Ухвала суду № 37335937, 12.02.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2014 р.Справа № 816/6817/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавської області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.01.2014р. по справі № 816/6817/13-а

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Козельщинська "Сільгоспхімія"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

26.112013 року Відкрите акціонерне товариство "Козельщинська "Сільгоспхімія" звернулось до суду із позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 19.09.2013 року № 0000761500.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 09.01.2014 року позовні вимоги задовольнив.

Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з того, що у ході судового розгляду не встановлено підстав, визначених податковим законодавством, які б виключали право позивача на формування податкових зобов'язань у перевіряємий період за наслідками господарських операцій із ТОВ "НВО "МСК-Інвест".

Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, Кременчуцькою ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ВАТ "Козельщинська "Сільгоспхімія" з питання взаємовідносин з ТОВ "НВО "МСК-Інвест" за період з 01.09.2010 року по 30.09.2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 05.09.2013 року № 10/16-14-15-22/05487053, яким встановлено порушення позивачем вимог ст.ст. 198, 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість у розмірі 33508,83 грн.

На підставі вказаного акту перевірки Кременчуцької ОДПІ 19.09.2013 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0000761500, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 41886,04 грн., з яких - 33508,83 грн. - основний платіж, 8377,21 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у ході судового розгляду не встановлено підстав, визначених Податковим кодексом України, які б виключали право позивача на формування податкових зобов'язань у перевіряємий період за наслідками господарських операцій із ТОВ "НВО "МСК-Інвест".

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

В основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення покладений висновок ДПІ в Андріївському районі м. Дніпропетровська, викладений у акті від 20.06.2012 року № 1232/22-6/34656392 документальної невиїзної перевірки ТОВ "Науково-виробниче об'єднання "МСК-Інвест" з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість під час здійснення фінансово-господарських відносин з підприємством ПП "Техкомплектресурс" за вересень 2010 року, яким встановлено відсутність руху активів у ході здійснення господарських операцій вказаного платника податків із ПП "Техкомплектресурс".

З огляду на що, відповідачем зроблений висновок про безтоварний характер господарських операцій ВАТ "Козельщинська "Сільгоспхімія" з придбання у ТОВ "НВО "МСК-Інвест" будівельно-монтажних робіт.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Пунктом 7.2.1 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Судовим розглядом встановлено, що між ВАТ "Козельщинська "Сільгоспхімія" - генпідрядник, та ТОВ "НВО "МСК-Інвест" - субпідрядник, 02.07.2010 року укладено договір будівельного субпідряду № 02-07/2010С на влаштування загорожі та приміщення КПП молочно-товарної ферми в с. Гоголево Полтавської області, за умовами якого субпідрядник зобов'язувався власними та/або залученими силами і способами виконати загальнобудівельні роботи відповідно до проектної документації, а генпідрядник - надати будівельний майданчик, проектно-кошторисну документацію, прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість.

Даний договір укладено з метою своєчасного виконання зобов'язань генпідрядника за договором будівельного підряду, укладеним з товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Довженка".

У виконання умов вказаного договору у вересні 2010 року виконано будівельно-монтажні роботи загальною вартістю 201053 грн., на підтвердження чого виписано податкову накладну від 30.09.2010 року № 3009171.

У підтвердження реальності здійснення спірних господарських операцій позивачем надано копії: локального кошторису, підсумкової відомості ресурсів, акту приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2010 року (типова форма №КБ-2в), довідки про вартість виконаних будівельних робіт та затрати (типова форма №КБ-3) /.

Фактична оплата придбаних будівельно-монтажних робіт позивачем проведена у повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "НВО "МСК-Інвест", що підтверджується копіями виписок банку про рух коштів на рахунку.

Встановлено, що ТОВ "НВО "МСК-Інвест" залучено позивачем до виконання будівельно-монтажних робіт з метою своєчасного виконання зобов'язань генпідрядника за договором будівельного підряду, укладеним з ТОВ "Агрофірма ім. Довженка".

При цьому, договір підряду від 24.06.2010 року № 5/09/10 не містить застережень щодо виконання обумовлених робіт власними силами генпідрядника. Напроти, пунктом 1.1. вказаного договору позивачу надано право виконати роботи власними та/або залученими силами.

Таким чином, колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи на виконання вищезазначеного договору за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства. Підстав, визначених податковим законодавством, які б виключали право позивача на формування податкових зобов'язань, зокрема податкового кредиту за вересень 2010 року, за їх наслідком, в даному випадку, не вбачається.

А тому, доводи апеляційної скарги податкового органу про неналежне документальне підтвердження позивачем господарських операцій із вказаним контрагентом, про безтоварність спірної господарської операції не знайшли підтвердження у ході судового розгляду справи.

Таким чином, позивач на законних підставах та у відповідності до ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сформував податковий кредит з ПДВ, який визначив виходячи з вартості послуг, придбаних з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської своєї діяльності, що підтвердив належним чином складеними первинними документами.

Одночасно слід вказати, що порушення позивачем вимог податкового законодавства податковий орган пов'язує виключно з недоліками, які на його думку мають місце в діяльності підприємства-контрагента.

Так, викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушення закону ґрунтується лише на висновках іншого податкового органу, а саме: на підставі акту ДПІ в Андріївському районі м. Дніпропетровська від 20.06.2012 року № 1232/22-6/34656392 документальної невиїзної перевірки ТОВ "Науково-виробниче об'єднання "МСК-Інвест" з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість під час здійснення фінансово-господарських відносин з підприємством ПП "Техкомплектресурс" за вересень 2010 року.

Колегія суддів зазначає, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподаткованої ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Також, отримання податковим органом акту, в якому викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону.

Стосовно доводів податкового органу про нікчемність спірної господарської операції, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

За приписами ст. 228 вказаного Кодексу правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Однак, в ході судового розгляду справи наявності таких доказів не встановлено. Відповідачем не надано доказів у підтвердження того, що зазначений вище договір субпідряду суперечить вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а також, що укладення такого правочину не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним.

Враховуючи викладене, колегія суддів не знаходить обґрунтувань посиланням податкового органу, викладеним у апеляційній скарзі, на вчинення позивачем нікчемного правочину, за наслідками якого позивач позбавлений права формування податкового кредиту та інших податкових зобов'язань.

Таким чином, враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість судження Кременчуцької ОДПІ про порушення позивачем вимог закону при обчисленні податку на додану вартість від провадження господарської діяльності.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 19.09.2013 року № 0000761500 таким, що прийняте на підставі хибних висновків, необґрунтованість яких доведена у ході судового розгляду справи та підтверджена матеріалами справи, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавської області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.01.2014р. по справі № 816/6817/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Катунов В.В. Рєзнікова С.С.