Постанова № 37333509, 13.02.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 лютого 2014 року № 826/20252/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в місті Києві, Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві, треті особи Начальник ГУ МВС України в м. Киві Коряк В.В., Начальник Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві Бондаренко С.В. про скасування наказів про звільнення та поновлення на службі.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту також - позивач) з позовом до Головного управління МВС України в місті Києві (надалі також - відповідач1), Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві (надалі також - відповідач2), треті особи Начальник ГУ МВС України в м. Киві Коряк В.В., Начальник Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві Бондаренко С.В., в якому просить:

- визнати звільнення незаконним;

- скасувати наказ ГУ МВС України в м. Києві за № 623 від 11 листопада 2013 року.

- скасувати наказ ГУ МВС України в м. Києві за №903 о/с від 29 листопада 2013 року;

- поновити позивача на посаді заступника начальника відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків Ободонського РУТУ МВС України в м. Києві із стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу;

- стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 20 000 гривень та 1000 гривень витрачені на послуги юриста.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що його звільнено з органів внутрішніх справ за вчинення проступку, винуватість у вчиненні якого на момент виникнення спірних правовідносин не встановлена у судовому порядку, що свідчить про протиправність дій та рішень відповідачів щодо звільнення позивача. Позов поросив задовольнити у повному обсязі.

Відповідачі проти задоволення позову заперечували з мотивів необґрунтованості та безпідставності. Звертали увагу суду на те, що позивача було звільнено за порушення дисципліни, а не за вчинення злочину. У задоволенні позову просили відмовити повністю.

06.02.2014р. в судовому засіданні за згодою сторін ухвалено про продовження вирішення справи у письмовому провадженні відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов задоволенню не підлягає з огляду про наступне.

Матеріалами справи встановлено, що позивач проходив службу в Оболонському РУ ГУ МВС України в м. Києві на посаді заступника начальника відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків.

Наказом від 11.11.2013р. №623 позивач був звільнений з органів внутрішніх справ наказом ГУМВС України в місті Києві від 30.07.2005 № 417 за п. «є» ст. 64 (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

В ході судового розгляду справи встановлено наступне.

20.02.2013р. слідчим відділом прокуратури міста Києва за матеріалами ГУБКОЗ Служби безпеки України розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42013110000000175 за фактом збуту наркотичних засобів і психотропних речовин та зловживання службовим становищем працівниками відділу БНОН Оболонського РУ ГУМВС України в місті Києві за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 364 та частиною 2 статті 307 КК України.

19.06.2013р. Прокуратурою міста Києва до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення з попередньою кваліфікацією за частиною 2 статті 308 КК України. При проведенні досудового розслідування заступнику начальника відділу БНОН Оболонського РУ ГУМВС України в місті Києві капітану міліції ОСОБА_1 оголошено про підозру.

09.10.2013р. зазначена інформація надійшла до Головного управління. Відповідності до пункту 2.2.3. наказу МВС України від 12.03.2012 № 230 «Про затвердження Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України» наказом ГУМВС України в місті Києві від 09.10.2013 № 553 призначено службове розслідування.

При проведенні службового розслідування було встановлено, що 10.04.2013р. об 11 год. 30 хв. гр. ОСОБА_2 зустрівся із трьома працівниками відділу БНОН Оболонського районного управління та повідомив про місцезнаходження психотропної речовини.

У 11 год. 38 хв. вони прибули за вказаною адресою де у двох поліетиленових пакетах була прихована психотропна речовина.

Так, діючи всупереч інтересам служби, порушуючи вимоги КПК України - недотримуючись встановленого порядку та без складання процесуальних документів об 11 год. 46 хв. здійснили її вилучення. Половину одного пакету працівники відділу безоплатно збули гр. ОСОБА_2, а іншу половину привласнив один із них. Інший пакет працівники відділу БНОН поклали на попереднє місце з метою затримання особи, яка прийде її забирати.

Керівництво відділу БНОН Оболонського районного управління контролювало дії своїх підлеглих у телефонному режимі і на місце події об 12 год. 00 хв. приїхав заступник начальника відділу БНОН Оболонського РУ ГУМВС України в місті Києві капітан міліції ОСОБА_1 (позивач). Надалі спостереження за місцезнаходженням психотропної речовини здійснювалось за участю Позивача.

Позивач постійно підтримував зв'язок із начальником відділу БНОН районного управління.

У зв'язку з тим, що позитивного результату отримано не було останній наказав Позивачу припинити спостереження.

О 20 год. 20 хв. позивач, не поінформувавши старшого прямого начальника про отримання незаконного наказу, дав вказівку своїм підлеглим припинити спостереження та без виклику слідчо-оперативної групи, без складання будь-яких процесуальних документів вони здійснили вилучення психотропної речовини та привласнили її.

Інформацію про виявлення та вилучення психотропної речовини до чергової частини Оболонського районного управління не повідомили, з відповідним рапортом до керівництва районного управління не звертались.

За результатами службового розслідування наказом Головного управління від 11.11.2013р. № 623 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності капітана міліції ОСОБА_1» за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні вимог частини 6 статті 4, абзацу 2, 3 частини 1 та частини 2 статті 7 Дисциплінарного статуту, частини 3 статті 214 КПК України та пункту 3.2.9 Інструкції з організації реагування органів внутрішніх справ на повідомлення про кримінальні правопорушення, інші правопорушення, надзвичайні ситуації та інші події, затвердженої наказом МВС України від 22.10.2012 № 940, на заступника начальника відділу БНОН Оболонського районного управління ГУМВС України в місті Києві капітана міліції ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ.

Вирішуючи питання щодо правомірності дій відповідачів щодо звільнення позивача з органів внутрішніх справ, суд виходив із наступного.

Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначає Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, затверджений Законом України від 22.02.2006 року №3460-IV (далі - Статут).

Поняття службової дисципліни закріплено ст. 1 Статуту, де зазначено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Згідно зі ст. 2 Статуту дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни. Відповідальність осіб рядового і начальницького складу встановлена ст. 5 Статуту, де зазначено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно із Статутом.

Статтею 12 Статуту визначено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

Разом з тим, в частині 2 статті 5 Закону України «Про міліцію» зазначено, що міліція поважає гідність особи і виявляє до неї гуманне ставлення, захищає права людини. У взаємовідносинах з громадянами працівник міліції повинен виявляти високу культуру і такт.

Статтею 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України встановлено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу, в тому числі, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників, з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку. припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.

При виконанні службових обов'язків та у повсякденному житті працівник органів внутрішніх справ повинен, в тому числі, своїми вчинками та поведінкою, способом життя стверджувати високі принципи безкорисливості, чесності та скромності у громадському та особистому житті, нетерпимо ставитись до будь-яких аморальних проявів, активно боротися з цими явищами в колективах органів внутрішніх справ.

Відповідно до Етичного кодексу працівника органів внутрішніх справ України, працівники органів внутрішніх справ зобов'язуються у своїй роботі неухильно керуватися законодавством України, виконувати норми Дисциплінарного статуту. У службових та позаслужбових стосунках з людьми, в особистій поведінці бути зразком чесності, тактовності, зовнішньої охайності і внутрішньої дисциплінованості, культури спілкування, зокрема мовної. У разі недотримання взятих зобов'язань бути готовими нести відповідальність, передбачену законодавством України, іншими чинними нормативними актами, що регламентують діяльність органів внутрішніх справ.

Згідно з Присягою працівника органів внутрішніх справ України, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 1991р. № 382. працівник органів внутрішніх справ України присягає і клянеться з високою відповідальністю виконувати вимоги статутів і наказів, постійно вдосконалювати професійну майстерність та підвищувати рівень культури, всіляко сприяти зміцненню авторитету органів внутрішніх справ: мужньо і рішуче, не шкодуючи своїх сил і життя, боротися із злочинністю, захищати від протиправних посягань життя, здоров'я. права й свободи громадян, державний устрій і громадський порядок.

Зокрема, відсутність в обвинувального вироку, який набрав законної сили, автоматично не виключає наявності в цьому діянні дисциплінарного правопорушення, в тому числі і проступку. Разом з тим, в ході судового розгляду справи підтверджено, що позивача звільнено саме за вчинення дисциплінарного правопорушення, а не за факт розгляду кримінального провадження Оболонським районним судом.

В той же час, для забезпечення справедливості та об'єктивності, при встановленні обставин вчинення такого проступку взяті за основу вимоги та правила, встановлені законодавцем для проведення службових розслідувань по фактам порушення дисципліни, що і було здійснено у даному випадку.

Позивач звільнений з органів внутрішніх справ на підставі пп. «є» п.64 Положення про проходження служби, оскільки при співвідношенні вчиненого ним проступку до норм права, було враховано суть діяння, обставини його скоєння.

Окрім того, доводи позивача про порушення 6-ти місячного строку на проведення службового розслідування спростовані, з огляду про наступне.

Вчинення позивачем дисциплінарного проступку мало місце 10.04.2013р. Шестимісячний термін з дня вчинення дисциплінарного проступку спливає 10.10.2013. Проте вказаний термін переривається проведенням службового розслідування.

08.10.2013 керівництво Головного управління було повідомлено про наявність обвинувального акту у кримінальному провадженні щодо позивача і 09.10.2013р. наказом Головного управління МВС України в м. Києві №553 було призначено службове розслідування. Тобто службове розслідування було розпочато в межах шестимісячного терміну і порушень щодо призначення, проведення службового розслідування та термінів притягнення до відповідальності допущено не було.

Щодо тверджень позивача про його знаходження відпустці на час звільнення, суд зазначає наступне.

Так, заступником начальника Оболонського райуправління Іщуком В.В. було дозволено позивачу оформити щорічну відпустку за 2013 рік і її оформлення було розпочато, зокрема, виписано позивачу відпускне посвідчення.

Однак, через декілька днів, начальник райуправління Бондаренко С.В. дізнавшись про дозвіл на відпустку позивача під час проведення відносно нього службового розслідування, розпорядився у відпустку позивача не оформлювати і викликати його на службу, що і було виконано. Таким чином позивач через декілька днів після отримання відпускного посвідчення був викликаний на службу і у щорічній відпустці за 2013 рік не перебував. До наказу про відпустки за листопад 2013 року позивач включений не був тому юридично факт надання відпустки позивачу не настав. Разом з тим, оформлення відпускного посвідчення на ім'я позивача не є підставою для надання відпустки, такою підставою є наказ про відпустки.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із системного аналізу норм чинного законодавства України, суд прийшов до висновку про відповідність спірних наказів приписам законодавства та відсутність правових підстав для їх скасування.

Позовні вимоги позивача про стягнення на його користь моральної шкоди є похідними від позовних вимог про скасування наказів про звільнення, яке на переконання суду є законним, а відтак позовні вимоги і в цій частині задоволенню не підлягають. Окрім того, позивачем не наведено обставин, якими заявлену шкоду спричинено, причинно-наслідкових зв'язків між діями відповідачів та негативними наслідками для позивача, не обґрунтовано розрахунок розміру моральної шкоди, яку належить стягнути.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно ч.4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Відповідно до ч. 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачами як суб'єктами владних повноважень доведено правомірність спірних рішень.

Враховуючи викладене, керуючись статями 9, 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України

Суддя І.А. Качур