Постанова № 37333404, 21.01.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2014 р. Справа № 804/13974/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: судді Дєєва М.В., при секретарі судового засідання - Пополітові І.М., за участю представників: позивача - Скворцової В.А., відповідача - Немченко К.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лакта - Сервіс»

до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лакта - Сервіс» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання неправомірними дії Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Лакта - Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні взаємовідносин з ПП «Фірма «Укрпромтрейд» за січень 2013 року, ТОВ «Агентство Диск» за лютий 2013 року та ПВКФ «Розс» за лютий 2012р.; визнання протиправними дії Лівобережної об'єднаною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області щодо коригування показників податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «Лакта - Сервіс» за період січень, лютий 2013 року, лютий 2012 року, яке відбулося на підставі акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 13.09.2013 року №545/2203/32861671, в тому числі дії з виключення з електронної бази даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» сум податкового кредиту з податку на додану вартість, які визначені ПП «Фірма «Укрпромтрейд» за січень 2013 року, ТОВ «Агентство Диск» за лютий 2013 року та ПВКФ «Розс» за лютий 2012 року; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004012203 від 04.10.2013 року щодо донарахування податку на додану вартість, прийняте Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області; зобов'язання Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області відновити показники податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАКТА-СЕРВІС» за період січень, лютий 2013 року, та лютий 2012 року, в тому числі зобов'язати відновити в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» сум податкового кредиту з податку на додану вартість, які Товариство з обмеженою відповідальністю «Лакта - Сервіс» включило до податкових декларацій з податку на додану вартість за період з січень, лютий 2013 року та лютий 2012 року у зв'язку з придбанням товарів/послуг у ПП «Фірма «Укрпромтрейд» за січень 2013 року, ТОВ «Агентство Диск» за лютий 2013 року та ПВКФ «Розс» за лютий 2012 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що посадовими особами Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фінансово - господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість ТОВ «Лакта - Сервіс» під час здійснення взаємовідносин з ПП «Фірма «Укрпромтрейд» за січень 2013 року, ТОВ «Агенство Диск» за лютий 2013 року та ПВКФ «Розс» за лютий 2012 року, на підставі якої винесено акт перевірки та оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Висновки, викладені в акті перевірки позивач вважає суб'єктивною думкою податкового органу і не ґрунтуються на вимогах закону. З огляду на вищевикладене, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись при цьому на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись при цьому на надані письмові заперечення, у яких зазначено, що висновки перевірки відповідають фактичним обставинам справи, акт перевірки складений правомірно, згідно із діючим законодавством, висновки за результатами акту перевірки є цілком обґрунтованими, винесене податкове повідомлення - рішення є таким, що відповідає діючому законодавству, а отже підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лакта - Сервіс» зареєстроване як юридична особа Дніпропетровською міською радою 05.02.2004 року та перебуває на обліку в Лівобережній об'єднаній державній податковій інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області як платник податків.

Відповідно до пункту 20.1.4 статті 20 Податкового кодексу України органи податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Підпунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до ст.75.1.2. статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України), документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Судом встановлено, що у період з 05.09.2013 року по 06.09.2013 року, на підставі наказу № 213 від 05.09.2013 року, виданого Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Лакта - Сервіс», згідно пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 та відповідно до п. 79.1 п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, з урахуванням перевірок ПП «фірма «Укрпромтрейд» за січень 2013 року, ТОВ «Агенство Диск» за лютий 2013 року та ПВКФ «Розс» за лютий 2012 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 545/2203/32861671 від 13.09.2013 року.

Згідно висновків акту перевірки встановлено:

- нереальність здійснення господарських відносин з ТОВ «Лакта - Сервіс», а саме, встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення ТОВ «Лакта - Сервіс» операцій по ланцюгу: ПП «Укрпромтрейд» за січень 2013 року, ТОВ «Агентство Диск» за лютий 2013 року, ПВКФ «Розс» за лютий 2012 року - ТОВ «Лакта - Сервіс»; ПП «Укрпромтрейд» - ТОВ «Лакта - Сервіс» - «ПОСП ім. Шевченко» за січень 2013 року;

- в порушення п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період квітень, травень 2013 року на суму 205007 грн., у тому числі: січень 2013 року на суму 65541 грн., лютий 2013 року на суму 81133 грн., лютий 2012 року на суму 58333 грн.

04.10.2013 року на підставі висновків перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення № 0004012203 про збільшення суми грошового зобов'язання на 256258 грн. 75 коп., з яких, 205007 грн. - за основним платежем та 51251 грн. 75 коп. - за штрафними санкціями.

Суд вважає оскаржуване податкове повідомлення - рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

В ході перевірки встановлено взаємовідносини позивача з ПП «Фірма «Укрпромтрейд», ТОВ «Агентство Диск» та ПВКФ «Розс».

Так, згідно договору № 050113 від 05.01.2013 року про надання маркетингових послуг укладеного між позивачем та ПП «Фірма «Укрпромтрейд» були оформлені та підписані наступні документи: рахунок-фактури від 30.01.2013 року, акт № ОУ-3001/1 від 30.01.2013 року, податкова накладна №877 від 30.05.2013 року на суму 393246 грн., акт виконаних робіт, податкова накладна від 30.01.2013 року на суму 393246 грн.

Крім того, згідно договору поставки № 160113 від 16.01.2013р року були оформлені наступні документи: платіжне доручення № 845 від 14.02.2013 року, рахунок-фактура від 30.01.2013 року, видаткова накладна від 30.01.2013 року, податкова накладна від 30.01.2013 року.

Також, згідно договору про надання послуг № 290212 від 29.02.2012 року укладеного між позивачем та ПВКФ «Розс» були оформлені та підписані були оформлені наступні документи: платіжне доручення №442 від 19.03.2012 року, рахунок-фактури від 29.02.2013 року, акт приймання робіт № 22918 від 29.02.2012 року, податкова накладна № 22918 від 29.02.2012 року на суму 252000 грн.

Крім того, згідно договору про надання послуг № 280212 від 28.02.2012 року укладеного між позивачем та ПВКФ «Розс» були оформлені та підписані наступні документи: рахунок-фактура від 28.02.2012 року, акт приймання робіт №22918 від 28.02.2012 року, податкова накладна №28811 від 28.02.2012 року на суму 252000 грн.

Також, згідно договору про надання маркетингових послуг №010213/У від 01.02.2013 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Агентство Диск» були оформлені та підписані наступні документи: рахунок-фактура від 28.02.2013 року, акт приймання робіт №ОУ 2802/1 28.02.2013 року, звіт маркетингового дослідження, податкова накладна № 819 від 28.02.2013року на суму 486680 грн.

Крім того, згідно договору поставки № 150113 від 15.01.2013 року, укладеного між позивачем та були оформлені та «ПОСМ ім. Шевченко» підписані наступні документи: платіжне доручення № 80 від 30.01.2013 року, платіжне доручення №35 від 23.01.2013 року, рахунок-фактури від 30.01.2013 року, видаткова накладна від 31.01.2013 року, видаткова накладна від 31.01.2013 року, довіреність на отримання обладнання, податкова накладна від 17.01.2013 року на суму 20000 грн., податкова накладна від 23.01.2013 року на суму 40000 грн., податкова накладна від 30.01.2013 року на суму 139978 грн. 99 коп.

При проведенні перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Лакта - Сервіс» враховано висновки, викладені у акті перевірки:

- ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 26.04.2013 року №1429/224/33516404 документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово - господарської діяльності з питань дотримання податкового законодавства України ТОВ «Агентство Диск» за період за лютий, березень 2013 року.

- Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська від 19.10.2012 року №3386/226/35269599, щодо неможливості проведення зустрічної звірки ПВКФ «Розс» по взаємовідносинам з ТОВ «Проект-Конструкція».

Згідно вищевказаних актів перевірок встановлено не підтвердження реальності здійснення господарських операцій за лютий, березень 2012 року, лютий, березень 2013 року.

Таким чином, суд доходить висновку, що посадові особи податкового органу зробили висновок про незаконність віднесення ТОВ «Лакта - Сервіс» витрат з виконання договорів до податкового кредиту лише на підставі актів перевірок підприємств контрагентів, який жодним чином не є доказом та проігнорували факт наявності первинної документації, що підтверджує податковий кредит.

