку плату за таку кредитну послугу, а п.3.3. Додаткової угоди № BL 7064/К-1 від 23.09.2008 року також встановлено, що позичальник згідно умов Індивідуальної угоди сплачує банку винагороду за надання кредиту у розмірі 1% від суми кредиту. Отже зазначені суми були враховані банком при наданні позичальнику грошових коштів.

Враховуючи викладене, суд вважає необхідним відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання недійсним генерального договору про надання кредитних послуг за №BL 7064 від 23.09.08 року, який було укладено між ним та ПАТ «Універсал Банк» та визнання недійсними пов'язаного із ним договору іпотеки № 1973 від 23 вересня 2008 року, укладеного між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3, який випливає з генерального договору та договору поруки від 23 вересня 2008 року, укладеного між ВАТ «Універсал Банк» та громадянкою України ОСОБА_4 за №BL 7064-П1.

Доводи позивача щодо незаконності спірного правочину та невідповідність дійсним обставинам та чинному законодавству України не грунтуються на досліджених в судовому засіданні матеріалах справи, фактично зводяться до одностороннього тлумачення регулюючого спірні правовідносини законодавства лише на свою користь.

Таким чином, суд, враховуючи недостатніми підстави вважати доводи позивача аргументованими та такими, що грунтувалися на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні у судовому засіданні, вважає необхідним у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

На підставі викладеного та ст.ст.192,203,215,217,229,509,524, 1054 ЦК України, ст. 99 Конституції України, Положенням про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого Постановою Правління НБУ № 275 від 17.07.2001, Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Законом України «Про банки і банківську діяльність», керуючись ст.ст. 10, 11,88,209,212.214,215, 217, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ПАТ "Універсал Банк" в особі Дніпропетровської філії ПАТ "Універсал Банк", третя особа ОСОБА_4 про визнання кредитного договору недійсним - відмовити.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Синельниківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: О. О. Порошина