Рішення № 37335006, 19.02.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/2772/13-ц

Провадження № 22-ц/779/286/2014

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Дузінкевич І.М.

Суддя-доповідач Бойчук І.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Бойчука І.В.,

суддів Проскурніцького П.І., Ясеновенко Л.В., секретаря Драганчук У.М.,

з участю сторін,-

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ПАТ СК «Галицька» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування шкоди в порядку регресу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 на рішення Тисменицького районного суду від 11 грудня 2013 року,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Тисменицького районного суду від 11 грудня 2013 року задоволено позов ПАТ СК «Галицька» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування шкоди в порядку регресу.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Галицька» 14 894 грн. 32 коп. страхового відшкодування, 229 грн. 40 коп. судових витрат, а всього 15 123 грн. 72 коп.

Апелянт подав апеляційну скаргу в якій зазначив, що судом неповно встановлено обставини справи перед винесенням рішення та неправильності встановлення обставин, які мають значення для справи, неправильного і неповного дослідження доказів та їх оцінки, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи та неправильного визначення правовідносин сторін.

Судом неправильно застосовано норми матеріального права та помилково визначено відносини, які склались між її довірителем та позивачем - СК «Галицька» при укладенні договору добровільного страхування.

Між ОСОБА_2 та ПАТ СК «Галицька» було укладено договір добровільного страхування кредитів №91 від 22.02.2008 року, згідно якого страхова компанія повинна при настанні страхового випадку виплатити страховику чи вигодонабувачу страхове відшкодування. СК «Галицька» не заперечує настання страхових випадків у відповідності до укладеного між сторонами договору страхування. Отже, вказує на те, що саме ті обставини від яких застрахувалась ОСОБА_2 вже настали, а тому страхова компанія повинна була виконати свої зобов'язання.

Незрозумілим апелянту є той факт чим зумовлена та обґрунтована позовна заява СК «Галицька», адже страхувальником за договором добровільного страхування кредитів №91 від 22.02.2008 року є саме - ОСОБА_2, а не Івано-Франківське обласне відділення «Державного ощадного банку України».

Позивачем не надано суду жодних доказів того які заходи ним вживались для встановлення винної особи та на підставі чого винною особою визначено самого страхувальника - ОСОБА_2 у настанні страхового випадку.

Не вірно було надано правове обґрунтування тим правовідносинам, що склалися між позивачем та відповідачем, оскільки між сторонами фактично мали б виникнути зобов'язальні правовідносини суброгації, а не регресу. Крім того, ПАТ СК «Галицька» пропустила трирічний строк позовної давності на звернення з позовом до суду про захист свого права щодо стягнення відшкодування, однак суд не звернув уваги на позовну давність пред'явлених вимог, хоча на цьому наголошувалось.

Судом не досліджені обставини справи що мають істотне значення для вирішення спору, не надано правову оцінку правовідносинам сторін та зібраним доказам, а тому, на думку апелянта, є всі підстави для скасування прийнятого рішення судом першої інстанції.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення яким у позові відмовити.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Судом встановлено, що у відповідності до договору добровільного страхування кредитів №91/2008 від 22.02.2008р. позивачем - ПАТ СК «Галицька» виплачено платіжними дорученнями №189 від 29.05.2009р„ №398 від 31.08.2009р., №524 від 30.10.2009р., від 29.12.2009р., №735 від 26.02.2010р. страхове відшкодування Івано-Франківському обласному управлінню ВАТ «Державний ощадний банк України» на загальну суму 14894,32грн. за непогашення суми кредиту та відсотків по ньому гр. ОСОБА_2 по застрахованому кредитному договору №91 від 22.02.2008р.

На підставі правил добровільного страхування кредитів, у тому числі відповідальності позичальників за непогашення кредиту №30 від 10.02.2007р. СК «Галицька» уклала з філією Івано-Франківське обласне управління ВАТ «Державний ощадний банк України» договір добровільного страхування кредитів №91/2008 від 22.02.2008р., де предметом є майнові інтереси страхувальника, що не суперечить чинному законодавству України, пов'язані з матеріальними збитками страхувальника, внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань по поверненню суми кредиту та процентів за користування кредитом в строки та на умовах, що передбачені кредитним договором між страхувальником та позичальником. Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором №91 від 22.02.2008р. виник страховий випадок . 22.03.2010р. позивач звернувся до відповідачки ОСОБА_2 із листом-претензією №132 про повернення йому виплаченої суми страхового відшкодування, однак даний лист залишено без реагування. У зв'язку з чим просив стягнути з відповідачів солідарно в порядку регресу сплачену суму страхового відшкодування в розмірі 14894,32грн. та судові витрати.

З вищенаведених підстав суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про задоволення позовних вимог у порядку регресу, стягнувши в солідарному порядку суму страхового відшкодування з відповідачів. При цьому суду не надано доказів про наявність страхування договорів поруки з поручителями.

У відповідності до ст. 1191 ЦК України дійсно особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Однак норма даної статті застосовується у випадках, коли заподіювач шкоди та особа, що несе відповідальність за завдану шкоду, не зберігаються в одній особі (ст. 1172-1176, 1177, 1178, 1179, 1207 Цивільного кодексу України).

Право зворотної вимоги (регресу) - це вимога кредитора до боржника (особи, яка завдала шкоду) про повернення сплаченого за його вини відшкодування потерпілому. Таке визначення може бути застосованим тільки для регресних зобов'язань, які виникають на підставі зобов'язань відшкодування шкоди.

Однак, не всяка зворотна вимога підпадає під категорію регресної вимоги, у розумінні закону.

Колегія суддів вважає, що позовні вимоги ПАТ СК «Галицька» до ОСОБА_2 не є регресними вимогами. За загальним правилом, на боржника за зворотною вимогою покладається обов'язок відшкодувати кредитору сплачений ним третій особі платіж у повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст. 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Отже, позивачем в цілому не вірно було надано правове обґрунтування тим правовідносинам, що склалися між позивачем та відповідачем, оскільки між сторонами фактично виникли зобов'язальні відносини суброгації, тобто перехід права вимоги від страхувальника до страховика, що є заміною кредитора у зобов'язанні внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою. В даному випадку відсутні регресні вимоги.

За таких обставин колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постановлено рішення без додержання вимог матеріального і процесуального права, тому його слід скасувати і постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Тисменицького районного суду від 11 грудня 2013 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ПАТ СК «Галицька» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування шкоди в порядку регресу відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: І.В. Бойчук

П.І. Проскурницький

Л.В. Ясеновенко