Ухвала суду № 37326696, 24.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-9039/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Мєзєнцев Є.І.

У Х В А Л А

Іменем України

24 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Чаку Є.В., Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (правонаступник Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва) на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва до товариства з обмеженою відповідальністю «Бігма-Трейд», товариства з обмеженою відповідальністю «НІК-Електроніка» про стягнення коштів у сумі 1 497 600,00 грн., отриманих за нікчемним правочином, -

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Оболонському районі міста Києва звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Бігма-Трейд» та товариства з обмеженою відповідальністю «НІК-Електроніка» про стягнення коштів у сумі 1 497 600,00 грн., отриманих за нікчемним правочином.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 грудня 2013 року в задоволені адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до постанови Кабінету міністрів України №229 від 20 березня 2013 року, Державна податкова інспекція в Оболонському районі м. Києва реорганізована в Державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Відповідно до ст. 55 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне здійснити процесуальне правонаступництво відповідача у справі з Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва на Державну податкову інспекцію в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, суд дійшов наступного.

Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва на підставі постанови слідчого відділу податкової міліції державної податкової адміністрації у Рівненській області про необхідність проведення позапланової документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «НІК-Електроніка» було проведено позапланову документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства товариством з обмеженою відповідальністю «НІК-Електроніка» при взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Бігма-Трейд» за період з 29.05.2007 по 31.03.2009, за підсумками якої складено акт перевірки від 16.07.2009 р. № №388-23-6-33229580.

Актом перевірки встановлено, що податкові зобов'язання, податковий кредит з податку на додану вартість, валові доходи, валові витрати та амортизаційні відрахування виникають з нікчемної угоди, а тому внаслідок виконання сторонами нікчемної угоди державі було завдано збитків у вигляді ненадходження до державного бюджету коштів та виплати державних коштів особам, які не мають прав на їх отримання.

Суд зазначає, що згідно з частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу (частина 1 статті 215 Цивільного кодексу України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до положень статті 204 Цивільного кодексу України діє презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд зазначає, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

Разом з тим, при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Отже, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Водночас, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не надано суду доказів, що фактично товарно-матеріальні цінності товариством з обмеженою відповідальністю «НІК-Електроніка» не отримувались, а операції із товариством з обмеженою відповідальністю «Бігма-Трейд» носили безтоварний характер і сторони при укладанні договору від 27.07.2007 №30/01 мали певний умисел.

В свою чергу, на підтвердження реальності господарської операції за договором від 27.07.2007 №30/01 товариство з обмеженою відповідальністю «НІК-Електроніка» надало наступні документи: рахунок від 22.10.2007 р. №22102, специфікація №1 та специфікації №2 до договору №30/01 від 23.07.2007р., накладна від 22.10.2007 р. №22102, податкова накладна від 22.10.2007 р. №22102, акти приймання-передачі, копії фотографій із інвентарними номерами обладнання, тощо. Крім того, товариством з обмеженою відповідальністю «НІК-Електроніка» 31.05.2010р. було надано клопотання до суду першої інстанції в якому зазначено, що обладнання було необхідно для провадження основної господарської діяльності позивача, та було використане або використовується по цей час.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Оскільки в супереч ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено обставин на яких ґрунтуються його позовні вимоги, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.

За правилами ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

суддя Є.В.Чаку

суддя В.В.Файдюк

Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.

Судді: Чаку Є.В.

Файдюк В.В.