У відповідності до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Пунктом 3 ст. 215 ЦК України закріплено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з частиною першою ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Крім того, поняття правочину, що порушує публічний порядок надано у Постанові Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». Пункт 18 даної Постанови передбачає «перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦКУ: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або законне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Отже, підставами для визнання договору недійсним є недотримання сторонами при укладенні такого договору вимог ст. 203 Цивільного кодексу України, недійсність такого договору прямо не передбачена законом, а одна із сторін або інша зацікавлена сторона вважає, що договір укладений з порушенням ст. 203 ЦКУ, то такий договір може бути визнаний недійсним тільки в судовому порядку. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Суд звертає увагу, що відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці договори суперечать інтересам держави та суспільства, не підтверджена належними доказами чи рішенням суду про визнання їх такими.

Посилання відповідача на ту обставину, що правочини контрагента позивача в ланцюгах постачання мають ознаки нікчемності, суд не приймає до уваги, як належний доказ нереальності правочинів укладених між позивачем та його контрагентом, з огляду на наступне.

Суд звертає увагу на принцип персональної відповідальності платника податку, згідно якого, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Згідно змісту листа ВАСУ від 02.06.2011 року N 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку.

При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит.

При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Порушення постачальником товару правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та валових витрат. За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Таким чином, позивач не може відповідати за операції по ланцюгу та нести відповідальність за господарську діяльність контрагента.

Пунктом 135.1 ст.135 ПК України передбачено, що доходи, що враховуються при обчислені об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2, та складаються з: доходу від операційної діяльності та інших доходів, які визначаються відповідно до п. 135.5, за винятком доходів, визначених у пункті 135.4 та у статті 136.

Відповідно п.137.1 ст.137 ПК України, дохід від реалізації товарів визначається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визначається за датою складання акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

У п. 135.2 ст.135 ПК України вказано, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (ч.1 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Виходячи з положень пп. 14.1.181. п.14.1.ст. 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що укладений з контрагентами правочини мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлений ним. Сторонами господарських відносин були дотримані вимоги чинного законодавства України у спосіб передбачений законом, що в свою чергу підтверджує здійснення господарських операції та правомірно сформований податковий кредит.

Таким чином, суд доходить висновку, що правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Згідно п.198.1, п.198.3. ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів, послуг.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту необхідні належним чином оформленні первинні документи.

З наведеного вбачається, що підставою для формування податкового кредиту є саме наявність у платника податку - належно оформленої податкової накладної, та здійснення операцій з метою досягнення господарської мети.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ст.198 Кодексу).

Виходячи з положень п. 198.6. ст. 198 ПК України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

У відповідності з п. 201.10. ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи із правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в інформаційному листі від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 02.03.2009 року по справі № К-21781/07 та від 06.11.2007 року.

Таким чином, наведеними нормами права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата (нарахування) ПДВ, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, висновки відповідача про те, що позивач порушив положення Податкового кодексу України є безпідставними, не підтвердженими фактичними обставинами справи.

У зв'язку з вищевикладеним, суд доходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення - рішення № 0004012203 від 04.10.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 256258 грн. 75 коп.

Щодо позовних вимог в частині визнання неправомірними дії Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Лакта - Сервіс», коригування показників податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «Лакта - Сервіс» та зобов'язання Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області відновити показники податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАКТА-СЕРВІС» за період січень, лютий 2013 року, та лютий 2012 року, в тому числі зобов'язати відновити в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» сум податкового кредиту з податку на додану вартість, які Товариство з обмеженою відповідальністю «Лакта - Сервіс» включило до податкових декларацій з податку на додану вартість за період з січень, лютий 2013 року та лютий 2012 року у зв'язку з придбанням товарів/послуг у ПП «Фірма «Укрпромтрейд» за січень 2013 року, ТОВ «Агентство Диск» за лютий 2013 року та ПВКФ «Розс» за лютий 2012 року, суд доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судій можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

У розумінні ст. 2 та 17 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Як зазначено у Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 27.07.2010 року № 1145/11/13-10, обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

З наведених процесуальних норм права та положень ч. 2 ст. 11 КАС України вбачається, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень та визначає зміст позовних вимог. Проте, ці рішення, дії або бездіяльність повинні бути такими, що породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 р. № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 року за № 34/18772, передбачає що акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про встановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків.

Отже, за своїм правовим значенням акт документальної перевірки дотримання податкового законодавства не є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке в силу п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України може бути предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства, оскільки, акт перевірки є службовим документом, який за висновком ДПІ підтверджує факт проведення перевірки і фіксує обставини встановлені під час проведення перевірки, а тому сам по собі не створює для платник податків будь-яких правових наслідків.

