Постанова № 37335687, 17.02.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 лютого 2014 року № 826/1060/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Державного будівельного комбінату Управління справами Верховної Ради Українки

до

Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві

про

скасування податкового повідомлення-рішення №113726552207 від 30.12.2013

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державний будівельний комбінат Управління справами Верховної ради України звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції України у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.12.2013 №113726552207.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки викладені в акті від 13.12.2013 №788/26552207/21586524 «Про результати невиїзної позапланової документальної перевірки Державного будівельного комбінату Управління справами Верховної ради України з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «МВП «Релос» за липень 2013 року» є безпідставними та спростовуються наявними документами, а відтак прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Відповідач - Державна податкова інспекція України у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві – заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.

13.02.2014 в судовому засіданні за згодою сторін відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією України у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено невиїзну позапланову документальну перевірку Державного будівельного комбінату Управління справами Верховної ради України з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «МВП «Релос» за липень 2013 року, за результатом якої складено акт від 13.12.2013 №788/26552207/21586524 (далі – акт перевірки).

Як вбачається з акту перевірки відповідач вказує на порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 62873 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.12.2013 №113726552207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 94 310 грн. (за основним платежем 62 873 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 31 437 грн.).

З акту перевірки вбачається, що актом ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 19.11.2013 №1961/26-59-22-01/16477069 «про неможливість проведення зустрічної звірки суб’єкта господарювання ТОВ «МВП «Релос» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.07.2013 по 31.07.2013» встановлено відсутність ТОВ «МВП «Релос» за податковою адресою. Обставини укладання угод, місць прийому—передачі товарів (робіт, послуг) транспортування, зберігання товару ТОВ «МВП «Релос» не встановлено.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з’ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб’єктності учасників господарської операції та установлення зв’язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наявність податкових накладних дійсно є обов’язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.

Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося, відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов’язкових умов для виникнення такого права –придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Судом встановлено, що ТОВ «МВП «Релос» позивачу виписано видаткові накладні, рахунки фактури та податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи, відповідно до яких позивач купував у ТОВ «МВП «Релос» паливо дизельне та бензин.

На підтвердження оплати товару придбаного у ТОВ «МВП «Релос» позивачем надано платіжні доручення, копії яких долучено до матеріалів справи.

Також, позивачем надано копії журналів реєстрації довіреностей, які містять записи про реєстрацію довіреностей на отримання від ТОВ «МВП «Релос» вказаних вище ПММ.

Також, позивачем надано суду ксерокопії карток на пальне АЗС WOG.

З системного аналізу викладеного вбачається, що позивач фактично вказує на купівлю ПММ за паливними картками АЗС WOG.

Постановою КМУ від 20.12.97 р. № 1442 затверджено Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, відповідно до п. 10 яких розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з нафтопродуктами споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ за встановленою формою на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару. У розрахунковому документі зазначається інформація про форму здійснення розрахунку. Розрахунки за продані нафтопродукти із застосуванням згідно з договорами талонів чи відомостей на відпуск нафтопродуктів здійснюються виключно через установи банків.

Згідно з п. 3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом від 20.05.2008 р. № 281/171/578/155 (далі – Інструкція № 281) талон – спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому. Емітент талонів повинен самостійно встановити форму, зміст та ступінь захисту талонів, з обов’язковим зазначенням серійного та порядкового номеру талона (пп. 10.3.3 Інструкції № 281). Платіжна картка – спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунку платника або з відповідного рахунку банку з метою оплати вартості товарів і послуг (п. 3 Інструкції № 281).

Отже, відповідно до згадуваних норм законодавства талони чи паливні картки надаються емітентами таких карток на підставі відповідних угод.

Проет, позивачем на підтвердження отримання ПММ від ТОВ «МВП «Релос» надано паливні картки АЗС WOG.

Суд звертає увагу, що з наданих позивачем ксерокопії паливних карток не є можливім ідентифікувати, що такі картки отримано позивачем від ТОВ «МВП «Релос», тобто фактично позивачем не надано жодного належного доказу на підтвердження реального отримання від ТОВ «МВП «Релос» ПММ.

відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

При цьому, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку є передумовою для висновків про наявність порушень податкового законодавства.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов’язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Оскільки позивачем не надано жодного належного доказу поставки ПММ відповідно до наданих ТОВ «МВП «Релос» документів, отже висновок відповідача про порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, є обґрунтованим та знайшов підтвердження під час судового вирішення справи, що свідчить про правомірність спірного податкового повідомлення-рішення.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведена правомірність та обґрунтованість спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Державного будівельного комбінату Управління справами Верховної ради України не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда