Ухвала суду № 37326693, 12.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/16196/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В. Суддя-доповідач: Міщук М.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів: при секретарі Міщука М.С. Бєлової Л.В., Гром Л.М. Коток А.О.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі за позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетична Група» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

11 жовтня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетична Група» (далі Товариство або позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі ДПІ або відповідач), у якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0002202220, №0002212220 від 30.04.2013 року.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 11 листопада 2013 року позов задовольнив.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки складено Акт №242/22.2.09/30782182 від 12.04.2013 року (далі Акт перевірки), яким встановлено порушення:

- підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, п. 135.1, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток всього на суму 1 694 876 грн.;

- статей 109, 110, 171, 177 ПК України, в результаті чого занижено зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб у періоді, що перевірявся, на загальну суму 4 279 грн. 50 коп.;

- пункту 2.8 розділу 2, пункту 3.5 розділу 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 637 від 15 грудня 2004 року (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин);

- пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.1995 року (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин);

- статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» № 185/94-ВР від 23.09.1994 року (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), в результаті чого, порушення резидентами строків, передбачених статтею 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

На підставі Акту перевірки ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.04.2013 року:

- №0002202220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 2 968 556 грн. 25 коп., в тому числі основний платіж - 2 374 845 грн. та штрафні санкції - 593 711 грн. 25 коп.;

- №0002212220, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 694 876 грн.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з наступного.

Щодо твердження відповідача про не включення позивачем до складу доходу суму безнадійної кредиторської заборгованості, загальний розмір якої складає 11 775 917 грн.

Вказаний висновок відповідача був здійснений за наслідками аналізу зовнішньоекономічних контрактів та додаткових угод до них, укладених між позивачем та його контрагентами, а саме:

- №53-1 від 03.03.2008 року укладеного з нерезидентом «L.E.T.A.L International Inc. (США)» та додаткової угоди до даного контракту №2 від 17.01.2012 року;

- №23/05/08 від 23.05.2008р., укладеного з нерезидентом «L.E.T.A.L International Inc. (США)» та додаткової угоди до даного контракту №3 від 17.01.2012р.;

- №08/12/010 від 20.08.2008 року, укладеного з нерезидентом «ALTA» (Чеська республіка) та додаткової угоди до даного контракту №1 від 09.01.2012 року;

- №07/12/010-1 від 27.10.2008 року, укладеного з нерезидентом «ALTA» (Чеська республіка) та додаткової угоди до даного контракту №1 від 09.01.2012р;

№07/12/010 від 27.05.2008 року, укладеного з нерезидентом «ALTA» (Чеська республіка) та додаткової угоди до даного контракту №2 від 09.01.2012 року.

В обґрунтування даного висновку, відповідач вказує, що у відповідності до статті 8 Конвенції про позовну давність у міжнародній купівлі - продажу товарів від 14.06.1974 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 14.07.1993 року, яка набрала чинності 01.04.1994 року, встановлено, що для країн - учасниць (до якої належать Чеська республіка та США), які є сторонами зовнішньоекономічних контрактів позивача, строк позовної давності становить чотири роки.

Проте, вказані твердження відповідача є необґрунтованими та не відповідають умовам укладених позивачем контрактів та додаткових угод до контрагентів.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальний строк позовної давності становить три роки.

Стаття 259 ЦК України зазначає, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін, договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідно до статті 9 Конституції України вищезазначена Конвенція є частиною національного законодавства України. Оскільки Конвенцією, встановлено інші правила, ніж ті, які передбачено законодавством: України, то застосовуються правила Конвенції, тобто до договорів міжнародної купівлі-продажу, укладених підприємствами після набрання чинності Конвенцією про позовну давність, застосовується 4-річний строк позовної давності, встановлений статтею 8 Конвенції.

Відповідно до статей 9, 12 Конвенції перебіг строку позовної давності, що випливає з порушення однією договірною стороною умови про поставку або оплату товару частинами, починається стосовно кожної окремої частини від дня, коли відбулося це порушення. Якщо згідно з застосовуваним до договору правом одна з сторін може заявити про припинення договору внаслідок такого порушення і заявляє про це, перебіг позовної давності щодо всіх відповідних частин починається від дня подання заяви іншій стороні.

Згідно статті 10 Конвенції про позовну давність вважається, що право на позов, що випливає з порушення договору, виникає в той день, коли відбулося таке порушення.

Відповідно до вимог статті 22 Конвенції строк позовної давності та порядок його застосування не можуть бути змінені шляхом заяви або угоди між сторонами.

Згідно статті 19 Конвенції, якщо кредитор до закінчення строку позовної давності вчинить у державі, де боржник має своє комерційне підприємство, будь-яку дію, не передбачену статтями 13, 14, 15 і 16, але яка відповідно до права цієї держави спричиняється до поновлення строку позовної давності, то розпочинається новий чотирирічний строк позовної давності, який обчислюється від дня, передбаченого правом такої держави.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було укладено додаткові угоди до зовнішньоекономічних контрактів з власними контрагентами.

Згідно укладених додаткових угод було перенесено виконання платіжних зобов'язань по укладеним контрактам, тобто строк позовної давності було продовжено на чотири роки - до 2017 року.

Таким чином, початок перебігу строку позовної давності для контрактів обчислений відповідачем неправомірно, який на час проведення перевірки не минув.

В даному випадку, контракти позивача є діючими, що свідчить про постійність контрактів та про визнання боржником (продавцем) заборгованості, що згідно норм Конвенції перериває строки позовної давності.

Що торкається тривалості договорів (контрактів), то усі операції купівлі-продажу здійснювались в межах укладених договорів, натомість податковим органом не взято до уваги строки виконання зобов'язань сторонами.

Усіма контрактами передбачено продовження дії такого контракту, що і було зроблено позивачем та його контрагентами. Саме по собі призначення строку дії договору полягає у визначенні певного періоду часу для правовідносин, які можуть бути лише триваючими.

Таким чином позиція податкового органу, який самостійно визначає наслідки невизначеності строку виконання зобов'язання і встановлює спеціальний порядок, виконання зобов'язання, однак не визначає строк його існування, а також граничний строк, коли таке зобов'язання має бути виконане у разі відсутності вимоги кредитора, є неправомірною.

Отже, положення про позовну давність застосовуються виключно до вимог покупця та продавця один до одного, і жодним чином не застосовуються до відносин сторін договору міжнародної купівлі - продажу товарів із органами державної влади та управління, які уповноважені контролювати дотримання сторонами (однією із сторін) вимог валютного законодавства при проведенні розрахунків, зокрема, до визначення строків протягом яких до сторін такого договору можуть бути застосовані адміністративно - господарські санкції з боку уповноваженого органу.

Відповідно до підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 ПК України до інших доходів включається вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно з підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Таким чином, відповідач протиправно дійшов висновку про порушення позивачем наведених вище вимог податкового законодавства.

Дана позиція також встановлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 05.02.2008 року у справі №К-25040/06, в якій зокрема, зазначено: термін позовної давності за зобов'язаннями позивача по оплаті поставленого товару згідно вищезазначеного договору станом на період проведення перевірки не закінчився, оскільки судами першої та апеляційної інстанції вірно вказано про продовження дії цього договору, що відповідачем не заперечується.

Аналогічні положення встановлені також в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 11.10.2007 року у справі №К-9879/06.

Щодо тверджень відповідача, про заниження позивачем доходу за 3 квартал 2012 року на суму заборгованості по векселю, строк позовної давності за вимогами якого минув, на суму 493 451 грн.

Вказаний висновок відповідачем зроблений на підставі аналізу простого векселя серії АА 0605750 виданого позивачем 23.07.2008 року на ім'я ТОВ Брокерська контора «Шнипельсон та сини», термін дії - по пред'явленню.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПК України визначено, що доходи, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

- доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

- інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 ПК України, інші доходи включають, в тому числі вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі» №826 від 06.07.1999 року, Україну приєднано до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції.

Згідно статті 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, який запроваджений Женевською конвенцією 1930 року від 07.06.1930 (далі Уніфікований закон), до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, в тому числі положення щодо: строку платежу (статті 33-37) та позовної давності (статті 70 і 71).

Статтею 33 Уніфікованого закону визначено, що переказний вексель може бути виданий із таким строком, платежу: за пред'явленням; у визначений строк від пред'явлення; у визначений строк від дати складання; на визначену дату.

Згідно статті 76 Уніфікованого закону, документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, зазначених у попередній статті, не має сили простого векселя, за винятком випадків, зазначених нижче у цій статті. Простий вексель, строк платежу в якому не зазначено, вважається таким, що підлягає оплаті за пред'явленням.

Переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання (стаття 34 Уніфікованого закону).

Відповідно до статті 70 Уніфікованого закону, позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

При цьому, статтею 53 Уніфікованого закону визначено, що після закінчення строків, встановлених: для пред'явлення переказного векселя зі строком платежу за пред'явленням або у визначений строк від пред'явлення; для здійснення протесту у неакцепті або у неплатежі; для пред'явлення для платежу у разі застереження «обіг без витрат», держатель втрачає свої права регресу проти індосантів, проти трасанта і проти інших зобов'язаних осіб, за винятком акцептанта.

Отже, норми статті 53 Уніфікованого закону не позбавляють держателя векселя пред'явити вексель до сплати і після закінчення річного строку, передбаченого статтею 34 Уніфікованого закону і, відповідно, надають право в разі несплати акцептантом зобов'язань по векселю, звернути регрес до останнього у трирічний строк, передбачений статтею 70 Уніфікованого закону з моменту отримання відмови у сплаті заборгованості по векселю після його пред'явлення.

Щодо тверджень відповідача, про заниження позивачем доходу на суму умовно нарахованих відсотків за користування поворотною фінансовою допомогою у розмірі 734 296 грн.

На підтвердження вказаного висновку, відповідач в Акті перевірки зазначає, що позивачем укладено договір №21-12/10 від 21.12.2010 року з контрагентом ТОВ «Енергетична група трейд» на отримання поворотної фінансової допомоги у розмірі 7 700 000,00грн, (далі договір поворотної фінансової допомоги), дата отримання поворотної фінансової допомоги 27.01.2011 року, яка на кінець перевіряємого періоду залишилась неповернутою. Відтак, в порушення підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, пункту 135.1, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України позивачем не включено до складу доходу умовно нараховані відсотки за користування поворотною фінансовою допомогою у розмірі 734 296 грн.

За умовами пункту 1.2 договору поворотної фінансової допомоги Позикодавець надає Позичальнику (позивачу) безвідсоткову поворотну - фінансову допомогу, а Позичальник зобов'язується повернути надані грошові кошти на умовах, передбачених договором.

Також пунктом 1.2 договору поворотної фінансової допомоги визначено, що безвідсоткова поворотна фінансова допомога - це сума грошових коштів в національній валюті України, передана Позичальнику у користування на визначений строк, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

У відповідності до пунктів 2.1, 2.2, 3.1 допомога надається в національній валюті України в сумі 7 700 000 грн. без ПДВ на безоплатній основі, тобто, плата за користування грошовими коштами не стягується та підлягає поверненню до 21.07.2011 року.

Додатковою угодою №1 від 20.07.2011 року до договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги пункт 3.1 договору викладено в наступній новій редакції: «Допомога підлягає поверненню до 31.08.2012 року».

Додатковою угодою №2 від 30.08.2012 року до договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги п.3.1 договору викладено в наступній новій редакції: «Допомога підлягає поверненню до 31.12.2013 року».

Відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Згідно з підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 ПК України інші доходи включають суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.

У разі якщо в майбутніх звітних податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками звітного податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.

При цьому доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, яка надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні.

В Акті перевірки позивача умовно нараховано відсотки за користування поворотною фінансовою допомогою у розмірі 7 700 000 грн., отриманою за договором №21-12/10 від 21.12.2010 року, починаючи з 4 кварталу 2011 року, так як за договором визначено, що допомога підлягає поверненню до 21.07.2011 року.

При цьому, перевіркою не враховано додаткові угоди до договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №21-12/10 від 21.12.2010 року, яким продовжено строки повернення такої допомоги.

Отже, враховуючи додаткові угоди до договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, сторонами продовжено строки повернення безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, нарахування відповідачем умовних відсотків за користування допомогою в сумі 734 296 грн., є протиправними.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді:

.

Головуючий суддя Міщук М.С.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.