Оскарження ж дій щодо формування висновків акту перевірки та складання акту перевірки, за результатами такої перевірки, є нічим іншим як оскарженням висновків акту перевірки, та не є дією, з якою закон пов'язує настання правових наслідків, якщо такі наслідки не настали. Дії суб'єкта владних повноважень в розумінні КАС України - це активна поведінка такого суб'єкта владних повноважень, яка має вплив на права та інтереси юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин. В даному випадку, така дія як складання акта перевірки та включення до нього певних висновків відповідає загальним повноваженням податкового органу.

У той же час, виходячи, зокрема, з положень пп. 14.1.157, п. 54.3., п. 57.3., ст. 58, п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України, саме прийняте за результатами перевірки та на підставі акту перевірки податкове повідомлення-рішення, яким платнику податків визначено, зокрема, податкові зобов'язання, створює юридичні наслідки для платника податків у вигляді виникнення відповідного податкового обов'язку.

Інструкцією про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженою наказом ДПА України від 18.07.2005 року № 276, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.08.05 за №843/11123 (надалі - Інструкція), встановлюється порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), надходження яких контролюється органами державної податкової служби і які передбачені бюджетною класифікацією України за доходами до Державного бюджету України, місцевих бюджетів та державних цільових фондів, надходжень на погашення простроченої заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та бюджетними позичками, а також сум штрафних (фінансових) санкцій та пені, що застосовуються до платників податків відповідно до чинного законодавства.

Згідно з пунктами 3.1, 3.6 Інструкції з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. Зворотний бік картки особового рахунку відображає стан розрахунків платників з бюджетом (суми нарахованого та сплаченого платежу, пені, штрафних (фінансових) санкцій, плати за кредит щодо розстрочених (відстрочених) податкових зобов'язань, суми податкового боргу, надміру та/або помилково сплачені, та суми, заявлені до відшкодування, й інше).

Пунктом 4.1 Інструкції встановлено, що нарахуванню в особових рахунках платників підлягають: податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, самостійно визначені платником; податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, нараховані органом державної податкової служби та узгоджені платником відповідно до чинного законодавства; пеня за порушення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання; відсотки за користування розстроченням (відстроченням) податкових зобов'язань; непогашені суми векселя, що видається суб'єктом господарювання при здійсненні операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах.

Відповідно до підпунктів 4.2.1, 4.2.2 пункту 4.2 Інструкції податкові зобов'язання, штрафні санкції, пеня, самостійно визначені платником у податковій звітності, уносяться до електронної бази даних підрозділами обробки та ведення податкових документів і формуються в електронні та паперові реєстри. Податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, розраховані органом державної податкової служби, обліковуються у картках особових рахунків за даними електронного реєстру податкових повідомлень у частині узгоджених сум.

Таким чином, будь-які нарахування, збільшення або зменшення сум податкових зобов'язань платника податків, негативні наслідки за результатами перевірок, які призводять до змін у структурі податкових зобов'язань платника податків, відображаються структурними підрозділами органу державної податкової служби в картці особового рахунку платника податків.

Як визначено у п. 71.1 Податкового кодексу України, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності державної податкової служби - це комплекс заходів із збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання органами державної податкової служби покладених на них функцій та завдань.

Згідно зі статтею 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом державної податкової служби.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Судом встановлено, що органи державної податкової служби використовують у своїй діяльності автоматизовану інформаційну систему (АІС) «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

Вказана система створена як програмний продукт для реалізації Методичних рекомендацій щодо взаємодії органів Державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з ПДВ з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів (надалі - Методичні рекомендації), які затверджені наказом ДПА України від 18.04.2008 року № 266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів» (в редакції наказу від 30.12.2009 р. № 742).

Згідно з пунктом 1.1, Методичних рекомендацій вони запроваджуються в органах державної податкової служби з метою удосконалення адміністрування податку на додану вартість, руйнування схем мінімізації податкових зобов'язань, ліквідації віртуального податкового кредиту з податку на додану вартість, повноти декларування податкових зобов'язань та забезпечення своєчасності відшкодування податку на додану вартість в умовах запровадження системи подвійного контролю перевірки податкової звітності з податку на додану вартість та подання платниками податку на додану вартість розшифровок податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів.

Відповідно до пункту 1.3. Методичних рекомендацій для їх реалізації створені такі програмні продукти: система формування та подання до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку податкової звітності в електронному вигляді щодо ведення обліку розшифрування податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів; система приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності щодо проведення автоматизованого контролю податкової декларації з податку на додану вартість на районному рівні; система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Як передбачено пунктами 2.14, 2.15., 2.16 - 2.18, 2.21, 2.24. Методичних рекомендації, інформація податкової звітності з ПДВ, надіслана до центральної бази даних податкової звітності, підлягає розподілу відповідно до вимог Методичних рекомендацій щодо порядку розподілу платників податків за категоріями уваги та співставленню засобами системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Результати автоматизованого співставлення даних податкової звітності з податку на додану вартість та проведений за ними розподіл платників ПДВ за категоріями враховуються при визначенні категорії уваги суб'єкта господарювання.

Обробка системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України проводиться щоденно у міру надходження незвірених даних.

Працівники підрозділів оподаткування юридичних, фізичних осіб, податкового контролю та податкової міліції після проведення автоматизованого співставлення на центральному рівні даних податкової звітності з податку на додану вартість контрагентів (розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту контрагентів, розрахунків коригування сум ПДВ контрагентів) у той же день отримують доступ (екранні форми) до інформації (у розрізі звітних періодів) про результати такого співставлення платників ПДВ, що перебувають на обліку в органі ДПС, у вигляді: переліків платників ПДВ у розрізі категорій; детальної інформації щодо обраного платника ПДВ про результати співставлення кожної операції з контрагентом (записів, що пройшли співставлення); статистичної інформації про результати такого співставлення у розрізі органу ДПС.

Отримані результати автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності з ПДВ підлягають перевірці органами ДПС на місцях. Підсумки перевірок за результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з ПДВ на центральному рівні відображаються в додатку до акта перевірки (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) або довідки у розрізі періодів та операцій з одним контрагентом та фіксуються в АС «Аудит».

По мірі підписання актів перевірки та узгодження податкових зобов'язань, визначених повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами таких перевірок, уточнюються результати автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності з ПДВ за поданням підрозділу, яким завершено процедуру такого узгодження та яким прийнято таке повідомлення - рішення.

Таким чином, інформація уточнюється за наслідками узгодження податкового повідомлення - рішення, а тому оскарженню підлягають податкові повідомлення - рішення.

Підрозділи органу ДПС усіх рівнів (центрального, регіонального, районного) отримують доступ (екранні форми) до статистичної інформації результатів автоматизованого співставлення на рівні ДПА України даних податкової звітності з податку на додану вартість контрагентів (розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту контрагентів, розрахунків коригування сум ПДВ контрагентів) у розрізі звітних періодів. Статистична інформація щодо кількості, суми відхилень ПДВ та результатів їх опрацювання органом ДПС формується за підпорядкованими органами ДПС, категоріями платників ПДВ (або категоріях записів), звітними періодами.

3 01 січня 2013 року в органах державної податкової служби була впроваджена єдина система «Податковий блок», до складу якої увійшли також підсистеми «Податковий аудит» (замість АРМ «Аудит») та «Аналітична система» (замість «Системи співставлення податкового Х«Л кредиту та податкових зобов'язань»). Виходячи з наведеного, суд доходить висновку, що дані усіх актів перевірок (камеральних, документальних невиїзних, планових, позапланових) або довідок без виключень, що здійснювались посадовими особами Державної податкової служби, підлягають фіксації в інформаційній аналітичній системі «Аудит» незалежно від їх змісту.

Зміст інформації, що міститься в актах або довідках, коригується по мірі підписання актів перевірки та узгодження податкових зобов'язань. Інформація, внесена до інформаційних систем державної податкової служби, не визначає змісту прав та обов'язків платників податків, а є службовою інформацією, яка використовується в інформаційно-аналітичних цілях з метою здійснення податкового контролю.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволені яких позивачеві відмовлено.

Як підтверджується матеріалами справи, позивачем сплачено судовий збір за майнові вимоги - 2294 грн.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про необхідність присудження з Державного бюджету України позивачу документально підтверджених судових витрат в сумі 2294 грн.

Керуючись ст.ст. 94, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Лакта - Сервіс» - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0004012203 від 04.10.2013 року, винесене Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

В іншій частині позову - відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лакта - Сервіс» судові витрати в сумі 2294 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 25.01.2014 року.

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили станом на 25.01.2014 року Суддя М.В. Дєєв М.В.Дєєв