Постанова № 37333402, 20.11.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2013 р. Справа № 2а/0470/9681/11 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Рищенко А.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпропетровську адміністративну справу за поданням Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційного підприємства № 19» Дніпропетровської міської ради про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

03.08.2011 року Державна податкова інспекція в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з поданням, в якому просить суд: стягнути кошти з Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційного підприємства № 19» Дніпропетровської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи - 32495331) за податковим боргом з податку на додану вартість та земельного податку в сумі - 18 804, 00 грн. на користь Державного бюджету України; зупинити видаткові операції Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційного підприємства № 19» Дніпропетровської міської ради.

Ухвалою суду від 04.08.2011 року дане подання було залишено без руху, у зв'язку із невідповідністю його ч. 1, ч. 2 ст. 183-3 КАС України та надано заявнику строк до 05.08.2011 року для усунення недоліків шляхом направлення на адресу суду належним чином оформленого подання, доказів виникнення податкового боргу з податку на додану вартість та земельного податку в сумі - 18 804, 00 грн., надіслання податкової вимоги відповідачу.

Ухвалою суду від 05.08.2011 дане подання було повернуто заявнику, у зв'язку із невиконанням своєчасно вимог, визначених в ухвалі суду від 04.08.2011 року.

На підставі ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2012 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська було задоволено та дану адміністративну справу за поданням було направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.09.2013 року було відкрито провадження за поданням після виконання заявником вимог ухвали суду від 24.09.2013 року про залишення подання без руху.

Ухвалою суду від 20.11.2013 року було замінено первинного заявника - Державну податкову інспекцію в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська її правонаступником - Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Відповідно до ч. 1 ст. 183-3 КАС України, провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо, зокрема, стягнення коштів за податковим боргом.

Вимогами ч. 2 ст. 183-3 КАС України передбачено, що подання подається до суду першої інстанції протягом двадцяти чотирьох годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, у письмовій формі.

В обґрунтування своїх вимог подання заявник зазначив, що відповідач має податковий борг з податку на додану вартість та земельного податку у загальній сумі - 18 804, 00 грн., який виник внаслідок несплати узгоджених податкових зобов'язань з даних видів податків.

У судове засідання сторони не з'явились, належним чином були повідомлені про час, дату та місце розгляду справи. Від представника заявника надійшло письмове клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце розгляду справи.

У відповідності до положень ч. 6 ст. 128 КАС України суд ухвалив рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, вважає необхідним дане подання задовольнити частково з наступних підстав.

Згідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є, зокрема, органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Частиною 1 п. 61.1 ст. 61 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право, зокрема, звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Згідно ст. 36 Податкового кодексу України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до ст. 203 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

При несплаті зобов'язання у встановлений строк виникає податковий борг, який згідно пп. 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України, становить сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій у випадку їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до підпункту 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію.

Підпунктом 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством.

Згідно вимог пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14, ст. 180 Податкового кодексу України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є:

1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;

особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Норми цього пункту не застосовуються до операцій з ввезення на митну територію України фізичними особами (громадянами) чи суб'єктами підприємницької діяльності, які не є платниками податку, культурних цінностей, зазначених у пункті 197.7 статті 197 цього Кодексу;

4) особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без утворення юридичної особи;

5) особа - управитель майна, яка веде окремий податковий облік з податку на додану вартість щодо господарських операцій, пов'язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном.

Для цілей оподаткування господарські відносини між управителем майна з власної господарської діяльності та його діяльності з управління майном прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів;

6) особа, що проводить операції з постачання конфіскованого майна, знахідок, скарбів, майна, визнаного безхазяйним, майна, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання, та майна, що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходить у власність держави (у тому числі майна, визначеного у статті 172 Митного кодексу України), незалежно від того, чи досягає вона загальної суми операцій із постачання товарів/послуг, визначеної пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, а також незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством;

7) особа, що уповноважена вносити податок з об'єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності, що перебувають у підпорядкуванні платника податку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг.

Особи, зазначені у пункті 180.2 цієї статті, мають права, виконують обов'язки та несуть відповідальність, передбачену законом, як платники податку.

Як вбачається з матеріалів справи, загальна сума податкового боргу відповідача з податку на додану вартість становить - 13 583, 00 грн., яка утворилась у зв'язку із несплатою узгоджених сум податкового зобов'язання, визначених декларацією за №55051 по строку сплати - 30.07.2011 року; загальна сума податкового боргу з земельного податку з юридичних осіб становить - 5 221, 00 грн., яка утворилась у зв'язку із несплатою узгоджених сум податкового зобов'язання, визначених розрахунком за № 1774 по строку сплати - 30.07.2011 року.

Згідно положень ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року за № 2181-ІІІ, заявником було направлено відповідачу першу та другу податкові вимоги від 26.05.2005 року № 1/646 та від 19.07.2005 року за № 2/787, які були отримані Комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційного підприємства № 19» Дніпропетровської міської ради - 18.06.2005 року та 30.07.2005 року відповідно. У зв'язку із тим, що податкове зобов'язання не було повністю погашене та вказані податкові вимоги не відкликані, тому нові податкові вимоги - не надсилались.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Отже, загальна сума податкового боргу відповідача з податку на додану вартість, земельного податку з юридичних осіб становить - 18 804, 00 грн.

Відповідно до ст. 95 Податкового кодексу України (у відповідній чинній редакції), орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Що стосується вимоги подання про зупинення видаткових операцій на його рахунках, то суд зазначає наступне.

У відповідності до положень пп. 20.1.15, пп. 20.1.16 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (у відповідній чинній редакції) контролюючі органи мають право, в тому числі звертатися до суду щодо зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках такого платника податків у банках та інших фінансових установах (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також визначених контролюючим органом грошових зобов'язань платника податків) за наявності хоча б однієї з таких підстав: недопущення посадових осіб органів державної податкової служби до обстеження територій та приміщень, визначених у підпункті 20.1.11 цієї статті.

Звертатися до суду, у разі якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом.

Пунктом 89.4 ст. 89 Податкового кодексу України (у відповідній чинній редакції) визначено, у разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу.

Орган державної податкової служби звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, заборону відчуження таким платником податків майна та зобов'язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу.

Зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків та заборона відчуження таким платником податків майна діють до дня складення акта опису майна платника податків у податкову заставу податковим керуючим або акта про відсутність майна, що може бути описано у податкову заставу, або погашення податкового боргу в повному обсязі. Податковий керуючий не пізніше робочого дня, що настає за днем складення зазначених у цьому пункті актів, зобов'язаний надіслати банкам та іншим фінансовим установам рішення про складення таких актів. Таке рішення є підставою для поновлення видаткових операцій на рахунках платника податків.

Також п. 91.4 ст. 91 Податкового кодексу України (у відповідній чинній редакції) передбачено, що у разі якщо платник податків, що має податковий борг, перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, такий податковий керуючий складає акт про перешкоджання платником податків виконанню таких повноважень у порядку та за формою, що встановлюються центральним органом державної податкової служби.

Орган державної податкової служби звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом. Строк, на який можуть бути зупинені видаткові операції, визначається судом, але не більше двох місяців.

Зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків може бути достроково скасовано за рішенням податкового керуючого або суду.

Проте, у своєму поданні заявник жодним чином не обґрунтовує суду доцільності, обґрунтованості та необхідності застосування судом до боржника такого заходу як зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, не надає суду налжних доказів. А тому, дана вимога подання задоволенню не підлягає.

Суд, приймаючи до уваги вищевикладене та, враховуючи, що на час розгляду справи податковий борг відповідачем не сплачено в добровільному порядку, відповідних доказів не надано суду, дійшов висновку, що вимоги подання є обґрунтованими в частині щодо стягнення податкового боргу з податку на додану вартість та земельного податку на загальну суму - 18 804, 00 грн. Тому, дане подання підлягає задоволенню частково.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 60, 86, 160, 161, 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Подання Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційного підприємства № 19» Дніпропетровської міської ради про стягнення податкового боргу - задовольнити частково.

Стягнути кошти з Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційного підприємства № 19» Дніпропетровської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи - 32495331) за податковим боргом з податку на додану вартість та земельного податку в сумі - 18 804, 00 грн. (вісімнадцять тисяч вісімсот чотири гривні 00 копійок) на користь Державного бюджету України.

У задоволенні решти вимог подання - відмовити.

Постанову суду відповідно до ч. 1 ст. 256 КАС України, звернути до негайного виконання.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Суддя А.Ю. Рищенко