Постанова № 37335697, 25.02.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 лютого 2014 року № 826/1532/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Світло-Імпорт Україна"

до

Головного управління державної казначейської служби України у м. Києві Київської міжрегіональної митниці Міндоходів

про

визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Світло-Імпорт Україна» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару від 18.12.2013 №100270001/2013/7700495/2, зобов’язання стягнути на користь позивача надмірно сплачений податок на додану вартість в сумі 12728,17 грн. та митні платежі в сумі 3030,52 грн.

Позивач не погоджується зі спірним рішенням про коригування митної вартості товарів, мотивуючи це тим, що відповідачем не доведено наявність у поданих підприємством документах розбіжностей або відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а відтак, на думку позивача, оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Відповідач – Київська міжрегіональна митниця Міндоходів – заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи та зазначив, що в наданих позивачем до митного оформлення документах виявлено неточності, а відтак відповідач не мав підстав для підтвердження митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, що імпортуються, тому оскаржуваним рішенням відкориговано митну вартість товару за резервним методом відповідно до ст. 64 Митного кодексу України.

Відповідач - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві – письмових пояснень по суті позовних вимогу суду не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового вирішення справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у різі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що представник позивача не заперечував проти вирішення справи в порядку письмового провадження, оскільки відповідач належним чином повідомлені про час, дату та місце судового засідання в судове засідання не прибув, а також з огляду на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Світло-Імпорт Україна» укладено зовнішньоекономічний контракт з компанією «Вгіght Іnіегnаtіоnаl (Zhenjiang) Еlесtrісіtу Со., Ltd», КНР від 25.02.2013 №7 на купівлю товару - прожектори електричні без ламп», виробник «Вгіght Іnіегnаtіоnаl (Zhenjiang) Еlесtrісіtу Со., Ltd», країна виробництва Китай, торгівельна марка SunBright Еlесtrісs. Поставка товару відбувалась на комерційних умовах поставки FОВ Китай (відповідно до специфікації).

В подальшому 18.12.2013 позивачем подано до митного оформлення декларацію митної вартості та ВМД ІМ-40 №100270001/2013/237326 та документи на товар (графа 44). Митна вартість товарів була заявлена Позивачем за основним заявлена митна вартість визначена позивачем за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

За результатами розгляду поданих до митного оформлення документів, здійснюючи перевірку правильності визначення митної вартості товару Митницею було встановлено, що надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, зокрема, відповідно до п. 4.2 контракту №7 товари повинні супроводжуватись наступними документами: сертифікат про походження товару, транспортні документи, пакувальний лист. Проте, сертифікат про походження товару та пакувальний лист до митного оформлення не надано, також не надано до митного оформлення договір про перевезення з ВАТ «Соул Лоджистик», яким підписано довідку про вартість транспортних витрат.

У зв’язку з тим, що позивачем було надано до митного органу документи не в повному обсязі, декларанту запропоновано надати додаткові документи відповідно до вимог ст. 53 Митного кодексу України, а саме: виписку з бухгалтерської документації та інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару; каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товарів; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на запит митного органу додаткові документи не надано, внаслідок чого митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості від 18.12.2013 №100270000/2013/700495/2, яким відкориговано митну вартість товару за резервним методом з урахуванням вимог ст. 64 Митного кодексу України.

Оцінюваний товар було випущено у вільний обіг шляхом надання гарантій відповідно до ч.7 ст.55 Митного кодексу України за митною декларацією №100270001/2013/237372.

Статтею 7 Митного кодексу України визначено, що державну митну справу становлять встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять.

Державна митна справа здійснюється з додержанням прийнятих у міжнародній практиці форм декларування товарів, методів визначення митної вартості товарів, систем класифікації та кодування товарів та системи митної статистики, інших загальновизнаних у світі норм і стандартів.

Правове регулювання митної вартості товарів та методів її визначення здійснюється розділом ІІІ Митного кодексу України.

Відповідно до ст. ст. 49-50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов’язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 2 ст. 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 “Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування” Митного кодексу України.

За правилами ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов’язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов’язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частин 1-3 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п’ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об’єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності – інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, – страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов’язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов’язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов’язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частин 2-7 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч. 2).

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 3).

Таким чином, при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару, заявленої декларантом, необхідність перевірки її дійсності, віднесена до обов'язків митного органу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов’язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу (ч. 4).

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю (ч. 5).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6).

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч. 7).

За правилами частин 1 - 2 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до частини 5 ст. 55 Митного кодексу України декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Частинами 7 та 8 ст. 55 Митного кодексу України встановлено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

З аналізу наведених норм законодавства з питань митної справи вбачається, що у разі виявлення у поданих декларантом документах неповноти відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, митний орган має право вимагати від декларанта надання додаткових документів, перелік яких визначено законодавцем.

Інших способів, ніж витребування додаткових документів, надання часу для підтвердження заявленої митної вартості товару, проведення консультацій у митного органу щодо узгодження митної вартості товару із декларантом законодавчими нормами не передбачено. Як зазначено вище, при дослідженні наданих позивачем документів для розмитнення товару, встановлено що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються у зв'язку з тим, що позивачем подано не всі документи необхідні для визначення митної вартості товару за ціною контракту, а саме не надано сертифікат про походження товару та пакувальний лист до митного оформлення не надано, також не надано до митного оформлення договір про перевезення з ВАТ «Соул Лоджистик», яким підписано довідку про вартість транспортних витрат.

Щодо посилання позивача на довідку про вартість транспортних витрат, суд зазначає, що така довідка містить посилання на договір від 01.08.2012 №010812/01, отже на думку суду наявність копії такого договору необхідна для підтвердження вартості транспортних витрат.

Крім того, позивачем не виконано вимогу митного органу про надання додаткових документів. З огляду на викладене, митний орган обґрунтовано відмовив у митному оформленні товарів, задекларованих у митній декларації.

Перевірка достовірності та повноти відомостей, поданих для митного оформлення товарів відповідно до Митного кодексу України віднесена до компетенції митних органів. Надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості відноситься до обов'язків декларанта.

У зв'язку з ненаданням позивачем належних документів на підтвердження заявленої митної вартості, у Митниці не було можливості застосувати митну вартість, визначену позивачем, тому при здійсненні митної оцінки був застосований резервний метод визначення митної вартості товарів.

Доказів на спростування викладеного представником позивача не надано.

Статтею 57 Митного кодексу України передбачено вичерпний перелік методів визначення митної вартості товарів. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Зі змісту оскарженого рішення вбачається, що основний метод визначення митної вартості товарів за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються не був застосований, оскільки використані декларантом відомості не підтверджені документально.

Метод 2-а не був застосований у зв'язку з відсутністю у митного органу даних щодо вартості операцій з ідентичними товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості).

Метод 2-6 не був застосований у зв'язку з відсутністю у митного органу даних щодо вартості операцій з подібними (аналогічними) товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості).

Методи 2-в та 2-г не використані через відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків.

Митну вартість товару в обох випадках визначено із застосуванням резервного методу (зокрема, визначена митна вартість товару ґрунтується на митній вартості товару, подібного за якісними характеристиками, митне оформлення якого уже здійснено за Митними деклараціями від 02.09.2013р. №100270000/2013/207262 та від 07.11.2013р. №100270000/2013/211853).

Відповідно до ст. 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT), було здійснено послідовний перехід від 3 до останнього методу визначення митної вартості заявленого товару і застосований 6-й (резервний) метод.

Згідно приписів даної статті митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Враховуючи, що надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, зокрема, щодо вартості транспортування товару, суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення про визначення митної вартості товарів від 18.12.2013 №100270001/2013/7700495/2.

В частині щодо заявлених позивачем вимог до Головного управління державної казначейської служби України у м. Києві, в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають оскільки під час розгляду справи суд встановив, що будь-які відносини, які б потягли обов'язок перерахувати на користь позивача надміру сплачених коштів з державного бюджету України, не мали місця.

З огляду на це, заявлені позивачем вимоги до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві також є безпідставними.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони у відповідності з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачі, як суб’єкти владних повноважень, виконали покладений на них обов’язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийнятих рішень.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда